Постанова 4873 № 910/6027/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" січня 2025 р. Справа№ 910/6027/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Коротун О.М. Суліма В.В. розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/6027/24 (суддя Ломака В.С.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення 25 026,01 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У травні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 25 026,01 грн. В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на наявність у відповідача, як власника транспортного засобу JCB ЗСХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , обов`язку з виплати позивачу 25 026,01 грн різниці між фактичним розміром шкоди, завданої працівником Підприємства внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та здійсненою страховиком відповідача страховою виплатою. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Cтягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" 25 026,01 грн збитків, а також 3 028,00 грн витрат зі сплаті судового збору. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи. Таким чином, оскільки на відповідача покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка настає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд дійшов висновку про те, що відповідач згідно з вимогами статей 1172, 1187, 1194 Цивільного кодексу України несе відповідальність у тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком, з урахуванням фактично здійсненої страховиком винної особи виплати. Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 25 026,01 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права. Апелянт вважає, що відповідач не є стороною спірних правовідносин та своїми діями не завдавав збитків Компанії. Апелянт також звернув увагу на те, що у наряді-замовленні та виставленому СТО рахунку на його ремонт було вказано про пошкодження "EXTENSION-REAL FLO", проте він позбавлений можливості встановити, до якої частини автомобіля відноситься означена деталь, оскільки її назва викладена іноземною мовою. Крім того, апелянт наголосив на порядку обрахунку суми страхового відшкодування в частині зменшення виплати на користь потерпілого на суму ПДВ, а також зазначив про відсутність у матеріалах справи укладеного між позивачем та ТОВ "ЕК Фаворит Ассистанс" договору на проведення оцінки коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого автомобіля. Товариство також вказало, що коефіцієнт фізичного зносу підлягав застосуванню саме до зазначеної у рахунку СТО вартості деталей пошкодженого КТЗ у розмірі 90 750,41 грн., а суму обґрунтованих позовних вимог становить різниця між вартістю нових запчастин та їх вартістю зі зносом. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Відповідач та третя особа своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзив на апеляційну скаргу не надали, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/6027/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Сулім В.В., Коротун О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6027/24. 02.10.2024 на виконання вимог ухвали від 16.09.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/6027/24. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/6027/24 залишено без руху. 11.10.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява відповідача про усунення недоліків із доказами зареєстрованого електронного кабінету представника Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», адвоката Комісара Сергія Петровича. У зв`язку з перебуванням головуючого судді Майданевича А.Г. на лікарняному, вирішення питання стосовно справи вирішується у перший робочий день після виходу з лікарняного, а саме 28.10.2024. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/6027/24 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів. Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин. Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/6027/24 розглядалась протягом розумного строку. Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 15.01.2020 між позивачем (страховик) та Акціонерним товариством "Київгаз" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 9414812-02-10-00 (далі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням, зокрема, автомобілем CKC FTFFD-01БП, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2018 року випуску. Відповідно до пункту 4.1.1.1 договору до страхових випадків віднесено дорожньо-транспортні пригоди (з встановленою франшизою в розмірі 0,50 % за умови, що особа, винна у скоєнні ДТП, встановлена, і ця особа - не водій застрахованого ТЗ). Згідно з додатком № 1 до договору страхова сума - 1 333 000,00 грн; 1 рік страхування: 18.09.2020-17.09.2021; 2 рік страхування: 18.09.2021-17.09.2022; 3 рік страхування: 18.09.2022-17.09.2023. 16.09.2022 о 09:05 год. на проспекті Повітрофлотському, 15 у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу JCB ЗСХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну та скоїв зіткнення із застрахованим позивачем транспортним засобом CKC FTFFD-01БП, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попереду, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 01.11.2022 року в справі № 760/13335/22 (провадження № 3/760/7522/22) водія транспортного засобу JCB ЗСХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що призвело до ДТП, та притягнуто до адміністративної відповідальності. Судом першої інстанції встановлено, що цивільна правова відповідальність водія JCB ЗСХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент настання ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова група "ТАС" відповідно до полісу серії АТ № 002495160 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, із встановленим розміром ліміту відповідальності за шкоду майну в розмірі 130 000,00 грн. та франшизи - 0,00 грн. З урахуванням, зокрема, акту (протоколу) огляду транспортного засобу - заяви на виплату від 16.09.2022, а також виставленого СТО - ТОВ "Ніко Мегаполіс" рахунку від 19.09.2022 №0000011015 на оплату відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу CKC FTFFD-01БП, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на загальну суму 111 916,21 грн., страховим актом позивача від 26.09.2022 № 2255667-1 вищенаведену ДТП визнано страховим випадком та, зважаючи на передбачені договором страхову суму (1 333 000,00 грн) та франшизу (0,50 %) вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 105 251,21 грн. (111 916,21 грн. - (1 333 000,00 грн. * 0,50 %). Відповідно до платіжного доручення від 26.09.2022 № 29651 позивач перерахував на користь СТО - ТОВ "Ніко Мегаполіс" грошові кошти у загальному розмірі 105 251,21 грн з призначенням платежу: "Стр. відш. зг. СА № 2255667-1 від 26.09.2022 р. та дог. № 12570800 від 15.01.2021 р., стр. АТ "Київгаз", заяв. 16.09.22, рах. №0000011015 від 19.09.22". Згідно зі Звітом про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу (вих. № 32472 від 03.11.2022), виконаного оцінювачем колісних транспортних засобів ТОВ "ЕК "Фаворит-Ассистанс" ОСОБА_2 , коефіцієнт фізичного зносу КТЗ CKC FTFFD-01БП, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 16.09.2022 року становив 0,35. У відповідь на звернення позивача від 17.10.2022 № 1269, страховик винної у ДТП особи - Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" направило Компанії лист від 30.10.2022 № 1618, в якому, з урахуванням вказаної в рахунку від 19.09.2022 року № 0000011015 вартості замінених складових (90 649,33 грн), вартості робіт (16 279,20 грн), вартості матеріалів (4 987,68 грн), а також коефіцієнта зносу замінених складових застрахованого позивачем транспортного засобу (0.3496), повідомило про виплату на користь Компанії страхового відшкодування у загальному розмірі 80 225,20 грн. Факт надходження 06.03.2023 року зазначеної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок Компанії підтверджується, зокрема, наявною в матеріалах справи копією відповідної довідки позивача від 08.03.2023 №

874. Зважаючи на відшкодування позивачу фактично сплаченого ним страхового відшкодування у загальному розмірі 105 251,21 грн лише на суму 80 225,20 грн за рахунок страховика винної у ДТП особи - Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", позивач, з посиланням, зокрема, на положення статей 1172, 1194 Цивільного кодексу України, звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача (як до особи, працівником якої завдано шкоду та володільця відповідного ТЗ) грошових коштів у розмірі 25 026,01 грн. (105 251,21 грн. - 80 225,20 грн.). Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини 1 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Законом України "Про страхування" передбачено, що цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів підлягає обов`язковому страхуванню (стаття 7 Закону). Згідно з приписами статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Отже, після виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги щодо відшкодування шкоди в розмірі 105 251,21 грн. особою, відповідальною за заподіяний збиток. Вина ОСОБА_1 підтверджена постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 01.11.2022 року в справі № 760/13335/22. Водночас, у наведеній постанові Солом`янський районний суд міста Києва зазначив, що ОСОБА_1 працює в КП "Київтеплоенерго". Згідно з частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Пунктом 1 частини 2, частиною 3 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. У той же час, відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Згідно зі ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець. Таким чином шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі №426/16825/16-ц. Верховний Суд у постанові від 25.07.2018 року у справі № 914/820/17 зробив висновок, що з аналізу частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України суд вбачає, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.» Встановлення факту перебування водія ОСОБА_1 на час ДТП у трудових відносинах з відповідачем та виконання водієм на час ДТП своїх трудових (службових) обов`язків має суттєве значення для покладення на відповідача обов`язку відповідно до приписів ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України відшкодувати шкоду, завдану водієм. Разом із тим, відповідач не наводив заперечень щодо обставин перебування винної у ДТП особи - ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем на момент вчинення означеної ДТП, а також керування третьою особою належним Підприємству (як роботодавцю) автомобілем на відповідній правовій підставі. Відтак, відповідач є особою відповідальною за збиток, заподіяний транспортному засобу марки CKC FTFFD-01БП, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП. Отже, у спірному випадку, в силу приписів статті 1172 Цивільного кодексу України, саме Підприємство відповідає за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, винуватцем якої визнано, зокрема, працівника останнього - ОСОБА_1 . При цьому, доказів неправомірності керування вказаною особою транспортним засобом JCB ЗСХ, реєстраційний НОМЕР_1 , на