Постанова 4851 № 520/14489/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2021 р.Справа № 520/14489/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2021, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 14.01.21 року по справі № 520/14489/2020 за позовом Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Харківській області (надалі також позивач за первісним позовом, ГУ ДПС у Харківській області) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі також відповідач за первісним позовом, ОСОБА_1 ), в якому просило стягнути до бюджету України з фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , суму податкового боргу в загальному розмірі 89093,17 гривень. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 (далі також - позивач за зустрічним позовом) до Головного управління ДПС у Харківській області (далі також відповідач за зустрічним позовом), в якому позивач за зустрічним позовом просив:

1. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області: - податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 03.03.2020 за № 0018688-5606-2030 на суму податкового зобов`язання 50076,00 грн, нарахованого за 2019 рік за об`єктом нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 200,0 кв. м; - податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 03.03.2020 за № 0018689-5606-2030 на суму податкового зобов`язання 717,76 грн, нарахованого за 2019 рік за об`єктом нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 17,2 кв. м; - податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 03.03.2020 за № 0018690-5606-2030 на суму податкового зобов`язання 9 476,88 грн, нарахованого за 2019 рік за об`єктом нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 227,1 кв. м.

2. Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області щодо відмови здійснити перерахунок з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі поданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заяви (вх. ГУ ДПС у Харківській області від 25.08.2020 за № 91843/ФОП).

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області провести перерахунок нарахованого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 1 200 кв.м, відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, на підставі додатково поданих документів (технічного паспорту, виготовленого за станом на 19 липня 2018 року), враховуючи, що за головним функціональним призначенням цей об`єкт нерухомого майна відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 за № 507 відноситься до коду 1252.8 Склади універсальні та ставка податку згідно з п. 5 Додатку № 1 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про місцеві податки і збори у місті Харкові від 22.02.2017 №542/17 становить: за 2016 - 2018 роки, виходячи з типу нежитлової нерухомості - будівлі промислові та склади = 0,25 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування; за 2019 рік, виходячи з типу нежитлової нерухомості - інші будівлі = 0,1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовлено. Зустрічний адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області, а саме: - податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 03.03.2020 за № 0018688-5606-2030 на суму податкового зобов`язання 50076,00 грн, нарахованого за 2019 рік за об`єктом нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 200,0 кв.м.; - податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 03.03.2020 за № 0018689-5606-2030 на суму податкового зобов`язання 717,76 грн, нарахованого за 2019 рік за об`єктом нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 17,2 кв. м; - податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 03.03.2020 за № 0018690-5606-2030 на суму податкового зобов`язання 9476,88 грн, нарахованого за 2019 рік за об`єктом нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 227,1 кв.м. Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області щодо відмови здійснити перерахунок з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі поданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заяви (вх. ГУ ДПС у Харківській області від 25.08.2020 за № 91843/ФОП). Зобов`язано Головне управління ДПС у Харківській області провести перерахунок нарахованого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по об`єкту нерухомого майна, розташованому за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 1 200 кв.м, відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, на підставі додатково поданих документів (технічного паспорту, виготовленого за станом на 19 липня 2018 року), враховуючи, що за головним функціональним призначенням даний об`єкт нерухомого майна відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 за № 507 відноситься до коду 1252.8 «Склади універсальні» та ставка податку згідно з п. 5 Додатку № 1 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 року № 542/17 становить: за 2016 - 2018 роки, виходячи з типу нежитлової нерухомості - «будівлі промислові та склади» = 0,25 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування; за 2019 рік, виходячи з типу нежитлової нерухомості - «інші будівлі» = 0,1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1681,60 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на отримання експертного висновку 6999,00 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, рішення ухвалене за недоведеності обставин, які мають значення для справи. В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Харківській області зазначило, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не взяв до уваги те, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України). Також, суд першої інстанції не врахував, що з наданих до контролюючого органу експлікацій на приміщення та копій технічних паспортів, виготовлених станом на 19.07.2018, які належать ОСОБА_1 на праві власності, вбачається, що функціональне призначення приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , не зазначено. Окрім іншого, платником не було виконано вимоги пп. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16 та п. 70.7 ст. 70 ПК України, що зобов`язують платників податків повідомляти контролюючий орган про зміну свого місцезнаходження. Водночас, ГУ ДПС у Харківській області наголошує, що у суду відсутнє право втручатися в діяльність державних органів при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, та право переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди наділені лише компетенцією перевіряти уже застосовані норми права та їх відповідність нормативно-правовим актам. А тому, зобов`язавши податковий орган здійснити перерахунок сум податкового зобов`язання, що увійшли до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд фактично бере на себе повноваження суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі), до компетенції якого, у даному випадку, віднесено розгляд заяви про перерахунок сум податкового зобов`язання у порядку, визначеному законодавством, та право прийняти одне з кількох юридично допустимих рішень. Вказує, що податкові повідомлення - рішення не були предметом адміністративного та судового оскарження. Станом на дату звернення ГУ ДПС у Харківській області з позовом сума заборгованості обліковується в інтегрованих картках відповідача за відповідним платежем. Заперечує проти стягнення витрат на отримання експертного висновку з огляду на те, що позивачем окремо клопотання про залучення експерта для з`ясування обставин, які потребують спеціальних знань та мають значення для розгляду та вирішення цієї справи, не заявлялося. За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Харківській області просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити у справі нове рішення, яким позов ГУ ДПС у Харківській області задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Звертає увагу, що твердження відповідача, наведені в апеляційній скарзі, є хибними та спростовуються положеннями чинного законодавства України. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України). Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року замінено Головне управління ДПС у Харківській області на суб`єкта владних повноважень, який представляє інтереси органів ДПС України - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП: 43983495), як правонаступника. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фізична особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як платник податків зареєстрований за реєстраційним номером облікової карти платника податків НОМЕР_1 . Відповідно до ідентифікаційних даних та відомостей Реєстру територіальної громади міста Харкова ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 на праві власності обліковуються об`єкти нерухомого майна. Станом на дату звернення до суду, за ОСОБА_1 згідно з висновками податкового органу, наявний податковий борг у загальній сумі 89093,17 гривень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який нарахований на підставі: 1) податкового повідомлення-рішення від 25.04.2017 за № 0192 на суму податкового зобов`язання 28822,53 грн, нарахованого за 2016 рік за трьома об`єктами нежитлової нерухомості (за адресами: АДРЕСА_3 , загальною площею 17,2 кв. м; АДРЕСА_4 , загальною площею 227,1 кв. м; АДРЕСА_2 , загальною площею 1 200,0 кв. м); 2) податкового повідомлення-рішення від 03.03.2020 за № 0018688-5606-2030 на суму податкового зобов`язання 50076,00 грн, нарахованого за 2019 рік за об`єктом нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 200,0 кв. м; 3) податкового повідомлення-рішення від 03.03.2020 за № 0018689-5606-2030 на суму податкового зобов`язання 717,76 грн., нарахованого за 2019 рік за об`єктом нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 17,2 кв. м; 4) податкового повідомлення-рішення від 03.03.2020 за № 0018690-5606-2030 на суму податкового зобов`язання 9476,88 грн., нарахованого за 2019 рік за об`єктом нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 227,1 кв. м. Стверджуючи про наявність підстав для виконання податкового обов`язку боржника у примусовому порядку, контролюючий орган ініціював даний спір, заявивши вимогу про стягнення з ОСОБА_1 коштів за податковим боргом у сумі 89093,17 грн. Скориставшись правом на оскарження рішень ГУ ДПС у Харківській області у судовому порядку, ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень, а також визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи позовні вимоги за зустрічним позовом, суд першої інстанції дійшов висновку, що зобов`язання ОСОБА_1 зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік - відсутні, а податкове повідомлення-рішення від 03.03.2020 за № 0018688-5606-2030 на суму податкового зобов`язання 50076,00 грн, нарахованого за 2019 рік за об`єктом нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 200,0 кв. м; податкове повідомлення-рішення від 03.03.2020 за № 0018689-5606-2030 на суму податкового зобов`язання 717,76 грн., нарахованого за 2019 рік за об`єктом нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 17,2 кв.м., та податкове повідомлення-рішення від 03.03.2020 за № 0018690-5606-2030 на суму податкового зобов`язання 9476,88 грн, нарахованого за 2019 рік за об`єктом нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 227,1 кв. м., винесено ГУ ДПС у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства України, а отже підлягають скасуванню. Водночас, з огляду на встановлені обставини, а також дії ГУ ДПС у Харківській області щодо відмови здійснити перерахунок з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на підставі поданої ОСОБА_1 заяви, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання таких дій протиправними із зобов`язанням провести відповідний перерахунок, виходячи з того, що головне функціональне призначення об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 1200 кв.м., є відповідно до ДК 018-2000 за кодом 1252.8 «Склади універсальні». Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з такого. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України (далі за текстом також - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановлених ПК України та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 19 Конституції України щодо обов`язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. За приписами статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Відповідно до п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Не сплачені платником податків, у встановлений ПК України строк, суми узгоджених грошових зобов`язань (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) визнаються податковим боргом (п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин): - грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1); - податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1); - податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1). Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання в установлений законом строк. Своєю чергою, невиконання обов`язку щодо сплати узгодженого податкового зобов`язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого визначається законом. Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Положеннями п. 42.2 ст. 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Відповідно до абз. 2 п. 45.1 ст. 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Як убачається із матеріалів справи, податкове зобов`язання в сумі 28822,53 грн., нараховане на підставі податкового повідомлення-рішення від 25.04.2017 за № 0192 за 2016 рік, добровільно сплачене ОСОБА_1 в червні 2017 року згідно з платіжними документами: квитанцією № 8937368001 від 21 червня 2017року на суму 9172,53 грн; квитанцією № 0562212401 від 22 червня 2017 року на суму 12800,00 грн; квитанцією № 8587799701 від 23 червня 2017 року на суму 6850,00 грн., а отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в цій частині відсутній податковий борг та, відповідно, відсутні підстави для задоволення пред`явлених позовних вимог на вказану суму. Щодо інших податкових повідомлень-рішень, а саме, зобов`язання за 2019 рік в загальній сумі 60270,64 грн за податковим повідомленням-рішенням від 03.03.2020 за № 0018688-5606-2030 на суму податкового зобов`язання 50076,00 грн., нарахованого за 2019 рік за об`єктом нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 200,0 кв. м; податковим повідомленням-рішенням від 03.03.2020 за № 0018689-5606-2030 на суму податкового зобов`язання 717,76 грн, нарахованого за 2019 рік за об`єктом нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 17,2 кв.м. та за податковим повідомленням-рішенням від 03.03.2020 за № 0018690-5606-2030 на суму податкового зобов`язання 9476,88 грн, нарахованого за 2019 рік за об`єктом нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 227,1 кв.м., колегія суддів зазначає таке. За правилом п. 266.5.1 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Таким рішеннями органу місцевого самоврядування є рішення Харківської міської ради № 1793/15 від 21.01.2015 та рішення Харківської міської ради від 22.02.2017 за № 542/17. Для справляння податку у порядку ст. 266 Податкового кодексу України визначальними кваліфікуючими ознаками кожного окремого об`єкту нерухомого майна як об`єкту стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є: 1) місце розташування об`єкта (тобто адреса будівлі); 2) тип об`єкта (тобто тип чи категорія будівлі). Пунктами 14.1.129 та 14.1.129-1 Податкового кодексу України об`єкти житлової та нежитлової нерухомості розмежовані законодавцем за категоріями і саме у залежності від конкретної категорії об`єкта згідно з рішенням органу місцевого самоврядування застосовується певна ставка податку. За змістом додатку № 1 до Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджене рішенням Харківської міської ради № 1793/15 від 21.01.2015 (зі змінами та доповненнями) та додатку до рішення Харківської міської ради від 22.02.2017 за № 542/17 типи нежитлової нерухомості поділяються на: будівлі готельні, будівлі офісні, будівлі торгівельні, гаражі, будівлі промислові та склади, будівлі для публічних виступів, господарські (присадибні) будівлі, інші будівлі - в редакції до внесення змін згідно з рішенням 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 за № 1284/18, що набрали чинності з 01.01.2019. Положеннями пункту 5 Додатку № 1 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 за № 542/17 (в редакції до внесення змін згідно з рішенням 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 за № 1284/18, що набрали чинності з 01.01.2019) ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах: 1) будівлі готельні - 1 відсоток; 2) будівлі офісні - 1 відсоток; 3) будівлі торговельні - 1 відсоток; 4) гаражі - 0,1 відсотка; 5) будівлі промислові та склади - 0,25 відсотка; 6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1 відсоток; 7) господарські (присадибні) будівлі - 0 відсотків; 8) інші будівлі - 0,1 відсотка. Підпункт 5, який встановлював окрему ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для типу промислових будівель та складів - 0,25 відсотка) пункту 5 Додатку № 1 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 за № 542/17 рішенням 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 за № 1284/18, що набрало чинності з 01.01.2019, виключено. Тобто, з 01.01.2019 складські приміщення слід відносити до типу «інші будівлі», ставка податку за якими складає - 0,1 відсотка. Колегія суддів звертає увагу, що інструментом ідентифікації об`єктів нерухомості в частині їх належності до відповідних типів нерухомого майна є, зокрема, Класифікатор № 507 як складова частина Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації, призначений для використання органами центральної виконавчої влади та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні (Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 за № 507 (ДК 018-2000). Визначення належності об`єкта нежитлової нерухомості (будівлі, приміщення) до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості, згідно з Класифікатором. ДК 018-2000 використовується для визначення статусу нежитлового приміщення, від якого залежить ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації на об`єкт нерухомого майна. Таку правову позицію викладено Верховним Судом в постанові від 31.01.2018 у справі № 822/2624/16 (провадження К/9901/1438/17, номер в ЄДРСР: 71939089), що зазначена судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. В Розділі І Вступ ДК 018-2000 вказано, що будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень (комбіноване житло, готель і контора), повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення. Головне призначення повинно бути визначене таким чином: обчислюється відсоткове співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання; потім будівля класифікується за методом "зверху - вниз". Будівлю спочатку відносять до розділу (один розряд коду), що охоплює всю чи більшу частку всієї її загальної площі. Далі їх відносять до підрозділу (два розряди коду) - житлові будівлі, нежитлові будівлі за найбільшою питомою вагою площі в ціп будівлі. Наступним кроком визначається група (три розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі в межах підрозділу. Нарешті, вибирається належність будівлі до класу (чотири розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі у межах групи. Головне призначення (тип) об`єкту нерухомого майна, визначене за функціональним призначенням нежитлових приміщень згідно експлікації технічного паспорту за Методикою Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року № 507 (ДК 018-2000) таким чином: на рівні двох розрядів коду об`єкт нерухомого майна відноситься до підрозділу 12 "Будівля нежитлова", оскільки складські приміщення та приміщення їдалень, кафе, закусочних тощо, які відносяться до цього підрозділу, займають 100 % загальної площі; на рівні трьох розрядів об`єкт відноситься до групи 125 «Будівлі промислові та склади», тому що складські приміщення з належними до них допоміжними приміщеннями, загальною площею 918,1 кв. м, які відносяться до цієї групи, займають найбільший відсоток загальної площі об`єкту нерухомого майна 1 200 кв. м (76,5 %); на рівні чотирьох розрядів - до класу 1252 «Резервуари, силоси та склади»; 1252.8 «Склади універсальні». Детально класифікація та визначення головного призначення (типу) об`єкту нерухомого майна за функціональним призначенням його приміщень наведена в Таблиці 1 із роз`ясненням порядку застосування методики класифікації, що додається до позовної заяви. Наданим до матеріалів справи ОСОБА_1 експертним висновком АСІ № 2031602 від 11 листопада 2020 року, погодженим з ДП «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві», що є уповноваженою установою на ведення Класифікатора ДКБС 018-2000, підтверджено правильність класифікації відповідно до функціонального призначення. Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про те, що ставка податку на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 200,0 кв. м., підлягає визначенню, виходячи з типу нежитлової нерухомості - «будівлі промислові та склади» в розмірі 0,25 відсотка - за період з 2016 року по 2018 рік; виходячи з типу нежитлової нерухомості - «інші будівлі» в розмірі 0,1 відсотка за 2019 рік, згідно з додатком п. 5 Додатку № 1 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 за № 542/17, є обґрунтованим. Як встановлено судовим розглядом та не заперечувалось ГУ ДПС у Харківській області, під час розрахунку податкового зобов`язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, контролюючим органом з огляду на класифікацію спірних об`єктів відповідно до функціонального призначення, визначено податкове зобов`язання, виходячи із 41,73 гривень за 1 кв.м. та ставки податку 1 %, оскільки за висновками контролюючого органу відомості щодо цільового призначення нежитлових будівель відсутні, а в графі «Тип майна» зазначено нежитлові приміщення без конкретизації приналежності. Проте, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що оскільки листом нотаріуса, який здійснює функції з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, повідомлено ОСОБА_1 про відсутність законодавчо закріпленої можливості внесення до Державного реєстру прав запису про право власності на об`єкт нерухомого майна з зазначенням відомостей про класифікацію за державним класифікатором будівель та споруд ДК 018:2000. /Лист приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О. М. від 21.08.2020 Вих. № 262/01-16/, такі висновки ГУ ДПС у Харківській області є необґрунтованими. Вказану відмову суб`єкт державної реєстрації прав обґрунтував тим, що приписами п.п. 2 п. 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 за № 1141, встановлено вичерпний перелік відомостей, які вносяться до Державного реєстру прав про об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, який відповідно не передбачає можливості внесення відомостей про класифікацію будівель та споруд за державним класифікатором ДК 018:2000, затвердженим Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 за №

507. Колегія суддів звертає увагу, що нормами ПК України визначено, що ставка податку на нерухоме майно має бути визначена за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також з урахуванням додатково поданих документів, зокрема технічного паспорту, експлікацією якого визначено функціональне призначення приміщень. ОСОБА_1 25 серпня 2020 року звертався до податкового органу із заявою (вх. ГУ ДПС у Харківській області від 25.08.2020 за № 91843/ФОП) про здійснення перерахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в порядку п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, врахувавши його головне функціональне призначення - складські приміщення згідно з даними технічного паспорту та додав технічний паспорт, виготовлений за станом на 19 липня 2018 року на громадський будинок - нежитлову будівлю, а не на виробничий будинок, визначення з Інструкції № 127 якого наведено податковим органом в листі ОСОБА_1 /Лист від 22.09.2020 Вих. № 16974/ФОП/20-40-04-35-25/ (а.с. 73-77). Проте, як убачається з листа ГУ ДПС у Харківській області від 22.09.2020 надані ОСОБА_1 документи не були враховані контролюючим органом і оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Разом з тим, в первісному позові податковий орган як на підставу узгодженості податкового зобов`язання за 2019 рік, податкові повідомлення-рішення за яким сформовані 03.03.2020, посилається на податкову вимогу від 01.04.2019 за № 33517-56 на суму 17395,07 грн, направлену ОСОБА_1 за адресою реєстрації: АДРЕСА_6 , яка вручена відповідачу (позивачу за зустрічним позовом), та за якою 09 серпня 2019 року здійснено погашення податкового зобов`язання згідно з квитанцією № ПН381219 на суму 14999,00 грн та квитанцією № ПН322 на суму 2 396,07 грн. (14 999,00 грн. + 2 396,07 грн. = 17 395,07 грн.) Тобто, обставина отримання вказаної вимоги ОСОБА_1 10.06.2019 не може свідчити про узгодженість податкового зобов`язання, яке виникло на підставі ППР, сформованих 03.03.2020 за податковий період - 2019 рік. Разом з тим, ППР від 03.03.2020 на податкову адресу ОСОБА_1 не надходили. Як убачається з копій оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 03.03.2020, податкова адреса зазначена в них: АДРЕСА_7 , проте, місце проживання ОСОБА_1 з 13.10.1999 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується даними паспорту громадянина України. При здійсненні державної реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця ІНФОРМАЦІЯ_2 місце проживання було також зазначено: АДРЕСА_6 , що підтверджується Свідоцтвом Серії НОМЕР_2 . Про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 з 13.10.1999 за адресою: АДРЕСА_6 , податковий орган був обізнаний, що підтверджується копією податкової вимоги від 01 квітня № 33517-56, направленої контролюючим органом саме на зазначену адресу (а.с. 59). Тобто, податковою адресою ОСОБА_1 є: АДРЕСА_6 , що власне визнається податковим органом як в пред`явленому позові, до якого додано Інформаційну довідку з Реєстру Територіальної громади міста Харкова від 24.02.2020, так і при формуванні податкової вимоги від 01.04.2019 за № 33517-56 та в офіційному листуванні. Окремо слід зауважити щодо рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (трек-номер: 61301 1379318 2) за адресою реєстрації місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_6 , то у вказаний період на адресу ОСОБА_1 надійшов Лист ГУ ДПС в Харківській області за вих. № 3286/Д/20-40-56-06-25 від 03.03.2020, який стосувався сплати земельного податку. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 03.03.2020: №0018688-5606-2030 на суму податкового зобов`язання 50076,00 грн., нарахованого за 2019 рік за об`єктом нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 200,0 кв.м.; № 0018689-5606-2030 на суму податкового зобов`язання 717,76 грн., нарахованого за 2019 рік за об`єктом нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 17,2 кв. м.; № 0018690-5606-2030 на суму податкового зобов`язання 9476,88 грн, нарахованого за 2019 рік за об`єктом нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 227,1 кв. м., прийняті ГУ ДПС у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства України, а отже підлягають скасуванню. За таких обставин, оскільки в ході судового розгляду встановлено відсутність підстав для стягнення податкового боргу з ОСОБА_1 , колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, що вимога про стягнення спірної заборгованості не підлягає задоволенню. Щодо відмови ГУ ДПС в Харківській області в проведенні перерахунку податкового зобов`язання за об`єктом нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 200,0 кв.м., викладеної в листі ГУ ДПС в Харківській області Вих. № 16974/ФОП720-40-04-35-25 від 22.09.2020, то колегія суддів погоджується з висновком суду про її необґрунтованість з огляду на те, що правильність проведеної класифікації відповідно до функціонального призначення за Методикою Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 за № 507 (ДК 018-2000) підтверджується Експертним висновком АСІ № 2031602 від 11 листопада 2020 року, погодженим з ДП «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві», що являється уповноваженою установою на ведення Класифікатора ДКБС 018-2000. Податковий орган, з посиланням на абзац 10 пункту 2 Розділу І Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 за № 127 (з подальшими змінами і доповненнями; надалі по тексту - Інструкція № 127), навів визначення «виробничих будинків - будинки цехів і споруди, в яких виробляють продукцію», зазначив, що наданий платником податків технічний паспорт на об`єкт нерухомості виготовлений без додержання типової форми, оскільки «на першій сторінці не зазначено функціональне призначення виробничої будівлі згідно класифікатора». Колегія суддів зазначає, що за положеннями абзацу 59 пункту 2 Розділу І Інструкції № 127 технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику. Технічний паспорт має бути прошнурований, пронумерований та скріплений підписом керівника суб`єкта господарювання, який проводив інвентаризацію, а також підписом виконавця робіт і контролера із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката на право виконання робіт з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна. Приписами пункту 17 Розділу І Інструкції № 127 встановлено, що складовими частинами технічного паспорта на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (додаток 7) є: 1) схема розташування будівель та споруд; 2) експлікація до схеми розташування будівель та споруд; 3) план громадського будинку; 4) експлікація приміщень громадського будинку; 5) характеристика громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами. Згідно з п.п. 3 п.4 Розділу II Інструкції № 127 основними приміщеннями громадських будинків є приміщення, які визначають їх функціональне призначення. Як убачається з Додатку 7 до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна (пункт 17 розділу І в редакції Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 186 від 26.07.2018) призначення приміщень зазначається в експлікації приміщень громадського будинку, за даними якої й було визначено головне призначення даного об`єкту нерухомого майна відповідно до ДК 018-2000. Таким чином, визначивши на підставі відомостей колонки «призначення приміщень» експлікації приміщень, що складські приміщення з приналежними до них допоміжними приміщеннями складають - 918,1 кв. м (76,5 %) від загальної площі 1200 кв. м, було визначено головне функціональне призначення зазначеного об`єкту нерухомого майна відповідно до ДК 018-2000 за кодом 1252.8 «Склади універсальні». З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що дії ГУ ДПС у Харківській області щодо відмови здійснити перерахунок з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі поданої ОСОБА_1 заяви (вх. ГУ ДПС у Харківській області від 25.08.2020, № 91843/ФОП) підлягають визнанню протиправними із зобов`язанням провести відповідний перерахунок, ураховуючи, що головне функціональне призначення об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 200,0 кв.м., відповідно до ДК 018-2000 за кодом 1252.8 «Склади універсальні» та ставка податку згідно з п. 5 Додатку № 1 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 за № 542/17 становить: за 2016 - 2018 роки, виходячи з типу нежитлової нерухомості - «будівлі промислові та склади» = 0,25 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування; за 2019 рік, виходячи з типу нежитлової нерухомості - «інші будівлі» = 0,1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. З приводу твердження ГУ ДПС у Харківській області про неможливість судового втручання у його дискреційні повноваження з огляду на те, що зобов`язавши податковий орган здійснити перерахунок сум податкового зобов`язання, які увійшли до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд фактично перебрав на себе повноваження суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі за зустрічним позовом), до компетенції якого, у даному випадку, віднесено розгляд заяви про перерахунок сум податкового зобов`язання у порядку, визначеному законодавством, та право прийняти одне з кількох юридично допустимих рішень, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. За правилами частин третьої і четвертої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень. Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження) шляхом прийняття рішення. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02). Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». Натомість, у цій справі контролюючий орган не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а та від 29 березня 2018 року справі № 816/303/16. Згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. При цьому, колегією суддів ураховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання ГУ ДПС у Харківській області провести перерахунок нарахованого ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Щодо посилання податкового органу на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17 (провадження № К/9901/23672/18), то вказаний висновок не підлягає застосуванню до спірних правовідносин як такий, що сформований не в тотожній справі, бо стосується можливості застосування положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України до будівлі, яка хоч і віднесена до будівель промисловості згідно з правовстановлюючими документами, однак не перебуває у власності промислових підприємств та не використовується у виробничому процесі промислових підприємств. Щодо розподілу судом першої інстанції судових витрат у справі, колегія суддів зазначає таке. Розподіл судових витрат здійснено судом першої інстанції в порядку ст. 139 КАС України та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1681,60 грн. В цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується. Щодо доводів Головного управління ДПС у Харківській області про неправомірне стягнення судових витрат, які поніс ОСОБА_1 на проведення експертного дослідження від 13.11.2020, колегія суддів зазначає таке. Так, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з пунктом 4 частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим). Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 правова допомога може надаватися у різних формах. Як убачається з матеріалів справи, замовлення та погодження експертного висновку № 2031602 від 11.11.2020 здійснено позивачем після звернення Головного управління ДПС у Харківській області до суду з первісним позовом. Підготовку експертного висновку здійснено НВПП «Гіперон» на підставі укладеного з ОСОБА_1 договору про надання інформаційно-консультаційної послуги з класифікації об`єктів нерухомого майна № 1169 від 11.11.2020. Виконання робіт оплачене ОСОБА_1 у сумі 6999,00 грн, що підтверджується квитанцією № ПН1779195 від 11.11.2020. Експертний висновок № 2031602 від 11.11.2020, погоджений з ДП «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві», що є уповноваженою установою на ведення Класифікатора ДКБС 018-2000, досліджувався під час судового розгляду та був урахований судом з огляду на надання оцінки правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Харківській області щодо відмови здійснити перерахунок з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Отже, витрати на проведення експертного висновку № 2031602 від 11.11.2020 відносяться до судових витрат у розумінні положень статей 132, 137, 139, 101-104 КАС України, а тому стягнуті судом першої інстанції правомірно. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права неправильним. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Враховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 по справі № 520/14489/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 22.06.2021 року