Постанова 4851 № 520/161/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 р.Справа № 520/161/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/161/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Харківській області (далі по тексту - ГУ ДПС в Харківській області, відповідач), в якому просив суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення рішення від 10.12.2021 №29138-2416-2036 на 990,25 грн., №29141-2416-2036 на 3739,01 грн., №29142-2416-2036 на 1738,47 грн., №29144-2416-2036 на 48177,29 грн., №29143- 2416-2036 на 53806,66 грн., №29191-2416-2036 на 94,31 грн., №29190-2416-2036 на 94,31 грн., №29192-2416-2036 на 94,31 грн., №29188-2416-2036 на 94,31 грн., №29180- 2416-2036 на 94,31 грн., №29182-2416-2036 на 94,31 грн., №29184-2416-2036 на 94,31 грн., №29186-2416-2036 на 94,31 грн., №29183-2416-2036 на 94,31 грн., №29179-2416- 2036 на 94,31 грн., №29175-2416-2036 на 94,31 грн., №29177-2416-2036 на 94,31 грн., №29173-2416-2036 на 94,31 грн., №29172-2416-2036 на 94,31 грн., №29161-2416-2036 на 94,31 грн., №29169-2416-2036 на 94,31 грн., №29159-2416-2036 на 96,81 грн., №29162-2416-2036 на 96,81 грн., №29165-2416-2036 на 96,81 грн., №29170-2416-2036 на 96,81 грн., №29153-2416-2036 на 97,23 грн., №29150-2416-2036 на 97,23 грн., №29147-2416-2036 на 97,23 грн., №29145-2416-2036 на 97,23 грн., №29158-2416-2036 на 97,23 грн., № 29157-2416-2036 на 97,23 грн., №29146-2416-2036 на 100,57 грн., №29198-2416-2036 на 99,32 грн., №29151-2416-2036 на 99,32 грн., №29156-2416-2036 на 99,32 грн., №29198-2416-2036 на 99,32 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі №520/161/22 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено. Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду 04.12.2024 у справі №520/161/22, ухваливши нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував, що відповідачем, в порушення норм п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України (далі ПК України), якими встановлено, що податкові повідомлення-рішення про сплату сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки надсилаються платнику податків до 1 липня року, що настає за базовим (звітним) періодом (роком), були направлено позивачу спірні податкові повідомлення-рішення, з якими базовим періодом є 2019 рік, в грудні 2021 року, що, на думку апелянта, є самостійною підставою для скасування таких рішень контролюючого органу. Крім того, зауважує, що ним вже було оскаржено в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення, де базовим періодом для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено 2019 рік, внаслідок якого ДПС України було винесено рішення №898/М/99-00-06-01-04-09 від 23.02.2021 про скасування таких податкових повідомлень-рішень. Вказує, що, якщо припустити, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення було прийнято відповідачем у зв`язку з вказаним рішенням ДПС України, то в силу приписів п.п. 8, 9 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України віл 28.12.2015 № 1204 (далі Порядок №1204), ГУ ДПС в Харківській області мало скласти нові виправлені податкові повідомлення-рішення протягом 3-х робочих днів з дня отримання рішення ДПС України, чого в даному випадку зроблено не було. Також позивач вказує, що в порушення вимог ст. 58 ПК України, спірні податкові повідомлення-рішення не містять посилання на підставу для визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також до них не додано детального розрахунку податкового зобов`язання, що не дає можливості встановити за які саме об`єкти оподаткування нараховано податкові зобов`язання. Наданий до суду першої інстанції розрахунок, за доводами апелянта, не відповідає ознакам офіційного документу, адже складений узагальнено щодо всіх податкових повідомлень-рішень, з нього не можливо встановити конкретні об`єкти нерухомості, за які нараховано податок, а також він не містить підпису посадової особи контролюючого органу та відповідної печатки. Крім того, позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають формі, визначеній Додатком 1 до Порядку №1204, в частині неналежного заповнення рядка «призначення платежу», що також позбавляє можливості встановити об`єкт оподаткування, щодо якого винесене відповідне рішення. Аналізуючи приписи п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, позивач стверджує, що у разі наявності у платника податку більше одного об`єкту оподаткування різних типів нерухомості (житлова та нежитлова), база оподаткування обчислюється, виходячи з сумарної загальної площі таких об`єктів окремо по кожній групі та по кожному об`єкту нерухомості складається окреме податкове повідомлення-рішення, що, враховуючи винесення контролюючим органом 35 таких рішень, свідчить про те, що, у власності позивача має знаходитися 35 