Постанова 4813 № 509/3864/21

Номер провадження: 22-ц/813/771/24 Справа № 509/3864/21 Головуючий у першій інстанції Панасенко Є. М. Доповідач Вадовська Л. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.02.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., суддів - Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря - Венжик Л.С., за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи: відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , від позивача ОСОБА_3 не з`явились, переглянувши справу №509/3864/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 лютого 2022 року у складі судді Панасенка Є.М., - в с т а н о в и в : Позивач ОСОБА_3 , звернувшись 30 липня 2021 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 12 вересня 2005 року приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф., зареєстрованого в реєстрі за №5584, вона ОСОБА_3 (до шлюбу ОСОБА_4 ) та відповідач ОСОБА_1 стали співвласниками земельної ділянки площею 0,100 га кадастровий номер 5123755800020070110, розташованої за адресом: АДРЕСА_1 (після зміни назв адреса: АДРЕСА_2 ). На земельній ділянці відповідачем ОСОБА_1 здійснено будівництво без узгодження землекористування, чим порушені її права на земельну ділянку. Позивач ОСОБА_3 просила: усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 5123755800020070110 шляхом знесення усіх збудованих об`єктів (двоповерхового будинку, господарських будівель і споруд, приміщень та фундаменту недобудованої споруди), демонтажу розміщених на земельній ділянці усіх інженерних мереж та комунікацій, винесення усіх будматеріалів та сміття за межі земельної ділянки, приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, що існував до порушення її прав; стягнути судові витрати (т.1 а.с.1-10). Ухвалою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 серпня 2021 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.55). Відповідач ОСОБА_1 позов не визнала, зазначивши у відзиві, що земельну ділянку набуто у власність у 2005 році, з того часу нею та її чоловіком розпочато будівництво житлового будинку з відома позивача ОСОБА_3 , яка є дочкою. Після одруження ОСОБА_3 зі своєю сім`єю на протязі 2014-2019 років періодично проживала в будинку. Взаємної згоди щодо володіння, користування та розпорядження спільною земельною ділянкою дійшли усно, будинок зведено на тій частині ділянки, яку попередньо було домовлено з позивачем. Земельна ділянка підлягає поділу, для поділу земельної ділянки звертались до нотаріуса, де було підготовлено проект договору поділу ділянки, проте позивач відмовилась такий підписувати. Здійснене на земельній ділянці будівництво не є самочинним, так як на будівництво надано дозвіл, виготовлено та погоджено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, виділеної індивідуальному забудовнику, зведення житлового будинку здійснювалось на землі, що була відведена саме для цієї мети. Земельна ділянка використовується відповідачем за її цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Вказані обставини виключають можливість застосування у вказаній справі норм матеріального права, а саме частини 4 статті 376 ЦК України як то знесення нерухомого майна особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво. Пред`явлення позову має наслідком неприязні стосунки, що склалися останнім часом (т.1 а.с.76-81). Позивач ОСОБА_3 надала відповідь на відзив, за змістом якої відповідність поданих копій документів (будівельного паспорту, витягу з розпорядження про дозвіл будівництва) викликає сумнів у відповідності таких оригіналам, ці документи не мають відношення до предмету спору. Доказів участі батька у будівництві будинку не має, вказані відповідачем періоди проживання позивача з сім`єю в будинку не відповідають дійсності на не мають підтвердження. Домовленість про порядок користування земельною ділянкою не визнається, неодноразово обговорювали поділ ділянки, проте так і не зробили. З викладеними у відзиві обставинами та їх правовою оцінкою не погоджується (т.1 а.с.111-121). 07 лютого 2022 року відповідач ОСОБА_1 подала заяву про застосування строків позовної давності, так як позивачу ОСОБА_3 про будівництво будинку було відомо з 2005-2006 років (т.1 а.с.170-172). Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 лютого 2022 року в задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.205-214). Висновок суду мотивовано тим, що поділ земельної ділянки не проведено, порядок користування земельною ділянкою не встановлено. Обраний спосіб захисту порушеного права не вирішить спір, так як у разі спору між співвласниками земельної ділянки, який не може бути вирішений укладенням договору про поділ земельної ділянки, спір вирішується судом за позовом співвласника про виділ належної йому частки земельної ділянки в натурі. Сам по собі факт не надання згоди на зведення спірних будівель не є достатнім для висновку про наявність підстав для знесення об`єктів будівництва. Додатковим рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 лютого 2022 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. (т.1 а.с.233-238). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 березня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення суду. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31 березня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на додаткове рішення суду. В апеляційній скарзі на рішення ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову. За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Суд не врахував імперативні цивільно-правові вимоги, законні обтяження прав і у обмеженнях їх правомочності щодо нерухомого майна (статті 358, 361 ЦК, ст.ст.88, 103 ЗК) і факт їх порушення, які призвели до порушення прав іншого співвласника в обмеженні його прав. Приписи статей 13, 41 Конституції України визначають, що право власності (в тому числі й приватної) не є абсолютним, а здійснення цих прав має певні конституційно-правові межі. Суд не звернув увагу та не врахував правову позицію власника (співвласника) земельної ділянки (ч.4 ст.376 ЦК України) щодо позиції заперечення та не визначення прав в позовній заяві на набуття прав власності на самочинні об`єкти за відповідачем або іншої особи, та правове їх значення як власника (користувача) земельної ділянки. Суд не врахував і дотримання прав інших осіб, а саме прав та інтересів дитини на житло (ст.ст.47, 51 Конституції України). Суд не врахував і те, що майже уся земельна ділянка зайнята самочинно-збудованими об`єктами, у тому числі фундаментом недобудованої споруди, будівельними матеріалами та мусором, які були зафіксовані на фотографіях. Навіть у разі здійснення поділу земельної ділянки по схемі, що надана відповідачем, фундамент недобудованої споруди, інші будівельні матеріали та мусор залишаться на стороні іншого співвласника. В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду без змін з огляду на наступне. Згідно Договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_5 , який по довіреності діяв від імені ОСОБА_6 як продавця, та ОСОБА_7 , ОСОБА_1 як покупцями, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Куркан Н.В. 12 вересня 2005 року, зареєстрованого в реєстрі за №5584, ОСОБА_7 (після шлюбу ОСОБА_8 ) та ОСОБА_1 набули у власність в рівних частках кожна земельну ділянку площею 0,100 га, кадастровий номер 5123755800020070110, цільового призначення «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 (після зміни назв за адресою: АДРЕСА_1 ) (т.1 а.с.14-15, 19-22, 23, 88, 89, 91-96). Згідно Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 01 червня 2021 року, складеного інспекторами Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгекадастру в Одеській області, земельна ділянка кадастровий номер 5123755800020070110, огороджена по периметру парканом, вхід здійснюється через металеві ворота, на земельній ділянці розташований будинок, який за відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не зареєстрований (т.1 а.с.38-40). Дозвіл на будівництво житлового будинку, господарських будівель та споруд надавався колишньому власнику земельної ділянки, кадастровий номер 5123755800020070110, ОСОБА_6 розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 19 травня 2000 року №331 «Про дозвіл будівництва індивідуальних житлових будинків та господарських будівель в населених пунктах району». На ім`я ОСОБА_6 також виготовлявся у 2000 році Будівельний паспорт на забудову земельної ділянки в АДРЕСА_3 на будівництво житлового будинку загальною площею 125,0 кв.м (т.1 а.с.97-105). Докази здачі в експлуатацію здійсненого на земельній ділянці будівництва відсутні. Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) (ч.1 ст.355 ЦК України). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (ч.4 ст.355 ЦК України). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч.1 ст.356 ЦК України). Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч.1 ст.358 ЦК України), Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю (ч.2 ст.358 ЦК України). Кожен із співвласників має право надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності; у разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (ч.3 ст.358 ЦК України). У розумінні статті 358 ЦК України, яка регулює здійснення права спільної часткової власності, змістом права власності на частку у спільному майні кожного із співвласників є повноваження щодо володіння, користування і розпорядження цією часткою, але межею реалізації цих повноважень є воля інших співвласників. Здійснення власних повноважень кожен із співвласників повинен узгоджувати із іншими, тому право спільної часткової власності здійснюється за взаємною згодою. За домовленістю співвласників встановлюється порядок володіння та користування спільним майном. Законодавець не встановлює певних правил щодо форми такої домовленості, тому щодо форми домовленості співвласників спільної часткової власності застосовуються загальні положення про форму правочинів. Кожен із співвласників має право на надання у володіння та користування йому частки в натурі, але надання у володіння та користування можливе за умови, що об`єкт (майно) подільне. Якщо надання частки в натурі є неможливим, то співвласник вправі вимагати від інших матеріальної компенсації вартості його частки. Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (ч.1 ст.364 ЦК України). Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними (ч.1 ст.367 ЦК України). Земельна ділянка площею 0,100 га цільового призначення «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», кадастровий номер 5123755800020070110, з 12 вересня 2005 року належить на праві спільної часткової власності позивачу ОСОБА_3 та відповідачу ОСОБА_1 , частки кожного із співвласників є рівними. Станом на час виникнення спору за позовом ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійснені права користування земельною ділянкою кадастровий номер 5123755800020070110: не встановлений між співвласниками порядок володіння та користування земельною ділянкою за домовленістю між ними чи рішенням суду за позовом співвласника про надання йому у володіння та користування тієї частини спільної земельної ділянки в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності; не поділена між співвласниками за домовленістю між ними шляхом укладення та нотаріального посвідчення договору про поділ земельної ділянки; не виділена в натурі співвласнику частка земельної ділянки із земельної ділянки, що є у спільній частковій власності тощо. Кожна зі сторін приводить свої доводи щодо домовленості про здійснення права спільної часткової власності на земельну ділянку. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що земельна ділянка наразі перебуває у спільній частковій власності сторін; що порядок користування земельною ділянкою не встановлений; що земельну ділянку ні не поділено в натурі, ні не виділено позивачу у володіння та користування частки земельної ділянки в натурі, ні не виділено позивачу в натурі частки земельної ділянки. За таких обставин, задоволення позову у заявлений позивачем спосіб матиме наслідком порушення прав відповідача на земельну ділянку. Суд правильно вказав, що у разі неможливості досягнення між сторонами домовленості щодо здійснення права спільної часткової власності чи щодо поділу земельної ділянки в натурі з оформленням нотаріально посвідченого договору про поділ земельної ділянки з припиненням права спільної часткової власності, для ОСОБА_3 належним способом захисту права користування земельною ділянкою, яке вона вважає порушеним, є звернення до суду з позовом про виділ належної їй частки земельної ділянки в натурі. Маючи виділену в натурі частку земельної ділянки, ОСОБА_3 вправі буде вимагати від ОСОБА_1 звільнення такої виділеної в натурі земельної ділянки від будівель, фундаменту, будівельних матеріалів, сміття тощо. Посилання кожної із сторін на обіцянки колишнього власника земельної ділянки ОСОБА_5 , на сімейні домовленості щодо земельної ділянки та здійснення на такій забудови чи на право набути у власність будинок, проживання в такому тощо правового значення не мають, так як у даній справі предметом спору є земельна ділянка, що наразі має статус спільної часткової власності, доведеним є відсутність взаємної згоди її співвласників щодо здійснення права спільної часткової власності. Тому перш ніж вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою у заявлений ОСОБА_3 спосіб, співвласники мають припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку чи шляхом поділу земельної ділянки в натурі, чи шляхом виділу частки співвласника земельної ділянки в натурі. Правові підстави для ухвалення нового рішення про задоволення позову за обставин, що наразі мають місце, відсутні. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 лютого 2022 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 08 квітня 2024 року. Головуючий Л.М.Вадовська Судді О.С.Комлева Є.С.Сєвєрова