Постанова 4804 № 222/1307/19

22-ц/804/1176/21 222/1307/19 Головуючий у І інстанції Доценко С.І. Єдиний унікальний номер 222/1307/19 Номер провадження 22-ц/804/1176/21 Доповідач Барков В.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2021 року м. Маріуполь Донецький апеляційний суд в складі: головуючого судді Баркова В. М., суддів Биліни Т. І., Ткаченко Т. Б. секретар Сікора М. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє адвокат Коваленко Ксенія Олександрівна на рішення Володарського районного суду Донецької області від 21 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області, Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області про скасування рішення ради та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, ВСТАНОВИВ: В липні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , Нікольської селищної ради та Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області посилаючись на те, що є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . 25 грудня 1996 року рішенням виконкому Володарської селищної ради № 124 йому для обслуговування зазначеного будинку була виділена земельна ділянка площею 0,15 га. В 2018 році його сусід ОСОБА_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , виготовив технічну документацію та, незважаючи на його заперечення, без узгодження з ним меж своєї земельної ділянки, отримав право власності на земельну ділянку площею 0,1250 га кадастровий номер 1421755100:01:001:1738 для будівництва та обслуговування свого будинку та господарських будівель та споруд на підставі рішення Нікольської селищної ради №VII/29-383 від 16 серпня 2018 року. Зазначене рішення селищної ради, а також державну реєстрацію права власності на цю ділянку вважав незаконною та такою що порушує його права як сумісного землекористувача, оскільки межа земельних ділянок проходить по стіні його господарської будівлі. Тому просив суд скасувати рішення Нікольської селищної ради Донецької області №VII/29-383 від 16.08.2018 року про затвердження технічної документації та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки розташованої за адресою АДРЕСА_1 площею 0,1250 га кадастровий номер 1421755100:01:001:1738 для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель та споруд та скасувати державну реєстрацію права власності зазначену земельну ділянку. Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 21 січня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Коваленко К. О., подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність ухваленого рішення, просив його скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд при ухваленні оскаржуваного рішення не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 фактично позбавив позивача права вільно користуватись земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_1 на праві власності. Крім того вважає, що його права порушені в наслідок неузгодження відповідачем із ним приватизації спірної земельної ділянки, що прямо вказує на те, що ОСОБА_2 самовільно зайняв цю земельну ділянку. У відзиві на апеляційну скаргу голова Нікольської селищної ради зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Крім того, посилання позивача на порушення з боку відповідачів, пов`язаного з відсутністю акту погодження меж між сторонами, є нікчемними, оскільки само підписання такого акту не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку. Непогодження меж земельної ділянки не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідача за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Представники Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області та Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені судовими повістками, а представник Нікольської селищної ради Нікольського району Донецької області просив розглянути скаргу за його відсутності (т. 2 а.с. 73, 76, 77), тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача адвоката Коваленко К. О., яка просила скаргу задовольнити, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кінько О. В., яка просила залишити рішення суду без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші. У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача не порушені, оскільки збудувавши свою літню кухню та сарай впритул до огорожі суміжного домоволодіння відповідача, яка була встановлена раніше ніж забудова його господарських споруд, сам створив умови, які ускладнюють йому можливість користуватись власністю, що може бути виправлено встановленням земельного сервітуту між суміжними землекористувачами. З таким висновком суду не погодитися не можна. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України в 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною четвертою статті 373 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Відповідно до п. «б» ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. За змістом частини другої цієї статті власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодуванням завданих збитків. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Умовами для задоволення вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця). У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Ст. 76 ЦПК містить перелік доказів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасники справи. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтвердила, що межі земельної ділянки ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) не встановлювалися та їх закріплення межовими знаками не проводилося. Крім того, відповідач оформив право власності на свою земельну ділянку в межах, які склалися між суміжними землекористувачами, у тому числі і з позивачем. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що оскільки позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалося порушення його прав землекористувача, доводи його апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. ОСОБА_2 , відмовився від закріплення меж земельної ділянки межовими знаками, тому що межі земельної ділянки збігаються з існуючою огорожею (заява ОСОБА_2 а.с.134) За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376). Проте, чинне законодавство не обмежує право на приватизацію земельної ділянки у зв`язку із відмовою суміжного землекористувача від підписання акта погодження меж земельних ділянок, а отже така відмова не є перешкодою для завершення процедури приватизації земельної ділянки. Погодження меж полягає в тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, має виходити не з факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Якщо такими мотивами є винятково неприязні стосунки, правового значення вони не мають. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації за умови правомірних дій кожного із землекористувачів (правова позиція, викладена у постанові ВП ВС від 20 березня 2019 року по справі № 350/67/15-ц). Враховуючи наведене, апеляцій2ний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів що підтверджують спричинення з боку ОСОБА_2 перешкод для вільного користування позивача належною останньому земельною ділянкою, тому заявлені позовні вимоги на захист порушеного права користування земельною ділянкою є необґрунтованими та недоведеними, а також за своїм змістом не є співмірними із заявленими позовними вимогами про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 , яка була здійснена відповідно до норм чинного законодавства. Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували зазначений висновок суду. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. 374, 367, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Коваленко Ксенія Олександрівна залишити без задоволення. Рішення Володарського районного суду Донецької області від 21 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 22 червня 2021 року. Судді В. М. Барков Т. І. Биліна Т. Б. Ткаченко