Постанова 4804 № 219/952/21

Єдиний унікальний номер 219/952/21 Номер провадження 22-ц/804/1737/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 23 червня 2021 року Донецький апеляційний колегією в складі: Суддів Никифоряка Л.П. (доповідач), Новікової Г.В., Хейло Я.В. розглянувши в м. Бахмуті цивільну справу без повідомлення учасників справи що виникла з кредитних правовідносин за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій подано апеляційну скаргу Акціонерним товариством «Акцент-Банк» на заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 квітня 2021 року (головуючий у суді першої інстанції Конопленко О.С.), - В С Т А Н О В И В: В позові пред`явленому до суду 03 лютого 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» - Банк виклало вимоги про стягнення з позичальника ОСОБА_1 заборгованості що утворилася станом на 11 грудня 2020 року в розмірі 18 903,39грн, з яких кредитні кошти 13 457,15грн та 5446,24грн заборгованість по відсоткам. Існування такої заборгованості Банк пов`язував із неналежним виконанням з боку відповідача зобов`язань взятих на підставі кредитного договору від 13 грудня 2019 року. В заочному рішенні Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 квітня 2021 року суд зазначив про часткове задоволення позову Банку, однак стягнув з ОСОБА_1 на користь Банку кредитні кошти в розмірі 18903,39грн та судові витрати в розмірі 2 102,00грн. На думку суду, позивачем в судовому засіданні підтверджені обставини щодо існування домовленості з приводу заборгованості за кредитом та процентної ставки за ним. В апеляційній скарзі позивач висловив вимогу про скасування рішення суду яким відмовлено в частині позовних вимог. В обґрунтування скарги заявник посилався на те, що Банком надані належні та допустимі докази у справі, зокрема відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписав заяву разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, також ознайомившись і скріпивши своїм підписом Паспорт споживчого кредиту погодився з умовами договору щодо розміру процентної ставки та порядком зміни процентів за користування кредитом. Обставини щодо укладення договору на певних умовах та існування заборгованості по процентах за кредитним договором у визначеному Банком розмірі підтверджено письмовими доказами, які жодним чином не спростовані. Інша вимога апеляційної скарги заявником зводилась до того, що судом не враховано дійсних обставин з приводу вчинення відповідачем дій направлених на виконання договору та щодо не виконання останнім своїх зобов`язань належним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості. На час розгляду справи відзив не надходив. В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами. 13 грудня 2019 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір кредитування у формі Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в якій відображені інформація щодо сторін договору скріплена їх підписами /а.с.6 зворотній бік/. Паспорт споживчого кредиту в розділах «3.Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» та «4.Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживання» містить інформацію щодо суми кредиту, строку договору і строку кредитування, а також розмір процентної ставки в межах пільгового періоду, простроченої ставки за межами пільгового періоду і процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту; та вказаний документ містить дату 13 грудня 2019 року і підпис ОСОБА_1 за допомогою простого електронного підпису шляхом підтвердження ОТП 3184 за номером телефону НОМЕР_1 /а.с.7-16/. В розрахунку наданому Банком зазначено що за договором №SAMABWFC10073031962 від 13 грудня 2019 року, укладеним між Банком та ОСОБА_1 станом на 11 грудня 2020 року мається заборгованість в загальному розмірі 18 903,39грн, з яких заборгованість за кредитом 13457,15грн та 5 446,24грн заборгованість за відсотками /розрахунок а.с.6/. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зробив висновок про те, що Банк та позивач уклали договір шляхом підписання заяви позичальника та суд вважав що є підтвердженими обставини щодо отриманих позичальником кредитних коштів в розмірі згідно наданого Банком розрахунку заборгованості, які відповідачем не повернуті; наведені обставини не оскаржені сторонами та не можуть бути предметом перевірки в суді апеляційної інстанції. Разом з тим, позивачем в судовому засіданні також підтверджені обставини щодо існування домовленості про розмір процентів за користування кредитними коштами, які також стягнуті з позичальника на користь Банку. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини у справі проте в резолютивній частині рішення невірно відобразив інформацію з приводу часткового задоволення позовних вимог. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1054 ЦК України/. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов, які включені до заяви позичальника чи містяться в Умовах і Правилах надання банківських послуг, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами кредитного договору, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Для вирішення спору в даній справі обов`язковим є з`ясування обставин щодо виникнення зобов`язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору. Позовні вимоги щодо стягнення процентів Банк обґрунтовував наявністю домовленостей про процентну ставку за кредитним договором що малася в Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та з огляду на зміст Паспорту споживчого кредиту в якому умова щодо процентної ставки погоджена з позичальником під його розпис. Зміст зобов`язання в наведеному Паспорті споживчого кредиту викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз Анкети-заяви, та наданого Банком розрахунку, дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами. Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Матеріали справи містять належний та допустимий доказ, який підтверджує факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру процентів за кредитним договором; наявні відомості про те, що саме відповідач погодився з умовами з приводу процентної ставки за кредитом; та Банком доведені обставини які давали можливість суду переконатись в тому з приводу яких відносин був складений Паспорт споживчого кредиту, та хто ознайомлений з викладеними в ньому умовами. Отже, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування процентів за кредитним договором та встановлені обставини дають підстав для висновку до якого дійшов суд першої інстанції. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції в частині доводів що стали предметом апеляційного оскарження виконав вимоги про законність та обґрунтованість рішення суду, однак помилково зазначив про часткове задоволення позовних вимог, що відповідно до частини 4 статті 376 ЦПК України не є підставою для зміни судового рішення та задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 23 червня 2021 року. Судді: