Постанова 4818 № 638/8689/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 22 червня 2021 року м. Харків справа № 638/8689/20 провадження № 22ц/818/3371/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Котелевець А.В., суддів - Бурлака І.В., Хорошевського О.М., імена (найменування) сторін: позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2021 року в складі судді Цвіри Д.М., у с т а н о в и в: В червні 2020 року Приватне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») в особі свого представника Гребенюка Олександра Сергійовича звернулося до суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 24 листопада 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,5% на місяць на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, чим порушила умови кредитного договору. Станом на 31 березня 2020 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитом, пені та штрафів, становить 124 669,28 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь. Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2021 року позов АТ «КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 24 листопада 2010 року б/н в розмірі 4 081,52 грн. та 68,73 грн судового збору. Позов в іншій частині залишено без задоволення. Задовольняючи частково позов та стягуючи з відповідачки на користь позивача лише заборгованість за тілом кредиту, суд першої інстанції послався на правову позицію, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до якої Тарифи банку, Умови та правила надання банківських послуг, які не підписувались при заповненні заяви-анкети позичальником, не можуть вважатись складовою частиною кредитного договору, а встановлені цими документами відсоткова ставка, пеня та штрафи не можуть бути застосовані при визначенні кредитної заборгованості. 30 березня 2021 року ОСОБА_2 представник АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору про стягнення заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 111 474,94 грн та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами банку, які розміщені на офіційному банківському сайті (www.privatbank.ua), з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується пунктом 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг. ОСОБА_1 з заявою про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції не зверталась, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Заочне рішення в частині вирішення спору про стягнення тіла кредиту, пені та штрафів не оскаржено, тому в апеляційному порядку не переглядається. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом не відповідає. Матеріали справи свідчать, що 24 листопада 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,5% на місяць на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, чим порушила умови кредитного договору. Станом на 31 березня 2020 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитом, пені та штрафів, становить 124 669,28 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позивач, обгрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 24 листопада 2010 б/н року, посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка була підписана відповідачкою. Указаною довідкою, з умовами якої погодилася відповідачка, передбачена базова процентна ставка в місяць 2,5% на місяць, що дорівнює 30,00% річних. Тобто сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. Термін дії картки № НОМЕР_1 червень 2014 року. Картка була перевипущена. Термін дії останньої картки № НОМЕР_2 жовтень 2017 року. З указаним позовом банк звернувся 25 червня 2020 року. Початковий кредитний ліміт в подальшому було змінено (збільшено та зменшено), що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я ОСОБА_3 . Остання зміна кредитного ліміту відбулася 16 січня 2020 року. ОСОБА_3 користувалася кредитним коштами, що підтверджується випискою банку станом на 08 квітня 2020 року. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Із письмових пояснень ОСОБА_4 представника АТ КБ «ПриватБанк», наданих суду апеляційної інстанції, вбачається, що прострочка по відсоткам в розмірі 223,88 грн виникла 18 січня 2014 року. Розмір процентів за період з 18 вересня 2014 року по 31 жовтня 2017 року складає суму в розмірі 3 916,13 грн із розрахунку: 4 081,52 грн (тіло кредиту) х 30% (2,5% на місяць, 0,083% на день) х 1 156 днів :

100. Таким чином розмірі заборгованості за процентами станом на жовтень 2017 року складає 4 140,01 грн (3 916,13 грн + 223,88 грн), який відповідачкою не спростовано. Вимог про стягнення відсотків, нарахованих відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України позивачем не заявлено. З огляду на викладене, правових підстав для відмови в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за процентами за користування кредитом за договором від 24 листопада 2010 року в розмірі 4 140,01 грн у суду першої інстанції не було. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Враховуючи викладене, позов АТ КБ «Приват Банк» в частині вирішення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 4 140,01 грн підлягає задоволенню. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За правилами пунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Судові витрати, понесені позивачем, документально підтверджуються: за подачу позовної заяви в розмірі 2 102,00 грн, за подачу апеляційної скарги в розмірі 3 153,00 грн (а. с. 1, 89). Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в загальному розмірі 195,35 грн (78,14 грн + 117,21 грн) із розрахунку: 111 474,94 грн (заявлені вимоги) : 4 140,01 грн (задоволені позовні вимоги) = 26,9; 2 102,00 грн : 26,0 = 78,14 грн; 3 153,00 грн : 26,9 = 117,21 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2021 року в частині вирішення позову про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. № 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_4 , МФО № 305299) заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 4140,01 грн (чотири тисячі сто сорок грн 01 коп.) та 195,35 грн (сто дев`яносто п`ять грн 35 коп.) судового збору. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 22 червня 2021 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді І.В.Бурлака О.М.Хорошевський