Постанова 4821 № 712/5278/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2024 року м. Черкаси Справа № 712/5278/20 Провадження № 22-ц/821/218/24 категорія: 302000000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Бородійчука В.Г. суддів: Василенко Л.І., Карпенко О.В. секретаря: Ярошенко Б.М. учасники справи: позивач (за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 представник позивача (за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом): адвокат Філоненко Євген Сергійович, адвокат Шимановський Олександр Іванович, адвокат Нестерко Ігор Олександрович відповідач (за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 представник відповідача (за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом): адвокат Севастьянова Альона Валеріївна третя особа (за первісним позовом): Черкаська міська рада розглянув у спрощеному позовному провадження апеляційну скаргу представника позивача за первісним позовом адвоката Нестерка І.О. на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 11.01.2023 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Черкаська міська рада, про встановлення порядку землекористування, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відновлення встановленого порядку землекористування. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив, після послідуючого уточнення, встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 по варіанту № НОМЕР_1 (додаток 2) висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 09.06.2020 № 1906/20. В обґрунтування вказував, що згідно з договором дарування частки житлового будинку № 1-240 від 31.01.2019 він став власником 31/50 часток житлового будинку АДРЕСА_1 . Співвласником 19/50 частин цього ж будинковолодіння є відповідач ОСОБА_2 . Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради депутатів трудящих № 212-м від 15.03.1956 в постійне користування за вказаним домоволодінням закріплено земельну ділянку, площею 710 кв.м. За результатами візуально-інструментальних обмірів, топографічно-геодезичних досліджень була визначена фактична площа земельної ділянки для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 та господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), яка склала 0,1000 га. Позивачем проведено розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,01000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 від 29.01.2019, розробник ПП "ДІ ПРОЕКТ", земельній ділянці присвоєно кадастровий №7110136700:03:012:0115. На його замовлення судовим експертом ОСОБА_3 проведено судово-земельна експертиза з метою встановлення можливих варіантів користування спірною земельною ділянкою відповідно до часток співвласників і з урахуванням меж відокремлених кімнат, коридорів, кухонь та інших приміщень у будинку, якими користується в натурі кожен співвласник. Також на вирішення експерту ставилось питання чи є технічна можливість встановити порядок користування відповідною земельною ділянкою згідно часток співвласників. Між співвласниками не досягнуто згоди щодо порядку користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим було подано даний позов. У грудні 2020 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 , в якій вона просила суд відновити межі землекористування між співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 згідно встановленого 11.03.1961 Черкаським інвентарбюро та затвердженого рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 21.11.1994 (справа № 2-145-1994 р) порядку землекористування земельною ділянкою в домоволодінні АДРЕСА_2 . Зустрічний позов обґрунтовує тим, що згідно рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 212-м від 15.03.1956 за будинковолодінням АДРЕСА_1 закріплено земельну ділянку, площею 710 кв.м. 11.03.1961 Черкаським інвентарбюро було встановлено порядок користування вказаною земельною ділянкою між попередніми співвласниками, який затверджений рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 21.11.1994 (справа № 2-145-1994), який залишається незмінним і на даний час. А тому вимоги позивача розділити земельну ділянку вже більшої площі- 1000 кв.м. вважає неправомірними. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 11 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Черкаська міська рада про встановлення порядку землекористування- відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відновлення встановленого порядку землекористування- відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 безпідставно просив здійснити розподіл земельної ділянки більшої площі - 0,1000 га, оскільки рішення щодо передання такої у постійне користування співвласникам органом місцевого самоврядування не приймалося. При цьому суд не взяв до уваги висновок експерта від 19 червня 2020 року № 1906/20 за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи, оскільки експерту надано невірні вихідні дані для проведення експертного дослідження, а саме технічну докуме6нтацію із землеустрою, в якій вказана площа земельної ділянки - 0,1000 га, тоді як згідно з правовстановлюючих документів за домоволодінням закріплено земельну ділянку, площею 710 кв. м. Крім того, у розпорядження експерта не надавалося рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 1994 року (справа № 2-145-1994), яким встановлено порядок користування земельною ділянкою між ОСОБА_4 та попередніми співвласниками домоволодіння. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив із того, що останньою не надано доказів порушення меж земельної ділянки між співвласниками домоволодіння. При цьому у зустрічному позові зазначено, що після встановлення порядку користування земельною ділянкою між нею та попередніми співвласниками межі земельної ділянки не змінювалися і такий порядок користування існує по цей час. Отже, позов є недоведеним. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Черкаського апеляційного суду від 09 травня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 залишено без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2022 року залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 1994 року (справа № 2-145-1994) визначено порядок користування спірною земельною ділянкою по узвозу АДРЕСА_1 згідно з варіантом № 1 висновку судово-технічної експертизи. Виділено у користування ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (попередні співвласники) земельну ділянку, площею 368,90 кв. м, а ОСОБА_2 - земельну ділянку, площею 318,67 кв. м, залишено в загальному користуванні прохід до земельної ділянки, виділеної ОСОБА_2 . Згідно з актом судового виконавця від 16 листопада 1995 року визначено порядок користування земельною ділянкою між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 згідно з схеми № 1 технічної експертизи, виділено ОСОБА_2 318,67 кв. м, а ОСОБА_6 - 368,90 кв. м. Таким чином, відповідний порядок землекористування з урахуванням розміру часток співвласників фактично було встановлено рішенням суду, що набрало законної сили та виконане, чого ОСОБА_1 , пред`являючи позов про визначення порядку землекористування, не врахував. Крім того, ОСОБА_1 не надав суду доказів того, що на цей час у його власності перебуває інше нерухоме майно за вказаною адресою чи земельна ділянка іншої площі. Посилання ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації на земельну ділянку іншої площі за цією самою адресою, не свідчить про наявність у сторін права власності чи користування на таку земельну ділянку, адже це не є правовстановлюючим документом. Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції Постановою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 задоволено частково. Постанову Черкаського апеляційного суду від 09 травня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку землекористування скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд у порушення пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України, згідно з яким постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, зазначеним доводам ОСОБА_1 належної оцінки взагалі не надав, не з`ясував, чи угода про порядок користування земельною ділянкою між попередніми співвласниками ущемляє законні права ОСОБА_1 , як нового співвласника, користуватися своєю частиною будинку, чи виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, чи суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. Крім того, як в апеляційній скарзі, так і в касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначав про те, що він заявляв вимогу про встановлення порядку користування земельною ділянкою, а тому, встановлюючи порядок користування земельною ділянкою, суд має лише визначити умови, на яких співвласники її використовуватимуть з метою забезпечення ефективної реалізації ними своїх прав щодо користування майном. Будь-яких вимог, пов`язаних із розпорядженням земельною ділянкою, чи правом власності на неї, суд у такій справі не має вирішувати. Факт збільшення площі спірної земельної ділянки до 0,1000 га не впливає на право сторін користуватися частиною земельної ділянки відповідно до їх часток у домоволодінні, оскільки спір щодо розміру земельної ділянки, яка фактично рахується за домоволодінням між сторонами відсутній, а площа земельної ділянки у розмірі 0,1000 га визначена згідно правовстановлюючих документів та землевпорядної документації. Крім того, Черкаською міською радою погоджено встановлення порядку землекористування згідно наданої експертом схеми розподілу земельної ділянки площею 0,1000 га (т. 2, а. с. 188-196, т. 3, а. с. 14-18). Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Нестерко Ігор Олександрович подав 27.02.2023 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильним застосування норм матеріального права судом 1 інстанції, просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити первісні позовні вимоги. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Нестерка Ігоря Олександровича мотивована тим, що в судовому рішенні відсутня обгрунтована мотивація щодо відхилення висновку експерта, відтак наявні порушення судом норм процесуального права. Вказує, що в тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, визначити порядок користування земельною ділянкою, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладення угоди про встановлення порядку земельною ділянкою, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про визнання порядку користування земельною ділянкою і таке право підлягає судовому захисту. Апелянт наголошує про те, що між ним та ОСОБА_2 не визначався порядок землекористування і як наслідок ОСОБА_1 позбавлений можливості вільного виїзду до належної частини будинку, облаштування земельної ділянки, відведення водопостачання та водовідведення, вивозу сміття тощо. Однак, означені обставини не були з`ясовані Соснівським районним судом м. Черкаси, таким чином вбачаються підстави скасування даного рішення. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У березні 2023 року представник ОСОБА_2 адвокат Севастьянова Альона Валеріївна подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду 1 інстанції без змін. Вказує, що посилання апелянта, що нібито він позбавлений права можливості вільного підведення водопостачання, вивозу сміття не відповідають дійсності, оскільки будинок розташований повздовж дороги і в нього є вільний доступ до домоволодіння, а водопостачання та водовідведення давно підведено, про що свідчать квитанції про не сплату комунальних послуг за водопостачання, що надходять на окремий рахунок за адресою АДРЕСА_3 . Стверджує, що враховуючи, що порядок користування земельною ділянкою вже визначався, то немає підстав його знову визначати. Звертає увагу, що позивач (апелянт) сам же і посилається і в апеляційній скарзі, і в позовній заяві на рішення судів. Зазначає. що розробивши технічну документацію із землеустрою та зареєструвавши земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:03:012:0115, площею 0,1000га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , позивач фактично збільшив розмір земельної ділянки, оскільки Рішенням виконкому Черкаської міської ради №212-м від 15.03.1956 року в постійне користування мешканцям домоволодіння АДРЕСА_1 виділено земельну ділянку площею 710кв.м. Збільшення площі земельної ділянки відбулася за рахунок включення до площі земельної ділянки автодороги з твердим покриттям (проїзду) за допомогою якої власники інших домоволодінь, що знаходяться по сусідству здійснюють проїзд до свого житла. Жодних рішень Черкаської міської ради про збільшення розміру земельної ділянки, яка передана в користування співвласникам домоволодіння по узвозу Білоцерківському в м. Черкаси не існує, як і не існує згоди Черкаської міської ради на розробку технічної документації. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Постановою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 задоволено частково. Постанову Черкаського апеляційного суду від 09 травня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку землекористування скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 грудня 2023 року справу передано колегії суддів: головуючий суддя Бородійчук В.Г., судді Василенко Л.І., Карпенко О.В. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2023 року прийняти до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Черкаська міська рада, про встановлення порядку землекористування; зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відновлення встановленого порядку землекористування. Справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи про її розгляд. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції ОСОБА_1 на підставі договору дарування частки житлового будинку від 31 січня 2019 року № 1-240 є власником 31/50 частин будинковолодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1, а. с. 31). Згідно з даними інвентарної справи на вказане будинковолодіння ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 18 жовтня 1984 року придбала у ОСОБА_8 6/25 частини будинку АДРЕСА_4 . Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 березня 1988 року у справі № 2-133 уточнено ідеальні частки співвласників і частку ОСОБА_2 збільшено з 6/25 до 19/50 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, а частка інших співвласників: ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , зменшено з 19/25 до 31/50 частин. Отже, на цей час, іншому співвласнику будинковолодіння, ОСОБА_2 належить 19/50 частин домоволодіння, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1, а. с. 136). Відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради депутатів трудящих від 15 березня 1956 року затверджено обміри земель забудованого кварталу №80, АДРЕСА_5 та закріплено у постійне користування за домоволодінням АДРЕСА_2 земельну ділянку, площею 710 кв. м. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 1994 року визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 згідно з варіанту № 1 висновку судово-технічної експертизи та виділено в користування ОСОБА_6 , ОСОБА_7 земельну ділянку, площею 368,90 кв. м, ОСОБА_2 - земельну ділянку, площею 318,67 кв. м, залишено в загальному користуванні прохід до земельної ділянки, виділеної ОСОБА_2 . У мотивувальній частині вказаного рішення суду визначено, що при розгляді справи встановлено, що попередні співвласники ОСОБА_10 і Борзяк ще у 1961 році добровільно визначили між собою порядок користування земельною ділянкою, про що свідчить схема розподілу інвентарного бюро від 11 березня 1961 року. Вказане рішення суду було виконано, про що судовим виконавцем Соснівського районного суду м. Черкаси складено акт від 16 листопада 1995 року (т. 1, а. с. 109). Спірна земельна ділянка на цей час є неприватизованою.

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника позивача за первісним позовом адвоката Нестерка І.О. не підлягає до задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Постановою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 задоволено частково. Постанову Черкаського апеляційного суду від 09 травня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку землекористування скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Зважаючи на те, що Постановою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року постанову Черкаського апеляційного суду від 09 травня 2023 року скасовано в частині позовних вимог ОСОБА_1 та справу в цій частині передано на новий розгляд, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку землекористування Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку землекористування відповідає. Відповідно до статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі захисту права спільної часткової власності. Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України, з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники мають рівні права. Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Таким чином, з моменту набуття сторонами права спільної часткової власності на земельну ділянку сторони мають право лише за взаємною згодою володіти та користуватися спільним майном, і за жодних правових підстав не мають права вчиняти дій, які б не були узгоджені усіма співвласниками. Згідно із частиною першою статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України передбачено, що власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є правом спільної часткової власності. Відповідно до статей 364 та 367 зазначеного Кодексу кожен із співвласників має право на виділ частки його майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 Земельного Кодексу. Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема, при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; при прийнятті спадщини або за рішенням суду ( ст. 87 цього Кодексу). Відповідно до статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, при цьому співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Згідно із частинами першої, другої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Відповідно до статті 88 Земельного кодексу України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. Ч. 4 ст. 120 Земельного Кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності житлового будинку, будівлі або споруди. Статтею 152 ЗК Українипередбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Частиною першою статті 368 ЦК України, передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Слід зазначити, що відповідно до положень статей 181, 182 ЦК України земельні ділянки, житлові будинки та споруди є нерухомим майном щодо яких проводиться державна реєстрація прав. Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі і тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їх угодою залежно від розміру їх часток у спільній частковій власності на будинок. Суд відповідно до ст. 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку у спільній частковій власності на землю або на житловий будинок і для яких зазначена угода є обов`язковою, і це правило стосується тих випадків коли житловий будинок було поділено в натурі. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 1 інстанції, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування частки житлового будинку від 31 січня 2019 року № 1-240 є власником 31/50 частин будинковолодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1, а. с. 31). Згідно з даними інвентарної справи на вказане будинковолодіння ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 18 жовтня 1984 року придбала у ОСОБА_8 6/25 частини будинку АДРЕСА_4 . Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 березня 1988 року у справі № 2-133 уточнено ідеальні частки співвласників і частку ОСОБА_2 збільшено з 6/25 до 19/50 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, а частка інших співвласників: ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , зменшено з 19/25 до 31/50 частин. Отже, на цей час, іншому співвласнику будинковолодіння, ОСОБА_2 належить 19/50 частин домоволодіння, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1, а. с. 136). Відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради депутатів трудящих від 15 березня 1956 року затверджено обміри земель забудованого кварталу №80, АДРЕСА_5 та закріплено у постійне користування за домоволодінням АДРЕСА_2 земельну ділянку, площею 710 кв. м. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 листопада 1994 року визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 згідно з варіанту № 1 висновку судово-технічної експертизи та виділено в користування ОСОБА_6 , ОСОБА_7 земельну ділянку, площею 368,90 кв. м, ОСОБА_2 - земельну ділянку, площею 318,67 кв. м, залишено в загальному користуванні прохід до земельної ділянки, виділеної ОСОБА_2 . У мотивувальній частині вказаного рішення суду визначено, що при розгляді справи встановлено, що попередні співвласники ОСОБА_10 і Борзяк ще у 1961 році добровільно визначили між собою порядок користування земельною ділянкою, про що свідчить схема розподілу інвентарного бюро від 11 березня 1961 року. Вказане рішення суду було виконано, про що судовим виконавцем Соснівського районного суду м. Черкаси складено акт від 16 листопада 1995 року (т. 1, а. с. 109). Спірна земельна ділянка на цей час є неприватизованою. Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків. Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що порядок користування спірною земельною ділянкою вже встановлений рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 листопада 1994 року у цивільній справі № 2-1822 є діючим та обов`язковим для користувачів ділянки. При зверненні до суду з позовом позивачем ОСОБА_1 не враховано правовий порядок та дійсний обсяг земельних прав, що перейшли до нього в момент вчинення правочину з нерухомістю. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що експертний висновок, наданий позивачем будується на неточних відомостях, без врахування порядку користування, встановленого судом в 1994 році, оскільки на час проведення експертизи схеми поділу ділянки та акту судового виконавця про його виконання в матеріалах справи не було. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що перед вчиненням правочину щодо відчудження земельної ділянки позивачу, попередній співвласник ОСОБА_11 з метою отримання кадастрового номеру земельної ділянки розробила технічну документацію і при її виготовленні було визначено площу земельної ділянки по узвозу Білоцерківському 0,1000 га. Вказана технічна документація була надана судовому експерту, яким визначено варіант встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою виходячи з площі 0,1000 га. В той же час, відповідно до рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 21.11.1994 року проведено розподіл земельної ділянки площею 687 кв.м. та частина земельної ділянки ( доріжка і прохід в загальному користуванні ). Тобто позивач просить суд здійснити розподіл земельної ділянки більшої площі -0,1000 га стосовно якої органом місцевого самоврядування не приймалось рішення про надання у користування сторонам. В свою чергу, суд не вправі перебирати на себе функцію органу виконавчої влади до компетенції якого відноситься вказана дія. Факт не заперечення представником Черкаської міської ради в судовому засіданні проти запропонованого варіанту розподілу земельної ділянки не може свідчити про вчинення дій щодо надання земельної ділянки у користування сторонам. Такі висновки суду 1 інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону. З урахуванням вищевикладеного, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову. Крім того, 31 січня 2024 року до Черкаського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_2 адвоката Севастьянової Альони Валеріївни про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Заява мотивована тим, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2023 року № 580/6678/22 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 залишено без змін (копія Постанови додається). Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 року вже виконано добровільно Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області, скасована державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:012:0115 за адресою: АДРЕСА_1 (копія листа-відповіді від 21.11.2023 року №1140/0-1151/6-23 додається). Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Державного кадастрового реєстратора Сектора №1 Відділу №4 (м. Черкаси) Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Заєць Марини Іванівни щодо реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7110136700:03:012:0115, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано Державного кадастрового реєстратора Сектора №1 Відділу №4 (м. Черкаси) Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Заєць Марину Іванівну скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:012:0115 за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та державного кадастрового реєстратора сектору № 1 відділу № 4 (м. Черкаси) Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Заєць Марини Іванівни залишено без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 - без змін. В постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року (справа №580/6678/22) колегія суддів звернула увагу, що зазначена земельна ділянка перебуває у спільному користуванні позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а останній збільшив розмір земельної ділянки, розробивши технічну документацію із землеустрою та зареєструвавши на підставі такої документації земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:03:012:0115, площею 0,1000 га. Збільшення площі земельної ділянки відбулося за рахунок включення до площі земельної ділянки автодороги з твердим покриттям (проїзду), за допомогою якої власники інших домоволодінь здійснюють проїзд до свого житла. В подальшому ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси (справа №712/5278/20) із позовом про визначення порядку землекористування, де виділив ОСОБА_2 частину земельної ділянки, де і є ця автодорога з твердим покриттям. Доводи апеляційної скарги про те, що між ним та ОСОБА_2 не визначався порядок землекористування і як наслідок ОСОБА_1 позбавлений можливості вільного виїзду до належної частини будинку, облаштування земельної ділянки, відведення водопостачання та водовідведення, вивозу сміття тощо, є помилковими. Оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року (справа №580/6678/22) колегія суддів вказала, що зазначена земельна ділянка перебуває у спільному користуванні позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а останній збільшив розмір земельної ділянки, розробивши технічну документацію із землеустрою та зареєструвавши на підставі такої документації земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:03:012:0115, площею 0,1000 га. Збільшення площі земельної ділянки відбулося за рахунок включення до площі земельної ділянки автодороги з твердим покриттям (проїзду), за допомогою якої власники інших домоволодінь здійснюють проїзд до свого житла. В подальшому ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси (справа №712/5278/20) із позовом про визначення порядку землекористування, де виділив ОСОБА_2 частину земельної ділянки, де і є ця автодорога з твердим покриттям. Крім того, ОСОБА_1 у своїх поясненнях посилається на ст. 79-1 ЗК України та зазначає, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Отже, ОСОБА_1 сам спростовує свої твердження щодо непорушених прав, зокрема ОСОБА_2 , оскільки розробивши документацію без іншого співкористувача з численними порушенням та зареєструвавши земельну ділянку із збільшеною площею порушив права ОСОБА_2 , а також інших мешканців по узвозу Білоцерківському. Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК Україниобставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиційні факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, а тому немає необхідності встановлювати їх знову. Доводи апеляційної скарги про те, що в судовому рішенні відсутня обгрунтована мотивація щодо відхилення висновку експерта, відтак наявні порушення судом норм процесуального права, є помилковими. Оскільки, як вірно вказано судом 1 інстанції в судовому засіданні встановлено, що експертний висновок, наданий позивачем будується на неточних відомостях, без врахування порядку користування, встановленого судом в 1994 році, оскільки на час проведення експертизи схеми поділу ділянки та акту судового виконавця про його виконання в матеріалах справи не було. Крім того, суд 1 інстанції вірно вказав, що зі змісту висновку експерта від 19.06.2020 року № 1906/20 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, у відповідності до якого встановлено варіант розподілу земельної ділянки, вбачається, що для її проведення експерту була надана технічна документація із землеустрою в якій вказана площа земельної ділянки по узвозу Білоцерківському (колишня назва Дзержинського) - 0,1000 га, тобто з неточними вихідними даними, а відповідно до правоустановлюючих документів за будинковолодінням закріплено земельну ділянку площею 710 кв.м. Також в розпорядження експерта не надавалось і рішення суду про встановлення порядку користування між ОСОБА_2 та попередніми співвласниками. Таким чином на підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивач просить суд здійснити розподіл земельної ділянки більшої площі -0, 1000 га, стосовно якої органом місцевого самоврядування не приймалось рішення про надання у користування сторонам. Разом з тим, в матеріалах справи міститься рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 15.03.1956 № 212-м, згідно якого мешканцям домоволодіння АДРЕСА_1 передано в постійне користування земельну ділянку площею 710 кв. м. Належних та допустимих доказів збільшення площі вказаної земельної ділянки в матеріалах справи відсутні. В свою чергу, порядок користування спірною земельною ділянкою вже встановлений рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 листопада 1994 року у цивільній справі № 2-1822, який є діючим та обов`язковим для користувачів ділянки. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення його права користування земельною ділянкою співвласниками будинковолодіння по узвозу АДРЕСА_1 , порядок користування якої вже встановлений рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 листопада 1994 року у цивільній справі № 2-1822 та є діючим і обов`язковим для користувачів ділянки. Також, позивачем не доведено позбавлення його можливості належно користуватися своєю частиною будинку та ущемлення відповідачем його законних прав як нового співвласника в користуванні своєю частиною будинку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом 1 інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника позивача за первісним позовом адвоката Нестерка І.О. залишити без задоволення. Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 11.01.2023 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору Черкаська міська рада, про встановлення порядку землекористування, залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови виготовлено 11 квітня 2024 року. Головуючий: В.Г. Бородійчук Судді : Л.І. Василенко О.В. Карпенко