об`єктів нерухомості, що не відповідає дійсності та спростовується інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 2019 рік. Відповідач, у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначив, що оскільки ОСОБА_2 відповідно до пп. 266.7.3. п. 266.7 ст. 266 ПК України на звірку даних до контролюючого органу не звертався, будь-яких правовстановлюючих документів до ГУ ДПС в Харківській області не надавав, відповідач при прийнятті вищевказаних податкових повідомлень рішень, керуючись положеннями пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, виходив з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких позивачу на праві власності належать нежитлові приміщення (без конкретизації приналежності) та гаражні бокси, податок за 2019 рік нараховано згідно з додатком № 1 до рішення XI сесії Харківської міської ради VII скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» на рівні 1 відсотку для нежитлових приміщень та 0,1 відсоток для гаражів. Посилаючись на п.п. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України, стверджує, що спірні податкові повідомлення-рішення від 10.12.2021 було направлено позивачу в межах 1095 днів, тобто в межах строку, встановленого вказаною нормою. При цьому стверджує, що за висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 06.11.2018 по справі № 808/144/18, сам факт порушення контролюючим органом строків направлення податкових повідомлень-рішень не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку своєчасної сплати суми податку. Посилання позивача на відсутність розрахунку податкових зобов`язань, як на підставу для скасування спірних податкових повідомлень-рішень вважає необґрунтованим та таким, що спростовується буквальним змістом положень п.п 58.1.1 п. 58.1 ст. 58 ПК України, детальний розрахунок податкового зобов`язання додається до податкового повідомлення-рішення за наявності, тобто не є обов`язковим. Доводи позивача щодо недоліків форми оскаржуваних податкових повідомлень-рішень також вважає неприйнятними, оскільки за правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.09.2018 по справі № 826/11623/16, окремі дефекти форми податкових повідомлень-рішень не повинні сприйматись як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування, враховуючи, що у спірних податкових повідомленнях-рішеннях наявна інформація, що дає можливість встановити та співставити дані щодо об`єктів нерухомого майна і нарахованого податку. Представник позивача в судове засідання не з`явився, повідомлявся судом належним чином. Надав заяву про розгляд справи без його участі. Представник відповідача в судовому засіданні просив залишити без змін рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що у власності позивача у 2019 році перебували об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, що підтверджується витягами з державного реєстру прав на нерухоме майно, за якими, відповідачем здійснено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами за 2019 рік та прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.11.2020 №0032885-0441-2036, №0032884-0441-2036, №0032860-0441-2036, №0032859-0441-2036, №0032858-0441-2036, № 0032857-0441-2036, № 0032856-0441-2036, № 0032855-0441-2036, №0032854-0441-2036, №0032853-0441-2036, №0032866-0441-2036, №0032865-0441-2036, №0032864-0441-2036, №0032863-0441-2036, №0032862-0441-2036, №0032861-0441-2036, №0032867-0441-2036, №0032868-0441-2036, №0032869-0441-2036, №0032870-0441-2036, №0032871-0441-2036, №0032872-0441-2036, №0032873-0441-2036, №0032874-0441-2036, №0032875-0441-2036, №0032876-0441-2036, №0032877-0441-2036, №0032878-0441-2036, №0032879-0441-2036, №0032880-0441-2036, №0032881-0441-2036, №0032882-0441-2036; від 15.05.2020 №0063194-5806-2036, №0063193-5806-2036, №0063192-5806-2036, №0063191-5806-2036, № 0063204-5806-2036, №0063203-5806-2036, №0063202-5806-2036, № 0063195-5806-2036, № 0063209-5806-2036, №0063208-5806-2036, №0063207-5806-2036, №0063206-5806-2036, №0063205-5806-2036, №0063216-5806-2036, №0063214-5806-2036, №0063213-5806-2036, №0063212-5806-2036, №0063201-5806-2036, №0063200-5806-2036, №0063199-5806-2036, №0063198-5806-2036, №0063197-5806-2036, №0063196-5806-2036, №0063211-5806-2036, №0063210-5806-2036, №0063221-5806-2036, №0063220-5806-2036, №0063219-5806-2036, №0063218-5806-2036, №0063217-5806-2036, №0063215-5806-2036. В результаті розгляду скарги ОСОБА_1 на вказані податкові повідомлення-рішення (далі також - ППР), Державною податковою службою України прийнято рішення №898/М/99-00-06-01-04-09 від 23.02.2021 про скасування вищезазначених ППР ГУ ДПС у Харківській, з підстав неврахування контролюючим органом при їх винесенні вимог п.п 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України (а.