Постанова 4816 № 591/6819/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2021 року м.Суми Справа №591/6819/20 Номер провадження 22-ц/816/948/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І. з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго», розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумиобленерго» на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 квітня 2021 року в складі судді Клименко А.Я., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 09 квітня 2021 року, в с т а н о в и в: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Сумиобленерго» про усунення перешкод у користуванні належним йому нерухомим майном шляхом виселення. Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі договору купівлі-продажу 20/100 часток нежитлового приміщення, укладеного 09 квітня 2019 року у нотаріальній формі, він набув право власності на нежитлове приміщення літера «Д» загальною площею 280,3 кв.м, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровий номером 5910136300:06:023:0049 за адресою АДРЕСА_1 , складовими якого є приміщення 1 площею 217,8 кв.м, трансформаторна 2 площею 33,6 кв.м, трансформаторна 3 площею 12,9 кв.м, трансформаторна 4 площею 8,0 кв.м і трансформаторна 5 площею 8,0 кв.м. Під час огляду нежитлових приміщень при їх прийманні-передачі було встановлено, що у трансформаторних 2 5 знаходиться технологічне обладнання, призначене для передачі електричної енергії, яке може належати ПАТ «Сумиобленерго», у зв`язку із чим він звертався до відповідача із вимогою про укладання договору оренди або ж звільнення приміщень трансформаторних. Листом від 29 вересня 2020 року відповідач надав йому відповідь про те, що питання виселення не на часі, оскільки судове рішення у справі № 591/6170/19, яким ОСОБА_1 відмовлено у позові до ПАТ «Сумиобленерго» про визнання укладеним договору оренди, не набрало законної сили. Посилаючись на зазначені обставини, просив усунути перешкоди у користуванні належним йому нерухомим майном шляхом виселення відповідача ПАТ «Сумиобленерго» із нежитлових приміщень - трансформаторних 2, 3, 4 та 5, що знаходяться в нежитловій будівлі Літера Д загальною площею 313,8 кв.м, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 та звільнення вказаних нежитлових приміщень від належного відповідачу майна. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 02 квітня 2021 року позов задоволено частково. Усунуто перешкоди у користуванні належним ОСОБА_1 нерухомим майном шляхом виселення ПАТ «Сумиобленерго» із нежитлових приміщень - трансформаторних 2, 3, 4 та 5, що знаходяться в нежитловій будівлі Літера Д загальною площею 313,8 кв.м, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ « Сумиобленерго» на користь ОСОБА_1 840,20 грн в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору. В апеляційній скарзі ПАТ « Сумиобленерго», посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають істотне значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в 2004 році ОСОБА_2 , будучи власником спірного об`єкта нерухомого майна, з метою його електрозабезпечення, внаслідок виконання договірних відносин, пов`язаних з електрозабезпеченням об`єкта, розмістила в приміщенні трансформаторної обладнання ТП-170, що належить ПАТ « Сумиобленерго», у зв`язку з чим приміщення трансформаторної набуло інших характеристик, зокрема щодо способу і порядку його використання. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач за відсутності правових підстав використовує приміщення трансформаторних для розміщення належного йому обладнання. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 з доводами апеляційної скарги не погодився, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ «Сумиобленерго» - адвоката Суярова В.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти скарги ОСОБА_1 та його представника адвоката Нємцева В.А., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення, посвідченого 25.04.2003 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ануфрієвим О.В. та зареєстрованого за № 3519, договору купівлі-продажу 15/100 частин нежитлового приміщення, посвідченого 20.08.2003 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. та зареєстрованого за № 3792, договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого 20.10.2003 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В. та зареєстрованого за № 4227, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05.05.2008 року по справі № 2-1733/08 про виділення в натурі нежитлового приміщення, ОСОБА_2 набула право власності на нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_2 . Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 27.06.2006 року № 331 належним ОСОБА_2 нежитловим приміщенням була присвоєна нова поштова адреса - АДРЕСА_1 . Відповідно до договору купівлі-продажу 65/100 часток нежитлового приміщення, посвідченого 26.11.2018 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В. та зареєстрованого у реєстрі за № 8747 ОСОБА_2 частину належного їй нерухомого майна, у тому числі приміщення літера Д загальною площею 280,3 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 , продала ОСОБА_3 09 квітня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сокол Т.П. та зареєстрований у реєстрі за № 858 договір купівлі-продажу 20/100 часток нежитлового приміщення, відповідно до якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 - купив нежитлове приміщення літера «Д» загальною площею 280,3 кв.м, яке знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 5910136300:06:023:0049 за адресою АДРЕСА_1 і складається із приміщення 1 площею 217,8 кв.м, трансформаторної 2 площею 33,6 кв.м, трансформаторної 3 площею 12,9 кв.м, трансформаторної 4 площею 8,0 кв.м і трансформаторної 5 площею 8,0 кв.м. Право власності ОСОБА_1 на придбане нерухоме майно зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.07.2020 року № 215214238. Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку набув право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:06:023:0049 за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входять приміщення 1 та трансформаторні 2-5 і як власник нерухомого майна, право власності якого визнане і підтверджене державою, має право у повному обсязі здійснювати права власника: володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Також встановлено, що будучи власником нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 у 2004 році зверталася до відповідача з заявою від 01.03.2004 року про видачу технічних умов на приєднання електроустановок до електричних мереж. 22 березня 2004 року між ПАТ «Сумиобленерго» та ОСОБА_2 був укладений договір про умови підготовки та видачі технічних умов приєднання об`єктів зовнішнього електропостачання № 23/201 від 22.03.2004 року, на підставі якого відповідач видав ОСОБА_4 технічні умови № 12-46/3123 від 19.04.2004 року на зовнішнє електрозабезпечення виробничого цеху з дозволеною потужністю 100 кВт. Після видачі ОСОБА_2 технічних умов з нею був укладений договір про приєднання до електричних мереж № 56/359 від 03.12.2004 року, відповідно до якого ОСОБА_2 у повному обсязі виконала вимоги технічних умов № 12-46/3123 від 19.04.2004 року на підключення власних електроустановок до електричних мереж відповідача, а відповідач здійснює підключення електроустановок ОСОБА_2 до своїх електричних мереж після укладання договору про постачання електричної енергії та/або договору про купівлю-продаж електричної енергії і оплати послуг з підключення. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач використовує для розміщення належного йому обладнання ТП-170 у належних позивачеві на праві власності приміщеннях трансформаторних 2 5 за адресою АДРЕСА_1 за відсутності відповідних правових підстав, чим порушує право власності позивача. При цьому суд зазначив, що спосіб захисту порушеного права власності, про застосування якого просить позивач, - усунення перешкоди у користуванні належним позивачеві нерухомим майном шляхом виселення відповідача із нежитлових приміщень - трансформаторних 2, 3, 4 та 5, що знаходяться в нежитловій будівлі Літера Д за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення і слугуватиме ефективним засобом захисту від порушення. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 391 ЦПК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач набув право спільної часткової власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу 20/100 часток нежитлового приміщення (літера Д загальною площею 280,3 кв. м, в тому числі трансформаторна № 2 площею 33,6 кв. м, трансформаторна № 3 площею 12,9 кв. м, трансформаторна № 4 площею 8,0 кв. м, трансформаторна № 5 площею 8,0 кв. м), укладеного з фізичною особою ОСОБА_3 , посвідченого 09.04.2019 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сокол Т.П та зареєстрованого в реєстрі за №

858. Зазначене нерухоме майно належало ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі-продажу 65/100 часток нежитлового приміщення (літера Б загальною площею 638,4 кв. м та літера Д загальною площею 280,3 кв. м, в тому числі трансформаторна № 2 площею 33,6 кв. м, трансформаторна № 3 площею 12,9 кв. м, трансформаторна № 4 площею 8,0 кв. м, трансформаторна № 5 площею 8,0 кв. м, укладеного з фізичною особою ОСОБА_2 , посвідченого 26.11.2018 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 8747. У свою чергу, зазначене нерухоме майно належало ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення, посвідченого 25.04.2003 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ануфрієвим О.В., зареєстрованого за № 3519; договору купівлі-продажу 15/100 частин нежитлового приміщення, посвідченого 20.08.2003 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В., зареєстрованого за № 3792; договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого 20.10.2003 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Марченко І.В., зареєстрованого за № 4227; рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05.05.2008 по справі № 2-1733/08 про виділення в натурі нежитлового приміщення. 22 березня 2004 року між відповідачем та приватним підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір про умови підготовки та видачі технічних умов приєднання об`єктів зовнішнього електропостачання № 23/201 від 22.03.2004 року. На підставі вказаного договору відповідачем були видані приватному підприємцю ОСОБА_2 технічні умови № 12-46/3123 від 19.04.2004 на зовнішнє електрозабезпечення виробничого цеху з дозволеною потужністю 100 кВт. Також між відповідачем та приватним підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір про приєднання до електричних мереж № 56/359 від 03.12.2004, відповідно до якого остання виконала в повному обсязі вимоги технічних умов № 12-46/3123 від 19.04.2004 на підключення власних електроустановок до електричних мереж відповідача, а відповідач здійснив підключення електроустановок приватного підприємця ОСОБА_2 до своїх електричних мереж після укладення нею договору про постачання електричної енергії. Приватний підприємець ОСОБА_2 виконала технічні умови № 12-46/3123 від 19.04.2004 на зовнішнє електрозабезпечення виробничого цеху в повному обсязі, а саме побудувала приміщення трансформаторної підстанції, демонтувала обладнання ТП-170, що належало відповідачу, з старого приміщення та перенесла в нове, а також здійснила приєднання власного об`єкта в ТП-170. Таким чином, ОСОБА_2 відповідно до положень ч.1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України, будучі власником об`єкта та з метою його електрозабезпечення, розмістила в приміщенні трансформаторної обладнання ТП-170, що належить відповідачу. Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути як правочини, так і інші юридичні факти. Отже, правовою підставою для розміщення обладнання ТП-170 в новозбудованому приміщенні трансформаторної, що знаходяться в нежитловій будівлі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 (законною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків) стало виконання приватним підприємцем ОСОБА_2 , згідно з договором про приєднання до електричних мереж № 56/359 від 03.12.2004, технічних умов на приєднання до електричних мереж власного об`єкта. Цільовим призначенням новозбудованого приміщення трансформаторної підстанції було саме розміщення в ньому обладнання ТП-170 для електрозабезпечення об`єкта ОСОБА_2 . Тобто, розміщення обладнання ТП-170 в приміщенні трансформаторної відбулось внаслідок виконання договірних відносин, пов`язаних з електрозабезпеченням об`єкта ОСОБА_2 , у зв`язку з чим приміщення трансформаторної набуло інших характеристик, зокрема щодо способу і порядку його використання. Надані відповідачем суду першої інстанції копії договору про приєднання до електричних мереж № 56/359 від 03.12.2004 та договору про умови підготовки та видачі технічних умов приєднання об`єктів зовнішнього електропостачання № 23/201 від 22.03.2004, укладених на той час з єдиним власником нежитлового приміщення ОСОБА_2 , а також копії документів, пов`язані з виконанням вказаних договорів, є належними, допустимими, достовірними та достатніми, у розумінні статей 77 - 80 Цивільного процесуального кодексу України, доказами підтвердження правомірності розміщення в приміщенні трансформаторної обладнання ТП-170. Враховуючи те, що відповідач не вчиняв дій, які спричиняють позивачеві перешкоди у володінні та користуванні нерухомим майном, оскільки обладнання трансформаторної підстанції ТП-170 відповідача було розміщено в нежитловому приміщенні трансформаторної на законних підставах та до моменту набуття позивачем права спільної часткової власності на це майно, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач використовує для розміщення належного йому обладнання ТП-170 приміщення трансформаторних за відсутності правових підстав, є помилковим та свідчить про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Щодо вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення ПАТ «Сумиобленерго» із нежитлових приміщень трансформаторних 2-5, що знаходяться в нежитловій будівлі Літера Д загальною площею 313,8 кв.м, розташованій у АДРЕСА_1 , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Приписами ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності. Частинами 1 та 2 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. З наведених правових норм вбачається, що власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Водночас, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб`єктами права. Так, в ст. 1 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» наведено наступні визначення. Об`єкти передачі електричної енергії - повітряні та кабельні лінії електропередачі, трансформаторні підстанції, розподільні пункти та пристрої. Трансформаторна підстанція - електрична установка відкритого або закритого типу, призначена для розподілу або перетворення електричної енергії. Охоронні зони об`єктів енергетики - зона вздовж повітряних і кабельних ліній електропередачі, навколо електростанцій, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів та пристроїв і магістральних теплових мереж, споруд альтернативної енергетики тощо для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також для зменшення їх негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об`єкти та довкілля. Пунктом 1.2. Методики обрахування плати за спеціальне використання технологічних електричних мереж затвердженою постановою Національною комісією регулювання електроенергетики України від 12.06.2008 № 691 (далі Методика) визначено, що трансформаторна підстанція електрична підстанція, призначена для перетворення електричної енергії однієї напруги в енергію іншої напруги за допомогою трансформаторів. Розподільчий (електричний) пункт - електричний розподільчий пристрій, який не входить до складу підстанції. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 №209 затверджено Правила охорони електричних мереж (далі Правила). Так, п. 1 Правил встановлено, що Правила охорони електричних мереж запроваджуються з метою забезпечення збереження електричних мереж, створення належних умов їх експлуатації та запобігання нещасним випадкам від впливу електричного струму і використовуються у разі проектування, будівництва та експлуатації електричних мереж, а також під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж. Електричними мережами, які підлягають охороні згідно з Правилами, вважаються трансформаторні підстанції, розподільні пункти і пристрої, струмопроводи, повітряні лінії електропередачі, підземні і підводні кабельні лінії електропередачі та споруди, які до них належать. Згідно з п. 4 Правил, у межах охоронних зон землі у їх власників та користувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, передбаченими цими Правилами. Підприємства, установи, організації та громадяни, яким надано у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, де знаходяться об`єкти електричних мереж, зобов`язані вживати належних заходів до збереження зазначених об`єктів. В п. 5 Правил передбачено, що охоронні зони електричних мереж встановлюються, в тому числі, за периметром трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв - на відстані 3 метрів від огорожі або споруди. При цьому, пунктом 8 Правил встановлено, що забороняється в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв виконувати будь-які дії, що можуть порушити нормальну роботу електричних мереж, спричинити їх пошкодження або нещасні випадки, а саме: перебувати стороннім особам на території і в приміщеннях трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, відчиняти двері і люки цих споруд, здійснювати самовільне переключення електричних апаратів та підмикання до електричних мереж; будувати житлові, громадські та дачні будинки; влаштовувати будь-які звалища; складати добрива, корми, торф, солому, дрова, інші матеріали; розпалювати вогнища; розташовувати автозаправні станції або інші сховища пально-мастильних матеріалів; накидати на струмопровідні частини об`єктів електричних мереж і наближати до них сторонні предмети, підніматися на опори повітряних ліній електропередачі, електрообладнання трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, демонтувати їх елементи; саджати дерева та інші багаторічні насадження, крім випадків створення плантацій новорічних ялинок; влаштовувати спортивні майданчики для ігор, стадіони, ринки, зупинки громадського транспорту, проводити будь-які заходи, пов`язані з великим скупченням людей, не зайнятих виконанням дозволених у встановленому порядку робіт; запускати спортивні моделі літальних апаратів, повітряних зміїв; здійснювати зупинки усіх видів транспорту (крім залізничного) в охоронних зонах повітряних ліній електропередачі напругою 330 кВ і вище; виконувати роботи із застосуванням ударних механізмів, скидати вантажі масою понад 5 тонн, скидати і зливати їдкі і ті, що спричиняють корозію, речовини, пально-мастильні матеріали (в охоронних зонах підземних кабельних ліній електропередачі); кидати якорі, проходити із закинутими якорями, ланцюгами, лотами, волокушами і тралами (в охоронних зонах підводних кабельних ліній електропередачі). Відповідно до п. 9 Правил у межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв без письмової згоди енергопідприємств, у віданні яких перебувають ці мережі, а також без присутності їх представника забороняється будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, знесення будівель і споруд. З наведених правових норм вбачається, що трансформаторні підстанції та розподільчі пункти є охоронною зоною та мають спеціальний режим охорони та власники майна, в тому числі власники нерухомості, в якій знаходяться об`єкти електричної мережі, використовують свою власність з певними обмеженнями. При цьому, колегія суддів відзначає, що позивач під час придбання об`єктів нерухомості, зокрема, трансформаторних 2-5, що знаходяться в нежитловій будівлі Літера Д загальною площею 313,8 кв.м, розташованій у АДРЕСА_1 , був обізнаний про наявність в цих приміщеннях електрообладнання, яке забезпечує електричною енергією відповідно до укладених договорів з філією «Сумський МРЕМ» суб`єкти господарювання: фізичну особу ОСОБА_1 (склад, АДРЕСА_1 ), ФОП ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ), ТОВ «АРХБУДСТИЛЬ ПРО» (склад, АДРЕСА_2 ), фізична особа ОСОБА_3 (адміністративне приміщення, АДРЕСА_1 ), ФОП ОСОБА_6 (кафе-більярдна, АДРЕСА_2 ), ТОВ компанія «Техногрес» (магазин роздрібно-оптової торгівлі, АДРЕСА_2 ), ФОП ОСОБА_7 (склад-магазин, АДРЕСА_2 ), ФОП ОСОБА_8 ( АДРЕСА_3 ), ФОП ОСОБА_9 (магазин, АДРЕСА_2 ), ФОП ОСОБА_10 (адміністративні та складські приміщення, АДРЕСА_3 ) МПП «КАЧЕСТВО» (офісні приміщення, магазин, АДРЕСА_4 ), ФОП ОСОБА_11 (виробнича база АДРЕСА_5 ), ФОП ОСОБА_12 (гараж, АДРЕСА_6 ), ФОП ОСОБА_13 ( АДРЕСА_7 ) (а.с. 51),та їх спеціальний режим охорони. Отже, приймаючи до уваги встановлене вище, суд дійшов висновку, що звільнення спірних приміщень від обладнання, яке належить відповідачу, призведе до тривалого відключення від електричної енергії суб`єктів господарювання, розташованих по АДРЕСА_8 . За вказаних обставин, необхідно відмовити у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення ПАТ «Сумиобленерго» із нежитлових приміщень трансформаторних 2-5, що знаходяться в нежитловій будівлі Літера Д загальною площею 313,8 кв.м, розташованій у АДРЕСА_1 . Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сумиобленерго» необхідно стягнути компенсацію судового збору за апеляційний перегляд справи у розмірі 1261,20 грн. Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч.1 ст. 374, п. п. 1, 3, 4 ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 376, ст.ст. 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сумиобленерго» задовольнити. Скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 квітня 2021 року та прийняти постанову. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» про усунення перешкод у користуванні належним йому нерухомим майном шляхом виселення. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сумиобленерго» (м. Суми, вул. Івана Сірка, буд. 7, Код ЄДРПОУ 23293513) компенсацію судового збору за апеляційний перегляд справи у розмірі 1261 гривня 20 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - О.Ю. Кононенко Судді : В.І. Криворотенко О.І. Собина