Постанова 4824 № 754/17582/20

Справа № 754/17582/20 Головуючий в суді І інстанції - Гринчак О.І. Провадження № 33/824/1205/2021 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 червня 2021 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М. секретар: Ганжа В.В., за участю: особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Телещак Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 06 січня 2021 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,- визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : Відповідно до постанови суду, 23 листопада 2020 року о 15 годині 40 хвилин в м. Києві по вул. Радунська, 1/12 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Дачія Логан» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість, сухість в порожнині рота, тремтіння пальців рук, зіниці, що не реагують на світло. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проходити відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 06 січня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір, що становить 454 грн. 00 коп. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Деснянського районного суду міста Києва від 06 січня 2021 року. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена без повного та об`єктивного дослідження матеріалів та фактичних обставин справи. Апелянт вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог ст.256 КУпАП. Вказує, що дії працівників патрульної поліції, зокрема щодо оформлення адміністративного правопорушення є такими, що суперечать діючому законодавству та практики Європейського суду, оскільки аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що вказана інституція втілює в життя позицію про розповсюдження гарантій ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при розгляді справ про адміністративні правопорушення, у тому числі і пов`язаними з керуванням транспортними засобами. Стверджує, що у зв`язку з оздоровчими процедурами він приймає препарат, який може викликати неприродну блідість, тремтіння пальців рук, тощо. Також ОСОБА_1 звертає увагу на те, що направлення на огляд водія транспортного засобу складене з порушеннями, інформація викладена в ньому суперечлива, оскільки запис в одній графі не відповідає запису в іншій графі. Крім того, апелянт зазначає, що його не доставляли до закладу охорони здоров`я,0 як зазначено в направленні. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Телещак Н.М., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з викладених у ній підстав, апеляційний суд приходить до такого висновку. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 23 листопада 2020 року о 15 годині 40 хвилин в м. Києві по вул. Радунська, 1/12 керував транспортним засобом «Дачія Логан» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість, сухість в порожнині рота, тремтіння пальців рук, зіниці, що не реагують на світло. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проходити відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддя обґрунтував даними протоколу про адміністративне правопорушення, складеного уповноваженою на те посадовою особою, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відеозаписом з нагрудної камери поліцейських. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим. Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» регламентований порядок проведення огляду на стан сп`яніння. Як зазначив сам ОСОБА_1 та підтверджується матеріалами справи, він відмовився від проходження огляду, тому його доводи про порушення процедури огляду на стан сп`яніння є необґрунтованими, оскільки він фактично не проводився. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння. Відмова від такої вимоги є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані наркотичного сп`яніння. Апеляційним переглядом не встановлено неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення вимог процесуального закону. Доводи апеляційної в частині, що стосується відсутності у водія на момент зупинки транспортного засобу ознак наркотичного сп`яніння, ? на переконання суду не спростовують факту відмови водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, тобто у найближчому медичному закладі, і порушення таким чином вимог п.2.5. Правил дорожнього руху України. Крім того, посилання апелянта на неналежність та недопустимість пояснень свідків, як доказу по справі, суд вважає неспроможними, оскільки, по-перше, належним є той доказ, який стосується предмету доказування (пояснення свідків є визначальними фактичними даними, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для справи), по-друге, допустимим є той доказ, який отриманий у передбачений законом спосіб (будь-яких застережень щодо неможливості використання працівниками поліції надрукованих бланків при відібранні пояснень у свідків в справах про адміністративні правопорушення, закон не містить). Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. З огляду на наведене, на переконання суду апеляційної інстанції, всупереч твердженням апелянта, фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є законним і обґрунтованим. Адміністративне стягнення, застосоване до ОСОБА_1 , відповідає положенням ст. ст.33-36 КУпАП щодо правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення та застосоване в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи не встановлено. Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 06 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Рудніченко