с. 15-18). В подальшому, позивач отримав ППР від 10.12.2021 №29138-2416-2036, №29141-2416-2036, №29142-2416-2036, №29144-2416-2036, №29143-2416-2036, №29191-2416-2036, №29190-2416-2036, №29192-2416-2036, №29188-2416-2036, №29180-2416-2036, №29182-2416-2036, №29184-2416-2036, №29186-2416-2036, №29183-2416-2036, №29179-2416-2036, №29175-2416-2036, №29177-2416-2036, №29173-2416-2036, №29172-2416-2036, №29161-2416-2036, №29169-2416-2036, №29159-2416-2036, №29162-2416-2036, №29165-2416-2036, №29170-2416-2036, №29153-2416-2036, №29150-2416-2036, №29147-2416-2036, №29145-2416-2036, №29158-2416-2036, № 29157-2416-2036, №29146-2416-2036, №29198-2416-2036, №29151-2416-2036, №29156-2416-2036, №29198-2416-2036 щодо нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за податковий період 2019 року на загальну суму 109920,15 грн. Вважаючи протиправним вказані податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою про їх скасування. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому такі рішення скасуванню не підлягають. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно п. 6.1. статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. В силу вимог п. 16.1 статті 16 ПК України платник податків зокрема зобов`язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до приписів ст. 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю. Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Згідно з підпунктом 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі. Згідно з Додатком № 1 до рішення ХМР № 542/17 ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб встановлюються у відсотках до мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м. бази оподаткування. Ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних (крім об`єктів, визначених п. 3) та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсоток (п. 2 Додатку № 1 до рішення ХМР № 542/17) Ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, зокрема, квартири/квартир незалежно від їх кількості загальною площею до 85 кв. м, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлюється у розмірі 0 відсотків (п. 3 Додатку № 1 до рішення ХМР № 542/17). Відповідно до п. 5 Додатку № 1 до рішення ХМР № 542/17 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах: 1) будівлі готельні - 1 відсоток; 2) будівлі офісні - 1 відсоток; 3) будівлі торговельні - 1 відсоток; 4) гаражі - 0,1 відсотка; 5) виключений; (підпункт 5 пункту 5 додатку 1 виключений згідно з рішенням 23 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 28.11.2018 №1284/18 набрав чинності з 01.01.2019) 6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1 відсоток; 7) господарські (присадибні) будівлі - 0 відсотків; 8) інші будівлі - 0,1 відсотка. Таким чином, ставка податку коливається в залежності від цільового призначення нежитлового приміщення, яке перебуває у власності особи. З наданого відповідачем до суду апеляційної інстанції розрахунку податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки за 2019 рік по об`єктам оподаткування, які належать ОСОБА_1 , колегією суддів встановлено, що винесеними ГУ ДПС у Харківській області спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 10.12.2021 визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: ППР №29144-2416-2036 щодо нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 1154,50 кв.м.; ППР № 29141-2416-2036 щодо нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 896 кв.м.; ППР № 29143-2416-2036 щодо нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 1289,40 кв.м.; ППР № 29142-2416-2036 щодо нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 416,60 кв.м.; ППР № 29138-2416-2036 щодо нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_4 , загальною площею 237,30 кв.м.; ППР № 29146-2416-2036, щодо гаражу № НОМЕР_1 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 24,10 кв.м.; ППР № 29198-2416-2036 щодо гаражу, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 23,8 кв.м.; ППР № 29151-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_2 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 23,8 кв.м.; ППР № 29156-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_3 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 23,8 кв.м.; ППР № 29191-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_4 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 22,6 кв.м.; ППР № 29190-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_5 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 22,6 кв.м.; ППР № 29192-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_6 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 22,6 кв.м.; ППР № 29188-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_7 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 22,6 кв.