Ухвала КЦС ВС № 686/13038/19

Ухвала 11 червня 2021 року м. Київ справа № 686/13038/19 провадження № 61-8590ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 серпня 2020 року, постанову Хмельницького апеляційного суду від 5 травня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 17 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, про відшкодування майнової шкоди у розмірі360 000 грн та моральної шкоди у розмірі 140 000 грн. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 серпня 2020 року позов задоволено частково. Стягнено з держави шляхом безспірного списання коштів з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 100 000 грн у відшкодування майнової шкоди та 5 000 грн - моральної шкоди. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 5 травня 2021 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 17 травня 2021 року про виправлення описки, апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 серпня 2020 року в частині вирішення вимог про відшкодування майнової шкоди змінено, збільшено її розмір до 127 128,24 грн і загальну суму стягнення - до 132 128,24 грн. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнено з держави на користь ОСОБА_1 8 420,76 грн у відшкодування судових витрат. 4 червня 2021 року подана до Верховного Суду касаційна скаргаГоловного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області, в якій заявник просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 серпня 2020 року, постанову Хмельницького апеляційного суду від 5 травня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 17 травня 2021 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження в частині оскарження заявником рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 серпня 2020 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 5 травня 2021 року, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2021 року становить 2 270 грн. Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що ціна позову ОСОБА_1 складає 500 000 грн і не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270*250=567 500 грн). У касаційній скарзі заявник посилається на незаконність рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції. Проте при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Касаційна скарга не містить обґрунтувань випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України,за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 5 квітня 2018 року). Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі в частині оскарження заявником рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 серпня 2020 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 5 травня 2021 року. Зазначення у постанові Хмельницького апеляційного суду від 5 травня 2021 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження в частині оскарження заявником ухвали Хмельницького апеляційного суду від 17 травня 2021 року, суд дійшов наступних висновків. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Підставою касаційного оскарження ухвали Хмельницького апеляційного суду від 17 травня 2021 рокузаявник визначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Згідно із положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення. Постановляючи ухвалу, Хмельницький апеляційний суд виходив із того, що у постанові від 5 травня 2021 року, якою змінено рішення суду першої інстанції, не вказано загальну суму, що підлягає стягненню з держави шляхом безспірного списання коштів з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 . Згідно зі змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Вказаним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає. Суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки (частина перша статті 269 ЦПК України). Апеляційний суд, встановивши, що ним збільшено розмір майнової шкоди, яка стягується є держави на користь ОСОБА_1 , і не змінено розмір загального відшкодування шкоди (майнової та моральної), правильно застосував положення статті 269 ЦПК України та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для внесення виправлень у судове рішення. Оскільки оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, постановленою із додержанням норм процесуального права й підстави для її скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 17 травня 2021 року суд також відмовляє. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 серпня 2020 року, постанову Хмельницького апеляційного суду від 5 травня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 17 травня 2021 року. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук