Постанова 4857 № 380/8867/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/8867/20 пров. № А/857/9579/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В., за участі секретаря судового засідання Вовка А.Ю., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року (головуючого судді Кузана Р.І., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 12 год. 39 хв. в м. Львів повний текст рішення складено 29.03.2021) у справі № 380/8867/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБОН» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ТзОВ «АМБОН» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення №2792 від 22.05.2020 відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБОН» (код ЄДРПОУ 42545027) за індивідуальним податковим номером 4254502113050, зобов`язати відповідача поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБОН» (код ЄДРПОУ 42545027) за індивідуальним податковим номером 4254502113050 з моменту її анулювання зі збереженням податкових показників (?Накл) в розмірі 718 250 грн. 39 коп. в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБОН», зобов`язати відповідача надати необхідну інформацію та документи з приводу поновлення дії реєстрації платника ПДВ юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБОН» (код ЄДРПОУ 42545027) Державній казначейській службі України для відновлення рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБОН» в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та повідомити належним чином Товариство з обмеженою відповідальністю «АМБОН» у строк, передбачений законодавством. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року задоволено позов частково. Визнано протиправним та скасувати рішення №2792 від 22.05.2020 Головного управління ДПС у Львівській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБОН» (код ЄДРПОУ 42545027) за індивідуальним податковим номером 4254502113050. Зобов`язано Головне управління ДПС у Львівській області поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБОН» (код ЄДРПОУ 42545027) за індивідуальним податковим номером 4254502113050 з моменту її анулювання зі збереженням податкових показників (?Накл) в розмірі 718 250 грн. 39 коп. в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБОН». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням Головне управління ДПС у Львівській області оскаржив його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. 14.06.2021 Головне управління ДПС у Львівській області подало до апеляційного суду заперечення на відзив на апеляційну скаргу. 16.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «АМБОН» подало до апеляційного суду додаткові пояснення на апеляційну скаргу. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції. В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача Квасниця Н.Б. апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Представник позивача Стець Р.Я. проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ «Амбон» зареєстроване 10.10.2018 в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа (код 42545027) та зареєстроване як платник податку на додану вартість 01.11.2018 за номером 4254502113050. 02.05.2019 слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова розглянув у судовому засіданні в залі суду клопотання виконуючого обов`язки начальника Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, погодженого прокурором, про накладення арешту на майно, у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження № 62019140000000093 від 07.02.2019 та постановив ухвалу в справі № 463/3239/19, відповідно до якої накладено арешт на активи - суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України, що належать позивачу та на які ТзОВ «Амбон» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, починаючи з дня винесення ухвали (аркуші справи 15-18). ТзОВ «Амбон» 30.01.2020 оформлено податкову накладну № 1 щодо реалізації товару ТзОВ «Аском сервіс» (код ЄДРПОУ 34561966) в ЄРПН (аркуш справи 29). З ДПС України 12.02.2020 позивачем отримано квитанцію, що документ не може бути прийнятий - накладено арешт за рішенням суду на суму податку, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН (аркуш справи 30). 22.05.2020 контролюючим органом анульовано реєстрацію ТзОВ «Амбон» платником податку на додану вартість у зв`язку з наданням декларацій про відсутність поставок про що прийнято рішення № 2792 (аркуші справи 10,11). Відповідно до витягу від 26.05.2020 щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, сума ПДВ позивача становить 718250,39 грн. (аркуш справи 69). ТзОВ «Амбон» надіслано 26.05.2020 скаргу в ДПС України на рішення ГУ ДПС у Львівській області від 22.05.2020 про скасування свідоцтва платника ПДВ ТзОВ «Амбон» (аркуші справи 58,59). 20.07.2020 у відповіді на адвокатський запит від 07.07.2020 ДПС України повідомила про зупинення перебігу строків розгляду скарги до 31.10.2020, відповідно до внесених змін в п. 52-8 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України. 01.06.2020 Личаківський районний суд м.Львова розглянув клопотання представника позивача про скасування арешту та ухвалою скасував арешт на суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування, з підстав тривалості накладеного арешту та відсутності повідомлень посадовим особам ТзОВ «Амбон» про підозру у вчинені злочину (аркуші справи 47-50). 27.07.2020 ДПС України листом №23783/6/99-00-04-01-04-06 на адвокатський запит представника позивача повідомило, що вживаються заходи для виконання ухвали про скасування арешту на ліміти ПДВ ТзОВ «Амбон» від 01.06.2020 (аркуш справи 56). Відповідно до витягу від 12.10.2020 щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних сума ПДВ позивача становить «-» (аркуш справи 70). Позивач не погодився з рішенням та діями відповідача, відтак звернувся за захистом порушеного права до суду. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України. Відповідно до пункту 180.1 статті 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є: 1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено. Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб`єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу; 4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи; 5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов`язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном. Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону; 6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 243 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством; 7) особа, що уповноважена вносити податок з об`єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 8) особа - інвестор (оператор), який веде окремий податковий облік, пов`язаний з виконанням угоди про розподіл продукції. Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку на додану вартість визначено пунктами 181.1 та 181.2 статті 180 ПК України, а саме: у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. Якщо особи, не зареєстровані як платники податку, ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законом, такі особи сплачують податок під час митного оформлення товарів без реєстрації як платники такого податку. Порядок реєстрації платників податку на додану вартість передбачено статтею 183 Податкового кодексу України. Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1130 від 14.11.2014 (далі - Положення №1130), яке розроблено відповідно до розділів I, II, V, XIV, XVIII Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, визначено порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; формування і надання витягів та довідок з Реєстру. Відповідно до підпункту «г» пункту 5.1 Положення №1130 реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, якщо особа, зареєстрована як платник ПДВ, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту. Згідно з пунктом 5.2 Положення №1130 анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру. Відповідно до пункту 182.1 статті 180 ПК України якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв`язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою. Реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту (підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України). Аналіз наведеної норми права дає можливість дійти висновку, що обов`язковою умовою для прийняття контролюючим органом рішення щодо анулювання реєстрації платника податків є нездійснення платником податків господарської діяльності щодо укладання правочинів, які оподатковуються ПДВ, що тягне за собою неподання відповідних декларацій або їх подання з нульовими відомостями. Тобто, в даному випадку має місце пасивна поведінка суб`єкта господарювання щодо ведення протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності. Матеріалами справи підтверджується, що підставою для прийняття рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 22.05.2020 стало подання позивачем податкової звітності з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців за період з 01.05.2019 по 30.04.2020 з нульовими показниками. Однак, ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 02.05.2019 у справі № 463/3239/19 про арешт майна накладено арешт на активи - суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ, що належить ряду юридичних осіб, серед яких і ТзОВ «Амбон» (код ЄДРПОУ 42545027), на які ТзОВ «Амбон» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, починаючи з дня винесення ухвали. Позивачем вказана ухвала суду оскаржена в апеляційному порядку, однак ухвалою Львівського апеляційного суду від 30.05.2019 у справі №463/3239/19 в задоволенні апеляційної скарги в частині скасування арешту позивачу відмовлено (аркуші справи 19-24). Також, позивач неодноразово звертався з клопотаннями до Личаківського районного суду м. Львова про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді від 02.05.2019, однак в задоволенні таких клопотань йому відмовлено, що підтверджується ухвалами Личаківського районного суду м. Львова від 04.10.2019 у справі № 463/8119/19 (аркуші справи 25-28), від 12.02.2020 у справі № 463/3239/19 (аркуші справи 31-38). 30.01.2020 ТзОВ «Амбон» оформило податкову накладну № 1 щодо реалізації товару ТзОВ «Аском сервіс» (код ЄДРПОУ 34561966) в ЄРПН (аркуш справи 29). Від ДПС України 12.02.2020 позивачем отримано квитанцію, що документ не може бути прийнятий - накладено арешт за рішенням суду на суму податку, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН (аркуш справи 30). Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 01.06.2020 у справі №463/3239/19 скасовано накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 02.05.2019 у справі №463/3239/19 арешт на суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) (аркуші справи 47-50). З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що позивачем вживались всі можливі процесуальні заходи з метою скасування ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 02.05.2019 у справі №463/3239/19 шляхом оскарження її в апеляційному порядку та неодноразового звернення до Личаківського районного суду м. Львова з клопотаннями про скасування такого арешту. Відтак, не заслуговує на увагу твердження відповідача про те, що позивач вказану ухвалу про арешт майна не оскаржував, як і не звертався до суду з відповідним клопотанням про скасування арешту в період з травня 2019 року по травень 2020 року. ДПС України листом № 23783/6/99-00-04-01-04-06 від 27.07.2020 повідомлено адвоката Р.Стеця про те, що станом на поточну дату ДПС вживаються всі можливі заходи щодо виконання ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 01.06.2020 у справі №463/3239/19 (аркуш справи 56). При цьому позивачем доведено, а відповідачем не спростовується, що відповідно до витягу від 26.05.2020 про суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, сума ПДВ позивача становила 718250,39 грн (аркуш справи 69). Згідно з пунктом 200-1.1 статті 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 2001 цього Кодексу. Згідно з пунктом 2 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» (далі - Порядок №569), рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку. Згідно з пунктом 13 Порядку №569 ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та норм чинного законодавства апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що подання позивачем декларацій зі сплати податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців за період з 01.05.2019 по 30.04.2020 з нульовими показниками відбулося не в наслідок пасивної поведінки платника податків щодо ведення господарської діяльності, а внаслідок неможливості її ведення через блокування сум податку в системі електронного адміністрування ПДВ з незалежних від позивача обставин. Суд також зазначає, що позивачем подано скаргу до ДПС України від 26.05.2020 на рішення №2792 від 22.05.2020 Головного управління ДПС у Львівській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБОН» (код ЄДРПОУ 42545027) з вимогою скасувати це рішення та зобов`язати відновити реєстрацію платником ПДВ. Проте, рішення про результат розгляду скарги по суті позивач не отримував, як і не було представлено відповідачем жодних доказів, які б підтвердили розгляд скарги позивача по суті. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України для прийняття рішення щодо анулювання реєстрації ТзОВ «Амбон» як платника податку на додану вартість, відтак позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення №2792 від 22.05.2020 Головного управління ДПС у Львівській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБОН» (код ЄДРПОУ 42545027) за індивідуальним податковим номером 4254502113050 задоволено правомірно, а належним способом поновлення порушеного права є зобов`язання відповідача поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи ТзОВ «АМБОН» (код ЄДРПОУ 42545027) за індивідуальним податковим номером 4254502113050 з моменту її анулювання зі збереженням податкових показників (? Накл) в розмірі 718250,39 грн в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи ТзОВ «АМБОН». Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, суд зазначає наступне. Згідно частин 1, 3 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати: на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх розподілу між сторонами врегульовано статтею 134 КАС України. За положеннями цієї статті, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 3 вказаної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Водночас, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України). Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.12.2018 справа №826/856/18, від 16.05.2019 справа № 823/2638/18. Згідно з частиною 7 статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідачем заперечення щодо обґрунтування позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу не надано до суду першої інстанції. Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Судом встановлено, що між позивачем та Адвокатським бюро «Стець Сини та партнери» укладено договір №21/2019 про надання правової допомоги від 29.05.2019. Зі змісту пункту 1.1., вказаного договору слідує, що Адвокатське бюро зобов`язується надати клієнту правову допомогу, об`єм якої визначається підписаними додатками до цього договору, у формі заявок або за окремими дорученнями клієнта. Доручення вважається прийнятим з моменту підписання заявки. Відповідно до підпункту 4.2 цього Договору, гонорар Адвокатського бюро визначається з розрахунку погодженої сторонами вартості представництва згідно звітів Адвокатського бюро про надані послуги, та на підставі погодженого сторонами остаточного звіту про виконання доручення, або акту прийому-передачі виконаних робіт та сплачується протягом 5-ти днів після погодження відповідного звіту Адвокатського бюро, або акту виконаних робіт. На виконання договору №21/2019 від 29.05.2019 сторони склали замовлення про наступне: клієнт замовляє, а виконавець зобов`язується надати наступні послуги: - вивчення та правовий аналіз наданих матеріалів щодо скасування 22.05.2020 ДПС свідоцтва платника ПДВ ТзОВ «Амбон». Кількість годин 2,00 год., вартість послуги за 1 годину 500 грн., разом 1000 грн.; - усна консультація, щодо порядку та перспектив розгляду справи щодо оскарження та скасування рішення ДПС від 22.05.2020 про скасування свідоцтва платника ПДВ ТзОВ «Амбон». Кількість годин 1,00 год., вартість послуги за 1 годину 500 грн., разом 500 грн.; - підготовка та скерування необхідних Адвокатський запитів у відповідні контролюючі органи з метою з`ясування підставності рішення ДПС від 22.05.2020 про скасування свідоцтва платника ПДВ ТзОВ «Амбон». Кількість годин шт., вартість послуги за 1 годину 500 грн., разом 500 грн.; - за необхідності написання та подання позовної заяви та інших процесуальних документів. Кількість годин 5 год., вартість послуги за 1 годину 500 грн., разом 2500 грн.; - участь в судовому засіданні. Кількість 2, вартість послуги за 1 годину 1300 грн., разом 2600 грн. Факт надання та оплати зазначеної правової допомоги (юридичних послуг) на загальну суму 7200,00 грн. підтверджується квитанцією №ПН1919934 від 23.12.2020. У частині шостій статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Згідно постанови Верховного Суду від 26.06.2019 справа №200/14113/18-а суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), №34884/97). Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Колегія суддів вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що стягнутом судом на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області становить 4000,00 грн. є співмірним із складністю справи та правомірно задоволено судом першої інстанції, а доводи апелянта про не наведення судом жодних обґрунтувань є безпідставними та спростовується вищенаведеними доказами та обставинами справи. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі. Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, згідно яких доводи позивача задоволені частково, апелянтом не подано обґрунтованих доводів на спростування зазначеного судом, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі № 380/8867/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді Р.Й. Коваль В.В. Гуляк Повний текст постанови складено 22.06.2021