Постанова 4875 № 905/991/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" червня 2021 р. Справа № 905/991/20 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В., суддя Тарасова І.В., розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Покровськ, Донецька область (вх. №606 Д/2), на рішення Господарського суду Донецької області від 28.12.2020 (повний текст складено 04.01.2021) у справі №905/991/20 (суддя Паляниця Ю.О.), за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", м.Київ, до відповідача Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Покровськ, Донецька область, про стягнення 9486,30 грн., ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.12.2020 у справі №905/991/20: - задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення суми завданої матеріальної шкоди в розмірі 9486,30 грн.; - стягнуто з Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 9486,30 грн, а також судовий збір в сумі 2102 грн. Не погодившись із вищевказаним рішенням, Дочірнє підприємство "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 28.12.2020 у справі №905/991/20 та ухвалити нове судове рішення, яким залишити позовну заяву без розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне: - судом першої інстанції проігноровано прохання відповідача здійснити розгляд справи із викликом сторін, яке міститься у відзиві на позовну заяву і запереченні на відповідь на відзив, що позбавило відповідача мати рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України; - місцевим господарським судом було безпідставно не залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , з огляду на положення ст. 1191 ЦК України, ст. 136 КЗпП України; - судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин п.п.«в» п.п.38.1.1. п.38.1. ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; - місцевим господарським судом не надана належна оцінка первинним документам на підставі яких було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2021 сформовано колегію суддів апеляційного господарського суду у складі: Мартюхіна Н.О. головуючий суддя, судді Бородіна Л.І., Плахов О.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 залишено без руху апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на рішення Господарського суду Донецької області від 28.12.2020 у справі №905/991/20; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 3153,00 грн. У зв`язку із усуненням недоліків поданої апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021: поновлено Дочірньому підприємству "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 28.12.2020 у справі №905/991/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Донецької області від 28.12.2020 у справі №905/991/20; розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Донецької області від 28.12.2020 у справі №905/991/20 вирішено розпочати з 02.04.2021 без повідомлення учасників справи, з огляду на положення ч. 10 ст. 270 ГПК України. На адресу Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", яким останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2021 у зв`язку із перебуванням судді Бородіної Л.І. у відпустці, сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Мартюхіна Н.О. - головуючий суддя, судді Тарасова І.В., Плахов О.В. Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як вбачається із матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" (страховик) та Дочірнім підприємством "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АМ 2702873 від 05.01.2018) за умовами якого об`єктом страхування визначено транспортний засіб відповідача - КРАЗ 65055 держномер НОМЕР_1 . Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20.02.2018р. у справі №219/826/18 встановлено, що ОСОБА_1 22.01.2018р. о 17 год. 50 хв. на 69 км + 70 м автошляху Київ Харків Довжанський, керував автомобілем КРАЗ 65055 держномер НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, стан покриття дороги та здійснив наїзд на автомобіль DAF XF 105.410, державний номер НОМЕР_2 з причепом VPS CN42-LPG-BN, державний номер НОМЕР_2 , в результаті чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Також судом зазначено, що ОСОБА_1 в порушення п.2.10 (а) ПДР України самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.122-4 КУпАП. За наявності вищевказаних обставин, зазначеною постановою суду було визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.124,122-4 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Під час скоєння зазначеного вище ДТП, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Дочірнім підприємством Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, що підтверджується листом відповідача №01-24/571 від 06.06.2019, довідкою Пенсійного фонду України від 16.06.2020 за формою ОК-5, наказами відповідача №24-к від 15.10.2013, №27-к від 27.11.2013, №121 від 27.11.2013, подорожнім листом від 22.01.2018. Фізична особа-підприємець Краснокутський О.А. (постраждала особа) 22.01.2018 звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" із повідомленням про ДТП, а 14.03.2018 надав позивачу заяву про виплату страхового відшкодування. Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ВУСО" складено страховий акт №01595-24 від 12.02.2019 на суму 9 486,30 грн., який затверджено головним спеціалістом Департаменту врегулювання моторних ризиків ОСОБА_2 , на підставі якого останнє виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування в сумі 9 486,30 грн., про що свідчить відповідне платіжне доручення №3536 від 13.02.2019. Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ВУСО звернулось до відповідача з претензією №4819 від 19.06.2019р. про виплату суми страхового відшкодування у розмірі 9486,30 грн, які були пов`язані з відновлювальним ремонтом автомобіля DAF XF 105.410, державний номер НОМЕР_2 , яка була проігнорована відповідачем. Не погодившись із вищевказаними обставинами, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ВУСО звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України про стягнення суми завданої матеріальної шкоди в розмірі 9486,30 грн. в порядку регресу. Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Донецької області від 28.12.2020 у справі №905/991/20 задоволено позовні вимоги та стягнуто з Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 9486,30 грн., а також судовий збір в сумі 2102 грн. При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного. Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Частинами 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з підп.в підп.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником). Таким чином, норми Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів надають страховику, який виплатив страхове відшкодування, право на звернення з позовом у порядку регресу до водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, у визначеному Законом випадку. В той же час згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018р. у справі №426/16825/16-ц. Як вже зазначалось вище, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Дочірнім підприємством Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Так, згідно довідки Пенсійного фонду України від 16.06.2020 за формою ОК-5, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Дочірнім підприємством Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України станом на 22.01.2018р. За змістом листа №01-24/571 від 06.06.2019р. Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України ОСОБА_1 в день ДТП 22.01.2018р. було видано наряд-завдання на очистку та посипку автомобільних доріг місцевого значення, що також підтверджується подорожнім листом від 22.01.2018. Матеріали справи не містять доказів того, що шкода внаслідок ДТП була заподіяна ОСОБА_1 не у зв`язку та не під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Наявні в матеріалах справи документи свідчать, що транспортний засіб - автомобіль КРАЗ 65055 держномер НОМЕР_1 перебуває у володінні Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, що також не спростовано відповідачем. Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні ДТП, яке сталося 22.01.2018, а останній на момент його скоєння перебував у трудових відносинах із Дочірнім підприємством "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", яке є законним володільцем автомобіля КРАЗ 65055 держномер НОМЕР_1 , апеляційний господарський суд зауважує, що саме саме на відповідача покладено обов`язок із відшкодування шкоди, завданої його працівником. При цьому, зважаючи на встановлений постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20.02.2018р. у справі №219/826/18 факт, що ОСОБА_1 самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, а також положення підп.в підп.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ВУСО правомірно звернулось із позовом до Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, як до особи, що відповідальна за відшкодування шкоди, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Наявність страхового акту №01595-24 від 12.02.2019, платіжного доручення №3536 від 13.02.2019, калькуляції № 832117 від 02.04.2018р., акту огляду колісного транспортного засобу, є доказами підтвердження розміру шкоди та фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування в сумі 9 486,30 грн. При цьому, надані позивачем вищевказані документи є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст 76-77 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують розмір завданої ОСОБА_1 шкоди в розмірі 9 486,30 грн. внаслідок ДТП, що трапилось 22.01.2018. Зважаючи на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо стягнення з Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ВУСО суми завданої матеріальної шкоди в розмірі 9486,30 грн. Доводи апелянта, що місцевим господарським судом було безпідставно не залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , з огляду на положення ст. 1191 ЦК України, ст. 136 КЗпП України, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки жодною із сторін належним чином не обґрунтовано яким саме чином рішення в даній справі впливає на права та обов`язки ОСОБА_1 . При цьому, можливість відшкодування ОСОБА_1 завданої шкоди Дочірньому підприємству "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в порядку, передбаченому положеннями Кодексу законів про працю України, не є тією підставою із якою діюче процесуальне законодавство пов`язує можливість залучення третьої особи без самостійних вимог. Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції проігноровано прохання відповідача здійснити розгляд справи із викликом сторін, що позбавило відповідача мати рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, є безпідставними та необґрунтованими зважаючи на положення ч.6 ст. 252 ГПК України, яка дає суду правові підстави відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. Крім того, розгляд справи судом в спрощеному провадженні жодним чином не обмежує процесуальні права сторін, у зв`язку із чим відповідач мав право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, а також користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Твердження апелянта, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин п.п.«в» п.п.38.1.1. п.38.1. ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відхиляються судовою колегією апеляційного господарського суду з підстав, наведених в даній постанові. Посилання апелянта на наявність певних недоліків документів на підставі яких було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування потерпілій особі, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки наявні в матеріалах справи документи в сукупності свідчать про обґрунтованість розміру завданої шкоди та про фактичне перерахування позивачем страхового відшкодування в розмірі 9486,30 грн. на користь потерпілої особи, що дає правові підстави для подання позивачем регресного позову до відповідача. Доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Також апеляційний господарський суд зауважує, що апелянт від час звернення до суду із апеляційною скаргою просив скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 28.12.2020 у справі №905/991/20 та ухвалити нове судове рішення, яким залишити позовну заяву без розгляду. Разом з тим, скаржником не наведено жодних правових підстав із якими діюче процесуальне законодавство пов`язує можливість залишення позову без розгляду. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 28.12.2020 у справі №905/991/20 підлягає залишенню без змін. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Донецької області від 28.12.2020 у справі №905/991/20 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Донецької області від 28.12.2020 у справі №905/991/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України. Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна Суддя О.В. Плахов Суддя І.В. Тарасова (Повний текст постанови складено 24.06.2021 року).