м.; ППР № 29180-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_8 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 22,6 кв.м.; ППР № 29182-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_9 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 22,6 кв.м.; ППР № 29184-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_10 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 22,6 кв.м.; ППР № 29186-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_11 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 22,6 кв.м.; ППР № 29198-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_12 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 23,8 кв.м.; ППР № 29183-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_13 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 22,6 кв.м.; ППР № 29179-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_14 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 22,6 кв.м.; ППР № 29175-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_15 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 22,6 кв.м.; ППР № 29177-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_16 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 22,6 кв.м.; ППР № 29158-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_17 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 23,3 кв.м.; ППР № 29173-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_18 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 22,6 кв.м.; ППР № 29159-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_19 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 23,2 кв.м.; ППР № 29172-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_20 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 22,6 кв.м.; ППР № 29161-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_21 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 22,6 кв.м.; ППР № 29169-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_22 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 22,6 кв.м.; ППР № 29157-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_23 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 23,4 кв.м.; ППР № 29153-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_24 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 23,3 кв.м.; ППР № 29150-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_25 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 23,3 кв.м.; ППР № 29147-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_26 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 23,3 кв.м.; ППР № 29162-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_27 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 23,2 кв.м.; ППР № 29165-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_28 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 23,2 кв.м.; ППР № 29170-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_29 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 23,2 кв.м.; ППР № 29145-2416-2036 щодо гаражу № НОМЕР_30 , який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 23,2 кв.м. Разом з тим, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, речові права ОСОБА_1 на частину об`єктів нерухомого майна, щодо яких контролюючим органом визначено податкові зобов`язання за 2019 рік, були припинені ще у 2017 році. Так, колегією суддів встановлено, що у 2017 році припинено право власності позивача на гаражі за адресою: АДРЕСА_3 , щодо яких складено податкові повідомлення-рішення № 29156-2416-2036 (гараж №161), № 29180-2416-2036 (гараж № НОМЕР_8 ), № НОМЕР_31 (гараж № НОМЕР_9 ), № НОМЕР_32 (гараж № НОМЕР_10 ), № НОМЕР_33 (гараж № НОМЕР_11 ), № НОМЕР_34 (гараж № НОМЕР_22 ), № НОМЕР_35 (гараж № НОМЕР_23 ), № НОМЕР_36 (гараж № НОМЕР_24 ), № НОМЕР_37 (гараж № НОМЕР_25 ), № НОМЕР_38 (гараж № НОМЕР_26 ), № НОМЕР_39 (гараж № НОМЕР_27 ), № НОМЕР_40 (гараж № НОМЕР_28 ), № НОМЕР_41 (гараж № НОМЕР_30 ), а також на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , щодо яких винесено податкові повідомлення-рішення № 29142-2416-2036 (площа об`єкта 416,60 кв.м.) та № 29138-2416-2036 (площа об`єкта 237,3 кв.