Постанова 4851 № 520/17113/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2021 р. Справа № 520/17113/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Григорова А.М., Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2021, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків, повний текст складено 15.02.21 по справі № 520/17113/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернуся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просив суд першої інстанції: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018 та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, однією сумою без використання при такій виплаті постанов КМУ чи інших нормативно-правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення виплат; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 однією сумою без використання при такій виплаті постанов КМУ чи інших нормативно-правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення виплат; - зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 однією сумою без використання при такій виплаті постанов КМУ чи інших нормативно-правових актів, які надають боржнику можливість для відстрочення виплат; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що він перебуває на обліку у відповідача, як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Вважає, що протиправні дії відповідача полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2018, а також у виплаті лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 01.01.2019 року, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом, оскільки йому фактично виплачується пенсія не у повному обсязі. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті ОСОБА_1 лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 05.03.2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) перерахувати та здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 однією сумою. Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 05.03.2019 згідно з постановою КМУ №159 від 21 02.2001 року однією сумою. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у відповідній частині постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважаючи його необґрунтованим, незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що спірним у цій справі є питання виплати позивачу суми підвищення пенсії після її перерахунку у розмірі 50 та 75 відсотків згідно з положеннями пункту 2 постанови КМУ №103. Посилається, що станом на час виникнення спірних правовідносин пункти 1,2 постанови КМУ №103 були чинними, а відтак підлягали застосуванню відповідачем. Вказує, що такі висновки відповідають правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.02.2020 року по зразковій справі №240/6263/18 та у постанові від 11.03.2020 по зразковій справі №160/3586/19, а також правовим висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 16.10.2019 у справі за №2040/6740/18. Зазначає, що відповідач, як територіальний орган виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, не має підстав здійснювати перерахунок і виплату пенсії позивачу без врахування положень Порядку №45 та постанов Кабінету Міністрів України: від 21.02.2018 №103; від 14.08.2019 №804 та від 24.12.2019 №1088. Посилається на те, що вимоги позову про зобов`язання здійснити виплату пенсії однією сумою є необґрунтованими та безпідставними. Крім того, щодо вимог позову в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплати компенсації, зазначає, що вони спрямовані на майбутнє та є передчасними, а тому не підлягають задоволенню. Позивач повідомлявся на адресу, зазначену ним в позовній заяві, проте до суду апеляційної інстанції двічі повернувся конверт разом з судовою повісткою з відміткою відділення поштового зв`язку : "адресат відсутній за вказаною адресою". Відповідно до ч.11 ст.126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Тобто, відповідно до ч.11 ст. 126 КАС України позивач вважається повідомленим належним чином. Відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою останнього на супровідному листі суду. Враховуючи неприбуття учасників справи в судове засідання, призначене на 08.06.2021 року, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання на підставі положень ст.311 КАС України, колегія суддів ухвалила апеляційний розгляд справи по справи продовжити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає апеляційному перегляду в частині задоволених позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", головним управлінням з 01.01.2018 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірах від сум підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018, а саме: з 01.01.2018 - 50%, з 01.01.2019 - 75%. Спірні правовідносини виникли внаслідок дій відповідача, що полягають у виплаті з 01.01.2018 лише 50% суми підвищення пенсії, та 75% з 01.01.2019, визначеного станом на 01.03.2018, що стало підставою для звернення позивача з позовом. Представник позивача звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати 100% суми підвищення пенсії. У відповідь на запит отримав лист, що пенсія ОСОБА_1 перерахована та виплачується згідно чинного законодавства. Позивач, вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті пенсії не у повному обсязі, звернувся до суду з позовною заявою. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті ОСОБА_1 лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 05.03.2019 року та відповідно необхідності зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 однією сумою, а також зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 05.03.2019 згідно з постановою КМУ №159 від 21 02.2001 року однією сумою. Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, пунктом 6 ч.1 ст.92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Так, спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ). Приписами ч.ч.1,2,4 ст.63 Закону №2262-ХІІ визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Відповідно до ч.18 ст.43 Закону №2262-ХІІ у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку. Частиною 3 ст.51 Закону №2262-ХІІ визначено, що перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 було затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII. Пунктом 1 Порядку №45 (в редакції постанови КМУ 103) визначено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону №2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (в редакції на час спірних правовідносин) (далі по тексту Постанова Кабінету Міністрів України №103) було визначено, що відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб постановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови №

704. Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 (в редакції на час спірних правовідносин) виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01 січня 2018 року у таких розмірах: з 01 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців. Колегія суддів зазначає, що позивач отримав право на перерахунок пенсії з січня 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №103. При цьому Кабінет Міністрів України уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й було реалізовано ним у Порядку №45. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем по справі було проведено перерахунок та виплату пенсії позивача у розмірах, що передбачені Постанови Кабінету Міністрів України №103 (з відповідними обмеженнями, передбаченими вказаною Постановою Кабінету Міністрів України), що фактично не заперечується учасниками по даній справі. Колегія суддів зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України №103 на час вчинення пенсійним органом перерахунку пенсії була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин по даній справі. Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року по справі №826/3858/18, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 р., та яке набрало законної сили 05.03.2019 було визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 та зміни до пункту 5 Порядку № 45, додатку 2 до Порядку №

45. Згідно ч.1 ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що постановою Верховного Суду від 12.11.2019 р. по справі №826/3858/18 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року було залишено без змін. Відповідно до ч.2 ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Відтак, із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 (з 05.03.2019), позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, яка була викладена в постанові від 17.03.2021 року по справі №560/3762/18, а також в рішенні Верховного Суду від 16.08.2019 р. по справі №160/3586/19, яке було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 р. Відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Скасування з 05.03.2019 в судовому порядку пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми Постанови Кабінету Міністрів України №103 були діючими і пенсійний орган правомірно їх дотримувався. Вищевказаний висновок узгоджується правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 17.06.2020 р. по справі №2540/2873/18. Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, які в своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав правових підстав не враховувати положення п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №103. Отже, у відповідача, в силу ст.19 Конституції України, в період з 01.01.2018 по 04.03.2019 іншого законного способу дій, ніж передбачений Постановою Кабінету Міністрів України №103 не було. Таким чином, приписами пунктів 1,2 Постанови Кабінету Міністрів України №103, які були чинними до 05.03.2019, було прямо передбачено порядок виплати перерахованих пенсій колишнім військовослужбовцям у такий спосіб, як це здійснено відповідачем по даній справі (виплата 50% підвищення з 01.01.2018 та 75% підвищення з 01.01.2019 по 04.03.2019). Отже, здійснюючи виплату пенсії позивача з відповідними обмеженнями (01.01.2018 по 31.12.2018 - 50% підвищення до пенсії, а з 01.01.2019 по 04.03.2019 - 75% підвищення до пенсії), як вже зазначено вище, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області діяло у відповідності до чинного на час спірних правовідносин законодавства, не порушуючи прав позивача. Доводи позивача щодо протиправності дій відповідача, які полягають у невиплаті його пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії за вказаний вище період (01.01.2018 по 04.03.2019) є необґрунтованими. Разом з тим, колегія суддів вважає, що з 05.03.2019 у відповідача, як суб`єкта владних повноважень, відсутні правові підстави для виплати пенсії позивача відповідно до пунктів 1,2 Постанови Кабінету Міністрів України №103, а тому позивач має право на виплату йому пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019. Відповідно доводи відповідача, зазначені ним в апеляційній скарзі про відсутність підстав для задоволення позову з 05.03.2019 р. (з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року) є необґрунтованими та помилковими. При цьому, колегія суддів також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 24.06.2020 року по справі №160/8324/19, відповідно до якої з 5 березня 2019 року з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, тому з цієї дати особа має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ. Щодо посилання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області в апеляційній скарзі на приписи Постанови Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019 р. "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка набула законної сили з 04.09.2019 р., то колегія суддів зазначає, що застосування вказаної Постанови Кабінету Міністрів України призведе до порушення приписів ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ, оскільки фактично викличе зменшення суми підвищення до пенсії позивача до 75%, з урахуванням вже визначеного позивачу з 05.03.2019 права на виплату пенсії у 100% розмірі підвищення пенсії, що буде не відповідати ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ. Окрім того, щодо посилання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області в апеляційній скарзі на те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1088 від 24.12.2019 р. з 01 січня 2020 р. виплата пенсій, призначених згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 р., то колегія суддів зазначає, що це жодним чином не спростовує факту того, що пенсійний орган з 05.03.2019 р. повинен виплачувати позивачу 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року. Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачу суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 3 ст.51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Частиною 3 ст.52 Закону № 2262-ХІІ визначено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія. Суд зауважує, що системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним праву встановлювати строки перерахунку пенсії, строки виплати пенсії. Отже, питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії". Суд зазначає, що законодавством не передбачено виплати пенсії, належної позивачу, частинами, а отже належним виконанням судового рішення, в даному випадку, є саме виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). Так, у своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини"). В даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними, а тому на них поширюється режим "існуючого майна". Нормами ст. 246 КАС України визначається зміст рішення суду. Частиною 6 наведеної статті визначено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення. Суд зазначає, що в даному випадку виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою є фактично способом захисту прав позивача, оскільки по - перше вказані суми недоплаченої суми повинні були вже виплачені позивачу і відповідно останній має право отримати одразу всю суму на виконання рішення суду, а по - друге, це буде фактично порядком виконання рішення суду, відповідно до вказаної вище норми КАС України, з огляду на спір щодо порядку виконання судового рішення. Відповідно, з огляду на наведене вище, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та безпідставності вказаних вимог позивача є помилковими. Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті ОСОБА_1 лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 05.03.2019 року та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) перерахувати та здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 однією сумою. Разом з тим, що стосується задоволених судом першої інстанції вимог позивача в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 05.03.2019 згідно з постановою КМУ №159 від 21.02.2001 року однією сумою, то колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" 19 жовтня 2000 року N 2050-III (далі по тексту - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до ст.2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Згідно зі ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок), №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Згідно з п. 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення). Відповідно до п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Тобто, компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у п.3 Порядку, разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців. Таким чином, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу. Отже, нарахування та виплата суми пенсії ставить первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії, а тому вимоги позивача в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії є передчасними та такими, що спрямовані на майбутнє, за відсутності підстав вважати, що право на отримання компенсації при виплаті пенсії буде порушене відповідачем. Відповідно, з огляду на наведене вище, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 05.03.2019 згідно з постановою КМУ №159 від 21 02.2001 року однією сумою. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 10.07.2018 р. по справі №404/6317/16-а, від 25.10.2018 р. по справі №420/1410/17, від 10.02.2020 р. по справі №134/87/16-а, від 23.12.2020 року по справі №807/1525/16, від 04.03.2021 року по справі №520/34/17, від 01.04.2021 року по справі №120/4555/18-а. Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною 1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи відповідача щодо правомірності проведеної перевірки є помилковими. Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч.2 ст.317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 05.03.2019 згідно з постановою КМУ №159 від 21.02.2001 року однією сумою, з прийняттям в цій частині нового рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог належить відмовити. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 року по справі №520/17113/2020 року підлягає залишенню без змін. З урахуванням вимог приписів ст.139 КАС України та факту задоволення вимог позивача, відсутні правові підстави для розподілу судових витрат. Оскільки, відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, і дана справа відноситься до справ незначної складності, а також враховуючи те, що дана справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 по справі №520/17113/2020 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 05.03.2019 згідно з постановою КМУ №159 від 21.02.2001 року однією сумою. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 року по справі №520/17113/2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Н.С. Бартош