Постанова 4855 № 580/1666/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1666/21 Суддя (судді) першої інстанції: В.В. Гаращенко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Файдюка В.В. суддів: Горяйнова А.М. Кузьмишиної О.М. При секретарі: Марчук О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного закладу вищої освіти "Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова" до Міністерства освіти і науки України про вжиття заходів забезпечення позову,- В С Т А Н О В И В : Приватний заклад вищої освіти «Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова» звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду одночасно з пред`явленням позову із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив: - вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства освіти і науки України № 22-л від 26 лютого 2021 року «Про результати планової перевірки «Приватний заклад вищої освіти «Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова». Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року заяву Приватного закладу вищої освіти "Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова" про забезпечення адміністративного позову задоволено. Вжито заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства освіти і науки України № 22-л від 26 лютого 2021 року «Про результати планової перевірки «Приватний заклад вищої освіти «Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова» до набрання законної сили відповідним судовим рішенням в адміністративній справі за позовом приватного закладу вищої освіти «Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова» до Міністерство освіти і науки України про визнання протиправним та скасування наказу № 22-л від 26 лютого 2021 року. Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання позивача, зазначив, що анулювання ліцензії за п. 4 ч. 4 статті 24 Закону України «Про вищу освіту» можливе при вчинення ліцензіатом нового порушення протягом двох років і щодо такого порушення вже видавалось розпорядження про його усунення. Однак, за змістом наказу №22-л від 26 лютого 2021 року, акту про повторне порушення навчальним закладом ліцензійних умов провадження освітньої діяльності від 19 лютого 2021 року №10.3-12-41, судом не встановлено посилання на будь-яке розпорядження, прийняте у відповідності до статті 4 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», яким зобов`язано заклад вищої освіти усунути виявлені порушення. При цьому, між датою складення акту перевірки від 12 квітня 2019 року №10.3.-12-1 та акту перевірки від 19 лютого 2021 року №10.3-12-41, при відсутності посилання на розпорядження про усунення виявлених порушень, свідчить про очевидну передчасність висновків про вчинення заявником повторного правопорушення у сфері освітньої діяльності, що підлягає ліцензуванню, протягом двох останніх років. Отже, внаслідок анулювання за наказом Міністерства освіти і науки України №22-л від 26 лютого 2021 року ліцензій позивач втрачає право на здійснення освітньої діяльності, тому припинення освітнього процесу до вирішення даного спору по суті може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міністерство освіти і науки України звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що фактично оскаржувана ухвала ґрунтується виключно на припущеннях без відповідних доказів і на побоюваннях заявника про можливу упущену вигоду. Жодного належного та допустимого доказу власних голослівних тверджень заявником до поданої заяви додано не було. Судом було проігноровано і покладено в мотивувальну частину оскаржуваної ухвали виключно припущення. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що в період з 08 квітня 2019 року по 12 квітня 2019 року проводилась планова перевірка дотримання вищим навчальним закладом «Східноєвропейський університет економіки і менеджменту» законодавства у сфері освітньої діяльності, за результатами якої складено акт №10.3.-12-1 від 12 квітня 2019 року, в якому вказано про порушення Ліцензійних умов та вимог Закону України «Про освіту». Наказом Міністерства освіти і науки України від 11 лютого 2021 року №168 «Про планову перевірку «Приватний заклад вищої освіти «Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова» (далі навчальний заклад) в період з 16 лютого 2021 року по 19 лютого 2021 року призначено планову перевірку навчального закладу. За результатами планової перевірки за наказом Міністерства освіти і науки України від 11 лютого 2021 року №168, складено акти від 19 лютого 2021 року №10.3.-12-39 (перевірки у сфері вищої освіти), від 19 лютого 2021 року №10.3.-12-40 (перевірки у сфері професійної (професійно-технічної) освіти), а також акт про повторне порушення навчальним закладом ліцензійних умов провадження освітньої діяльності від 19 лютого 2021 року №10.3-12-41. На підставі актів перевірки від 19 лютого 2021 року, керуючись п. 4 ч. 4 ст. 24 «Про вищу освіту» Міністерством освіти і науки України прийнято наказ №22-л від 26 лютого 2021 року «Про результати планової перевірки «Приватний заклад вищої освіти «Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова», пунктами 1 та 2 якого вирішено:

1. Анулювати ліцензії приватному закладу вищої освіти «Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова» (ідентифікаційний код юридичної особи - 14204539) на провадження освітньої діяльності у сфері вищої для підготовки здобувачів освіти: - на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти із спеціальностей: 029 Інформаційна, бібліотечна та архівна справа з ліцензованим обсягом 120 осіб (наказ МОН від 05.09.2019 №956-л); 022 Дизайн - 30 осіб (наказ МОН від 19.12.2016 №1565); 035 Філологія - 30 осіб (наказ МОН від 19.12.2016 №1565); 051 Економіка - 150 осіб (наказ МОН від 05.09.2019 №956-л); 071 Облік і оподаткування - 60 осіб (наказ МОН від 05.09.2019 №956-л); 072 Фінанси, банківська справа та страхування - 60 осіб (наказ МОН від 19.12.2016 №1565); 073 Менеджмент - 160 осіб (наказ МОН від 19.12.2016 №1565); 075 Маркетинг - 100 осіб (наказ МОН від 19.12.2016 №1565); 081 Право - 120 осіб (наказ МОН від 05.09.2019 №956-л); 241 Готельно-ресторанна справа - 60 осіб (наказ МОН від 05.09.2019 №956-л); 242 Туризм - 60 осіб (наказ МОН від 05.09.2019 №956-л); - на другому (магістерському) рівні вищої освіти із спеціальностей: 029 Інформаційна, бібліотечна та архівна справа з ліцензованим обсягом 60 осіб (наказ МОН від 19.12.2016 №1565); 035 Філологія - 10 осіб (наказ МОН від 19.12.2016 №1565); 051 Економіка - 100 осіб (наказ МОН від 19.12.2016 №1565); 071 Облік і оподаткування - 37 осіб (наказ МОН від 19.12.2016 №1565); 072 Фінанси, банківська справа та страхування - 30 осіб (наказ МОН від 19.12.2016 №1565); 073 Менеджмент - 75 осіб (наказ МОН від 19.12.2016 №1565); 075 Маркетинг - 20 осіб (наказ МОН від 19.12.2016 №1565); 081 Право - 60 осіб (наказ МОН від 19.12.2016 №1565); 241 Готельно-ресторанна справа - 40 осіб (наказ МОН від 19.12.2016 №1565); - на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти із спеціальності 051 Економіка з ліцензованим обсягом 20 осіб (наказ МОН від 21.10.2016 №1464л); - інші види освітньої діяльності: підготовка іноземних громадян за акредитованими напрямами (спеціальностями) з ліцензованим обсягом 250 осіб всього на рік (наказ МОН від 01.07.2013 №2494л).

2. Анулювати ліцензії приватному закладу вищої освіти «Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова» (ідентифікаційний код юридичної особи - 14204539) на провадження освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної) освіти для підготовки робітничих кадрів за професіями: - 4121 Обліковець з реєстрації бухгалтерських даних із ліцензованим обсягом 20 осіб за видом підготовки професійно-технічне навчання (наказ МОН від 15.07.2014 №2642л); - 5141 Перукар (перукар-модельєр) - 30 осіб за видом підготовки професійно- технічне навчання (наказ МОН від 15.07.2014 №2642л); - 5141 Манікюрник - 20 осіб за видом підготовки професійно-технічне навчання (наказ МОН від 15.07.2014 №2642л). Вважаючи зазначений наказ неправомірним, заявник оскаржив його в судовому порядку, справа №580/1665/21. Також вважаючи рішення відповідача таким, що порушує його права, позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову. Відповідно до норм статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції. Перелік видів забезпечення позову встановлено ч.1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06 березня 2008 року №

2. Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Враховуючи викладене, застосування таких заходів є виправданим лише у разі, якщо наявне достатньо обґрунтоване припущення суду, що їх невжиття може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Вказані обставини мають бути доведені позивачем. Заявляючи клопотання про забезпечення позову позивач зазначив, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача. В обґрунтування заяви зазначено, що Міністерством освіти і науки України за результатами перевірки заявника складено акт про повторне порушення ліцензійних умов провадження освітньої діяльності від 19 лютого 2021 року №10.3-12-41. На підставі вказаного акту наказом Міністерства освіти і науки України №22-л від 26 лютого 2021 року вирішено анулювати ліцензії на провадження діяльності у сфері вищої освіти. На переконання заявника, ліцензія на провадження освітньої діяльності закладу вищої освіти може бути анульована лише у разі невиконання закладом вищої освіти протягом року з дати розпорядження центрального органу виконавчої влади про усунення порушення стандарту освітньої діяльності, проте ніякого розпорядчого документу заявник не отримував. Також позивачем зазначено, що у навчальному закладі навчається 715 здобувачів вищої освіти за договорами про надання освітніх послуг. У 2021 році навчальним закладом буде здійснено випуск здобувачів вищої освіти, які повинні отримати відповідні документи про освіту в кількості 326 осіб. За таких обставин, до закінчення навчального року, припинення навчального процесу завдасть істотної шкоди здобувачам вищої освіти, які продовжують та закінчують навчання у 2021 році. Тому вжиття заходів забезпечення адміністративного позову забезпечить дотримання справедливого балансу співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони законних інтересів позивача від можливих порушень з боку відповідача для забезпечення позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, у ч. 2 статті 150 КАС України законодавчо регламентовано чіткі підстави для вжиття заходів забезпечення позову і правова конструкція цієї норми не вимагає встановлення судом на цій стадії протиправності відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, а обмежується достатністю встановлення лише того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас, такі обставини не мають окреслених законодавчих меж та кваліфікуючих критеріїв і в кожній конкретній справі ці поняття є оціночними. Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, суд, який постановляє вжити заходи забезпечення позову, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland) ЄСПЛ визначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Відповідно до статті 6 КАС України, статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом судового спору в цій справі є правомірність Наказу від 26 лютого 2021 року №22-л. Підставою для звернення до суду із заявою про забезпечення позову стало те, що в разі набрання чинності оскаржуваним наказом до прийняття рішення у справі, застосування такого наказу спричинить значні наслідки для позивача, оскільки в разі анулювання ліцензії Приватного закладу вищої освіти "Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова" позивач не зможе здійснювати освітню діяльність за такою спеціальністю. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач здійснює наступні види господарської діяльності:85.42 Вища освіта (основний); 85.31 Загальна середня освіта; 85.41 Професійно-технічна освіта на рівні вищого професійно-технічного навчального закладу; 85.51 Освіта у сфері спорту та відпочинку; 85.52 Освіта у сфері культури; 85.60 Допоміжна діяльність у сфері освіти; 86.21 Загальна медична практика; 86.22 Спеціалізована медична практика; 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; 72.20 Дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у. Станом на даний момент в Приватному закладі вищої освіти «Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова» навчається 715 здобувачів вищої освіти. Приватний заклад вищої освіти «Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова» є Виконавцем за договорами про надання освітніх послуг у сфері вищої освіти, укладених в кількості

715. У 2021 році в Приватному закладі вищої освіти «Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова» має бути здійснено випуск здобувачів вищої освіти, які повинні отримати відповідні документи про освіту в кількості 326 осіб. В разі незастосування заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу №22-л від 26 лютого 2021 року позивач буде позбавлений права участі у вступній кампанії 2021 року, а здобувачі освіти, яким він надає освітні послуги, втратять право отримати документ про вищу освіту в 2021 році та скористатися правом участі у вступній кампанії, а також будуть позбавлені можливості працевлаштування внаслідок неотримання документу про вищу освіту. Враховуючи безперервність освітнього процесу, в разі задоволення позову приватного закладу вищої освіти «Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова» до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування наказу №22-л від 26.02.2021, без попереднього застосування заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу, поновлення прав позивача та здобувачів вищої освіти буде неможливим, що не відповідає принципу ефективності судового захисту. Апелянт зазначених доводів суду жодним чином не спростував. Таким чином, набрання чинності оскаржуваним Наказом може спричинити невідворотні наслідки для значного кола осіб - працівників та осіб, які навчаються у позивача, що є змістовним доводом для вжиття заходів забезпечення позову. Обрання судом саме такого способу забезпечення позову, як зупинення дії Наказу Міністерства освіти і науки України №22-л від 26 лютого 2021 року «Про результати планової перевірки Приватного закладу вищої освіти "Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова" узгоджується з приписами ч.2 статті 151 КАС України і відповідає меті інституту забезпечення адміністративного позову. Під час тимчасового зупинення виконання такого наказу не відбулося втручання у дискреційні повноваження відповідача чи інших осіб, оскільки суд виконував власну компетенцію по здійсненню правосуддя відповідно до наданих Конституцією та законами України повноважень. Втім, оскільки протиправність оскаржуваного Наказу Міносвіти є предметом судового спору, то при вирішенні питання про забезпечення позову судом жодним чином не оцінюються дії та рішення відповідача та не надається їм правова оцінка. Дослідивши матеріали справи та клопотання про забезпечення адміністративного позову, колегія суддів вважає, що наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції прийняв вірне рішення та доводи позивача є такими, що підтверджуються існуванням обставин, передбачених статтею 150 КАС України, за яких може бути застосовано забезпечення позову, оскільки позивачем у клопотанні про забезпечення позову обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову до прийняття у справі судового рішення по суті. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання позивача про забезпечення даного адміністративного позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову в цій справі адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами та інтересами інших учасників учбового процесу. Доводи апелянта про те, що він діяв за процедурою, визначеною законодавством, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки дослідження цього питання підлягає здійсненню судом при вирішенні спору по суті заявлених позовних вимог, а не питання про застосування заходів забезпечення позову. Доказів того, що вжиття заходів забезпечення позову призвело до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалось запобігти, матеріали справи не містять. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповне з`ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права. Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища. Крім того, суд вважає, що застосуванням заходів забезпечення позову не може бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України - залишити без задоволення. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Повний текст рішення виготовлено 22 червня 2021 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: А.М. Горяйнов О.М. Кузьмишина