Ухвала КАС ВС № 140/16276/20

УХВАЛА 22 червня 2021 року м. Київ справа № 140/16276/20 адміністративне провадження № К/9901/20471/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стрелець Т.Г., суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В., перевіривши касаційну скаргу Манзюка Тараса Юрійовича, що діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі № 140/16276/20 за позовом Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу, УСТАНОВИВ: Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень 24 листопада 2020 року Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області звернулось в суд з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просило: - стягнути штраф за порушення законодавства про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції у розмірі 306 000 грн. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України: УК у УК у Ківерці.рн/Ківерцівсь.рн/21081100, код отримувача 38051994, Казначейство України Казначейство України (ел. адм. подат.) № рахунку (IBAN) UA028999980313060106000003128, код класифікації доходів бюджету 21081100, штраф за порушення законодавства про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції у розмірі 306 000 (триста шість тисяч) гривень 00 копійок. 20 травня 2021 року відповідачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі № 140/16276/20. Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року касаційну скаргу на судові рішення у справі № 140/16276/20 повернуто скаржнику. 02 червня 2021 відповідачем повторно направлено до Верховного суду касаційну скаргу на судові рішення у справі № 140/16276/20. Крім того, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого зазначено, що постанову апеляційної інстанції отримано 22 квітня 2021 року та вперше касаційну скаргу направлено до Верховного Суду у встановлений законом строк. В свою чергу ухвала Верховного Суду про повернення позовної заяви отримана представником відповідача 31 травня 2021 року через систему «Електронний суд» на підтвердження чого надано скріншот електронної сторінки кабінету адвоката). Вирішуючи питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження, суд зазначає про таке. За змістом статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Виходячи з того, що відповідач вперше звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду протягом установленого законом строку та невідкладно подав її після ознайомлення з ухвалою Верховного Суду про повернення, колегія суддів дійшла висновку про наявність поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне. Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках. Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Частиною першою статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Згідно пункту 3 та 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. У даній справі суд першої інстанції, врахувавши наведені положення КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. В касаційній скарзі відповідач посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки має для нього виняткове значення. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. А посилання скаржника на існування таких обставин має загальний характер, тому не може вважатися винятковим випадком. Крім того скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норму матеріального права та не врахував висновки викладені у постанові Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України). На підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України. Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судового рішення прийнятого у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Проте, аналіз доводів касаційної скарги свідчить про те, що скаржником не наведено обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи те, що касаційна скарга подана на рішення у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, без наведення обґрунтувань підстав для касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись статтями 12, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, - УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Манзюка Тараса Юрійовича , що діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 січня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі № 140/16276/20. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець Судді С. Г. Стеценко Л. В. Тацій