Постанова 4855 № 640/8596/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8596/21 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Вінокурової І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2021 року, суддя Аверкова В.В., про забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, зобов`язання вчинити певні дії, - У С Т А Н О В И В: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 04 лютого 2021 року, оформленого протоколом комісії № 52, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича (посвідчення приватного виконавця №0050 від 20 червня 2017 року), до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця; - визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №528/5 від 12 лютого 2021 року, яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 04 лютого 2021 року про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього відповідного дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця; - зобов`язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного реєстру приватних виконавців України запис про припинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 04 лютого 2021 року, оформленого протоколом комісії №52, введене в дію наказом Міністерства юстиції України №528/5 від 12 лютого 2021 року. Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: - зупинення дії рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 04 лютого 2021 року, оформленого протоколом комісії № 52, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича (посвідчення приватного виконавця №0050 від 20 червня 2017 року), до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця до набрання законної сили остаточним рішенням суду по суті спору; - заборони Міністерству юстиції України вводити в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 04 лютого 2021 року, оформлене протоколом комісії №52, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича (посвідчення приватного виконавця №0050 від 20 червня 2017 року), до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця до набрання законної сили остаточним рішенням суду по суті спору; - заборони Міністерству юстиції України до набрання законної сили остаточним рішенням суду по суті спору вносити до Єдиного реєстру приватних виконавців України запис про припинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 04 лютого 2021 року, оформленого протоколом комісії №52, та наказу Міністерства юстиції України №528/5 від 12 лютого 2021 року про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього відповідного дисциплінарного стягнення. Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказував на очевидність протиправності рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 04.02.2021, оформленого протоколом №52 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця Говорова Павла Володимировича та зазначив, що не застосування заходів забезпечення позову ускладнить у подальшому поновлення його прав та призведе до негативних наслідків для третіх осіб, сторін виконавчого провадження, що перебувають на його виконанні. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково. Зупинено дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 04 лютого 2021 року, оформленого протоколом комісії №52, про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, в частині застосування до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця - до набрання законної сили рішенням по суті спору у справі. В іншій частині заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Міністерство юстиції України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. З положень даної статті вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються для гарантування виконання рішення адміністративного суду, тобто недопустимості завдання позивачеві непоправної шкоди, що може призвести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому. При цьому, саме позивач повинен навести докази для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ст.150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов`язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам. Колегія суддів зауважує, що інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення. При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Крім того, колегія суддів зазначає, що для вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову слід враховувати те чи існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів. Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Згідно з частиною 3 статті 151 КАС України Не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії; 2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку, а також іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, та банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; 3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків; 4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій; 5) зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення; 6) зупинення рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку); 7) зупинення рішення Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлення заборони Кабінету Міністрів України призначати на посаду члена (членів) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг"; 8) зупинення дії індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Міністерства фінансів України, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта; 9) зупинення дії індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, її посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з такого індивідуального акта. Таким чином, обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Частиною четвертою статті 154 КАС України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Відповідно до частини шостої статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII) визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Згідно з частинами першою, дев`ятою статті 39 Закону №1403-VIII дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків. Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії. У відповідності до частини першої статті 41 Закону №1403-VIII за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця. Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання МЮ України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом МЮ України (частина друга статті 41 Закону №1403-VIII). Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України (частина третя статті 41 Закону №1403-VIII). Колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів або для їхнього відновлення необхідно буде докласти значних зусиль і витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. До того ж заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог і бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він уживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18. З матеріалів справи вбачається, що 04 лютого 2021 року на засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців оголошено рішення про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді припинення діяльності приватного виконавця. 12 лютого 2021 року наказом Міністерства юстиції України №528/5 введене в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді припинення діяльності приватного виконавця. Міністерством юстиції України внесено відповідний запис про припинення діяльності приватного виконавця Говорова П.