Постанова 4873 № 910/19639/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" червня 2021 р. Справа№ 910/19639/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Куксова В.В. суддів: Шаптали Є.Ю. Яковлєва М.Л. при секретарі Пнюшкову В.Г. за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 09.06.2021. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 (повний текст складено 16.02.2020) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 (повний текст складено 15.03.2020) у справі №910/19639/20 (суддя Демидов В.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНА ЕНЕРГІЯ" до Державного підприємства "Гарантований покупець" треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" 2) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 3) Кабінет Міністрів України про стягнення 398 293,98 грн., ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНА ЕНЕРГІЯ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення 398 696,15 грн. Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНА ЕНЕРГІЯ" пеню у розмірі 117847,96 грн., 3% річних у розмірі 29348,54 грн., інфляційні нарахування у розмірі 33224,67 грн. та штраф у розмірі 218274,98 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати (в тому числі на професійну правничу допомогу). Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору № 1397/01 від 20.12.2019, укладеним між сторонами, за яким позивач за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а відповідач - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену за "зеленим" тарифом. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНА ЕНЕРГІЯ" пеню в розмірі 117 525 грн. 97 коп., 3% річних у розмірі 29 268 грн. 35 коп., інфляційні втрати у розмірі 33 224 грн. 67 коп., штраф у розмірі 218 274 грн. 98 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 980 грн. 44 коп. Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/19639/20 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення виробництва електричної енергії з альтернативних джерел покладено як на відповідача, так і на Приватну акціонерну компанію НЕК "Укренерго". Джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за "зеленим" тарифом є платежі, пов`язані з оплатою НЕК "Укренерго" послуг гарантованого покупця із забезпеченням збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Оскільки остання не здійснює своєчасних розрахунків з відповідачем, це виключає фактичну можливість здійснення ним розрахунків з позивачем. Матеріали справи не містять доказів недотримання гарантованим покупцем встановленого порядку виконання грошового зобов`язання у спірному періоді, передбаченого чинним законодавством. Крім того, на думку скаржника, виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років відповідно до п. 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії". Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2020 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/19639/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Шаптали Є.Ю., Яковлєв М.Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/19639/20 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині. Від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов лист щодо виконання ухвали суду, до якого додано платіжне доручення №299 від 07.04.2021 про сплату судового збору в розмірі 8961,61 грн. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 для спільного розгляду з апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 у справі №910/19639/20. Призначено справу до розгляду на 09.06.2021. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 заяву задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення у справі №910/19639/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНА ЕНЕРГІЯ" до Державного підприємства "Гарантований покупець", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кабінет Міністрів України про стягнення 398 293,98 грн. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНА ЕНЕРГІЯ" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17000 грн 00 коп. Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 у справі №910/19639/20 скасувати в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНА ЕНЕРГІЯ" про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 17000,00 грн. повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви. Підставою для скасування додаткового рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не враховано, що ціна позову могла бути розрахована простим математичним шляхом або шляхом застосування онлайн-калькуляторів, які є у відкритому доступі та не потребують спеціальних знань для застосування, а тому стягнення заявленої суми витрат на правничу допомогу не відповідають критерію розумності, справедливості та співмірності. Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному головуючому судді від 07.04.2020 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 у справі №910/19639/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Шаптали Є.Ю., Яковлєв М.Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 у справі №910/19639/20. Призначено справу до розгляду на 09.06.2021. 12.05.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНА ЕНЕРГІЯ" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. 25.05.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/19639/20 без змін. 28.05.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань. 28.05.