Постанова Київський апеляційний суд № 754/16863/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2021 року м. Київ Справа №754/16863/20 Апеляційне провадження №22-ц/824/8042/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва ухваленого під головуванням судді Гринчак О.І. 05 березня 2021 року в місті Києві, повний текст рішення складений 15 березня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про повернення безпідставно набутого майна-відсотків за користування грошовими коштами та захист прав споживачів, В С Т А Н О В И В У грудні 2020 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» надати позивачу довідку про відсутність заборгованості за договоромб/н від 15 жовтня 2008 року та будь-яких інших заборгованостей за будь-яким іншим договором; стягнути з відповідача проценти (доходи) за користування безпідставно одержаними коштами (згідно зі ст. 1214 ЦК України) у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від суми незаконно списаних грошових коштів з 02 листопада 2019 року по момент виконання рішення включно. На момент подачі позовної заяви вказана сума становила 3592,43 грн; стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн; заборонити відповідачу АТ КБ «ПриватБанк» - нараховувати заборгованості, вимоги та будь-які інші положення будь-яких договорів, угод, контрактів, довіреностей та будь-яких інших правочинів, укладених з позивачем, що прямо та/або опосередковано стосуються та/або будь-яким чином впливають та/або впливатимуть на права та/або законні інтереси позивача, в тому числі та не обмежуючись заборонити виконувати будь-які повноваження та користуватися будь-якими правами, що прямо чи опосередковано зазначені та/або випливають з будь-яких договорів, угод, контрактів, довіреностей та будь-яких інших правочинів; заборонити відповідачу - АТ КБ «ПриватБанк» - користуватися, розголошувати, повідомляти, зазначати, застосовувати, вказувати та вчиняти будь-які інші дії щодо використання персональних даних позивача у будь-яких документах в Україні та за кордоном, переміщати, надавати, транспортувати та/або будь-яким іншим чином передавати персональні дані ОСОБА_1 будь-яким органам влади, фізичним та юридичним особам в Україні та за кордоном, а також здійснювати іншу обробку персональних даних позивача, а саме збирати, накопичувати, копіювати, поширювати, подавати, надавати чи іншим чином поширювати будь-які документи, які містять персональні дані позивача в Україні та за кордоном. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач без достатніх правових підстав списав з карткового рахунку позивача грошові кошти. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 квітня 2020 року у справі № 754/15364/19 стягнуто з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на користь позивача 35678,37 грн на підставі ст. 1214 ЦК України та 17 % річних - облікову ставку НБУ в розмірі 747,78 грн за період з 17 березня 2019 року по 01 листопада 2019 року, що є преюдиційним фактом. Однак вказане рішення тривалий час не виконується відповідачем. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05 березня 2021 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про повернення безпідставно набутого майна-відсотків за користування грошовими коштами та захист прав споживачів - задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 проценти за користування безпідставно списаними коштами у сумі 3592,43 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в розмірі 2102,00 грн. Рішення суду мотивовано тим, що докази повернення позивачу безпідставно набутих коштів в сумі 35678,37 грн в матеріалах справи за заявлений період (з 02 листопада 2019 року по 12 грудня 2020 року) відсутні, однак позивач під час судового розгляду повідомив, що вказані кошти повернуті йому відповідачем 22 грудня 2020 року, а тому суд вважав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування безпідставно списаними коштами у сумі 3592,43 грн за вказаний період. В іншій частині позовних вимог судом було відмовлено за недоведеністю та безпідставністю. Не погодилось із вказаним судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», представником Банку подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність рішення, як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та за неповного з`ясування обставини, що мають значення для справи. Вказує на те, що у Банку наявні підстави для отримання спірних грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Дії банку з приймання та зарахування коштів повинні розглядатися як дії, вчинені у договірних правовідносинах, оскільки грошові кошти надходили для виконання зобов`язань за кредитним договором. На час виконання позивачем зобов`язань кредитний договір був чинний, зобов`язання були невиконані та не були припинені. Із системного аналізу положень ЦК України можна дійти висновку про те, що правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Отже, відповідач цілком на законних підставах здійснив договірне списання в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується матеріалами справи. На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує на те, що змінами до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженими Правлінням Національного банку України від 1 серпня 2001 року №318, запроваджене так зване договірне списання коштів отримувачем з рахунка платника за дорученням останнього. Таке списання може здійснюватися банками лише у випадках, якщо воно передбачене договором між контрагентами, якими можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Також право на здійснення договірного списання коштів з рахунка платника за його дорученням обумовлюється у договорі платника з банком про розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг. Платник має право у будь-який час до здійснення платежу відкликати з банку, що його обслуговує, розпорядження про списання коштів зі свого рахунка. А в разі внесення в договір з отримувачем змін щодо строку сплати боргу платник замість раніше виданого виписує нове розпорядження, яке подає банку, що його обслуговує. Якщо договором передбачено поетапну оплату у різні строки, то платник виписує і подає до банку окремі розпорядження на сплату кожного платежу. Вказує, що відповідач помилково стверджує, що позивач надав таке право в заяві-анкеті, але ці твердження не знайшли свого підтвердження у суді першої інстанції, та не були надані докази про це відповідачем, а твердження що вони були «десь вказані» так і залишились лише думками представників Банку, притому, у справах по цьому кредитному договору, рішення по яким вже вступили в законну силу, було визнано про недійсність умови про договірне списання. На підставі викладеного просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Учасники справи в судове засідання не з'явились, від ОСОБА_1 надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 10 червня 2021 року, без його участі. Представник відповідача про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Тому в порядку ч.2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Відповідно до ч.ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, сторонами не оскаржується, тому в апеляційному порядку в цій частині не переглядається. Судом встановлено, що у жовтні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про повернення безпідставно набутого майна та захист прав споживачів. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року у справі № 754/15364/19 встановлено, що відповідачем безпідставно списані з карткового рахунку позивача грошові кошти в сумі 35678,37 грн за період з 17 вересня по 01 листопада 2019 року. Позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача грошові кошти у розмірі 35678,37 грн та 17 % річних - облікову ставку НБУ в розмірі 747,78 грн, а також моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. В інших позовних вимогах відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 08 липня 2020 року у справі №754/15364/19 скасовано рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та в цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, в іншій частині рішення залишено без змін. 28 липня 2020 року Деснянським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист у справі №754/15364/19 про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 35678,37 грн та 17 % річних - облікову ставку НБУ в розмірі 747,78 грн. 09 жовтня 2020 року державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 28 липня 2020 року № 754/15364/19. У зв`язку з тим, що судові рішення у справі №754/15364/19 відповідачем виконані не були, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому, зокрема, просив стягнути на підставі ч. 2 ст. 1214 ЦК України проценти за користування безпідставно списаними коштами у розмірі 3592,43 грн за період з 02 листопада 2019 року по 12 грудня 2020 року, виходячи із суми заборгованості у розмірі 35678,37 грн. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача проценів за користування безпідставно списаними коштами у сумі 3592,43 грн, суд першої інстанції виходив з того, що кошти в розмірі 35678,37 грн, які стягнуті рішенням суду у справі №754/15364/19 були повернуті позивачу відповідачем 22 грудня 2020 року, а тому суд вважав, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Частиною 2 ст. 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Відповідно до положень ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Статтею 1073 ЦК України передбачено, що разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу. Згідно із положеннями ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов`язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України. Статтею 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо). Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком. З наведених обставин справи вбачається, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року, залишеним без змін в цій частині постановою Київського апеляційного суду від 08 липня 2020 року у справі №754/15364/19, стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача грошові кошти у розмірі 35678,37 грн, що були безпідставно списані відповідачем з карткового рахунку позивача за період з 17 вересня по 01 листопада 2019 року. Право на отримання процентів за користування безпідставно списаними коштами прямо передбачено законом. Оскільки вказане рішення суду відповідачем було виконано лише 22 грудня 2020 року, то позивач у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1214 ЦК України має право на стягнення з відповідача процентів за користування безпідставно списаними коштами у розмірі 3592,43 грн за період з 02 листопада 2019 року по 12 грудня 2020 року, виходячи із суми заборгованості у розмірі 35678,37 грн. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування безпідставно списаними коштами є законним та обгрунтованим. Доводи апеляційної скарги відносно того, що списання коштів здійснювалось в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 , на підставі підписаної ним заяви, а також Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки обставини щодо безпідставності здійснення відповідачем списання коштів з рахунку позивача встановлені судовим рішенням у справі №754/15364/19, а тому доказуванню і оцінці в межах розгляду даної справи не підлягають. Фактично доводи викладені в апеляційній скарзі зводяться до незгоди відповідача з рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 квітня 2020 року у справі №754/15364/19 про стягнення безпідставно списаних грошових коштів з карткового рахунку позивача в розмірі 35678,37 грн, яке не є предметом апеляційного перегляду у даній справі. Таким чином, доводи викладені у апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують. А тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, і підстав для його скасування з мотивів викладених у апеляційній скарзі не вбачається. Враховуючи, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, понесені відповідачем судові витрати компенсації не підлягають. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: А.М. Андрієнко Н.В. Поліщук