Постанова 4820 № 686/1841/21

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/1841/21 Провадження № 22-ц/4820/936/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Купельського А.В. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2021 року (суддя Заворотна О.Л.) у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У січні 2021 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК», звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву б/н від 06.11.2013 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає є між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 5000 грн., а в подальшому кредитний ліміт збільшено до 10 000 грн., з 15.06.2020 кредитний ліміт зменшено до 9340,70 грн., відповідач в свою чергу зобов`язався повернути частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок в розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу. Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, внаслідок чого станом на 30.11.2020 утворилась заборгованість в сумі 10 752,30 грн., з яких: -8729,48 грн. заборгованість за тілом кредиту; -8729,48 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; -2022,82 грн. заборгованість за простроченими відсотками У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 06.11.2013 у розмірі 10 752,30 грн. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2021 року у задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Не погоджуючись з цим рішенням, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вважає, що суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, при вирішенні даної справи судом першої інстанції неправильно визначено характер правовідносин між сторонами, неправильно застосовано закон, що їх регулює, неповно досліджено матеріали справи та не надано належної правової оцінки доводам сторін і зібраним у справі доказам. Посилається на те, що при укладенні договору сторони керувались положеннями ч. 1 ст. 634 ЦК України (договір приєднання), а відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Кредитний договір є двостороннім та оплатним, де оплатою за користування кредиту є сплата відсотків. Укладаючи кредитний договір сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов по ньому і власноручно його підписали, чим взяли на себе зобов`язання виконувати його належним чином. Виписка про рух коштів клієнта є первинним документом та підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів Банку та є належним доказом заборгованості відповідача, яка повинна досліджуватись судом апеляційної інстанції. Відзиву на апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду від учасників справи не надходило. Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 06 листопада 2013 року між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 5000 грн. на картковий рахунок, який у подальшому збільшено до 10000 грн., з 15.06.2020 кредитний ліміт зменшено до 9340 грн. Укладення договору відбулося шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (а. с. 20). Строк дії останньої картки, виданої відповідачу, до жовтня 2022 року (а. с. 18, 19). На підтвердження позовних вимог Банк надав анкету-заяву від 06.11.2013 року, витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», виписку по рахунку, розрахунок заборгованості. Позивач пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за договором, у тому числі за процентами, нарахованими на прострочений кредит у розмірі, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, пені і штрафу. Обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини укладеного договору (а. с. 21-55). Анкета-заява не містить зазначення процентної ставки (а.с. 20). За розрахунком позивача станом на 30.11.2020 утворилась заборгованість в сумі 10752,30 грн., з яких 8729,48грн. заборгованості за тілом кредиту та 2022,82 грн. заборгованості за простроченими відсотками (а. с. 9-17). Відмовляючи у задоволенні позову стягнення заборгованості за кредитом, суд виходив з того, що в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують те, що сума погашень за договором перевищує суму використаних кредитних коштів, що вбачається з наданого Банком розрахунку заборгованості, який свідчить, що станом на 01.09.2019 ОСОБА_1 використав 4725,40 грн. кредитних коштів, при цьому здійснив погашення на суму 9378,38грн. Щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами у рішенні зазначено, що в анкеті-заяві ОСОБА_1 від 06 листопада 2013 року відсутні умови про це. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів, що нараховуються на прострочений кредит, та саме у зазначених у цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 . Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату та розміру процентів, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Позивач не надав достатніх доказів того, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитом. З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд. Так, відповідно до частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи змістом (частина 1 статті 76 ЦПК України). Згідно з частинами 1 і 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. На підставі частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України). За положеннями ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Перелічені норми процесуального закону означають, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суду належить постановити рішення у справі на користь протилежної сторони, розтлумачивши на її користь усі припущення, що не були доведені позивачем під час розгляду справи. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: проте, доведення підстав позову покладається на позивача, якщо правило про протилежне не міститься у певному законодавчому приписі. За положеннями частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. При застосуванні до спірних правовідносин наведених норм права суд відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України враховує висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Посилання апелянта на те, що при укладенні договору сторони керувались положеннями ч. 1 ст. 634 ЦК України (договір приєднання), а відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, не може бути підставою для скасування судового рішення. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не доводять того, що діяли саме на дату підписання анкети-заяви позичальником. Твердження АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про те, що укладаючи кредитний договір сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов по ньому і власноручно його підписали, чим взяли на себе зобов`язання виконувати його належним чином, є безпідставним. Місцевий суд правомірно відмовив у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення прострочених відсотків за користування кредитом з підстав недоведеності наявності такої заборгованості. Матеріали справи не містять доказів, що сторони узгодили умови договору. Доводи апеляційної скарги, що виписка про рух коштів клієнта є первинним документом та підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів Банку та є належним доказом заборгованості відповідача, повинна досліджуватись судом апеляційної інстанції, не може бути підставою для скасування рішення суду. Апеляційний суд дослідив виписку про рух коштів клієнта. Між тим, зазначений документ висновків суду першої інстанції не спростовує. Порушення порядку, встановленого для вирішення питання, однобічності та неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, та порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права апеляційним судом не встановлено. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про обґрунтованість позову, а стосуються переоцінки доказів. Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору. Оскільки судове рішення правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення. Повне судове рішення складено 22 червня 2021 року. Судді А.В. Купельський Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк