Постанова 4801 № 127/13948/22

Справа № 127/13948/22 Провадження № 22-ц/801/160/2023 Категорія: 19 Головуючий у суді 1-ї інстанції Фанда О.А. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА МЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2023 рокуСправа № 127/13948/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого: Копаничук С.Г. Суддів: Медвецького С.К., Оніщука В.В. за участю секретаря Михайленко А.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , Приватне підприємство "Агрофірма Батьківщина", Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03.11.2022 року, повний текст якого виготовлений 09.11.2022 року, постановленого у приміщенні того ж суду під головуванням судді Фанди О.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 , Приватного підприємства "Агрофірма Батьківщина" , Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування наказу в частині зміни цільового призначення земельної ділянки, - В с т а н о в и в : У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ПП "Агрофірма Батьківщина" , Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Вінницькій області в частині зміни цільового призначення земельної ділянки. Зазначила, що наказом ГУ Держземагентства у Вінницькій області № 2-2733/15-14-СГ від 08 вересня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду ПП «Агрофірма Батьківщина» та ОСОБА_2 земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель підприємств переробної промисловості( для обслуговування господарських будівель та дворів ковбасного, консервного, сокорозливного цехів, овочесховища і бойні) за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту Стрижавської селищної ради та надано в спільну оренду на 7 років земельні ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, в тому числі ,земельну ділянку, площею 1,7830 га, кадастровий номер 0520655900:04:002:0577 зі зміною цільового призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості. За договором дарування нежитлових приміщень від 30.11.2018 року ОСОБА_2 подарував їй частину нерухомого майна ,що знаходиться на цій ділянці - будівлю консервного цеху - «Б», котельні «Б1», убиральні «Д», з огорожею №1 по АДРЕСА_1 Відповідно до ст.120 ЗК до неї перейшло і право користування земельною ділянкою на тих самих умовах і у тому ж обсязі ,що були і у попереднього землекористувача - орендаря ОСОБА_2 на підставі договору оренди №347 від 15.05.2015 року ,укладеного ГУ Держземагентством у Вінницькій області з ПП «Агрофірма Батьківщина» і ОСОБА_2 , умови якого в частині використання земельної ділянки в межах визначеного цільового призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості , для неї є обов`язковими . Встановлене користування ділянкою суперечить функціональному призначенню належного їй майна,так як до набуття нею вказаних приміщень, вони були частиною комплексу будівель та споруд, побудованих колгоспом «Родина» у смт. Стрижавка для використання в сільськогосподарській діяльності ,які в подальшому в ході такої ж діяльності використовувались і його правонаступниками- КСП «Батьківщина» та ПСП «Агрофірма Батьківщина» Вважає, що оскаржуваний нею наказ в частині зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки є протиправним , оскільки на той час остання перебувала в колективній власності членів КСП «Батьківщина» і у ГУ Держземагентства були відсутні повноваження на розпорядження нею ; дозвіл на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення було надано особам, які не мали повноважень і підстав клопотати про його надання ; сам проект землеустрою, який було затверджено спірним наказом, не відповідає вимогам, встановленим ст. 50 Закону України «Про землеустрій» та його розробником не було враховано зауважень державної експертизи цієї землевпорядної документації та не усунуто її недоліків. Вказаний наказ обмежує її права ,як власника нерухомого майна сільськогосподарського призначення, використовувати його у с/г діяльності ,оскільки в результаті зміни цільового призначення ділянки вона зобов`язана використовувати її виключно для розміщення будівель переробної промисловості ,виходячи із принципу цілісності нерухомого майна і земельної ділянки. Також він перешкоджає бажанню приватизувати чи отримати в користування частину земельної ділянки ,на якій знаходиться майно саме з тим функціональним призначенням ,яке відповідає призначенню майна. Враховуючи викладене, просила суд визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держземагентсва у Вінницькій області від 8 вересня 2014 року № 2-2733/15-14-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ПСП «Агрофірма Батьківщина» і ОСОБА_2 , в частині зміни цільового призначення земельної ділянки, площею 1,7830 га, кадастровий номер 0520655900:04:002:0577 з сільськогосподарського призначення на землі для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код цільового призначення -11.2) та вирішити питання судових витрат. В ході розгляду справи позивач змінила прізвище на ОСОБА_4 . Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 03.11.2022 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог. Вказала, що суд не звернув увагу на те, що належні їй на праві власності нежитлові приміщення були частиною комплексу будівель, збудованих колгоспом для с/г діяльності ,які згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відносились до будівель с/г призначення. Земельна ділянка, на якій розташовані ці приміщення, рішенням 4 сесії 22 скликання Стрижавської селищної ради від 25.05.1995 року була передана у колективну власність КСП «Батьківщина» для сільськогосподарського використання , що підтверджується державним актом про право колективної власності на землю від 25.01.1996 року . Однак ,внаслідок зміни оскаржуваним наказом від 08 вересня 2014 року цільового призначення ділянки ,виникла суперечність між функціональним призначенням належного їй майна і цільовим призначенням земельної ділянки ,а тому наказ як акт індивідуальної дії не вичерпав свою дію і порушує її права і інтереси власника : обмежує використовувати нерухоме майно у с/г діяльності ,оскільки зобов`язує використовувати її виключно для переробної промисловості і суперечить принципу цілісності нерухомого майна та земельної ділянки ;перешкоджає бажанню приватизувати чи отримати в користування частину земельної ділянки на якій знаходиться її майно із тим призначенням ,що відповідає призначенню майна. Вважає висновок суду про відсутність порушень оскаржуваною частиною наказу її прав власника з причин того,що наказ був прийнятий раніше , ніж вона набула право власності на розташовані на цій земельній ділянці нежитлові приміщення, безпідставним. Суд не врахував, що на час прийняття оскаржуваного наказу земельна ділянка юридично перебувала у колективній власності членів КСП «Батьківщина», а тому у ГУ Держземагенства у Вінницькій області були відсутні повноваження розпоряджатись нею ,а сам проект землеустрою, затверджений спірним наказом не відповідає вимогам ст. 50 Закону України «Про землеустрій», а також його розробником не було враховано зауважень державної експертизи цієї землевпорядної документації та не усунуто її недоліків. У відзиві на апеляційну скаргу представник ПП «Агрофірма Батьківщина» вважає рішення суду законним і обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Зазначив, що на час прийняття оскаржуваного наказу і укладення договору оренди земельної ділянки позивач не мала жодних речових прав , ані на саму спірну земельну ділянку ,ані на нежитлові приміщення, що на ній розташовані ; оскаржуваний наказ є індивідуальним актом, який був реалізований шляхом затвердження проекту землеустрою і укладенням договору оренди ,а отже вичерпав свою дію ще до набуття позивачем прав на нерухомість, що на ній розташована. Відтак, права позивача не є порушеними , а умови і порядок використання нею земельної ділянки визначаються договором оренди ,укладеним з попереднім орендарем ,що являвся власником відчуженої нерухомості . Набуваючи у власність нерухоме майно на вказаній земельній ділянці, позивач не виділила частину спірної земельної ділянки у окрему ділянку із виділенням їй окремого кадастрового номера , не ставила питання про зміну категорії цільового призначення виділеної ділянки відповідно до ст.ст.20,21 ЗК України ,а вирішила захищати свої інтереси у такий спосіб , хоча законом не передбачено в якості правових наслідків порушень, на які посилається позивач , скасування оскаржуваного нею наказу лише в частині зміни цільового призначення земельної ділянки . У відзиві на апеляційну скаргу представник Стрижавської селищної ради вважає рішення суду законним і обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до змісту ч.ч.1,4 ст.265 ЦПК рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема ,мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду. Вказане рішення суду цим вимогам відповідає не в повній мірі . Суд першої інстанції встановив, що розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації № 272 від 22 травня 2012 року надано дозвіл ПСП «Агрофірма Батьківщина» та ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом продажу та проведення експертної грошової оцінки належних їм на праві власності земельних ділянок, орієнтовною площею 3,1 га під будівлями і спорудами, із земель запасу Стрижавської селищної ради Вінницького району за межами допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. На підставі зазначеного розпорядження ДП « Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розробив проект землеустрою щодо відведення ПСП «Агрофірма Батьківщина» та ОСОБА_2 в оренду земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної промисловості за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Стрижавської селищної ради Вінницького району. Цим проектом передбачено надати ПСП «Агрофірма Батьківщина» та ОСОБА_2 в оренду земельну ділянку площею 1,7830 га з цільовим призначенням для обслуговування господарських будівель та дворів ковбасного, консервного, сокорозливного цехів та овочесховища. Наказом ГУ Держземагентства у Вінницькій області № 2-2733/15-14-СГ від 8 вересня 2014 року було затверджено вищевказаний проект землеустрою щодо відведення їм земельних ділянок в оренду та надано в спільну оренду терміном на 7 років із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності земельну ділянку площею 0,6348 га, кадастровий номер 0520655900:04:002:0578 та земельну ділянку, площею 1,7830 га, кадастровий номер 0520655900:04:02:0577, розташованих на території Стрижавської селижної ради Вінницького району із зміною цільового призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. За укладеним договором оренди землі № 347 від 15 05.2015 року ГУ Держземагентства у Вінницькій області передало в оренду ПП «Агрофірма Батьківщина» та ОСОБА_2 земельну ділянку із земель запасу на території Стрижавської селищної ради за межами населеного пункту Вінницького району , площею 1,7830 га, кадастровий номер 0520655900:04:02:0577, зі зміною цільового призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. ( Т. 1 а.с. 17-19). На підставі договору дарування від 30.11.2018 року ОСОБА_2 безоплатно передав у власність ОСОБА_5 нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , розташовані на орендованій земельній ділянці, площею 1,783 га.(Т. 1 а.с. 15,16). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що цільове призначення земельної ділянки, на якій розташовані подаровані позивачу об`єкти нерухомості, було визначене до набуття нею права власності на ці приміщення на підставі акту індивідуальної дії - наказу ГУ Держземагентства у Вінницькій області № 2-2733/15-14-СГ від 8 вересня 2014 року ,яким затверджено проект землеустрою щодо виділення власникам майна ділянки в оренди для переробної промисловості і який вичерпав свою дію. Оскільки позивач отримала в дар частину нежитлових приміщень, розташованих на спірній земельній ділянці з 30.11.2018 року, а оскаржуваний наказ видано 08.09.2014, останній не порушує її законних прав, свобод та інтересів, як власника майна, а відтак, відсутні підстави визнання протиправним та скасування цього наказу в частині зміни цільового призначення земельної ділянки. Доводи позивача про порушення вказаним наказом прав членів КСП «Батьківщина»,оскільки на той час земельна ділянка перебувала в колективній власності, а тому у ГУ Держземагентства у Вінницькій області були відсутні повноваження розпоряджатись нею, суд не взяв до уваги, в зв`язку з тим, що позивач не представляє інтереси колишніх членів КСП «Батьківщина». Колегія суддів також погоджується з висновком суду про відмову у позові, однак вважає, що доводи апеляційної скарги позивача ,зокрема, про те, що суд не дав оцінки юридичній історії набутого майна, що використовувалось саме сільськогосподарськими підприємствами і згідно з Державним класифікатором будівель і споруд ДК 018 -2000 відносилось до класу будівель сільськогосподарського призначення ,а також обставинам невідповідності функціонального призначення майна і цільового призначення ділянки ,що ,за твердженням, порушують її права , хоча і заслуговують на увагу, проте не свідчать про хибність висновку суду про відсутність порушення прав ОСОБА_1 . Оскільки суд не повністю оцінив аргументи позивача і встановив обставини справи, чим допустив недостатнє обгрунтування правильного по суті висновку, доводи апеляційної скарги у цій частині заслуговують на увагу ,а вказані недоліки підлягають усуненню апеляційним судом , шляхом зміни і доповнення мотивувальної частини рішення. З матеріалів справи вбачається,що згідно державного акту на право колективної власності на землю, серії ВН від 25.01.1996 року виданого на підставі рішення 4 сесії 22 скликання Стрижавської селищної ради народних депутатів від 25.05.1995 року, КСП «Батьківщина» було передано у колективну власність для сільськогосподарського використання землі згідно з планом , площею 1 683 ,1 га ( Т. 1 а.