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/910/19639/20, обґрунтоване тим, що Конституційним Судом України розглядається справа за поданням 47 народних депутатів України №3/332(20) від 17.07.2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців першого-четвертого частини другої, частини третьої, частини шостої-дев`ятої, частини дванадцятої-двадцять другої, частини двадцять шостої, частин двадцять восьмої-тридцять третьої статті 9-1, положень статті 9-2 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" від 20.02.2003 №555-IV, положень частин другої, четвертої, пункту 3 частини дев`ятої статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 №2019-VIII. Вказане подання мотивоване тим, що встановлення на законодавчому рівні діючих розмірів "зеленого" тарифу не електроенергію, вироблену на території України та з використанням її природних ресурсів, які є економічно необґрунтованими і покладають на державу невиправдано високі витрати, є грубим порушенням права власності українського народу (ч. 1 ст. 13 Конституції України), суперечить соціальній спрямованості економіки (ч. 4 ст. 13 Конституції України) та завдає шкоди інтересам суспільства (ч. 7 ст. 41 Конституції України). За таких обставин, на думку заявника, існує об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення вказаного конституційного провадження, з огляду на те, що питання конституційності зазначених положень закону не може бути вирішено в межах даної справи. 02.06.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення. 02.06.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від третьої особи-3 надійшли пояснення на апеляційну скаргу. Представники позивача, відповідача та третьої особи-3 з`явились в судове засідання 09.06.2021 та надали пояснення по суті апеляційної скарги. Третя особа-1,-2 в судове засідання 09.06.2021 не з`явилися. Про поважність неявки в судове засідання не повідомили. Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012). Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідачів про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності третьої особи-1,-2 та їх повноважених представників за наявними у справі матеріалами. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі є неможливість її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом. Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, господарський суд має з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Заявником жодним чином не обґрунтовано, а колегією суддів не встановлено обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі та які б унеможливлювали розгляд даної справи до розгляду вищезазначеного подання. При цьому, колегія суддів враховує, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (ч. 2 ст. 152 Конституції України). Таким чином, навіть у випадку визнання Конституційним Судом України окремих положень Закону України "Про альтернативні джерела енергії" та Закону України "Про ринок електричної енергії", вказані положення втратять чинність не раніше дня ухвалення такого рішення. Водночас, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, може бути підставою для перегляду рішення суду за виключними обставинами (п. 1 ч. 3 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України). При цьому, матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку (ч. 3 ст. 152 Конституції України). Отже, чинним законодавством передбачено механізм відновлення порушених прав юридичних та фізичних осіб, у випадку завдання їм шкоди у зв`язку з визнанням окремих положень закону неконституційними. За таких обставин, враховуючи, що заявником не доведено обставин об`єктивної неможливості розгляду даної справи до розгляду вищезазначеного подання Конституційним Судом України, а законом передбачено механізм відновлення прав особи, у випадку завдання їй шкоди положеннями закону, що визнані неконституційними, колегія суддів дійшла висновку про відмову у зупиненні провадження. В судовому засіданні 09.06.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду. У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-3, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 20.12.2019 між Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонячна енергія" (далі - позивач) було укладено договір №1397/01. 23.04.2020 між сторонами була укладена додаткова угода №1227/01/20 до вказаного договору, шляхом викладення його в новій редакції, відповідно до п. 1.1 якої продавець за "зеленим" тарифом зобов`язався продавати, а гарантований покупець зобов`язався купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у т.ч. в Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, або в Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (п.2.2 договору). Відповідно до п. 2.3 договору продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Продавець за "зеленим" тарифом продаж гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачам, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України (п. 2.4 договору). Згідно п. 2.5 додаткової угоди №1227/01/20 від 23.04.2020 вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до гл. 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці. Відповідно до п.3.1 вказаного договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень гл. 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до гл.7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ ( п. 3.2 договору ). Оплата товарної продукції (електричної енергії"), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень гл. 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами ( п. 3.3 договору ). Відповідно до Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено порядок розрахунку платежів та порядок їх здійснення гарантованим покупцем споживачам за "зеленим" тарифом: - п. 8.3. фактичний обсяг відпущеної/відібраної споживачем за "зеленим" тарифом електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору. - п. 10.1. до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. п. 10.2. з урахуванням вимог глави 8 цього Порядку гарантований покупець протягом перших 3-х робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата споживачу за "зеленим" тарифом за розрахунковий місяць, та направляє споживачу за "зеленим" тарифом два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. п.10.3. після отримання від гарантованого покупця двох примірників акта купівлі-продажу відповідно до пункту 10.2 цієї глави, підписаних з його сторони, продавець повертає протягом перших п`яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, гарантованому покупцю один примірник акта купівлі-продажу, підписаний зі своєї сторони. п.10.4. після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу. Пунктом 4.6 додаткової угоди №1227/01/20 від 23.04.2020 передбачено, що гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої, згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми ( але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день розрахунку ) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф в розмірі 7% від неоплаченої, згідно з порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за зеленим тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог) позивач посилається на те, що за період з 01.02.2020 по 31.09.2020 відповідачу була поставлена електрична енергія на загальну суму 4 775 355,48 грн., а саме: за лютий 2020 року на загальну суму 233 323,34 грн., за березень 2020 року на загальну суму 449 738,78 грн., за квітень 2020 року на загальну суму 767 944,94 грн., за травень 2020 року на загальну суму 643 266,83 грн., за червень 2020 року на загальну суму 608 016,38 грн., за липень 2020 року на загальну суму 764 340,02 грн., за серпень 2020 року на загальну суму 733 454,39 грн., за вересень 2020 року на загальну суму 575 270,80 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами купівлі-продажу електроенергії за вказані місяця. Натомість, відповідач станом на 30.10.2020 в якості оплати за електроенергію, відпущену у період лютий-вересень 2020 року, сплатив тільки 1 751 328,03 грн., у зв`язку із чим його заборгованість станом на 30.10.2020 становила 3 024 027,45 грн. За неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, останньому нараховані пеня в розмірі 117 525,97 грн., 3% річних у розмірі 29 268,35 грн., інфляційні втрати у розмірі 33 224,67 грн. та штраф у розмірі 218 274,98 грн. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний своєчасно здійснювати розрахунки з позивачем щодо оплати вартості прогнозного обсягу електричної енергії за "зеленим" тарифом з врахуванням платежів, пов`язаних з неналежним виконанням зобов`язання, а відсутність коштів та неналежне виконання зобов`язань перед відповідачем третіми особами не є підставою для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством за умовами укладеного сторонами Договору зобов`язання. Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України). Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України). Згідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України). Частиною 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами. В даному випадку, в силу ч. 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом є обов`язковим до укладення між виробником, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем і має відповідати типовому договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим Регулятором. За змістом ч.ч. 4-5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами. Судом першої інстанції вірно встановлено, а колегією суддів перевірено, що за період з 01.02.2020 по 31.09.2020 відповідачу була поставлена електрична енергія на загальну суму 4 775 355,48 грн., а саме: за лютий 2020 року на загальну суму 233 323,34 грн., за березень 2020 року на загальну суму 449 738,78 грн., за квітень 2020 року на загальну суму 767 944,94 грн., за травень 2020 року на загальну суму 643 266,83 грн., за червень 2020 року на загальну суму 608 016,38 грн., за липень 2020 року на загальну суму 764 340,02 грн., за серпень 2020 року на загальну суму 733 454,39 грн., за вересень 2020 року на загальну суму 575 270,80 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами купівлі-продажу електроенергії за вказані місяця. Натомість, відповідач станом на 30.10.2020 в якості оплати за електроенергію, відпущену у період лютий-вересень 2020 року, сплатив тільки 1 751 328,03 грн., у зв`язку із чим його заборгованість станом на 30.10.2020 становила 3 024 027,45 грн., вищевикладеного скаржником у своїй апеляційній скарзі не спростовано. За неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, останньому нараховані пеня в розмірі 117 525,97 грн., 3% річних у розмірі 29 268,35 грн., інфляційні втрати у розмірі 33 224,67 грн. та штраф у розмірі 218 274,98 грн. Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України). Пунктом 4.6 додаткової угоди №1227/01/20 від 23.04.2020 передбачено, що гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої, згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми ( але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день розрахунку ) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф в розмірі 7% від неоплаченої, згідно з порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за зеленим тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена вище правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 № 3-24гс12. Судова колегія, перевіривши розрахунок пені та штрафу, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, погоджується із висновком суду першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у зв`язку з арифметично вірним розрахунком позивача. Крім того, частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Оскільки судами встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті електричної енергії, поставленої позивачем з 01.02.2020 по 31.09.2020, то вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних здійснений позивачем вірно, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі. При цьому, передбачена ст. 625 ЦК України сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, а умовами укладеного сторонами Договору з врахуванням Додаткової угоди не визначено підставою для звільнення Відповідача від відповідальності у вигляді пені невиконання зобов`язань третіми особами, навпаки абз. 2) п. 4.5. Договору встановлений обов`язок Гарантованого покупця у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за "зеленим" тарифом електричну енергію. Отже, судова колегія зазначає, що відповідач зобов`язаний своєчасно здійснювати розрахунки з позивачем щодо оплати вартості прогнозного обсягу електричної енергії за "зеленим" тарифом з врахуванням платежів, пов`язаних з неналежним виконанням зобов`язання, а відсутність коштів та неналежне виконання зобов`язань перед відповідачем третіми особами не є підставою для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством за умовами укладеного сторонами Договору зобов`язання. Щодо доводів скаржника про те, що позивачем не обґрунтовано дати виникнення зобов`язання та відповідно дати прострочення зобов`язання, не підтверджено факт настання строку остаточної оплати спірних періодів відповідно до п. 10.4 Порядку, не підтверджено дати отримання підписаних актів купівлі-продажу електричної енергії відповідачем, судова колегія зазначає про їх помилковість та невідповідність дійсності, з огляду на встановлені судами обставини на підставі належних та допустимих доказів несвоєчасного та неповного виконання відповідачем зобов`язань. Пунктом 10.4 Порядку визначено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії. Судова колегія звертає увагу скаржника, що спірні акти останнім підписані, що підтверджується матеріалами справа, тоді як дата виникнення зобов`язань відповідача обліковується з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а тому строк оплати відповідачем 100 % відпущеної електричної енергії настав. Крім того, судова колегія вважає безпідставними твердження скаржника стосовно того, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання. Судом першої інстанції вірно зазначено, що укладеним між сторонами договором саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКЕКП від 26.04.2019 №641. При цьому, ані умовами договору, ані положеннями Порядку, обов`язок гарантованого покупця з оплати вартості купленої у виробника електричної енергії не ставиться в залежність від виконання НЕК "Укренерго" своїх зобов`язань перед гарантованим покупцем. Таким чином, недодержання своїх обов`язків НЕК "Укренерго" не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань з оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом. Саме лише посилання скаржника на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом" отриманої у лютому-вересні 2020 року. Суд зазначає, що відповідач не довів належними доказами відсутність своєї вини та, відповідно, необхідність звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання в розумінні ст. 614 ЦК України. Щодо тверджень скаржника про те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років відповідно до п. 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії", то колегія суддів їх також вважає необґрунтованими. Відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Водночас, на момент розгляду справи жодного нормативного акту щодо відшкодування заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років не прийнято, тож до правовідносин між сторонами мають застосовуватись норми чинного законодавства та договору. Водночас, колегія суддів зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що, зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України". Клопотання скаржника про зменшення розміру неустойки, 3 % річних та інфляційних нарахувань не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України. Аналіз вказаних приписів дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19, від 07.11.2019 у справі № 920/437/19, від 04.03.2020 у справі № 908/2634/18, від 28.05.2020 у справі № 909/636/16, від 26.02.2020 у справі № 924/456/19). При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 917/104/19, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19, від 07.11.2019 у справі № 920/437/19, від 11.02.2020 у справі № 911/867/19, від 25.02.2020 від у справі № 904/2542/19). Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір неустойки, як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Колегія суддів проаналізувавши вищевикладене, не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки, 3 % річних та інфляційних нарахувань. Зважаючи на вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтовані та правомірні, у зв`язку із чим підлягають задоволенню. Водночас, 22.02.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНА ЕНЕРГІЯ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/19639/20 та відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заява 23.02.2021 передана судді Демидову В.О. Відповідач заперечуючи проти зазначеної ухвали вказав що позивачем не надано жодного доказу що підтверджував реальність вказаних витрат та доказів розрахунку позивача з адвокатом адвокатського об`єднання "Греца і Партнери" Ігнатенко С.С. Просив в разі якщо суд дійде до висновку про необхідність задоволення заяви позивача, просив суд обмежити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню до 1 грн. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи категорію спору, ціну позову, загальний розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, надані суду докази на підтвердження понесених витрат, заява позивача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 17000,00 грн. Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на додаткове рішення, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно із ч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Згідно із ч. 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Положеннями частини 1 статті 1 Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Як вбачається з матеріалів справи представництво інтересів позивача у межах розгляду справи № 910/19639/20 здійснював адвокат Ігнатенко Сергій Сергійович на підставі ордеру виданий адвокатським об`єднанням "ГРЕЦА І ПАРТНЕРИ" серії АО № 1021948 від 16.05.2019, договору про надання правової допомоги від 16.05.2019. Як зазначалось вище, 22.02.2021 через загальний відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНА ЕНЕРГІЯ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на правову допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи № 910/19639/20 у розмірі 17600,00 грн. Відповідно до п. 1.1.розділу 1 договору про надання правової допомоги від 16.05.2019 адвокатське об`єднання "Греца і Партнери" (надалі виконавець) приймає на себе зобов`язання здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту Товариству з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНА ЕНЕРГІЯ" (надалі клієнт), на умовах і в порядку, що визначені даним Договором, а клієнт зобов`язується прийняти (отримати) та оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного договору. Пунктом 2.1 договору передбачено перелік юридичних послуг, які надаються Виконавцем: - усне консультування та надання роз`яснень з будь-яких юридичних питань відповідно до предмету даного Договору; - письмове консультування зі складанням письмових висновків відповідно до предмету даного Договору; - правовий супровід діяльності клієнта; - надання письмових довідок з питань застосування законодавства України; - складання або аналіз договорів, угод та будь-яких правочинів на будь-який предмет з будь-якими умовами, що не суперечать законодавству України, а також інших документів; - представництво в будь-яких державних органах та органах місцевого самоврядування інтересів Клієнта, перед державними реєстраторами, нотаріусами та Іншими суб`єктами; - представництво інтересів у правоохоронних органах, в т.ч. органах досудового розслідування; - забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових - заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; - представництво інтересів Клієнта на переговорах з контрагентами Клієнта; - представництво інтересів перед іншими юридичними та фізичними особами; - складання проектів процесуальних документів, клопотань, заяв, скарг, претензій та позовних заяв тощо; - представництва інтересів Клієнта в судах будь-якої юрисдикції та будь-якої інстанції з усіма правами наданими стороні або іншій особі, яка бере участь у справі. - отримання виконавчих документів та представництво інтересів Клієнта в органах виконавчої служби з приводу їх виконання. - надання інших юридичних послуг. Положеннями пункту 5.1 договору передбачено, що за послуги згідно цього договору Клієнт сплачує виконавцю гонорар в наступних розмірах - 1000,00 грн. за одну годину роботи партнера об`єднання. Підпунктом 11.2.3 пункту 11.2 розділу 11 статуту адвокатського об`єднання "ГРЕЦА І ПАРТНЕРИ", зазначено учасниками партнерами є зокрема адвокат Ігнатенко Сергій Сергійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 021/971 від 20.05.2014. Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНА ЕНЕРГІЯ" зокрема надано детальний опис робіт (послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 910/19639/20. За приписами частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. На підтвердження суми понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано до матеріалів справи рахунки №000683 від 04.02.2021 на загальну суму 11 850,00 грн., №000726 від 11.02.2021 на загальну суму 2 250,00 грн., №000526 від 14.12.2020 на загальну суму 3500,00 грн., а також акти виконаних робіт №000526 від 14.12.2020 на загальну суму 3500,00 грн., №000683 від 04.02.2021 на загальну суму 11 850,00 грн., №000726 від 11.02.2021 на загальну суму 2 250,00 грн. до договорів б/н від 16.05.2019, за якими АО "Греца і Партнери" надало правову допомогу на загальну суму 17 600,00 грн. На підтвердження понесених витрат правову допомогу на загальну суму 17 600,00 грн., Товариством з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНА ЕНЕРГІЯ" до матеріалів заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу надано платіжні доручення №219 від 15.12.2020 на загальну суму 3 500,00 грн., №281 від 09.02.2021 на загальну суму 11 850,00 грн., №293 від 15.02.2021 на загальну суму 2250,00 грн. У частинах 3, 4 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, яка має право на таке відшкодування, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Враховуючи надані суду докази понесених витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що стороною позивача надано суду підтверджуючі докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17000,00 грн. В той же час судом першої інстанції вірно вказано щодо відсутності підстав для відшкодування витрат позивача в частині 600,00 грн., оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, представником Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНА ЕНЕРГІЯ", при подачі позовної заяви при розрахунку пені та 3% річних було здійснено обрахунок, а саме не враховано кількість днів у 2020 році, що і стало підставою для подачі останнім заяви про зменшення розміру позовних вимог. Так як вищевказана помилка у вигляді обрахунку сталась з вини представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНА ЕНЕРГІЯ", а саме адвоката Ігнатенко С.С., судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано не враховано вищезазначені розрахунки як такі, що підлягають стягненню з відповідача у вигляді витрат на професійну правничу допомогу. Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 у справі № 910/19639/20 відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для їх скасування чи зміни не вбачається. Доводи апеляційних скарг щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 у справі № 910/19639/20 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги на рішення, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №910/19639/20 - залишити без змін. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2021 у справі №910/19639/20 - залишити без змін. Матеріали справи №910/19639/20 повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Повний текст постанови складено 22.06.2021. (після виходу головуючого-судді Куксова В.В. з відпустки) Головуючий суддя В.В. Куксов Судді Є.Ю. Шаптала М.Л. Яковлєв