Постанова 4855 № 640/4271/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Качур І.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2021 року Справа № 640/4271/20 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Кобаля М.І., за участю секретаря Сакевич Ж.В., представника позивача Міняйла Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Історія справи. 22 лютого 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Житомирській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2017 № 40-13, від 27.05.2018 № 917-55-0616, від 29.05.2019 № 8843-55-0616. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2020 року відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою. 05 березня 2021 року до суду першої інстанції від відповідача надійшло клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2019 № 8843-55-0619 у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, установлений статтею 122 КАС України та п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 квітня 2021 року зазначене клопотання відповідача було задоволено, а позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем місячного строку звернення до суду з цим позовом за відсутності поважних причин. При цьому, суд зазначив, що позивач скористався досудовим порядком оскарження податкового повідомлення-рішення від 29.05.2019 № 8843-55-0619, 06.09.2019 у задоволенні його скарги рішенням ДПС України було відмовлено і копію такого рішення ДПС України він отримав 21.09.2019, а отже мав право на оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до 21.10.2019, але з цим позовом звернувся лише 24.02.2020, тобто зі спливом місячного строку за відсутності поважних причин його пропуску. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, наполягаючи на тому, що строк звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення становить 1095 днів. Крім того, апелянт вважає, що звернення відповідача до суду першої інстанції з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду порушує принцип рівності сторін, а також вказує, що наведена відповідачем у його клопотанні практика Верховного Суду виникла після подання позовної заяви в цій справі. З цих та інших підстав апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про залишення його позову без розгляду. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2021 було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою позивача, встановлено строк для подання відзиву на неї та призначено судовий розгляд справи. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції щодо пропуску ним строку звернення до суду з цим позовом. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів цієї справи, предметом судового оскарження, зокрема є податкове повідомлення-рішення від 29.05.2019 № 8843-55-0616. Позивач скористався досудовим порядком оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення до ДПС України. 06.09.2019 у задоволенні його скарги рішенням ДПС України було відмовлено. Копію відповідного рішення ДПС України позивач отримав 21.09.2019. З цим позовом ОСОБА_1 звернувся 24.02.2020. Нормативно-правове обґрунтування. Так, відповідно до частин першої, другої, третьої, четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Статтею 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено строк давності - 1095 днів для нарахування грошових зобов`язань платнику податків. Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. Висновки суду апеляційної інстанції. Отже, адміністративним процесуальним законодавством передбачено можливість визначення іншими законодавчими актами спеціального строку звернення особи до адміністративного суду. При цьому, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Саме ця норма встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковими для колегії суддів при вирішенні цієї справи. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач скористався своїм правом на досудове оскарження податкового повідомлення-рішення від 29.05.2019 № 8843-55-0619 та звернувся зі скаргою до ДПС України, за якою 06.09.2019 ДПС України прийнято відповідне рішення, копію якого позивачем отримано 21.09.2019. Тож, з вказаної дати 21.09.2019 розпочався перебіг місячного строку, прямо передбаченого пунктом 56.19 статті 56 ПК України, протягом якого позивач мав право звернутися до суду з відповідним позовом. Тобто, останнім днем подання такої позовної заяви було 21.10.2019, але позовна заява в цій справі подана ОСОБА_1 лише 24.02.2020, тобто зі спливом вказаного строку. При цьому, ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження позивачем не було наведено жодних поважних причин, які б об`єктивно унеможливлювати своєчасне звернення з цією позовною заявою. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що встановлення податковим законодавством спеціального скороченого строку звернення до суду у цьому випадку обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у податкових правовідносинах відносинах, їх специфікою та необхідністю дисциплінування учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист. При цьому, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»). У свою чергу, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. по справі «Смірнова проти України» визначено, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права. Доводи апелянта про те, що строк звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення становить 1095 днів, колегія суддів відхиляє з огляду на вищевикладене. Твердження апелянта про те, що звернення відповідача до суду першої інстанції з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду порушує принцип рівності сторін, є необґрунтованими, оскільки звернення з таким клопотанням є процесуальним правом сторони відповідача і КАС України, зокрема ч. 4 ст. 123, прямо передбачено повноваження суду залишити позовну заяву без розгляду після відкриття провадження у справі у разі виявлення пропуску позивачем строку звернення з позовом за відсутності поважних причин. Доводи апелянта про те, що відповідачем у його клопотанні наведена практика Верховного Суду виникла після подання позовної заяви в цій справі, судова колегія відхиляє, оскільки, як відзначалося вище відповідні строки звернення до суду прямо передбачені законодавством і висновки Верховного Суду, хоча й є обов`язковими для інших судів, але безпосередньо сама лише наявність таких висновків або відсутність не може бути підставою для незастосування норм чинного законодавства. Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 03.04.2020 у справі № 2540/2576/18, судова колегія приймає до уваги, але зазначає, що навіть такі висновки не доводять правильності його правової позиції щодо дотримання строків звернення з позовом у цій справі у відповідній частині позовних вимог, і апеляційним судом застосовано висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, яка ухвалена об`єднаною палатою. При цьому, у постанові від 13.02.2019 у справі № 130/1001/17 Верховний Суд зазначив, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки ВП ВС - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів. Аналізуючи ці та всі інші доводи апелянта, колегія суддів зазначає, що в рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та відсутності поважних причин для його поновлення. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 квітня 2021 року - без змін. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 квітня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлено 22 червня 2021 року. Головуючий суддя: О.В. Епель Судді: Л.В. Губська М.І. Кобаль