Ухвала КАС ВС № 460/2552/20

УХВАЛА 22 червня 2021 року м. Київ справа № 460/2552/20 адміністративне провадження № К/9901/20413/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Калашнікової О.В., перевіривши матеріали касаційної скарги Служби безпеки України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі №460/2552/20 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, про стягнення заборгованості грошової компенсації, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини грошових доходів, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Служби безпеки України (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позивач просив суд стягнути із відповідача: - суму заборгованості грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2016 років у кількості 28 календарних днів, що складає 12443,47грн; - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 жовтня 2016 року по 27 листопада 2019 року у сумі 360575,95грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року, ухваленим за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволено частково. Стягнуто із Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2016 роки у сумі 12443,47 грн. Стягнуто із Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 жовтня 2016 року по 30 червня 2019 року у сумі 33596,64 грн. Стягнуто з Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період 17 жовтня 2016 року по 30 червня 2020 року у сумі 77156,71 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Служби безпеки України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1072,91грн. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року в адміністративній справі №460/2552/20 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про стягнення заборгованості грошової компенсації, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини грошових доходів - змінено, а саме: - в абзаці третьому резолютивної частини цього рішення суду формулювання «за період з 17 жовтня 2016 року по 30 червня 2019 року у сумі 179185,03 грн.» змінено формулюванням «за період з 17 жовтня 2016 року по 30 червня 2020 року в сумі 220050,43 грн.»; - в абзаці п`ятому резолютивної частини цього рішення суду формулювання «в сумі 2110,65 грн.» змінено формулюванням «в сумі 3096,51 грн.». У решта частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року в адміністративній справі №460/2552/20 - залишено без змін. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій відмовити у повному обсязі, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати залишити без розгляду. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржується судові рішення в касаційному порядку. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, однак без посилань на відповідний підпункт частини четвертої статті 328 КАС України, що суперечить вимогам статті 330 КАС України та унеможливлює вирішення Судом питання про відкриття касаційного провадження. У тексті касаційної скарги містяться посилання на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду. Однак, оскільки такі посилання наведені без взаємозв`язку із конкретним підпунктом частини четвертої статті 328 КАС України, Суд не бере такі до уваги. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження так само, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України). Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Служби безпеки України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі №460/2552/20 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про стягнення заборгованості грошової компенсації, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини грошових доходів - повернути особі, яка її подала. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. СуддяО.В. Калашнікова