с. 29-31). Рішенням засновника приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Батьківщина» ОСОБА_6 №1 від 08.02.2000 року створено приватне підприємство «Агрофірма Батьківщина» шляхом реорганізації у формі перетворення КСП «Батьківщина» відповідно до рішення загальних зборів членів цього КСП /протокол №1 від 08.02.2000 (Т.1 а.с. 53) 10.02.2000 року ПСП «Агрофірма Батьківщина» зареєстрована як юридична особа у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (Т. 1 50-52) Протоколом зборів уповноважених пайовиків ПСП «АФ Батьківщина» від 13.01.2007 року вирішено здійснити викуп розпайованого майна у пайовиків ПСП «Агрофірма Батьківщина», що складалось техніки і будівель , в тому числі і незакінченого будівництва ; ПСП «Агрофірмі Батьківщина» отримати свідоцтво про право власності на них, після чого протягом одного року провести розрахунок з пайовиками на суму пропорційну майнового паю кожного пайовика та внести зміни на зменшення майнового паю на відповідну суму (Т. 1 а.с. 21-23). 26.04.2010 року ПСП «Агофірма Батьківщина» отримало свідоцтво про право власності № 11 на нежитлові будівлі та споруди, загальною площею 3149,7 кв.м., по АДРЕСА_1 ,речове право зареєстровано 17.05.2010 року. (Т. 1 а.с. 20). 21.07.2010 року за договором купівлі продажу ПСП «АФ Батьківщина» продала, а ОСОБА_2 купив частину будинку овочевої бригади «А» з прибудовою «а`в складі приміщень №№1-6 ,площею 116 кв.м.,водокачки,приміщення №1-з №№1-2,площею 38,8 кв.м.,теплиці «В»,розташованих по АДРЕСА_2 на земельній ділянці ,площею 1,0271 га,кадастровий номер 0520655900:02:009:0946 ,яка не є власністю продавця. (Т.1 а.с. 24). 05.04.2012 ПСП «АФ Батьківщина» та ОСОБА_2 звернулись до Вінницької обласної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення їм у власність земельних ділянок, орієнтовною площею 3,1 га ,для обслуговування виробничої інфраструктури будівель ковбасного цеху, консервованого цеху, овочесховища, сокорозливного цеху, бойні та автовагової, що є власністю ПСП «Агрофірми Батьківщина» і ОСОБА_2 та розташовані на території Стрижавської сільської ради по АДРЕСА_3 за межами населеного пункту (Т. 1 а.с. 37 зворотня сторона) Розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації №272 від 22.05.2012 року надано дозвіл ПСП «АФ Батьківщина» і ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність шляхом продажу та проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, орієнтовною площею 3,1 га під будівлями і спорудами, що належать цим особам на праві власності, із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Стрижавської селищної ради Вінницького району, за межами населеного пункту - для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості ( Т. 1 а.с. 33). На підставі зазначеного розпорядження та укладеного замовником договору ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» в 2014 році розробив проект землеустрою щодо відведення ПСП «Агрофірма Батьківщина» та ОСОБА_2 в оренду земельних ділянок площею 2,4178 га , з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації будівель та споруд підприємств переробної промисловості за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту: ділянку № НОМЕР_2 , площею 1,7830 га - для обслуговування господарських будівель та дворів ковбасного, консервного, сокорозливного цехів та овочесховища і ділянку № НОМЕР_3 , площею 0,6348 га - для обслуговування господарських будівель та дворів бойні (Т. 1 а.с.34-37). Оскаржуваним наказом ГУ Держземагентства у Вінницькій області № 2-2733/15-14-СГ від 08.09.2014 року затверджено технічну документацію щодо відведення та надання в спільну оренду ПСП «Агрофірма Батьківщина» та ОСОБА_2 із земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Стрижавської селищної ради земельних ділянок ,площею 0,6348 га, кадастровий номер 0520655900:04:002:0578 та площею 1,7830 га, кадастровий номер 0520655900:04:02:0577 із цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.( Т. 1 а.с.14). За укладеним договором оренди землі № 347 від 15 05.2015 року ГУ Держземагентства у Вінницькій області передало в оренду ПП «Агрофірма Батьківщина» та ОСОБА_2 земельну ділянку із земель запасу на території Стрижавської селищної ради за межами населеного пункту Вінницького району , площею 1,7830 га, кадастровий номер 0520655900:04:02:0577, зі зміною цільового призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. ( Т. 1 а.с. 17-19). 22.06.2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПП «Агрофірма Батьківщина» про виділ майна в натурі було укладено мирову угоду, за умовами якої у власність ОСОБА_2 було виділено: господарський двір на земельній ділянці, площею 5,1714 га, кадастровий номер 0520655900:02:009:0945 по АДРЕСА_4 ; нежитлові будівлі та споруди і нежитлова будівля автоваги Б, по АДРЕСА_3 ; нежитлові будівлі та споруди по АДРЕСА_5 ; будівля звіроферми незавершеного будівництва, готовністю 59% , огорожа 1-2 по АДРЕСА_2 ; сім ємностей для пального із складу пального В по АДРЕСА_6 . У власність ПП «Агрофірма Батьківщина» виділено інші нежитлові будівлі та споруди на земельній ділянці, площею 2,8 га, кадастровий номер 0520655900:04:002:0473 по АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_7 . У спільній частковій власності сторін залишилось: будинок овочевої бригади на земельній ділянці площею, 1,0271 га, кадастровий номер 0520655900:02:009:0946 по АДРЕСА_2 ; нежитлові будівлі та споруди по АДРЕСА_1 (Т. 1 а.с. 26-28). На підставі договору дарування від 30.11.2018 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_5 частину належного йому майна - будівлю консервного цеху - «Б», котельню«Б1», убиральню «Д», з огорожею №1 ,що знаходяться на орендованій земельній ділянці ,площею 1,7830 га по АДРЕСА_1 ,що з 15.05.2015 року перебуває в оренді у ОСОБА_2 та ПП «Агрофірма Батьківщина» зі строком 7 років. Цільове призначення зазначеної земельної ділянки - для розміщення та експлуатації будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості ( Т.1 а.с. 15-16). У даній справі ОСОБА_3 , посилаючись в цілому на неправомочність територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів на розпорядження спірною землею, а також на порушення відповідачем порядку виготовлення проекту землеустрою,просить захистити її права на використання своїх будівель у с/г виробництві шляхом визнання оскаржуваного наказу недійсним лише в частині зміни цільового призначення орендованої ділянки на землі переробної промисловості. Колегія суддів погоджується із висновком суду про те,що , посилання позивача на неправомочність відповідача розпоряджатись землею, переданою у колективну власність і порушення прав її членів , не є підставою для задоволення вимог позивача, яка не представляє їх інтереси ,оскільки відповідно до ст.4 ЦПК кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Проте обставина перебування спірної ділянки, площею 1,7830 га у колективній власності членів КСП «Батьківщина» ,а тому відсутність у ГУ Держземагентства повноважень на розпорядження нею ,як підстава для визнання наказу в частині зміни цільового призначення земельної ділянки недійсним ,судом не обговорювалася. Разом із тим, згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими ,достовірними і достатніми доказами (ч. 1 ст. 77, ч.2 ст.78 ,ст. 79, ч. 1 ст. 80 ЦПК України) Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК доказування не може грунтуватись на припущеннях. Однак, позивач не довела перебування спірної ділянки, площею 1,7830 га у колективній власності членів КСП «Батьківщина» і через це відсутність у ГУ Держземагентства повноважень на розпорядження нею, оскільки не надала суду допустимих, достовірних і достатніх доказів того, що орендовані земельні ділянки своєю площею і конфігурацією входили в склад тих земель , площею 1683,1 га ,що надавались Стрижавською селищною радою у колективну власність КСП « Батьківщина» і позначені у плані земель у державному акті на право колективної власності на землю.(а.с.31т.1) Надані державний акт на право колективної власності з планом земель ,площею 1683,1 га, переданих у колективну власність КСП «Батьківщина» і проект землеустрою з планом земельних ділянок ,що відводяться в оренду самі по собі не є допустимими, достовірними і достатніми доказами цієї обставини,так як не містять щодо цього жодних даних - площі земельних ділянок суттєво відрізняються, з копії не вбачається збереження чинності державного акту на час прийняття оскаржуваного наказу. В той же час, затверджений оскаржуваним наказом проект землеустрою, розроблений спеціалізованим ДП « Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» , підтверджує формування і надання ПП «Агрофірма Батьківщина» та ОСОБА_2 земельних ділянок ,загальною площею 2,4178 га (в складі якої і ділянки, площею 1,7830 га) в оренду саме із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності Приналежність виділених орендарям в оренду земельних ділянок до державної власності підтверджує також висновок управління Держземагентства у Вінницькому районі про погодження проекту землеустрою ,згідно якого земельна ділянка відводиться із земель державної власності, які не надані у власність або користування (земель запасу)( т.1 а.с.43) Висновком державної експертизи землевпорядної документації від 15.04.2014 року погоджено відведення земельних ділянок ,загальною площею 2,4178 га (в складі якої і ділянка, площею 1,7830 га) в оренду ПП «Агрофірма Батьківщина» та ОСОБА_2 для розміщення та експлуатації будівель та споруд підприємств переробної промисловості за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Стрижавської сільської ради.(т.1 а.с.118) Підстав не довіряти вказаним документам і висновкам, здійсненим компетентними в даних правовідносинах органами і установами щодо належності відведених в оренду земель до земель запасу державної власності ,що стали підставами для затвердження оскаржуваним наказом ГУ Держземагентства проекту землеустрою ,у суду немає. Необгрунтованими є з цих підстав і посилання позивача на те, що проект землеустрою був розроблений з порушенням ст.50 ЗУ «Про землеустрій» в частині неврахування зауважень державної експертизи землевпорядної документації щодо розрахунку втрат с/г виробництва ,оскільки як вбачалось з пояснень відповідача такі зауваження були виправлені , результатом чого стало погодження відведення земельних ділянок, а щодо розподілу не с/г угідь при ліквідації сільськогосподарських підприємств, то як уже зазначалось позивачем не доведено ,що вказані земельні ділянки відводились із несільськогосподарськіих угідь, що перебували у колективній власності сільськогосподарського підприємства чи власників земельних часток (паїв) ,а не з земель запасу державної власності. Відповідно до ч.2 ст.19 ЗК України ( в ред. на час видачі наказу) земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Згідно ч. 2 ст.20 ЗК у тій же редакції, зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Згідно з ч.4 ст.122 ЗК центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи (яким тоді являлось ГУ Держземагентства) передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Отже, позивачем не доведено відсутність у відповідача повноважень на зміну цільового призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності. Доводи апеляційної скарги про те, що проект землеустрою зі зміною цільового призначення ділянок виготовлявся на підставі дозволу ,наданому не уповноваженим особам ,які не є власниками земельних ділянок ,в порушення чинного на той час Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого Постановою КМУ №52 від 11.04.2002 року, в якості підстави для визнання недійсним оскаржуваної частини наказу , не заслуговує на увагу, оскільки видача дозволу на розроблення проекту землеустрою у 22.05.2012 році здійснювалась не відповідачем ,а іншою уповноваженою особою - Вінницькою обласною державною адміністрацією , яка не є відповідачем у цій справі і дії і рішення якої не є предметом даного судового розгляду. Крім того позивач не врахувала, що до даних правовідносин положення вказаного нею Порядку не застосуванню не підлягають ,оскільки із п.1 Порядку вбачається ,що він регулював механізм зміни цільового призначення лише тих ділянок ,які перебували у власності громадян або юридичних осіб. Оскільки земельні ділянки, дозвіл на які видавався, не перебували у власності ОСОБА_2 та ПП «Агрофірма Батьківщина», застосування положень вказаного Порядку виключалось . Разом із тим, законність видачі такого дозволу на клопотання власників майна, розташованого на земельних ділянках вбачається зі змісту ч.ч.1-3 ст.123 ЗК (у ред. на час надання дозволу),згідно якої надання земельних ділянок державної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади ,яке приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону. Звертатися з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до відповідної місцевої державної адміністрації може особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності .При цьому у клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Оскільки на земельних ділянках державної власності розташовувались будівлі і споруди, що перебували у власності фізичних або юридичних осіб ( ПСП «Агрофірма Батьківщина» та ОСОБА_2 ),вказані земельні ділянки або права на них відповідно до ст.134 ЗК України (в редакції на час надання дозволу)не підлягали продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). ПСП «Агрофірма Батьківщина» та ОСОБА_2 , відповідно до ст.123 ЗК України, як особи зацікавлені в одержанні в користування земельних ділянок 05.04.2012 звернулися з клопотанням про надання їм дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення до відповідної місцевої державної адміністрації ,яка і надала такий дозвіл. Тому доводи апеляційної скарги про протиправність видачі ПСП «Агрофірма Батьківщина» та ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення ,оскільки вони не являлись власниками земельних ділянок , а також ,як наслідок виданого дозволу, щодо затвердження їм відповідачем такого проекту землеустрою зі зміною цільового призначення через те, що вони не власники землі ,безпідставні. Також заявляючи позов про визнання оскаржуваної частини наказу недійсним ,позивач не враховує, що оскаржуваною частиною наказу одночасно вирішувалось питання зміни цільового призначення обох орендованих ділянок ,а відповідно питання про права іншого землекористувача - орендаря ПП «Агрофірма Батьківщина», до якого вона позовні вимоги не заявляла, в якості відповідача до участі в справі не залучала, а вказала його третьою особою, хоча рішення у справі щодо цільового призначення безпосередньо може вплинути на його права. Посилання позивача на те, що оскаржувана частина наказу порушує її права як власника будівель с/г призначення на використання їх у с/г діяльності, оскільки зміна цільового призначення ділянки зобов`язує її використовувати останню виключно для розміщення будівель переробної промисловості і перешкоджає отриманню нею у власність чи користування частини земельної ділянки з тим цільовим призначенням ,що відповідає функціональному використанню майна, не заслуговують на увагу. Позивачем не доведені обставини того ,що розташовані на орендованій земельній ділянці будівлі згідно з Державним класифікатором будівель і споруд ДК 018 -2000 ,затвердженим наказом ГУ Держстандарту України №507 від 17.08.2000 року, відносились до класу будівель сільськогосподарського призначення, оскільки у жодному документі щодо будівель - технічному паспорті, договорах купівлі-продажу, дарування відсутнє посилання на цифрові коди класифікатора, що відносили б ці будівлі до будівель сільськогосподарського призначення . Разом із тим, згідно коду 1251 класифікатора до класу будівель промисловості включено криті будівлі промислового призначення - фабрики, майстерні ,бойні, пивоварні заводи та інші за їх функціональним призначенням. Як вбачається з матеріалів справи в складі будівель ,що знаходяться на орендованих ділянках є бойня. Технічний паспорт на нежитлові будівлі та споруди по АДРЕСА_3 , в складі консервного цеху з котельнею також виготовлений , як на виробничий будинок, що також підтверджує те, що будівлі є виробничими . Майно розташоване на земельних ділянках, загальною площею 2,4178 га щодо яких оскаржуваним наказом затверджувався проект землеустрою щодо відведення їх в оренду, належало ОСОБА_2 та ПП «Агрофірма Батьківщина» на праві спільної власності, яке в подальшому в 2017 році було поділено між ними мировою угодою в ході судового розгляду справи про виділ майна в натурі. Правомочності власників щодо користування майном в тому числі для здійснення підприємницької діяльності визначені ст.ст.316,317,319,320 ЦК України, згідно яких правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Здійснення спільної часткової і спільної сумісної власності регулюється ст.ст.358,369 ЦК України. Оскільки з матеріалів справи не вбачається визначення ОСОБА_2 та ПП «Агрофірма Батьківщина» частки кожного у спільному майні ,а договором і законом не встановлена їх спільна сумісна власність на майно , відповідно до ч.4 ст.355 ЦК спільна власність вважається частковою. Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно. Звернувшись до суду з вимогою визнання недійсним наказу в частині цільового призначення земельної ділянки , як такого ,що порушує її права на використання набутого майна за сільськогосподарським призначенням, позивач хоча і зазначає, що до неї перейшли від попереднього власника право власності на частину будівель і право користування земельною ділянкою в об`ємі ,що йому належали, однак при цьому не враховує ,що співвласники цього майна і орендарі ділянок - ОСОБА_2 та ПП «Агрофірма Батьківщина» за домовленістю самі визначили режим господарського використання своїх будівель і споруд ,як виробничої інфраструктури , звернувшись 05.04.2012 до Вінницької обласної державної адміністрації із клопотанням про надання їм дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення їм земельних ділянок саме для розміщення будівель і споруд підприємств переробної промисловості, а не сільськогосподарського виробництва. З часу прийняття оскаржуваного наказу про передачу користувачам земельних ділянок в оренду зі зміною цільового призначення на землі промисловості ,ні сам наказ про затвердження проекту землеустрою ,ні договір оренди із встановленими умовами користування ,не оспорювали. За таких обставин посилання позивача на те, що ці будівлі використовувались раніше саме сільськогосподарськими підприємствами , правового значення не має, оскільки така зміна цільового призначення земельних ділянок відбулась на підставі рішення уповноваженого органу державної влади за клопотанням власників нерухомості, які визначили господарське використання ними будівель, виступивши замовниками проекту землеустрою щодо відведення їм в оренду земельних ділянок саме для розміщення будівель переробної промисловості у тому числі , ділянки площею 1,7830 га . Отже , позивачем не доведено, що на час набуття нею права власності на нерухоме майно у 2018 році функціональне використання цього майна залишалось сільськогосподарським. Таким чином, у справі не встановлено обставини суперечності функціонального призначення майна, визначеного співвласниками як виробниче , переробної промисловості, цільовому призначенню земельної ділянки - для розміщення та експлуатації будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, ,на яку позивач посилається в обґрунтування порушення її прав. Крім того, відповідно до змісту ч. ч. 1, 2, 6 ст. 120 ЗК України (у редакції чинній на момент набуття позивачем права власності на нежитлові споруди) у разі набуття права власності на будівлю або споруду, що перебувають користуванні іншої особи, припиняється право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Тобто, з набуттям у 2018 році позивачем права власності на нежитлові будівлі та споруди, до неї переходить і право користування земельною ділянкою на якій вони розміщені на тих самих умовах і в тому ж обсязі ,що були на підставі договору оренди ділянки від 15.05.2015 року у попереднього землекористувача ОСОБА_2 , в тому числі ,на використання землі зі зміненим цільовим призначенням, зміненим оскаржуваним наказом від 08.09.2014 (п. п. 1,14-16 договору оренди землі №347 від 15.05.2015 року) Згідно ст.ст.125,126 ЗК України (в ред. на час набуття позивачем власності ) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Твердження позивача ,що з набуттям власності на будівлі відповідно до ст.120 ЗК до неї перейшло і право користування земельною ділянкою на тих самих умовах і у тому ж обсязі ,що були і у попереднього користувача ,хоча і є обґрунтованим, проте вона не надала суду достовірних доказів того,що у неї юридично таке право виникло в розумінні ст.ст.125,126 ЗК України і не надала підтвердження державної реєстрації та оформлення за нею речового права оренди на земельну ділянку та виникнення у неї прав землекористувача, за захистом яких вона звернулась до суду. Стверджуючи що оскаржуваною частиною наказу порушуються її права, позивач не враховує і того, що нею був укладений двосторонній договір дарування нерухомого майна ,за результатом якого згідно ст.722 ЦК обдарована могла відмовитись від подарунку .Оскільки позивач ОСОБА_1 , будучи обізнаною із вказаним в договорі цільовим призначенням ділянки , як землі переробної промисловості , від прийняття дарунку не відмовилась , чим погодилась із таким призначенням майна і земельної ділянки, а прийняття дарунку є актом волевиявлення самої позивачки, оскаржуваний наказ не може порушувати прав позивача. Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що оскаржуваною частиною наказу не порушуються права позивача ,оскільки оскаржуваний наказ уповноваженого органу державної виконавчої влади у сфері земельних відносин є ненормативним правовим актом індивідуальної дії, що має правозастосовний характер , стосується конкретних осіб та їх правовідносин , створює юридичні наслідки у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення і реалізовується його застосуванням . Оскільки цей акт індивідуальної дії ,яким була затверджена технічна документація із землеустрою, породив набуття ПСП «Агрофірма Батьківщина» і ОСОБА_2 прав та обов`язків землекористувачів (орендарів) , він вичерпав свою дію застосуванням і визнання оскаржуваної частини його недійсним не може призвести до відновлення порушеного права ,а тому не є належним способом його захисту . Враховуючи, що суд не дав повної оцінки аргуметам позивача і неповно встановив обставини справи, чим допустив недостатнє обгрунтування правильного по суті висновку, рішення суду підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини рішення у тексті цієї постанови Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, однак вказав неповні мотиви та підстави для такої відмови, судове рішення підлягає зміні у його мотивувальній частині. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про зміну судового рішення у його мотивувальній частині, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої і апеляційної інстанцій, немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 03.11.2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду на протязі 30 днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення. Головуючий : Копаничук С.Г. Судді: Медвецький С.К. Оніщук В.В.