Постанова 4857 № 380/9078/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/9078/20 пров. № А/857/9692/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М., при секретарі судового засідання: Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі №380/9078/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалфі» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції Качур Р.П., час ухвалення за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 14.01.2021),- В С Т А Н О В И В: ТзОВ «Амалфі» звернулося до суду із позовною заявою, у якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить: визнати протиправним та скасувати рішення №2795 від 22.05.2020 Головного управління ДПС у Львівській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалфі» (код ЄДРПОУ 42269592) за індивідуальним податковим номером 422695913051; зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалфі» (код ЄДРПОУ 42269592) за індивідуальним податковим номером 422695913051 з моменту її анулювання зі збереженням податкових показників (У°Накл) в розмірі 7 375 035 грн 01 коп. в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалфі»; зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області надати необхідну інформацію та документи з приводу поновлення дії реєстрації платника ПДВ юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалфі» (код ЄДРПОУ 42269592) Державній казначейській службі України для відновлення рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалфі» в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та повідомити належним чином Товариство з обмеженою відповідальністю «Амалфі» у строк, передбачений законом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.05.2020 з даних, розміщених в розділі «реєстри» на сайті ДПС України, ТзОВ «Амалфі» дізналося, що контролюючим органом за самостійним рішенням 22.05.2020 анульовано реєстрацію ТзОВ «Амалфі» платником податку на додану вартість у зв`язку з наданням декларацій про відсутність поставок. У подальшому позивачем надіслано скаргу від 26.05.2020 до ДПС України, у якій просив скасувати рішення ГУ ДПС у Львівській області від 22.05.2020 про анулювання реєстрації платником ПДВ ТзОВ «Амалфі» (код ЄДРПОУ 42269592) та зобов`язати ГУ ДПС у Львівській області відновити реєстрацію платником ПДВ ТзОВ «Амалфі» (код ЄДРПОУ 42269592) за номером 422695913051. Позивач зазначив, що на момент подання позову контролюючим органом не розглянуто скарги по суті з посиланням у відповіді від 03.09.2020 на зупинення перебігу строків, встановлених дією карантину та внесеними відповідними змінами в Податковий кодексу України - п. 52-8 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу до 31.10.2020. Позивач вказав, що 02.05.2019 слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова, розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання виконуючого обов`язки начальника Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, погодженого прокурором, про накладення арешту на майно у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження №62019140000000093 від 07.02.2019, постановив ухвалу в справі № 463/3239/19, відповідно до якої накладено арешт на активи - суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України (код ЄДРПОУ 39292197) за адресою - м. Київ, Львівська площа, 8, що належить ряду юридичних осіб, серед іншого і ТзОВ «Амалфі» (код ЄДРПОУ 42269592) на які ТзОВ «Амалфі» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, починаючи з дня винесення ухвали. Суд доручив виконання вказаної ухвали саме Державній фіскальній службі України. Внаслідок вказаних дій, згідно ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 02.05.2019 в справі № 463/3239/19, з 02.05.2019 ТзОВ Амалфі не мало змоги здійснювати господарську діяльність та були створені перешкоди для виконання обов`язків підприємства щодо належного ведення податкового обліку, сплати до бюджету податків, зборів за наслідками діяльності, розрахунків з контрагентами. Зазначає, що у зв`язку з фактичним припиненням (блокуванням) господарської діяльності, внаслідок згаданого судового рішення від 02.05.2019 ТзОВ «Амалфі» було змушене подавати в період з травня 2019 року по травень 2020 року декларації з ПДВ з відомостями про відсутність господарської діяльності. Позивач стверджує, що відсутність господарської діяльності ТзОВ «Амалфі» є виключно результатом рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02.05.2019 та дій ДПС щодо блокування платнику можливості реєстрації податкових накладних або розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказує, що ТзОВ «Амалфі» оформивши 30 січня 2020 року податкову накладну №1 щодо реалізації товару в адресу ТОВ фірма «Зодіак» (код ЄДРПОУ 23749679) в ЄРПН отримало 12.02.2020 відповідь з ДПС України, що документ не може бути прийнятий - накладено арешт за рішенням суду на суму податку, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН. Зазначає, що ТзОВ «Амалфі» неодноразово зверталось впродовж року до Личаківського районного суду м. Львова з клопотаннями про скасування накладеного арешту на ліміти ПДВ для можливості здійснення господарської діяльності, звертаючи увагу на протиправність вказаного арешту та не відповідність його вимогам ПК України, але суд відмовив в клопотаннях вказавши, що в застосуванні арешту не відпала потреба і таке втручання в діяльність платника є виправданим. Лише 01.06.2020 Личаківський районний суд м. Львова, розглянувши чергове клопотання товариства про скасування арешту, ухвалою скасував арешт на суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування, з підстав тривалості накладеного арешту та відсутність повідомлень посадовим особам ТзОВ «Амалфі» про підозру у вчинені злочину. Наведене ухвала про скасування арешту згідно «Заяви про негайне виконання судового рішення» була надіслана 14.06.2020 в ДПС України для виконання. Згідно з отриманою відповіддю на адвокатський запит 27.07.2020 ДПС повідомило, вживаються заходи для виконання ухвали про скасування арешту на ліміти ПДВ ТзОВ «Амалфі» від 01.06.2020. Позивач вважає, що рішення контролюючого органу від 22.05.2020 про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТзОВ «Амалфі» є протиправним, зважаючи на те, що платник не з власної волі не мав змоги здійснювати господарську діяльність та не відповідає вимогам Податкового кодексу України, прийняте без з`ясування фактичних обставин господарської діяльності і причин оформлення та подання ТзОВ «Амалфі» податкової звітності з ПДВ в період з травня 2019 року по травень 2020 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 2794 від 22.05.2020 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалфі» (код ЄДРПОУ 42269592) за індивідуальним податковим номером 422695913051. Зобов`язано Головне управління ДПС у Львівській області поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалфі» (код ЄДРПОУ 42269592), за індивідуальним податковим номером 422695913051 з моменту її анулювання зі збереженням податкових показників (У Накл) в розмірі 7 375 035, 01 грн в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи -Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалфі». У задоволенні вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області надати необхідну інформацію та документи з приводу поновлення дії реєстрації платника ПДВ юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Амалфі) (код ЄДРПОУ 42269592) Державній казначейській службі України для відновлення рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалфі» в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та повідомити належним чином Товариство з обмеженою відповідальністю «Амалфі» у строк, передбачений законодавством, відмовлено. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалфі» з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 4204 гривні 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4600 гривень 00 копійок. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що не погоджується із прийнятим по справі судовим рішенням, вважає його таким, що постановлене з порушенням вимог матеріального та процесуального права, має місце невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема апелянт вказує на те, що сума податку (SHawi) в системі електронного адміністрування податку на додану вартість - це сума на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування. В зазначеному випадку арешт на активи - суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування впливав на можливість реєстрації податкових накладних, тобто на постачання товарів/послуг Позивачем, здійснених з метою формування податкового зобов`язання, проте не впливав на можливість придбання товарів/послуг Позивачем та відповідного формування податкового кредиту та визначення відповідних показників податкової декларації. Щодо стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4600 грн., то вважає, що судом першої інстанції у відповідності до ч.9 ст.139 КАС України не наведено жодних обґрунтувань понесених витрат на професійну правову допомогу, з урахуванням того, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що у зв`язку з арештом лімітів ПДВ, позивач не мав змоги здійснювати господарську діяльність, зокрема серед іншого і придбавати товари, роботи, послуги, тобто формувати податковий кредит, як вказує Відповідач, оскільки внаслідок заборони реалізації товарів, послуг Позивач був позбавлений можливості отримати кошти для їх використання в оплату придбаних товарів, послуг. В даному випадку відсутня вина платника податку, тому такі дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків, не можуть бути підставою анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі та просив рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову. Крім цього зазначив наступне. Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складення податкових накладних та рахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків визначає Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість». Враховуючи вимоги Порядку, зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області відновити ліміт у системі електронного адміністрування податку на додану вартість є безпідставним, оскільки саме ДПС України здійснює адміністрування в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Позовна вимога стосовно відновлення ліміту, мала б стосуватися ДПС України, а не до ГУ ДПС у Львівській області, оскільки рішення від 22.05.2020 року №2794 про анулювання реєстрації платника податку не стосувалось питання скасування ліміту Позивача в розмірі 7375035,01 грн. в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Крім цього, у матеріалах справи наявна відповідь ДПС України від 12.08.2020 року на адвокатський запит Стець Р.Я щодо виконання ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 01.06.2020 року у справі №463/3239/19, згідно якого вбачається, що відновлення ліміту проведене саме ДПС України. Оскільки, адміністратором системи електронного адміністрування ПДВ є ДПС України, то відповідно задоволена судом позовна вимога про зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області поновити ліміт в системі електронного адміністрування ПДВ з моменту поновлення реєстрації платника ПДВ юридичної особи ТзОВ «Амалфі» є такою, що не може бути виконана відповідачем, а саме ГУ ДПС у Львівській області. В частині позовної вимоги зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалфі» представник відповідача зазначив, що право на внесення змін до реєстру платників ПДВ має право ДПС України, а тому ГУ ДПС у Львівській області не уповноважений орган для поновлення дії реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалфі». Представник позивача в судовому у засіданні апеляційного розгляду справи проти апеляційної скарги заперечив з підстав зазначених у відзиві, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Щодо наданих представником відповідача в судовому засіданні пояснень та доводів на обґрунтування апеляційної скарги, то пояснив, що такі не були зазначені в апеляційній скарзі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Амалфі» зареєстроване 01.08.2018 в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа (код 42269592) та зареєстроване як платник податку на додану вартість 01.08.2018 за номером 422695913051. 02 травня 2019 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова розглянув у судовому засіданні в залі суду клопотання виконуючого обов`язки начальника Третього слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, погодженого прокурором, про накладення арешту на майно, у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження № 62019140000000093 від 07.02.2019 та постановив ухвалу в справі № 463/3239/19, відповідно до якої накладено арешт на активи - суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України (код ЄДРПОУ 39292197) за адресою - м. Київ, Львівська площа, 8, що належить ряду юридичних осіб, серед іншого і ТзОВ «Амалфі» (код ЄДРПОУ 42269592) на які ТзОВ «Амалфі» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, починаючи з дня винесення ухвали. ТзОВ «Амалфі» 30.01.2020 оформлено податкову накладну № 1 щодо реалізації товару ТзОВ Фірма «Зодіак» (код ЄДРПОУ 23749679) в ЄРПН. Від ДПС України 12.02.2020 позивачем отримано квитанцію, що документ не може бути прийнятий - накладено арешт за рішенням суду на суму податку, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН. 22 травня 2020 року контролюючим органом анульовано реєстрацію ТзОВ «Амалфі» платником податку на додану вартість у зв`язку з наданням декларацій про відсутність поставок про що прийнято рішення №2794. Відповідно до витягу від 26.05.2020 щодо суми податку на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних сума ПДВ позивача становить 7 375 035, 01 грн. ТзОВ «Амалфі» надіслано 26.05.2020 скаргу в ДПС України на рішення ГУ ДПС у Львівській області від 22.05.2020 про скасування свідоцтва платника ПДВ ТзОВ «Амалфі». У відповіді на адвокатський запит від 20.07.2020 відповідач вказав на зупинення перебігу строків встановлених дією карантину та внесеними відповідними змінами в Податковий кодекс України - п. 52-8 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України до 31.10.2020. 01 червня 2020 року Личаківський районний суд м. Львова розглянув клопотання представника позивача про скасування арешту та ухвалою скасував арешт на суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування, з підстав тривалості накладеного арешту та відсутності повідомлень посадовим особам ТзОВ «Амалфі» про підозру у вчинені злочину. 27 липня 2020 року згідно з отриманою відповіддю на адвокатський запит представника позивача ДПС повідомило, що вживаються заходи для виконання ухвали про скасування арешту на ліміти ПДВ ТзОВ «Амалфі» від 01.06.2020. Відповідно до витягу від 12.10.2020 щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних сума ПДВ позивача становить «-». Позивач не погодився з рішенням та діями відповідача, відтак звернувся за захистом порушеного права до суду. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що подання позивачем декларацій зі сплати податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців за період з 01.05.2019 по 30.04.2020 з нульовими показниками відбулося не в наслідок пасивної поведінки платника податків щодо ведення господарської діяльності, а внаслідок неможливості її ведення через блокування сум податку в системі електронного адміністрування ПДВ з незалежних від позивача обставин. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними з огляду на наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі ПК України). Відповідно до п. 180.1 ст. 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є: 1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено. Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб`єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу; 4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи; 5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов`язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном. Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону; 6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 243 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством; 7) особа, що уповноважена вносити податок з об`єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 8) особа - інвестор (оператор), який веде окремий податковий облік, пов`язаний з виконанням угоди про розподіл продукції. Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку на додану вартість визначено пунктами 181.1 та 181.2 ст. 180 ПК України, а саме: у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. Якщо особи, не зареєстровані як платники податку, ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законом, такі особи сплачують податок під час митного оформлення товарів без реєстрації як платники такого податку. Порядок реєстрації платників податку на додану вартість передбачено ст. 183 Податкового кодексу України. Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1130 від 14.11.2014 (далі - Положення № 1130), яке розроблено відповідно до розділів I, II, V, XIV, XVIII Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, визначено порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; формування і надання витягів та довідок з Реєстру. Згідно п. 182.1 ст. 180 ПК України якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв`язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою. Реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту (п.п. «г» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України). Суд першої інстанції вірно зазначив, що аналіз наведеної норми права дає можливість дійти висновку, що обов`язковою умовою для прийняття контролюючим органом рішення щодо анулювання реєстрації платника податків є нездійснення платником податків господарської діяльності щодо укладання правочинів, які оподатковуються ПДВ, що тягне за собою неподання відповідних декларацій або їх подання з нульовими відомостями, тобто в даному випадку має місце пасивна поведінка суб`єкта господарювання щодо ведення протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності. Судом встановлено, що підставою для прийняття рішення ГУ ДПС у Львівській області від 22.05.2020 стало подання позивачем податкової звітності з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців за період з 01.05.2019 по 30.04.2020 з нульовими показниками. Разом з тим, судом також встановлено, що ухвалою про арешт майна слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова Жовніра Г.Б. від 02.05.2019 у справі №463/3239/19 накладено арешт на активи - суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України (код ЄДРПОУ 39292197) за адресою - м. Київ, Львівська площа, 8, що належить ряду юридичних осіб, серед іншого і ТзОВ «Амалфі» (код ЄДРПОУ 42269592), на які ТзОВ «Амалфі» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, починаючи з дня винесення ухвали. Позивачем вказана ухвала суду оскаржена в апеляційному порядку, однак ухвалою Львівського апеляційного суду від 30.05.2019 у справі №463/3239/19 в задоволенні апеляційної скарги в частині скасування арешту позивачу відмовлено. Крім цього, позивач неодноразово звертався з клопотаннями до Личаківського районного суду м. Львова про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді від 02.05.2019, однак в задоволенні таких клопотань йому відмовлено, що підтверджується ухвалами Личаківського районного суду м. Львова від 04.10.2019 у справі № 463/8119/19 (а.с.25-28), від 12.02.2020 у справі № 463/3239/19. Також судом встановлено, що ТзОВ «Амалфі» оформило 30.01.2020 податкову накладну №1 щодо реалізації товару ТзОВ Фірма «ЗОДІАК» (код ЄДРПОУ 23749679) в ЄРПН. Від ДПС України 12.02.2020 позивачем отримано квитанцію, що документ не може бути прийнятий - накладено арешт за рішенням суду на суму податку, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН. В подальшому ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 01.06.2020 у справі №463/3239/19 скасовано накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 02.05.2019 у справі №463/3239/19 арешт на суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ). Отже, позивачем вживались всі можливі процесуальні заходи з метою скасування ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 02.05.2019 у справі № 463/3239/19 шляхом оскарження її в апеляційному порядку та неодноразового звернення до Личаківського районного суду м. Львова з клопотаннями про скасування такого арешту. Також ДПС України листом № 23783/6/99-00-04-01-04-06 від 27.07.2020 повідомлено адвоката Р.Стеця про те, що станом на поточну дату ДПС вживаються всі можливі заходи щодо виконання ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 01.06.2020 у справі №463/3239/19. При цьому позивачем доведено, а відповідачем не спростовується, що відповідно до витягу від 26.05.2020 про суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, сума ПДВ позивача становила 7 375 035, 01 грн. Таким чином, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи та норм чинного законодавства суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що подання позивачем декларацій зі сплати податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців за період з 01.05.2019 по 30.04.2020 з нульовими показниками відбулося не в наслідок пасивної поведінки платника податків щодо ведення господарської діяльності, а внаслідок неможливості її ведення через блокування сум податку в системі електронного адміністрування ПДВ з незалежних від позивача обставин. Неможливість позивача формувати податкові зобов`язання та податковий кредит у вказаний період, обумовлена накладенням арешту на суми ПДВ позивача в системі електронного адміністрування ПДВ, а не його волевиявленням щодо не бажання здійснювати господарську діяльність. Таким чином, в даному випадку відсутня вина платника податку, тому такі дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків, не можуть бути підставою анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Відповідно, як наслідок, у відповідача були відсутні правові підстави відповідно до пп. «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України для прийняття рішення щодо анулювання реєстрації ТзОВ «Амалфі» як платника податку на додану вартість, відтак позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення № 2794 від 22.05.2020 Головного управління ДПС у Львівській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалфі» (код ЄДРПОУ 42269592) за індивідуальним податковим номером 422695913051 підлягає задоволенню. Крім цього, позивачем подано скаргу до ДПС України від 26.05.2020 на рішення №2794 від 22.05.2020 Головного управління ДПС у Львівській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалфі» (код ЄДРПОУ 42269592) з вимогою скасувати це рішення та зобов`язання відновити реєстрацію платником ПДВ, однак рішення про результат розгляду скарги по суті позивач не отримував, як і не було представлено відповідачем жодних доказів, які б підтвердили розгляд скарги позивача по суті. Також вірним є висновок суду першої інстанції про те, що належним способом поновлення порушеного права має бути не тільки скасування оскаржуваного рішення податкового органу, а й зобов`язання відповідача поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалфі» (код ЄДРПОУ 42269592) за індивідуальним податковим номером 422695913051 з моменту її анулювання зі збереженням податкових показників (У Накл) в розмірі 7 375 035 грн 01 коп. в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Амалфі». Що стосується доводів представника апелянта на обґрунтування апеляційної скарги, які ним були надані в судовому засідання, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 303 КАС України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. Згідно із частиною другою цієї ж статті, у разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни. Як слідує з матеріалів справи, в межах строку на апеляційне оскарження відповідачем апеляційну скаргу не було доповнено чи змінено, такі письмові доповнення чи зміни до апеляційної скарги станом на день розгляду апеляційної скарги судом 09.06.2021р. від відповідача не надходили ні на адресу суду, ні на адресу позивача. З урахуванням наведеного вище та відповідно до ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Щодо судових витрат. Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом першим частини третьої вказаної статті передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. При цьому, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною п`ятою цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Разом з тим, частина шоста статті 134 КАС України визначає, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, відповідно до частини сьомої цієї статті, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Разом з тим, апеляційний суд враховує, що відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. При визначенні суми відшкодування вказаного виду судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Колегія суддів вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Позивачем подано договір про надання правової допомоги, копія рахунку, копія квитанції, копія замовлення до договору від 07.07.2020 та квитанція банку про сплату правової допомоги в сумі 7200 грн. Відповідно до квитанції банку від 02.11.2020 позивачем оплачено юридичні послуги в сумі 7200 грн згідно з рахунком №58 від 08.10.2020 за договором про надання правової допомоги та замовлення №3. Відповідно до замовлення № 3 від 07.07.2020 позивач замовив в адвокатського бюро наступні послуги: - вивчення та правовий аналіз наданих матеріалів щодо скасування 22.05.2020р. ДПС свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Амалфі», кількість годин 2, вартість послуги за годину 500 грн, разом 1000 грн; - усна консультація щодо порядку та перспектив розгляду справи щодо оскарження та скасування рішення ДПС від 22.05.2020 про скасування свідоцтва платника ПДВ ТзОВ ТОП БУД ДИЗАЙН кількість годин 1, вартість послуги за годину 500 грн., разом 500 грн. - підготовка та скерування необхідних адвокатських запитів у відповідні контролюючі органи з метою з`ясування підставності рішення ДПС від 22.05.2020 про скасування свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Амалфі», кількість годин 1, вартість послуги за годину 500 грн, разом 500 грн; - за необхідності написання та подання позовної заяви та інших процесуальних документів, кількість годин 5, вартість послуги за годину 500 грн, разом 2500 грн; - участь в судовому засіданні (сплачується по факту), 2 шт., вартість послуги 1300 грн, разом 2600 грн. Суд першої інстанції присудив витрати на правову допомогу за інші послуги згідно з замовленням від 07.07.2020 в сумі 4600 грн. При визначенні суми відшкодування вказаного виду судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналізуючи вищевикладене, виходячи з принципів обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів приходить до переконання про те, що висновок суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 4600 грн. є вірним. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям не відповідає, у зв`язку із чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі №380/9078/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 22.06.2021р.