Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/20289/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/20289/21 Провадження № 22-ц/4820/348/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2021 року, суддя Продан Б.Г., у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: В серпні 2021 року АТ «А-БАНК», (далі Банк), звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість по кредитному договору у розмірі 22875,48 грн. та 2270 грн. судових витрат. В обґрунтування позову зазначено, що 24.01.2020 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 44,40 % на рік. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «А-БАНК», (далі Умови), складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Позичальник зобов`язання по кредитному договору не виконав, у зв`язку з чим станом на 19.07.2021 року його заборгованість становить 22875,48 грн., яка складається з 14961,82 грн. заборгованості за кредитом та 7913,66 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.11.2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ «А-БАНК» просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що рішення суду є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Судом першої інстанції належним чином не перевірено доводів позивача, які мають значення для правильного вирішення справи, не надано належної оцінки доказам. Суд дійшов помилкового висновку про те, що відсутні підстави для стягнення з відповідача тіла кредиту та відсотків по кредиту, чим допустив грубе порушення норм цивільного права та умов кредитного договору. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду №№524/5556/19, 284/157/20, 572/1169/17, 382/327/18 наголошував на помилковості висновку суду щодо недоведеності кредитних зобов`язань та недосягнення згоди відносно всіх умов кредитування з огляду на те, що відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, в якому сторони дійшли згоди щодо основних умов кредитування, зокрема, щодо процентної ставки, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Розгляд справи проведений в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Дослідивши докази в справі у відповідності з доводами апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 24.01.2020 року відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК». Згідно з розрахунком Банку, станом на 19.07.2021 року заборгованість відповідача за договором становить 22875,48 грн., з яких 14961,82 грн. заборгованості за тілом кредиту, 7913,66 грн. заборгованості за відсотками. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» від 18.10.2019 року відсутні дані про вид і характер банківських послуг, які АТ «Акцент-Банк» надав ОСОБА_1 . Також анкета-заява не містить відомостей щодо домовленості сторін про встановлення розміру кредиту, терміну його повернення, розміру та підстав для нарахування процентів. Висновок суду є обґрунтованим з огляду на наступне. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «А-БАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Подібний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року, справа №342/180/17. Також, за приписами п.п. 3, 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національний Банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку, відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 30.12.1998 року № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії. Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Згідно з п. 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. При цьому, п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 18.06.2003 року №254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Також, відповідно до пункту 59 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року, № 75, банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри як особові рахунки та виписки з них. Відповідно до п. 62 Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Позовна заява Банку не містить посилання на докази, які б підтвердили ту обставину, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти та в подальшому порушив обов`язок по їх поверненню. Оцінюючи розрахунок заборгованості за договором колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що останній не є належним доказом з огляду на вимоги ч. 1 ст. 77 ЦПК України, в тому числі у зв`язку з тим, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є саме первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», яких Банк до суду не надав. З урахуванням того, що на підтвердження позовних вимог Банк не надав виписки з особового рахунку відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитних відносин з відповідачем. Розрахунок заборгованості, складений Банком, сам по собі не є достатнім доказом її наявності у розмірі, зазначеному у розрахунку, та не підтверджує здійснення відповідачем фінансових операцій. Такий висновок також узгоджується з постановою Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №161/16891/15 (провадження №61-517св18). Наданий позивачем паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» також не є належним доказом погодження між сторонами процентної ставки, оскільки зазначена у ньому інформація щодо ліміту кредитування, процентної ставки, порядку повернення кредиту, розміру штрафних санкцій та процентної ставки при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту стосується основних умов кредитування при отриманні споживачем як кредитної картки «Універсальна», так і кредитних карток «Універсальна Gold» та «Зелена». Також у паспорті споживчого кредиту вказано, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної у цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 6 ст. 367 ЦПК України). Посилання апелянта, як на підставу задоволення позовних вимог, на долучену до апеляційної скарги виписку з особового рахунку ОСОБА_1 не є обґрунтованим, адже Банк відповідну виписку до суду першої інстанції не надав, у позовній заяві не обґрунтовував своїх вимог з посиланням на цю обставину, доказів на підтвердження об`єктивної неможливості надати цей документ до суду першої інстанції не зазначив. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповного встановлення усіх обставин справи є необґрунтованими. Керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 09 березня 2022 року. Судді: Р.С. Гринчук Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк