Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/7212/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7212/21 Суддя першої інстанції - Келеберда В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Горяйнова А.М., суддів - Костюк Л.О. та Чаку Є.В., за участю секретаря - Король Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу громадянина Республіки Азейбаржан ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом громадянина Республіки Азейбаржан ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення, ВСТАНОВИЛА: У березні 2021 року громадянин Республіки Азейбаржан ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо підготовки Солом`янським УП ГУ НП в м. Києві подання №4920/125/55-2019 від 10 вересня 2019 року "Про надання клопотання на заборону в`їзду" відносно ОСОБА_1 ; - визнати протиправним і скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 05 листопада 2019 року про заборону в`їзду в Україну громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , стать чоловіча, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортний документ громадянина Республіки Азербайджан № НОМЕР_1 строком на 5 (п`ять) років. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року визнано неповажними підстави, вказані в заяві громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду; позовну заяву - повернуто особі, яка її подала. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини справи та неправильно застосував норми процесуального права. Скаржник вказує на те, що строк звернення до суду був пропущений з поважних причин. Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що позивач звернувся до суду з порушенням строку, визначеного ч. 2 чт. 122 КАС України. Поважних причин пропуску строку звернення до суду скаржником не зазначено. Відзив на апеляційну скаргу від Головного управління Національної поліції в Київській області до суду не надходив. Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу громадянина Республіки Азейбаржан ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року - без змін, виходячи з такого. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху та надано десять днів для усунення недоліків з моменту отримання даної ухвали. Так, в ухвалі судом зазначено, що вказані судом недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску; оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 908,00 грн. На виконання ухвали суду від 25 березня 2021 року позивачем було надіслано на адресу суду дублікат квитанції про сплату судового збору в розмірі 908,00 грн. та заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач просив суд поновити строк звернення до адміністративного суду. Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк на звернення до суду, а підстави, вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду є неповажними. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Приписами ст. 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Положеннями ч.ч. 1 та 2 ст.122 КАС України врегульовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 лютого 2021 року у справі № 640/25034/19 та від 09 вересня 2020 року у справі 444/2499/19. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України. Підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну визначено ст. 13 вказаного Закону . Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду. За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України. Колегією суддів встановлено, що рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 05 листопада 2019 року заборонено громадянину Республіки Азейбаржан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзд в Україну строком на 5 років. Підставою для прийняття вказаного рішення є подання Соломянського УП ГУ НП в м. Києві № 4920/125/55-2019 від 10 вересня 2019 року, в якому зазначено про суспільну небезпеку перебування на території України громадянина Республіки Азейбаржан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Приписи ч. 1 ст. 14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачають, що іноземці та особи без громадянства, яким не дозволяється в`їзд в Україну, при спробі в`їзду в Україну в пункті пропуску через державний кордон України не перетинають державний кордон України та в найкоротший строк повертаються в державу, з якої вони прибули, або в державу, яка видала паспортний документ. Таким іноземцям та особам без громадянства у паспортному документі проставляється відмітка про заборону в`їзду в Україну на термін, зазначений у рішенні, прийнятому відповідно до 3 ст. 13 цього Закону. Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується доводами скаржника, ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав, а саме наявність заборони перетину кордону України, 01 березня 2020 року, коли йому було відмовлено у в`їзді в Україну. Разом з тим, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом лише 13 березня 2021 року, тобто з пропуском встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України строку звернення до адміністративного суду. В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що строк звернення до суду був пропущений з поважної причини. Такою причиною, на думку позивача, є факт звернення до органів державної влади України з приводу отримання копії рішення про заборону в`їзду на територію України від 05 листопада 2019 року та подальші дії для досудового врегулювання спору. Також позивач зазначив, що причинами пропуску строку звернення до суду з даним позовом є: розповсюдження Covid19, воєнізований конфлікт з Нагорним Карабахом , відключення Азербайджану від мережі Інтернет та суттєве погіршення стану здоров`я. Положеннями ст. 123 КАС України передбачено, що за наявності поважних причин пропущений строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений. Перевірячи обґрунтованість доводів скаржника про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів виходить із того, що вжиття позивачем заходів щодо зняття заборон на перетин кордону України в позасудовому порядку не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду. Щодо інших доводів скаржника, то колегія суддів зазначає, що вони не підтверджені належними доказами та не мають прямого зв`язку із пропуском строку звернення до суду з даним позовом. До того ж, такі обставини, як воєнізований конфлікт з Нагорним Карабахом , відключення Азербайджану від мережі Інтернет мали місце у вересні - листопаді 2020 року, тобто вже після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду. Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості скористатися своїм правом і звернутися з даним позовом у встановлений КАС України строк через свого представника, що і було зроблено ним 13 березня 2021 року, однак вже з пропуском такого строку. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання адміністративного позову. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин. Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27 лютого 2020 року у справі № 140/965/18 та від 06 квітня 2021 року у справі 823/2363/18. Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції постановив обґрунтовану ухвалу про повернення позовної заяви громадянина Республіки Азейбаржан ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу громадянина Республіки Азейбаржан ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу громадянина Республіки Азейбаржан ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року про повернення позовної заяви - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А.М. Горяйнов Судді Л.О. Костюк Є.В. Чаку