момент скоєння ДТП матеріали справи не містять, факт перебування цієї фізичної особи у трудових відносинах з відповідачем останнім не спростовано та під сумнів не поставлено. Як було зазначено вище, страховим актом позивача від 26.09.2022 № 2255667-1 вищенаведену ДТП визнано страховим випадком та, зважаючи на передбачені договором страхову суму (1 333 000,00 грн.) та франшизу (0,50 %) вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 105 251,21 грн. (111 916,21 грн. - (1 333 000,00 грн. * 0,50 %). Відповідно до платіжного доручення від 26.09.2022 року № 29651 позивач перерахував на користь СТО - ТОВ "Ніко Мегаполіс" грошові кошти у загальному розмірі 105 251,21 грн. з призначенням платежу: "Стр. відш. зг. СА № 2255667-1 від 26.09.2022 р. та дог. № 12570800 від 15.01.2021 р., стр. АТ "Київгаз", заяв. 16.09.22, рах. №0000011015 від 19.09.22". Разом із тим, Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" на користь позивача було відшкодовано лише 80 225,20 грн із загальної суми сплаченого позивачем страхового відшкодування у загальному розмірі 105 251,21 грн. За умовами пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач згідно з вимогами статей 1172, 1187, 1194 Цивільного кодексу України несе відповідальність у тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком, з урахуванням фактично здійсненої страховиком винної особи виплати, оскільки на відповідача покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка настає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди. Стосовно доводів відповідача, що він у розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України не є стороною спірних правовідносин та своїми діями не завдавало збитків позивачу, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані заперечення спростовуються вищенаведеними встановленими судом обставинами та приписами спеціальної норми статті 1172 Цивільного кодексу України, яка підлягає застосуванню до спірних у справі правовідносин. Посилання відповідача на те, що у наряді-замовленні та виставленому СТО рахунку на його ремонт було вказано про пошкодження деталі "EXTENSION-REAL FLO", назва якої викладена іноземною мовою, не спростовує обґрунтованості вимог позивача та не свідчить про безпідставність включення до відповідного рахунку вартості цієї деталі. Колегія суддів також звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 у справі № 911/482/17 зазначив, що у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. При цьому, у прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18 зазначено, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Заперечення відповідача, які за своїм змістом зводяться до порушення порядку обрахунку суми страхового відшкодування в частині необхідності зменшення виплати на користь потерпілого на суму ПДВ, також оцінюються колегією суддів критично з огляду на відсутність підстав для зменшення страхової виплати на суму ПДВ, адже грошові кошти у загальному розмірі 105 251,21 грн були перераховані позивачем на підставі платіжного доручення від 26.09.2022 № 29651 саме на користь СТО - ТОВ "Ніко Мегаполіс", яке за наявними у матеріалах справи документами є платником ПДВ, а не на рахунок потерпілої особи. Доводи відповідача про відсутність у матеріалах справи укладеного між позивачем та ТОВ "ЕК Фаворит Ассистанс" договору на проведення оцінки коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого автомобіля також не свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від обов`язку відшкодування спірної у даній справі суми грошових коштів та не спростовує обґрунтованості Звіту про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу (вих. № 32472 від 03.11.2022), виконаного оцінювачем колісних транспортних засобів ТОВ "ЕК "Фаворит-Ассистанс" Гармідаровою Ю.П. Посилання відповідача на те, що суму обґрунтованих позовних вимог становить різниця між вартістю нових запчастин та їх вартістю зі зносом, колегія суддів вважає також необгрутнованими та такими, що не свідчать про відсутність підстав для задоволення вимог позивача, пред`явлених на підставі статей 1172, 1194 Цивільного кодексу України. Суд першої інстанції вірно зазначив, що виплата страховиком винної у ДТП особи - Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" страхового відшкодування у загальному розмірі 80 225,20 грн була здійснена з урахуванням вказаної в рахунку від 19.09.2022 № 0000011015 вартості замінених складових (90 649,33 грн.), вартості робіт (16 279,20 грн.), вартості матеріалів (4 987,68 грн.), а також коефіцієнта зносу замінених складових застрахованого позивачем транспортного засобу (0.3496). У той же час, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, здійснює страховик відповідальності винної у ДТП особи, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу відшкодовує особа, яка завдала збитків. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 25 026,01 грн. Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, тому суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження сплати спірної суми грошових коштів. Таким чином, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/6027/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/6027/24 залишити без змін. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 126, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/6027/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 у справі № 910/6027/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/6027/24 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді О.М. Коротун В.В. Сулім