Постанова 4801 № 127/21432/20

Справа № 127/21432/20 Провадження № 22-ц/801/1338/2021 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С. Доповідач:Медвецький С. К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2021 рокуСправа № 127/21432/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді- доповідача - Медвецького С. К., суддів: Голоти Л. О., Копаничук С. Г., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 127/21432/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Вохмінової О. С. у залі суду, повний текст якого складено 20 квітня 2021 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2020 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів. Позовні вимоги мотивовано тим, що з 28 серпня 2008 року по 12 листопада 2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування у шлюбі у них народилась донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач частково надає матеріальну допомогу, однак така допомога не може забезпечити належне утримання доньки. Відповідач має достатній дохід, є працездатною особою, а тому він зобов`язаний утримати свою неповнолітню дитину. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_4 просила суд стягувати з ОСОБА_5 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 квітня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи 30 вересня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в сумі 840 грн. Рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу з а один місяць допущено до негайного виконання. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що батьки мають спільний обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Суд дійшов висновку про необхідність стягнення аліментів у визначеному розмірі, оскільки відповідач є працездатною особою і як матір зобов`язаний утримувати свою дитину, забезпечивши її мінімально необхідними благами. Місцевий суд вважав, що визначений розмір аліментів є достатнім для забезпечення фізичного, розумового та соціального розвитку дитини. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У травні 202і року ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду змінити, зменшивши розмір аліментів до 1 500 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи 30 вересня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 19 травня 2021 року для розгляду указаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Голота Л. О., Оніщук В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано позивачці строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 червня 2021 року справу призначено до розгляду на 24 червня 2021 року в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню на користь позивача, не в повній мірі врахував його майновий стан, оскільки він є безробітним і на його утриманні перебуває малолітній син, а також непрацездатні батьки пенсійного віку. Крім цього, він належним чином систематично перераховував кошти на утримання доньки. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що з 26 серпня 2008 року до 12 листопада 2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.8, 10). Під час шлюбу у них народилась донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9). Відповідно до довідки МКП Управляюча компанія «Житло-Гарант» № 1391 від 17 липня 2020 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає з матір`ю ОСОБА_9 (а.с.11). ОСОБА_10 навчається в 5-Б класі КЗ «ЗОШ І-ІІІ ступенів № 35 Вінницької міської ради» (а.с. 12), з вересня 2018 року по лютий 2019 року відвідувала гурток «АртАкваторія» Громадської організації «Центр розвитку дітей та юнацтва «ДивоСвіт» (сума благодійного внеску становила 400 грн за календарний місяць) (а.с. 13), з вересня 2019 року станом на 09 березня 2020 року проходить навчання в міжнародному мовному центрі LVS (сума, яка була внесена за навчання 6 720 грн) (а.с. 14). Згідно відомостей з трудової книжки позивачки ОСОБА_4 , з 10 жовтня 2019 року вона звільнена з посади менеджера з питань регіонального розвитку ТОВ «СістемФарм» (а.с.17), офіційно отримувала дохід в 2019 році зарплату та державну (соціальну) матеріальну допомогу (а.с. 18). З 19 серпня 2019 року по 14 травня 2020 року ОСОБА_5 отримував виплати допомоги по безробіттю (зворот а.с. 110). Станом на 03 листопада 2020 року перебуває на обліку у Вінницькому міському центрі зайнятості (а.с. 111-113). З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів слідує, що в 1 кварталі 2020 року ОСОБА_5 отримав від Вінницького міського центру зайнятості 12 638,08 грн соціальних виплат, в 2 кварталі 2020 року 7 138,52 грн, за 3-й квартал 2020 інформація про доходи відсутня, в 4 кварталі 2020 року: від АТ «А-Банк» - 273 000 грн продаж (обмін) рухомого майна; від АТ «Універсал Банк» - 1 106,17 грн (податок 199,12 грн). Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов наступних висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю. Між сторонами виникли правовідносини щодо утримання малолітніх дітей. Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Згідно зі статтями 141, 150, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до роз`яснень, що викладені у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Судом установлено, що ОСОБА_10 зареєстрована та проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Указані обставини підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не заперечуються. Отже, за змістом положень частини третьої статті 181 СК України ОСОБА_4 має право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дочки. Звертаючись до суду, ОСОБА_4 просила стягувати з ОСОБА_5 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7 у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття. Відповідач у суді першої інстанції визнав позов частково та просив стягувати з нього аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1 300 грн щомісячно. Відповідно до частини третьої статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Відповідно до частин першої та другої статті 27 цієї Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, діючої в Україні з 27 вересня 1991 року визначено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Аналогічні положення містить норма статті 8 Закону України «Про охорону дитинства». Норми національного та міжнародного права вказують на те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе, дитині має забезпечується такий захист, який є необхідним для її благополуччя. Відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2020 року становить 2 218 гривень. Установивши, що донька відповідача ОСОБА_8 проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні, а ОСОБА_5 є працездатним, отримував дохід у виді соціальних виплат та від продажу майна і зобов`язаний утримувати доньку до досягнення нею повноліття, суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази на предмет їх належності, допустимості та достатності для правильного вирішення справи, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_5 аліментів на утримання доньки у розмірі 2 500 грн щомісячно. Разом із тим, аліменти, спрямовані на утримання дитини, повинні бути достатніми і співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов`язання та виходити із засад якнайкращого забезпечення інтересів дитини. З огляду на викладене, ураховуючи принцип розумності і справедливості, зважаючи на необхідність належного матеріального забезпечення дитини обома батьками, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визначення аліментів на доньку у розмірі 2 500 грн, щомісячно, що буде достатнім для забезпечення фізичного, розумового та соціального розвитку дитини. Такий розмір аліментів, на думку колегії суддів, буде відповідати інтересам дитини, враховуючи також те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька. Доводи апеляційної скарги про те, що у відповідача на утримані перебувають двоє непрацездатних батьків не заслуговують на увагу, оскільки останні є пенсіонерами та отримують пенсію. Інші доводи апеляційної скарги в їх сукупності не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Разом з цим рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, не врахував положення 141 ЦПК України, відповідно до якої, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки судом першої інстанції задоволено позов частково, тобто 50% від заявлених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню лише 50% сплаченого позивачем судового збору 420,40 грн (840,80 грн * 50%). Позивачка звільнена від сплати судового збору, тому частину судового збору у розмірі 50% необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а іншу частину судового збору у розмірі 50% слід стягнути з відповідача в дохід держави. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розподілу судових витрат, а в іншій частині залишенню без змін. Щодо судових витрат Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки рішення суду першої інстанції по суті є правильним і підлягає зміні лише в частині вирішення питання про судові витрати, тому понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід віднести за рахунок ОСОБА_11 . Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384, 389 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_11 задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 квітня 2021 року в частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_11 420,40 грн судового збору в дохід держави. Судовий збір у розмірі 420,40 грн, що підлягав сплаті за подання позовної заяви компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за відповідачем. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач С. К. Медвецький судді: Л. О. Голота С. Г. Копаничук