м.). Отже, станом на 2019 рік вказані об`єкти не перебували у власності ОСОБА_1 , що виключає можливість визначення йому податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за такими об`єктами. Так само з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно колегією суддів встановлено, що у 2019 році були припинені речові права ОСОБА_1 на гаражі, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , щодо яких контролюючим органом складено податкові повідомлення-рішення № 29183-2416-2036 (гараж №131), № 29175-2416-2036 (гараж № НОМЕР_15 ), № 29177-2416-2036 (гараж № НОМЕР_16 ), № 29158-2416-2036 (гараж № НОМЕР_17 ), № НОМЕР_42 (гараж № НОМЕР_18 ), № НОМЕР_43 (гараж № НОМЕР_19 ), № НОМЕР_44 (гараж № НОМЕР_20 ), № НОМЕР_45 (гараж № НОМЕР_21 ). Отже, при визначенні податкового зобов`язання за вказаними об`єктами контролюючий орган мав врахувати період фактичного перебування відповідних гаражних боксів у власності ОСОБА_1 протягом 2019 року. При цьому колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.02.2026 у справі № 520/12383/24, відповідно до якого визначення розміру податкового зобов`язання та фінансових санкцій належить виключно до повноважень контролюючого органу, який встановлює фактичні обставини, здійснює їх правову кваліфікацію та приймає відповідне податкове повідомлення-рішення. Верховний Суд зазначив, що зміна судом правової кваліфікації податкового правопорушення або самостійне визначення іншого розміру грошового зобов`язання фактично означає втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу. При цьому адміністративний суд у межах визначених статтею 2 КАС України повноважень здійснює виключно перевірку законності рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема щодо його прийняття на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом. Також Верховний Суд зауважив, що у разі, якщо контролюючим органом не доведено правомірність визначеного розміру грошового зобов`язання та суд позбавлений можливості виокремити або ідентифікувати правомірно і неправомірно донараховані суми, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в цілому. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення від 10.12.2021 № 29183-2416-2036, № 29175-2416-2036, № 29177-2416-2036, № 29158-2416-2036, № 29173-2416-2036, № 29159-2416-2036, № 29172-2416-2036 та № 29161-2416-2036 підлягають скасуванню повністю, оскільки контролюючим органом при їх прийнятті не враховано факт припинення права власності позивача на відповідні об`єкти нерухомого майна у 2019 році та не здійснено належного розрахунку податкових зобов`язань пропорційно періоду перебування таких об`єктів у власності ОСОБА_1 , а суд, у свою чергу, не наділений повноваженнями самостійно здійснювати перерахунок визначених контролюючим органом сум податкових зобов`язань. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про протиправність та наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Харківській області від 10.12.2021 № 29156-2416-2036, № 29180-2416-2036, № 29182-2416-2036, № 29184-2416-2036, № 29186-2416-2036, № 29169-2416-2036, № 29157-2416-2036, № 29153-2416-2036, № 29150-2416-2036, № 29147-2416-2036, № 29162-2416-2036, № 29165-2416-2036, № 29145-2416-2036, № 29142-2416-2036, № 29138-2416-2036, № 29183-2416-2036, № 29175-2416-2036, № 29177-2416-2036, № 29158-2416-2036, № 29173-2416-2036, № 29159-2416-2036, № 29172-2416-2036 та № 29161-2416-2036, оскільки податкові зобов`язання за ними визначені щодо об`єктів нерухомого майна, право власності позивача на які було припинено у 2017 та 2019 роках, а контролюючим органом при їх нарахуванні не враховано фактичний період перебування відповідних об`єктів у власності ОСОБА_1 та не здійснено належного розрахунку податкових зобов`язань відповідно до вимог податкового законодавства. Наведене зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині. Водночас, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно колегією суддів встановлено, що станом на 2019 рік у власності ОСОБА_1 перебували нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1154,50 кв.м.; нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 896 кв.м.; нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 1289,40 кв.м.; гараж № НОМЕР_1 , гараж № НОМЕР_12 , гараж № НОМЕР_2 , гараж № НОМЕР_4 , гараж № НОМЕР_5 , гараж № НОМЕР_6 , гараж № НОМЕР_7 , гараж № НОМЕР_14 , гараж № НОМЕР_29 , розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . Як вбачається з матеріалів справи та наданого відповідачем розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік, за вказаними об`єктами контролюючим органом визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.12.2021 № 29144-2416-2036, № 29141-2416-2036, № 29143-2416-2036, № 29146-2416-2036, № 29198-2416-2036, № 29151-2416-2036, № 29191-2416-2036, № 29190-2416-2036, № 29192-2416-2036, № 29188-2416-2036, № 29179-2416-2036 та № 29170-2416-2036. З огляду на викладене, враховуючи, що право власності позивача на вказані об`єкти нерухомого майна у спірний податковий період не було припинено, колегія суддів дійшла висновку про наявність у контролюючого органу правових підстав для визначення позивачу податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями. Відтак, підстави для визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, а також задоволення позовних вимог у цій частині, відсутні. Посилання позивача на протиправність спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на відсутність додатку до них у вигляді розрахунків сум грошових зобов`язань, колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на наступне. Згідно з абз. 5 п. 58.1 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій. Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно до вимог ПК України розроблено Порядок № 1204. Згідно з п. 2 розділу II Порядку № 1204 у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами, зокрема: Ф - для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних із порушенням податкового або іншого законодавства (додаток 1); З додатку 1 до Порядку № 1204 вбачається, що під підставою нарахування податкового зобов`язання розуміється посилання на пункт та статтю законодавчого акта, згідно з яким зроблено розрахунок таких податкових зобов`язань. Водночас, така форма не передбачає реквізитів, в яких зазначаються адреса, площа та інші ознаки нежитлового приміщення, у зв`язку з чим, зазначені доводи позивача є неприйнятними. Колегія суддів вважає твердження позивача про неможливість встановити, за який саме об`єкт нерухомості ОСОБА_1 повинен сплатити спірний податок та предмет нарахування сум податку, з огляду на відсутність обов`язкового реквізиту - «Призначення платежу», хибними, оскільки із досліджених судом апеляційної інстанції спірних податкових повідомлень-рішень чітко вбачається призначення платежу, а саме «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової/нежитлової нерухомості». Відповідно до п.п. 58.1.1 п. 58.1 ст. 58 ПК України у податковому повідомленні- рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій. Оскаржувані позивачем у даній справі податкові повідомлення-рішення мають всі реквізити, передбачені положеннями статті 58 ПК України, за змістом якої не слідує безумовного обов`язку контролюючого органу додавати до кожного податкового повідомлення-рішення розрахунок податкового зобов`язання. Колегія суддів зазначає, що відсутність розрахунку до кожного окремого оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення - рішення не є безумовною підставою для їх скасування та не свідчить про безпідставність нарахованих податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Доводи апелянта про те, що ним вже було оскаржено в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення, де базовим періодом для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки було також визначено 2019 рік, внаслідок чого ДПС України було винесено рішення №898/М/99-00-06-01-04-09 від 23.02.2021 про скасування таких податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, з наявної в матеріалах справи копії вказаного рішення ДПС України слідує, що ППР, які ним було скасовано, хоча і охоплюють той самий податковий період (2019 рік), однак стосувались інших об`єктів нерухомості, належних позивачу (зокрема житлового будинку, квартири тощо). З приводу посилань апелянта на порушення відповідачем норм п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України, шляхом направлення позивачу спірних податкових повідомлень-рішень, за якими базовим періодом є 2019 рік, в грудні 2021 року, що, на думку апелянта, є самостійною підставою для скасування таких рішень контролюючого органу, слід зазначити наступне. Так, податкові повідомлення-рішення надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Відповідно до пп. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 ПК України, податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу (1095 днів). Отже, нарахування податкових зобов`язань з цього податку, а відтак й вручення податкових повідомлень рішень можливе в межах 1095 днів. Відтак, спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, прийняті контролюючим органом 10.12.2021, є прийнятими в межах визначеного законом строку для реалізації владних повноважень контролю. Водночас затримка у надсиланні (врученні) контролюючим органом у встановлений пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України строк оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (до 1 липня року), може свідчити лише про порушення процедури їх направлення (вручення), яка не змінює суті спірних рішень та не повинна сприйматись як безумовна підстава для висновку щодо протиправності спірних рішень і, як наслідок, для їх скасування. Так, згідно із пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України, податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Таким чином, шестидесятиденний строк сплати податкового зобов`язання обліковується з дня вручення податкових повідомлень-рішень. При цьому, пп. 266.10.2 п. 266.10 ст. 266 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання. Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі отримання повідомлення-рішення з нарахованим податковим зобов`язанням після 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), звільняється лише від відповідальності за несвоєчасну сплату такого зобов`язання, проте не звільнений від його сплати в цілому на цій підставі. У даному випадку обов`язок сплати податкового зобов`язання у позивача виник з часу отримання податкових повідомлень-рішень, які прийнято 10.12.2021, у зв`язку з чим відсутні підстави для висновку про фактичну зміну контролюючим органом строків сплати податку на нерухоме майно. Сам факт порушення контролюючим органом строків направлення податкових повідомлень-рішень не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року по справі № 808/144/18. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Харківській області від 10.12.2021 № 29156-2416-2036, № 29180-2416-2036, № 29182-2416-2036, № 29184-2416-2036, № 29186-2416-2036, № 29169-2416-2036, № 29157-2416-2036, № 29153-2416-2036, № 29150-2416-2036, № 29147-2416-2036, № 29162-2416-2036, № 29165-2416-2036, № 29145-2416-2036, № 29142-2416-2036, № 29138-2416-2036, № 29183-2416-2036, № 29175-2416-2036, № 29177-2416-2036, № 29158-2416-2036, № 29173-2416-2036, № 29159-2416-2036, № 29172-2416-2036 та № 29161-2416-2036. Що стосується позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Харківській області від 10.12.2021 № 29144-2416-2036, № 29141-2416-2036, № 29143-2416-2036, № 29146-2416-2036, № 29198-2416-2036, № 29151-2416-2036, № 29191-2416-2036, № 29190-2416-2036, № 29192-2416-2036, № 29188-2416-2036, № 29179-2416-2036 та № 29170-2416-2036, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. З огляду на викладене, враховуючи, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області від 10.12.2021 № 29156-2416-2036, № 29180-2416-2036, № 29182-2416-2036, № 29184-2416-2036, № 29186-2416-2036, № 29169-2416-2036, № 29157-2416-2036, № 29153-2416-2036, № 29150-2416-2036, № 29147-2416-2036, № 29162-2416-2036, № 29165-2416-2036, № 29145-2416-2036, № 29142-2416-2036, № 29138-2416-2036, № 29183-2416-2036, № 29175-2416-2036, № 29177-2416-2036, № 29158-2416-2036, № 29173-2416-2036, № 29159-2416-2036, № 29172-2416-2036 та № 29161-2416-2036 з ухваленням в цій частині постанови про задоволення позовних вимог. Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Відповідно до частин 6 та 7 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 2481 грн. (том 1 а.с. 68), при зверненні з апеляційною скаргою 1319,04 грн (том 2 а.с. 23). За результатами розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позовні вимоги задоволено в частині визнання протиправними та скасування ППР, якими позивачу нараховано податкові зобов`язання на загальну суму 4738,84 грн. Разом з тим, до суду позивач звернувся з позовом на загальну суму вимог 109920,15 грн. Тобто, частина задоволених позовних вимог судом апеляційної інстанції складає 4,31 % від загальної суми позовних вимог. Оскільки загальна сума судового збору, сплачена позивачем, становить 3800,04 грн., то відповідно до частини третьої статті 139 КАС України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 163,78 грн. (3800,04 грн х 4,31 %). Керуючись ст. 242, 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року по справі № 520/161/22 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог, щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області від 10.12.2021 № 29156-2416-2036, № 29180-2416-2036, № 29182-2416-2036, № 29184-2416-2036, № 29186-2416-2036, № 29169-2416-2036, № 29157-2416-2036, № 29153-2416-2036, № 29150-2416-2036, № 29147-2416-2036, № 29162-2416-2036, № 29165-2416-2036, № 29145-2416-2036, № 29142-2416-2036, № 29138-2416-2036, № 29183-2416-2036, № 29175-2416-2036, № 29177-2416-2036, № 29158-2416-2036, № 29173-2416-2036, № 29159-2416-2036, № 29172-2416-2036 та № 29161-2416-2036. Ухвалити постанову, якою в скасованій частині позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Харківській області задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області від 10.12.2021 № 29156-2416-2036, № 29180-2416-2036, № 29182-2416-2036, № 29184-2416-2036, № 29186-2416-2036, № 29169-2416-2036, № 29157-2416-2036, № 29153-2416-2036, № 29150-2416-2036, № 29147-2416-2036, № 29162-2416-2036, № 29165-2416-2036, № 29145-2416-2036, № 29142-2416-2036, № 29138-2416-2036, № 29183-2416-2036, № 29175-2416-2036, № 29177-2416-2036, № 29158-2416-2036, № 29173-2416-2036, № 29159-2416-2036, № 29172-2416-2036 та № 29161-2416-2036. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року по справі № 520/161/22 залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд.46, м. Харків, Харківська область, 61057 код ЄДРПОУ 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_46 ) судовий збір у розмірі 163 (сто шістдесят три) грн 78 коп. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк