Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/16366/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер справи 766/16366/19 Головуючий в 1 інстанції Майдан С.І. Номер провадження 22-ц/819/896/20 Доповідач Орловська Н.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2020 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Орловської Н.В., суддів: Кутурланової О.В., Майданіка В.В., секретар Литвиненка В.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження без виклику сторін в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Миловського Сергія Володимировича, який діє від імені ОСОБА_1 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 березня 2020 року у складі судді Майдан С.І. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів, В С Т А Н О В И В : 15 серпня 2019р. ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення на її користь аліментів на утримання повнолітньої дочки, ОСОБА_3 , яка продовжує навчання в розмірі 1\4 частини доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, щомісячно починаючи із дня звернення до суду і до закінчення навчання, але не довше ніж досягнення 23 років. В обґрунтуваннях заявлених вимог позивач послалась на те, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після досягнення повноліття продовжує навчання на денній формі у Херсонському національному технічному університеті до 30.06.2022р., у зв`язку із чим потребує матеріальної допомоги. Оскільки донька проживає із позивачем, на період навчання позбавлена можливості працювати, тоді як відповідач матеріально забезпечений та має можливість надавати матеріальну допомогу, просила задовольнити позовні вимоги. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19 грудня 2019року до справи залучено ОСОБА_3 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог. Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 04 березня 2020р. позовні вимоги задоволено частково. Постановлено: стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1\6 частини заробітку ( доходу) платника аліментів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на для працездатних осіб щомісячно до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення донькою 23 років. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 768,90 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню на підставі ст. 430 ЦПК України. Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що відповідач надає матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання у розмірі недостатньому для задоволення її потреб, тоді як за відсутності доказів щодо понесених витрат на утримання своїх батьків може надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці щомісяця у розмірі 1\6 частини свого доходу. В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_4 , який діє від імені ОСОБА_1 , посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновку суду встановленим обставинам, які мають істотне значення для вирішення спору, оскільки не враховано, що батьки мають рівні обов`язки по утриманню своїх дітей, у тому числі і повнолітніх, які продовжують навчання. Частину витрат на утримання дочки він сплачує щомісячно у розмірі 6500 грн, що вважає достатнім для покриття витрат на оплату транспорту до місця навчання у сумі 300грн, харчування 3400грн, додаткових занять з іноземної мови 2800 грн. Також не враховано, що дочка отримує стипендію 2024грн. Крім того, ним сплачуються кошти на додаткові витрати, які не пов`язані із навчанням за квитанціями із грудня 2019р. по березень 2020р. у сумі що значно перевищує щомісячні платежі. Виходячи із місячного доходу 62 808 грн, визначений судом розмір стягнення 1\6 частини доходу складає 10468грн, який є непропорційно великим. Вважає, що потреба у стягненні аліментів відсутня, а тому просить рішення суду скасувати і постановити нове, про відмову у задоволенні позову. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечує, оскільки повнолітня дочка потребує матеріальної допомоги на період свого навчання, визнає факт щомісячних платежів батька в розмірі 6500 грн., що не є самостійною підставою для скасування рішення суду. Крім того, вважає надану відповідачем щомісячну допомогу, у розмірі визначеному ним самим, є недостатньою для забезпечення необхідних потреб повнолітньої дочки. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегією суддів встановлені такі обставини. Суд першої інстанції визнав встановленим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка постійно проживає разом із позивачем ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 . Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17 листопада 2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1\4 частини із усіх видів доходу платника щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Згідно із довідкою від 16.05. 2019 року № 309 ОСОБА_3 є студентом першого (бакалаврського ) рівня вищої освіти денної форми навчання Херсонського національного технічного університету, бюджетна форма фінансування. Термін закінчення навчання 30.06.2022р. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину ( стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до статті 182 СК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. З матеріалів справи вбачається, що на утриманні відповідача ОСОБА_1 перебуває неповнолітня дитина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дружина ОСОБА_6 , на період її відпустки по догляду за дитиною до трьох років із 05.04.2019р. по ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с.32-33). Визначаючи обов`язок відповідача утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчатися після досягнення повноліття, незалежно від форми навчання, суд дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_3 на період навчання потребує матеріальної допомоги батьків, а також вірно встановив, що такий обов`язок покладається на обох батьків. Із усталеної практики застосування наведених норм матеріального права слідує, що при визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 208/3075/16 (провадження № 61-1343св18). З матеріалів справи вбачається і це визнано сторонами, що відповідач надає матеріальну допомогу та щомісяця зараховує на картковий рахунок кошти у розмірі 6500 грн на утримання дочки після досягнення нею повноліття, які на його думку покривають витрати на проїзд до місця навчання -300грн., харчування -3400 грн., додаткові навчальні програми із вивчення іноземної мови 2800 грн. Позивач та ОСОБА_3 вказані обставини визнали та стверджували, що надане відповідачем матеріальне забезпечення не є достатнім для повноцінного харчування, оплату комунальних послуг, забезпечення навчання та усесторонній розвиток. У письмових поясненнях ОСОБА_3 , наданих суду, конкретизований обсяг витрат, необхідних для забезпечення навчання та її розвитку, із яких слідує, що щомісячні витрати становлять 19550 грн на місяць із яких : витрати на харчування -5000 грн, сезонний одяг- 4000 грн, на засоби гігієни 1500 грн., комунальні послуги у квартирі за місцем проживання- 1000 грн у опалювальний період. Крім того, у щомісячні витрати внесені додаткові витрати на аналізи, діагностику, лікування -2000 грн, стоматологічне лікування -1750грн, (протягом 18 місяців); фізкультурно-оздоровчі послуги 1500 грн. Надаючи оцінку наведеним обставинам, апеляційний суд звертає увагу, що витрати на оплату медичної діагностики та стоматологічного лікування за викладеними обставинами мають разовий характер. Також не надано обґрунтування необхідності для повноцінного розвитку і навчання витрати на додаткові щомісячні витрати на фізкультурно-оздоровчі послуги. За оцінкою позивача та третьої особи загальний розмір наведених додаткових витрат складає 5250 грн. Доказів того, що вказані витрати понесені позивачем чи оплачені за рахунок стипендії матеріали справи не містять . Крім того, жодною із сторін не заперечені ті обставини, що ОСОБА_1 надає матеріальну допомогу на витрати, які безпосередньо не пов`язання із навчанням. Сторони визнали, що у березні 2020р. ОСОБА_3 приймала участь у оплатній міжнародній програмі для молоді, витрати на яку понесла позивач у сумі 8500 грн, однак апеляційний суд враховує, що у цей же період часу, окрім щомісячних платежів по 6500 грн, відповідачем оплачені і додаткові витрати на утримання, перераховано на картку ОСОБА_3 суму 21 000грн та у квітні 2020р. -10 000грн. ( а.с. 95,113). Сімейний Кодекс України ґрунтується на принципі рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги. Судом встановлено, що ОСОБА_3 отримує щомісячну стипендію 2024 грн. З аналізу вставлених фактичних обставин справи слід дійти висновку, що розмір фактично наданої відповідачем матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дочки значно перевищує обґрунтовані позивачем потреби, які пов`язанні саме із навчанням та включають оплату витрат на додаткові потреби обумовлені необхідністю отримання медичних послуг, спрямованих на профілактику захворювань, тоді як докази понесених саме позивачем витрат на фінансування наведених потреб матеріали справи не містять. Поза увагою суду першої інстанції залишені обставини щодо усіх джерел доходу , спрямованих на утримання повнолітньої ОСОБА_3 у загальному розмірі 15024 грн, із яких : стипендія 2024грн та матеріальна допомога обох батьків, у даному випадку у загальному розмірі 13 000грн (6500=6500). Разом із тим, єдиним доходом ОСОБА_1 є заробітна плата за основним місцем роботи, яка становить близько 42 000грн, за рахунок якої він утримує малолітню дитину та дружину на час її відпустки по догляду за дитиною до трьох років, а також здійснює оплату кредитних зобов`язань, за рахунок яких придбаний житловий будинок, надає матеріальну допомогу непрацездатним за віком батькам. Визначений судом розмір аліментів на утримання повнолітньої дочки є непропорційно високими у порівнянні із обов`язковими витратами відповідача на його потреби та членів його сім`ї. Враховуючи наведене, а також те, що відсутні жодні обставини , які є підставою для звільнення відповідача від сплати аліментів, апеляційний суд вважає, що розмір аліментів , стягнутих із ОСОБА_1 підлягає зменшенню із 1\6 частини доходу платника до 1\8 його частини щомісяця. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 199, 200 СК України, ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Миловського Сергія Володимировича, який діє від імені ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 березня 2020 року змінити. Зменшити визначений судом розмір аліментів, що підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , 2001р.н., із 1\6 усіх видів доходу платника до 1\8 його частини. У решті рішення суду залишити без зміни. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і за наявності підстав, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Дата складення повного судового рішення 11.06.2020 рік. Головуючий ________________ Н.В.Орловська Судді: ________________ О.В. Кутурланова ________________ В.В.Майданік