В. до Єдиного реєстру приватних виконавців (про що свідчить інформаційна довідка №04000020210215 від 15 лютого 2021 року додана представником позивача до позовної заяви). Зі змісту заяви про забезпечення позову слідує, що приватний виконавець Говоров П.В. просить зупинити дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 04 лютого 2021 року, оформленого протоколом комісії №52, в частині притягнення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича (посвідчення приватного виконавця №0050 від 20 червня 2017 року) до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця до набрання законної сили остаточним рішенням суду по суті спору, а також заборонити Міністерству юстиції України: вводити в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 04 лютого 2021 року, оформлене протоколом комісії №52; вносити до Єдиного реєстру приватних виконавців України запис про припинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 04 лютого 2021 року, оформленого протоколом комісії №52 та наказу Міністерства юстиції України №528/5 від 12 лютого 2021 року. Щодо визначеної позивачем підстави для забезпечення позову про наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає, що в цьому випадку наявність ознак протиправності оскаржуваного акту може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їхній сукупності. За результатами розгляду заяви позивача про забезпечення позову встановлено, що позивачем не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Зміст заяви позивача про забезпечення позову не дає підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь заявника, оскільки оскаржуване рішення уважатиметься скасованим з моменту набрання судовим рішенням законної сили. Окрім того, абзацом 13 пункту 2 розділу II «Порядку формування і ведення Єдиного реєстру приватних виконавців України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2431/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.08.2016 №1125/29255 (далі - Порядку №2431/5), визначено, що підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру є рішення суду про скасування рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про накладення на приватного виконавця дисциплінарного стягнення та наказу, яким введено в дію таке рішення. Згідно з абзацом 5 пункту 3 розділу II Порядку №2431/5 при внесенні до Єдиного реєстру відомостей про рішення суду про скасування рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців щодо накладення на приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення або припинення його діяльності та наказу, яким його введено в дію таке рішення, стан діяльності приватного виконавця повертається до стану, який діяв до прийняття цього рішення. Пунктом 4 Порядку №2431/5 визначено, що безпосереднє унесення відомостей до Єдиного реєстру забезпечується структурним підрозділом МЮ України, що забезпечує форсування та реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів. Таким чином, набрання судовим рішенням законної сили, яким скасовано рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців при МЮ України про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця та наказу МЮ України, яким його введено в дію, є підставою для останнього внести до Єдиного реєстру приватних виконавців України відповідні відомості про скасування відповідного дисциплінарного стягнення. Разом з тим, заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця Горова П.В. та заборони його реалізації є фактично продовженням виконання заявником своїх службових обов`язків. Колегія суддів зазначає, що ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою зміни таких правовідносин. Окрім того, забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців при МЮ України від 04.02.2021, оформленого протоколом №52, фактично є вирішенням спору по суті, оскільки приватний виконавець в подальшому здійснюватиме виконавчі дії, незважаючи на те, що спірне рішення, дію якого зупинено, прийнято з підстав порушення вимог законодавства при здійсненні виконавчого провадження, що може в подальшому зашкодити правам третіх осіб. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема в постановах від 05 вересня 2019 року в справі №01-07/12/18, від 18 лютого 2021 року в справі №ЗД/380/35/20, від 17 березня 2021 року в справі №640/19167/20, від 26 травня 2021 року у справі №560/7395/20. Крім того, колегія суддів зазначає, що для застосування заходів забезпечення позову необхідним є встановлення судом обставин, які б свідчили саме про вжиття уповноваженим суб`єктом заходів стягнення, проте із долучених до матеріалів справи документів та наданих представниками сторін в судовому засіданні пояснень не вбачається наявність таких. Наведені позивачем обґрунтування на даний час є лише припущеннями про можливе порушення його прав чи інтересів у майбутньому та не свідчать про існування обставин, за яких є неможливим чи ускладненим поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. Із заяви про забезпечення позову слідує, що позивачем не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулись до суду; або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів осіб, які звернулись до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Разом з тим, зі змісту наявних в матеріалах справи доказів не вбачається обґрунтованого припущення, що у разі не вжиття заходів по забезпеченню позову, діями та рішеннями відповідача до ухвалення рішення по справі може бути заподіяна шкода правам та інтересам позивачів, а також те, що є ознаки очевидної протиправності рішення, дії чи бездіяльності відповідача. Також, позивачем не надано доказів про існування достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів по забезпеченню позову може привести до несприятливих наслідків для прав позивача, у разі постановлення на його користь судового рішення. Колегія суддів при вирішенні даного спору враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 28 березня 2020 року у справі №800/521/17 (провадження 11-114заі18), а саме: «позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. У разі задоволення такої заяви позивача суд своєю ухвалою фактично подовжує правовідносини публічної служби для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин». Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи дане рішення, враховує вимоги статті 2 КАС України відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Наведені позивачем обґрунтування на даний час є лише припущеннями про можливе порушення його прав чи інтересів у майбутньому та не свідчать про існування обставин, за яких є неможливим чи ускладненим поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Своєю чергою, у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Водночас, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту. Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для зміни рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Отже, ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича про забезпечення позову. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2021 року скасувати та ухвалити постанову наступного змісту. У задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича про забезпечення позову відмовити в повному обсязі. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І. Повний текст виготовлено: 22 червня 2021 року.