Постанова Київський апеляційний суд № 752/4763/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №752/4763/21Головуючий у І інстанції: Валігура Д.М. Провадження №33/824/2735/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М УКРА Ї Н И 17 червня 2021 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Стрижеус А.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Лепіхіної Ольги Петрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року,- В С Т А Н О В И В: Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень. Не погоджуючись з даним рішенням судді, захисником Лепіхіною О.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить оскаржувану постанову судді скасувати, провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд не забезпечив всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи та неправильно встановив, що він здійснював домашнє насильство відносно його дружини ОСОБА_2 , з якою вони знаходять в процесі розлучення, оскільки такий висновок не підтверджується належними та допустимими доказами. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника Лепіхіної О.П., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно оскаржуваної постанови 04 січня 2021 року приблизно о 17 годині за адресою: м. Київ пр-т Глушкова, 9-Г дитячий садочок «Світ активних дітей », ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме сварився з дружиною, ображав її та під час штовхання пошкодив палець ОСОБА_2 здійснив дії, передбачені ч. 1 ст. 1732 ч.1 КпАП України. Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого дотримання законності. Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до частини 1 статті 173-2 КУпАП особа притягується до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Згідно диспозиції ч. 2 статті 173-2 КУпАП відповідальність настає за вчинення насильства в сім`ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сімї, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із вказаних вище порушень. Згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»: психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. У ході судового розгляду факту того, що 04 січня 2021 р. близько 17 год. у конфліктній ситуації, у розумінні ст. 1 Закону з боку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дій, які б підпадали під поняття психологічне та фізичне насильство не встановлено. Як і факту того, що у цілому конфліктна ситуації викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. В той же час дії ОСОБА_2 свідчать про застосування фізичної сили до ОСОБА_1 . Уточнювати, редагувати протокол з цього питання суд змоги не має, адже ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia»,заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення, які надійшли на адресу суду, відсутні будь-які фактичні дані, які б підтверджували підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, В той же час у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено жодного свідка вказаної події. Апеляційний суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 62 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися та припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не буде доведено згідно з законом. Відповідно до статті 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Отже встановлюючи відповідно до статті 251 КУпАП наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд вважає, що докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 КУпАП, у справі відсутні. Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Відповідно до п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу Згідно з ч.2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає слушними доводи апеляційної скарги також щодо наявності підстав, передбачених п.7 ст.247 КУпАП, для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Оскільки правопорушення відбулося 04 січня 2021 року, а адміністративне стягнення було накладено на ОСОБА_1 постановою Голосіївського районного суду м. Києва 13 квітня 2021 року, тобто після спливу тримісячного строку, передбаченого ст.. 38 КУпАП. За таких обставин, суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не у повній мірі врахував усі обставини справи, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 1 березня 2021 року - скасувати, із прийняттям нової постанови про закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП. Керуючись ст.ст.38, 247, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Лепіхіної Ольги Петрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 13 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 , якого визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень - скасувати, провадження в справі закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя: А.М. Стрижеус