Постанова 4820 № 686/22565/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ___________________________________________________________________ Справа № 686/22565/20 Провадження № 22-ц/4820/839/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М., розглянув без повідомлення учасників справи справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 січня 2021 року, суддя Продан Б.Г., у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: У вересні 2020 року ПАТ «Ацент-Банк», правонаступником якого є АТ «Ацент-Банк» (далі Банк), звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість по кредитному договору у розмірі 23959,19 грн та 2102 грн судових витрат. В обґрунтування позову зазначено, що 08.12.2016 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Позичальник зобов`язання по кредитному договору не виконала, у зв`язку з чим станом на 17.08.2020 року її заборгованість становить 23959,19 грн, з яких заборгованість за кредитом становить 16996,59 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом 6712,60 грн. Заочним рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.01.2021 рокув задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк» просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що рішення суду є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Банком, станом на час укладання договору, на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів», надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Суд безпідставно не стягнув з відповідача заборгованість за тілом кредиту та не взяв до уваги наданий Банком розрахунок заборгованості. Позичальник, отримавши кредитну картку та скориставшись кредитними коштами, погодилася з умовами, що діяли на момент зняття коштів, відтак повинна сплачувати процентну ставку визначену договором, або у відповідному розмірі облікової ставки Національного банку України. Розгляд справи проведений в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 08.12.2016 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Банку. Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 17.08.2020 року утворилася заборгованість у сумі 23959,19 грн яка складається з 16996,59 грн заборгованості за тілом кредиту, 6712,60 грн заборгованості за відсотками. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що кредитного договору укладеного між сторонами до суду не надано, в той час як зі змісту анкети - заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у А-Банку не вбачається інформації, яка б свідчила про укладення саме кредитного договору, оскільки в ній не міститься інформації про його істотні умови. Анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача. Позивач стверджує, що відповідач отримала кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту, тоді як зі змісту наданої анкети-заяви вбачається, що відповідачу не було встановлено кредитного ліміту, при цьому в наданій суду анкеті-заяві не зазначено строку дії картки та інших істотних умов, які є обов`язковими при укладенні кредитного договору, з якими ознайомлена відповідач. Банком надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, разом з тим, доказів про те, що саме з цими тарифами було ознайомлено ОСОБА_1 , так само як і те, що саме ці тарифи застосовуються до кредитної картки, наданої відповідачу, а також дані щодо типу кредитної картки та, відповідно, обраних згідно з різновидом такої картки виду тарифів, суду не надано. Справа не місить доказів на підтвердження обставин щодо отримання відповідачем кредитної картки, відсутні відомості про номер карткового рахунку, тип картки, дату вручення картки відповідачеві, повідомлення пін-коду, строку дії картки, доказів відкриття на ім`я відповідача рахунку, а також виписки по даному рахунку, який підтверджує наявність або відсутність заборгованості. Висновок суду є обґрунтованим з огляду на наступне. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини 1, 2 статті 14 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац 1 частини 1 статті 207 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абзац 1 частини 2 статті 207 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 1 статті 1054 ЦК України). Параграф 1 глави 71 ЦК України регулює питання позики та відповідного договору. Так, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За приписами статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи щодо підписання ОСОБА_1 анкети-заяви від 08.12.2016 року, відсутності доказів на підтвердження обставин щодо отримання відповідачем кредитної картки з визначеним кредитним лімітом, ознайомлення та надання згоди саме на ті конкретні Умови та Правила надання банківських послуг у в А-Банку, на які посилається позивач як на докази умов укладеного кредитного договору. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Емітенти зобов`язані в порядку та строки, установлені договором, надавати власникам рахунків виписки про рух коштів на їх рахунках за операціями, що виконані користувачами електронних платіжних засобів. Форма виписки повинна включати всі обов`язкові реквізити, передбачені нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації операційної діяльності в банках України (пункт 8 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року № 705, в редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов`язків, (далі - Положення 705). Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (пункт 4 розділу VII Положення 705). Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження кредитної заборгованості ОСОБА_1 . Банком не надано виписки по рахунку, а лише розрахунок кредитної заборгованості, який сам по собі не може слугувати доказом існування між сторонами кредитних правовідносин та, відповідно, наявністю кредитної заборгованості у позичальника. Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-банку не дає підстав встановити, яка кредитна картка була видана відповідачу, встановлений на неї кредитний ліміт, а також розмір наданих грошових коштів в кредит (а.с. 6). Ураховуючи те, що колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності банком факту наявності у відповідача заборгованості по визначеному тілу кредиту у зв`язку з відсутністю доказів існування між сторонами кредитних правовідносин, тому доводи апеляційної скарги щодо незаконності судового рішення в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитними коштами дослідженню не підлягають, оскільки є похідними вимогами з основного зобов`язання. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року). Ураховуючи встановлені судом обставини справи, колегія суддів доходить висновку про те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статі 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Стосовно долученої апелянтом до апеляційної скарги виписки про рух грошових коштів відповідача колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 6 ст. 367 ЦПК України). Посилання апелянта як на підставу задоволення позовних вимог на банківську виписку про рух грошових коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 не є обґрунтованим, адже Банк відповідний документ до суду першої інстанції не надав, у позовній заяві не обґрунтовував своїх вимог з посиланням на цю обставину, доказів на підтвердження об`єктивної неможливості надати цей документ до суду першої інстанції апелянт не зазначив. При цьому посилання в апеляційній скарзі на те, що вказана виписка подана до суду апеляційної інстанції з метою усунення сумнівів щодо наданого розрахунку заборгованості, не може свідчити про поважність причини неподання даної доказу, оскільки обов`язок довести обставини на які позивач посилається як на підставу задоволення своїх вимог покладений саме на позивача, а не на суд. Керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 січня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 червня 2021 року. Судді: Р.С. Гринчук Л.М. Грох А.М. Костенко