Постанова Донецький апеляційний суд № 225/701/21

Єдиний унікальний номер 225/701/21 Номер провадження 22-ц/804/1521/21 Єдиний унікальний номер 225/701/21 Головуючий у 1 інстанції Скиба М.М. Номер провадження 22-ц/804/1521/21 Доповідач Агєєв О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів Космачевської Т.В., Мальованого Ю.М., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 225/701/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у зв`язку з продовженням навчання, з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 12 квітня 2021 року, ухваленого у складі судді Скиба М.М. - ВСТАНОВИВ: У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у зв`язку з продовженням навчання. В мотивування позову зазначив, що його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , шлюб між якими укладено 07.11.2011 р. 01.02.2021 р. ОСОБА_3 подала позовну заяву про розірвання шлюбу з відповідачем. На даний час позивач є повнолітнім, продовжує навчання на денній формі навчання в Донбаському державному коледжі технологій та управління, та не має можливості влаштуватися на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток. Період навчання до 30.06.2022 р. Відповідач в добровільному порядку йому не надає матеріальної допомоги, хоча має таку можливість, оскільки є пенсіонером та офіційно працює. Позивач перебуває у скрутному матеріальному становищі через необхідність організовувати свій побут при навчанні: витрати на житло, харчування, проїзд у транспорті неможливо покрити за рахунок отриманої стипендії. Крім того, для забезпечення ефективності навчального процесу змушений систематично нести витрати на наукову літературу, періодику. Його мати, з якою він мешкає, має другу групу інвалідності й не отримує жодних інших виплат. У зв`язку з чим, просив суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на своє утримання у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно на період навчання та до досягнення 23 років. Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 12 квітня 2021 року Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у зв`язку з продовженням навчання задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на період його навчання в сумі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 11.02.2021 року до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 454,00 грн. Рішення в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції, стягнувши з відповідача на його користь аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, починаючи з 11.02.2021 року і до закінчення ним навчання до 30.06.2022 року, але не пізніше досягнення ним двадцяти трьох років. В мотивування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції вважає, що аліменти у розмірі 1/8 частини доходів будуть сприяти забезпеченню потреб позивача та не поставить відповідача у скрутне матеріальне становище, при цьому будь-якого розрахунку або обґрунтування визначеного розміру аліментів у рішенні не наведено. Зазначає, що його мати має інвалідність та потребує постійного лікування, та позбавлена можливості одержати будь-які додаткові джерела доходу. Сукупний дохід на місяць позивача та його матері складає 1000,83 грн., тобто по 500,42 грн. на кожного, а сукупний дохід відповідача, який проживає один приблизно складає 15274,97 грн. Навіть після сплати йому аліментів у відповідача залишиться щомісячний дохід 13365,60 грн. Вважає, що розмір аліментів підлягає збільшенню, враховуючи матеріальне становище позивача та відповідача, відсутність у платника аліментів інших дітей та іншої сім`ї, а також та з урахуванням сукупного доходу на кожного з членів сім`ї позивача і відповідача. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача. Вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення аліментів у розмірі 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходів) відповідача, оскільки такий розмір аліментів відповідає вимогам розумності та справедливості та є необхідним і достатнім для забезпечення витрат на навчання і, разом із тим, співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання. Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню. Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_2 є батьком позивача - ОСОБА_1 року народження. (а.с. 5-7) Факт батьківства не оспорюється. На даний час ОСОБА_1 є повнолітнім. (а.с. 9) Згідно довідки виконавчого органу Північної селищної ради від 22.01.2021 р. ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 10) Згідно копії довідки Донбаського державного коледжу технологій та управління від 28.01.2021 р. №58, ОСОБА_1 є студентом 2 курсу денної форми здобуття освіти, зарахований з 01.09.2019 року, закінчує коледж 30.06.2022 року. (а.с. 12). Згідно довідки з Донбаського державного коледжу технологій та управління від 06.04.2021 №113, стипендіальне забезпечення здобувачів освіти у коледжі здійснюється згідно Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого постановою КМУ від 12.07.2004 р. №882 в редакції постанов КМУ від 28.12.2016 р. №1045;№1050, зі змінами від 25.01.2017 р. №32, на момент запиту освітній процес у закладі освіти здійснюється в дистанційному режимі. Крім того, згідно довідки про доходи, виданої Донбаським державним коледжем технологій та управління від 06.04.2021 р., ОСОБА_1 отримує стипендію у розмірі 890 грн., та двічі у 2020 року отримував матеріальну допомогу у загальній сумі 1330,00 грн. Відповідач ОСОБА_4 згідно довідки Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24.03.2021 року, перебуває на обліку в ТОУПФУ Донецької області та отримує пенсію за віком у щомісячному розмірі 9274,97грн. Згідно довідки МПП «Лілія» від 24.03.2021 р. №5, ОСОБА_2 працює оператором АЗС от отримує заробітну плату в розмірі 6000 грн. (з врахуванням податку з доходів фізичних осіб). Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, як про наявність потреби позивача у матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання так і про наявність у відповідача можливості надавати таку допомогу. Також судом враховано, що відповідно до ст. 182 СК України мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Враховуючи наведені обставини та норми закону, суд прийшов до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача на період проходження ним навчання, аліментів у розмірі 1/8 частини від доходу відповідача. При цьому суд зазначив, що стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частини, враховуючи встановлені судом обставини, поставить останнього у скрутне матеріальне становище, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що відповідач позбавлений можливості надавати матеріальну допомогу (аліменти) у такому розмірі. З огляду на наведене, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем не доведено можливості надання відповідачем матеріальної допомоги (аліментів) у розмірі 1/4 частини, не надано доказів понесення витрат пов`язаних з навчанням, які вимагають стягнення аліментів саме у такому розмірі, а тому суд прийшов до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)». Аналогічний висновок міститься у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Згідно з статтею 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192, 194-197 цього Кодексу. Отже для вирішення питання щодо стягнення аліментів суд має з`ясувати три складові: чи повнолітня дитина продовжує навчання, чи потребує вона матеріальної допомоги та чи може надавати таку матеріальну допомогу один з батьків, який не приймає участі в утриманні дитини. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПУ України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є студентом другого курсу Донбаського державного коледжу технологій та управління, денна форма навчання, зарахований з 01.09.2019 року, закінчує коледж 30.06.2022 року, у зв`язку продовженням навчання позбавлений можливості працевлаштуватися та самостійно себе забезпечувати. Згідно з наданою позивачем довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ № 221680, матері позивача встановлено другу групу інвалідності на строк до 01 січня 2023 року. Відповідач є здоровою особою працездатного віку та не надав доказів про те, що він не може надавати матеріальну допомогу сину, який продовжує навчання. Встановивши, що позивач навчається на другому курсі Донбаського державного коледжу технологій та управління на денній формі навчання, зарахований з 01.09.2019 року, закінчує коледж 30.06.2022 року, потребує у зв`язку із цим матеріальної допомоги, а відповідач є здоровою, працездатного віку особою, може надавати матеріальну допомогу, суд першої інстанції виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості, наявності у обох батьків обов`язку утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина у розмірі 1/8 частки усіх його доходів. Крім того, судом було враховано, що будь-яких доказів на підтвердження витрат на проїзд до місця навчання, винаймання житла або інших витрат пов`язаних з проходженням навчання суду не надано. Таким чином, суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів, встановив баланс між обов`язком відповідача по сплаті аліментів та правом повнолітньої дитини на отримання матеріальної допомоги на період навчання. Згідно з частиною першою та третьою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини справи, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання. Докази, на які посилається позивач, доводять потреби повнолітньої дитини, яка продовжує навчання в допомозі з боку батьків, проте жодним чином не обґрунтовують її розмір. Разом із тим, у відповідності до приписів статей 192, 201 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, позивач має пільги по сплаті судового збору відповідно до пункту п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід віднести за рахунок держави. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 12 квітня 2021 року залишити без задоволення. Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 12 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 23 червня 2021 року. Судді: