Постанова Київський апеляційний суд № 756/511/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. №22-ц/824/8038/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 756/511/19 17 червня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Левенця Б.Б. - Борисової О.В. при секретарі - Гоін В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року, ухвалене під головуванням судді Шевчука А.В., у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,- в с т а н о в и в: 14 січня 2019 року Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» звернулось до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди. На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 25 жовтня 2017 року Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_2 уклали договір страхування PVP.S №1703225 майнових інтересів власника автомобіля «PEUGEOT 301», д.н.з. НОМЕР_1 . Зазначає, що 30 червня 2018 року в м. Києві на перехресті вул. Велика Житомирська- Володимирська сталася дорожньо- транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були: автомобіль «GREAT WALL» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , автомобіль «Nissan» д.н.з. НОМЕР_3 , яким керувала ОСОБА_3 та застрахований автомобіль «PEUGEOT301», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 . Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2018 року встановлено, що дорожньо- транспортна пригода сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 . У результаті ДТП був пошкоджений автомобіль страхувальника. Відповідно до висновку/калькуляції № 129783 від 05 липня 2018 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «PEUGEOT 301», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 180 114, 55 грн., зазначена дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 18 липня 2018 року співробітник АТ «Просто-страхування» було складено страховий акт № 129783, відповідно до якого страхове відшкодування становить 100 000, 00 грн. Зазначає, що відповідно до реєстру готівкових/безготівкових термінових переказів від суб`єктів господарювання станом на 02 серпня 2018 року АТ «ПРОСТО -страхування» виплатило страхувальнику відшкодування в розмірі 100 000, 00 грн. З огляду на вище викладене, просило суд стягнути з ОСОБА_1 , як з винної особи, на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» затрати по виплаті страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі 100 000, 00 грн. та судові витрати пов`язані із оплатою професійної правової допомоги у розмірі 3 000, 00 грн. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року позов Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 накористь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО - страхування» витрати, пов`язані із правничою допомогою у розмірі 3000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО - страхування» суму сплаченого судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 09 квітня 2021 року відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, постановлено без повного та всебічного дослідження обставин справи. Зазначає, щопозивачем було надано копію договору PVP.S №1703225 добровільного страхування наземних транспортних засобів від 25.10.2017 року, проте в даному договорі в графі «Страхувальник ОСОБА_2 » відсутній підпис страхувальника, отже у позивача не існувало жодних правових підстав для здійснення виплат на користь ОСОБА_2 згідно договору страхування, оскільки даний договір є недійсний. Звертає увагу на те, що до позовної заяви позивачем не було долучено документів, які б підтвердили факт виплати страхувальнику страхового відшкодування, так як наданий позивачем реєстр готівкових/безготівкових термінових переказів від суб`єктів господарювання станом на 02.08.2018 року не є належним та допустимим доказом виплати коштів страхувальнику, оскільки не є первинним бухгалтерським документом. Зазначає, що позивач повинен був надати до суду першої інстанції первині бухгалтерські документи про сплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 , докази направлення претензії на адресу відповідача, копію укладеного між позивачем та страхувальником договору страхування. Стосовно витрат на правову допомогу відповідач зазначає, що 16 квітня 2018 року між ПрАТ «ПРОСТО-страхування» та Адвокатським бюро «Синюк та партнери» було укладено договір про надання правової допомоги по відшкодуванню шкоди по страховому випадку, який відбувся із застрахованим транспортним засобом «PEUGEOT 301», д.н.з. НОМЕР_1 , тоді як дорожньо-транспортна пригода сталася 30 червня 2018 року. Зазначає, що представником позивача не надано належних доказів на підтвердження своїх повноважень на підписання та подання позовної заяви від імені та в інтересах позивача, оскільки документи, долучені до позовної заяви на підтвердження повноважень представника, складені з численними порушеннями. 25 травня 2021 року представник позивача Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» адвокат Синюк Станіслав Леонідович подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності з вимогами чинного законодавства, суд в повному обсязі з`ясував обставини, що мають значення для справи, об`єктивно та в повному обсязі дослідив надані сторонами докази та вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Зазначив, що оскільки відповідач ставить під сумнів достовірність проведення позивачем виплати страхового відшкодування, позивач надає до відзиву копію платіжного доручення № 1158 від 29 липня 2018 року на загальну суму 140 904,82 грн., що відповідає банківському реєстру, який вже є в матеріалах справи. Звертає увагу суду на ту обставину, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП не була застрахована відповідно до вимог Закону України " Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів". Безпідставними вважає доводи апеляційної скарги про те, що на підтвердження факту надання позивачу правової допомоги Адвокатським бюро " Синюк та партнери" надані суперечливі та недостовірні докази, з огляду на те, що між адвокатським бюро та Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування» договір про надання правової допомоги дійсно був укладений 16 квітня 2018 року, але за вказаним договором адвокатське бюро надає правову допомогу Приватному акціонерному товариству «ПРОСТО-страхування» по всім питанням та справам, які виникають у страхової компанії, в тому числі, надавало і правову допомогу у даній справі за наслідками ДТП, яка мала місце 30 червня 2018 року. Після визнання події страховим випадком та складання страхового акту, справа в електронному вигляді направляється страховою компанією до адвокатського бюро для надання правової оцінки та ведення досудової, в тому числі, і претензійної роботи. З огляду на те, що у даній справі було прийнято рішення про доцільність звернення з позовом до суду, то у адвокатського бюро виникла необхідність у отриманні оригіналів страхової справи, яка і була передана в паперовому вигляді 31 жовтня 2018 року, хоча робота по даній справі працівниками адвокатського бюро проводилась одразу після визнання події страховим випадком. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Грушко Олексій Олександрович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» адвокат Синюк С.Л. в судове засідання не з`явився, про розгляд справи судом повідомлявся, у відзиві просив суд розглядати справу у його відсутності, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності представника позивача. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 25.10.2017 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «ПРОСТО-страхування» було укладено договір PVP.S №1703225 про добровільне страхування наземного транспортного засобу - автомобіля «PEUGEOT 301», д.н.з. . НОМЕР_1 . Відповідно до умов п.1.8 договору, страхова сума визначена в розмірі 100 000,00 грн., безумовна франшиза- 0%. (а.с. 5). З постанови Шевченківського районного суду від 20 липня 2018 року вбачається, що 30 червня 2018 року, о 21 годині 35 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Грейт Вол, д.н.з. НОМЕР_2 на перехресті вул. Велика Житомирська - Володимирська в м. Києві, всупереч вимогам п.п. 2.3 «б», 16.13 ПДР України, був неуважним, не надав перевагу в русі транспортному засобу, який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Пежо, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобілем Ніссан, д.н.з. НОМЕР_4 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. Вказаною постановою було визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340, 00 грн. (а.с. 14) Вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «PEUGEOT 301», д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок ДТП, відповідно до висновку/калькуляції №129783 від 05.07.2018 року, становить 180 114,55 грн. (а.с. 34-39). 02.07.2018 року ОСОБА_2 повідомив страховика ПрАТ «ПРОСТО-страхування» про подію, що має ознаки страхового випадку. Згідно страхового акта ПрАТ «ПРОСТО-страхування» від 18 липня 2018 року № 129783 випадок, що стався 30 червня 2018 року, страховиком було визнано страховим та було прийнято рішення про виплату страхове відшкодування у розмірі 100 000 грн. (а.с. 41) З реєстру готівкових/безготівкових термінових переказів ПрАТ «ПРОСТО-страхування» станом на 02 серпня 2018 року вбачається, що ОСОБА_2 21.07.2018 року було виплачено страхове відшкодування у сумі 100 000,00 грн. Задовольняючи позов Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, суд першої інстанції посилався на те, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, так як позивачем підтверджено факт виплати страхового відшкодування потерпілій особі ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну йому внаслідок пошкодження його автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди 30 червня 2018 року, яка сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 ПДР . З огляду на зазначене, наявні визначені законом підстави для стягнення із винної у ДТП особи відповідача у справі ОСОБА_1 на користь позивача ПрАТ «ПРОСТО-страхування» витрат по виплаті страхового відшкодування у розмірі 100 000,00 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він зроблений судом на підставі повного та об`єктивного встановлення дійсних обставин справи та досліджених в судовому засіданні доказів, з огляду на наступне. Так, статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією. Позивачем ПрАТ «ПРОСТО-страхування», на виконання вимог договору добровільного страхування наземних транспортних засобів PVP.S №1703225 від 25 жовтня 2017 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_2 , було виплачено страхове відшкодування у розмірі 100 000,00 грн. Таким чином, до позивача, в межах фактично здійсненої страхової виплати, перейшло право вимоги, яке страхувальник ОСОБА_2 мав до особи, відповідальної за завдані збитки, а саме: до ОСОБА_1 . Враховуючи те, що ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30 червня 2018 року та у пошкодженні автомобіля ОСОБА_2 «PEUGEOT301», д.н.з. НОМЕР_1 та те, що страховик здійснив перерахування страхової суми на відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_2 внаслідок пошкодження його автомобіля під час ДТП 30 червня 2018 року в межах страхової суми в розмірі 100 000,00 грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» має право вимоги до винної особи ОСОБА_1 щодо стягнення виплаченого ним страхового відшкодування у розмірі 100 000,00 грн., та обґрунтовано стягнув дану суму з відповідача на користь позивача. Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аналогічні положення містяться в частині першій статті 990 ЦК України. Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. Таким законом, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Натомість регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим виникло нове правовідношення, пов`язане саме з регресною вимогою. Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України. Враховуючи викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є суброгацією. Аналізуючи, зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вірно вирішив спір по суті, проте помилково послався в мотивувальній частині судового рішення на те, що правовідносини у даній справі регулюються ст. 1191 ЦК України та у резолютивній частині рішення на те, що сума здійсненого страхового відшкодування стягується з відповідача на користь позивача в порядку регресу, так як між сторонами у даній справі склались суброгаційні правовідносини, які регулюються ст. 993 ЦК України. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції, виключивши з мотивувальної частини судового рішення посилання на ст. 1191 ЦК України та з резолютивної частини судового рішення виключити посилання на стягнення суми здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу, вказавши, що стягнення суми здійсненого страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн. здійснюється в порядку суброгації. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в договорі PVP.S №1703225 добровільного страхування наземних транспортних засобів від 25.10.2017 року, укладеному між позивачем Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування» та ОСОБА_2 , в графі «Страхувальник ОСОБА_2 » відсутній підпис страхувальника, а тому вказаний договір є недійсним, колегія суддів відхиляє,так як недійсним у встановленому законом порядку вказаний договір не визнався. В матеріалах справи ( а.с. 107) є копія вказаного договору в якій в графі "Страхувальник ОСОБА_2 " проставлений підпис страхувальника. Сторони вказаного договору визнають його дійсність. Доводи апеляційної скарги про те, що до позовної заяви позивачем не було долучено документів, які б підтвердили факт виплати ним страхувальнику відшкодування, колегія суддів відхиляє, так як на підтвердження здійснення страхової виплати страхувальнику Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» надало до суду копію реєстру готівкових/безготівкових термінових переказів ПрАТ «ПРОСТО-страхування» станом на 02 серпня 2018 року, всього на суму 140 904,82 грн. з якого вбачається, що в числі виплат іншим страхувальникам, ОСОБА_2 21.07.2018 року також було виплачено страхове відшкодування у сумі 100 000,00 грн. Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу, на спростування доводів апеляційної скарги, представником позивача надано копію платіжного доручення № 1158 Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» від 20.07.201 року на суму 140 904,82 грн., Банк отримувач АТ " Ощадний банк". Призначення платежу: перерахування коштів згідно реєстру від 20.07.2018 року МТ-180720232200 за договором від 01.02.2017 11/5-02/28 для виплат через СТП без ПДВ. Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, які складаються з витрат на правову допомогу в розмір 3000,00 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн., з огляду на наступне. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву - частина 8 статті 141 ЦПК України. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги - частина 3 статті 137 ЦПК України. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги, та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. З наданих суду доказів вбачається, що 16 квітня 2018 року між ПрАТ «ПРОСТО-страхування» та Адвокатським бюро «Синюк та партнери» було укладено договір про надання правової допомоги №

1. В якості додатку до вказаного договору надано реєстр страхових справ, переданих ПрАТ «ПРОСТО-страхування» Адвокатському бюро «Синюк та партнери», в якому під № 14 зазначено страхову справу № 129783, страхувальник - ОСОБА_2 , учасник ДТП - ОСОБА_1 , сума збитку-100 000,00 грн., витрати на правову допомогу - 3000,00 грн. Загальна сума п витрат на правову допомогу по 16 договорам - 49 000,00 грн З копії ордеру вбачається, що інтереси позивача ПрАТ «ПРОСТО-страхування» в усіх судах будь- якої юрисдикції представляє адвокат Синюк С.Л. До позовної заяви було надано детальний опис виконаних для надання правової допомоги робіт від 31 жовтня 2018 року, з якого вбачається, що вартість наданих послуг при вартості однієї нормо години 600, 00 грн. становить 3 000, 00 грн. З копії платіжного доручення № 17601 від 2 жовтня 2018 року ПрАТ «ПРОСТО-страхування» вбачається, що на користь Адвокатського об`єднання " Синюк та партнери" було сплачено 49 000,00 грн. на оплату юридичних послуг за договором № 1 від 16.04.2018 року, згідно рахунку № 14 від 02.10.2018 року. На підтвердження розміру понесених витрат по сплаті судового збору при поданні позову позивачем було надано суду копію платіжного доручення № 22657 від 17.12.2018 року на суму 1762,00 грн. ( а.с. 57). За положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Враховуючи зазначені вимоги процесуального закону та надані докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат по оплаті правової допомоги в сумі 3000,00 грн. та по сплаті судового збору в розмір 1762,00 грн. Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що договір про надання правової допомоги було укладено між АТ «Просто- страхування» та Адвокатським бюро «Синюк та партнери» 16 квітня 2018 року, тоді як ДТП відбулась 30 червня 2018 року, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат, так як зі змісту п.2.1 вказаного договору вбачається, що він укладений між сторонами на представництво інтересів АТ «ПРОСТО-страхування» у всіх справах, в судах різних юрисдикцій, а не тільки у даній справі. За наведених обставин, колегія суддів приходить висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Оболонського районного суду м.Києва від 17 лютого 2021 року необхідно змінити, виключити з мотивувальної частини судового рішення посилання суду на ст. 1191 ЦК України та з резолютивної частини судового рішення виключити посилання на стягнення суми здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу, вказавши, що стягнення суми здійсненого страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн. здійснюється в порядку суброгації. В іншій частині рішення суду залишити без змін. До суду апеляційної інстанції представником позивача ПрАТ «ПРОСТО-страхування» адвокатом Синюком С.Л. надано докази понесених позивачем витрат по оплаті правової допомоги адвоката в суді апеляційної інстанції в сумі 5000,00 грн., які просить стягнути з відповідача. На підтвердження обгрунтованості вказаних витрат надав суду детальний опис робіт, вартість години роботи, кількість годин та вартість послуги, а саме:

1. Консультація позивача щодо порядку та строків надання правової допомоги адвокатом по зазначеній справі - 1 година-700,00 грн.;

2. Підготовчі дії: з`ясування чи мали місце обставини ( факти) про які вказує відповідач, та якими доказами вони підтверджуються; з`ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин; визначення правової норми, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням висновків Верховного Суду; збір необхідних доказів на підтвердження позовних вимог; аналіз судової практики. Витрачено - 3 години, вартість 2100,00 грн.

3. Підготовка відзиву в суд; в разі необхідності, участь в судових засіданнях. Витрачено- 3,10 год.,вартість 2200,00. Всього вартість послуг адвоката - 5000,00 грн. Також представником відповідача надано суду копію рахунку-фактури № 10 від 06 травня 2021 року на оплату юридичних послуг відповідно до договору № 1 від 02.01.2020 року на суму 92 000,00 грн. Платник: АТ «ПРОСТО-страхування». Постачальник : АБ " Синюк та партнери" та копію платіжного доручення № 7659 від 06 травня 2021 року відповідно до якого АТ «ПРОСТО-страхування» сплатило АБ " Синюк та партнери" в якості оплати юридичних послуг 92 000,00 грн. за договором № 1 від 02.01.2020 року. В якості додатку до вказаного договору про надання правничої допомоги № 1 від 02.01.2020 року представником надано акт виконаних робіт від 31 травня 2021 року, відповідно до якого Адвокатське бюро " Синюк та партнери" надало ПрАТ «ПРОСТО-страхування» правову допомогу за період травень 2021 року згідно переліку справ, зокрема і у справі за позовом АТ «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 , розмір витрат на правову допомогу у даній справі - 5000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг за травень - 92 000,00 грн. Представник відповідача заперечував проти розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, посилався на те, що представником позивача не надано суду договору про надання правової допомоги від 02.01.2020 року, на підставі якого він здійснює свої повноваження в суді апеляційної інстанції та яким визначається порядок оплати послуг адвоката. Зазначав також, що вказані витрати на правову допомогу є необгрунтованими та завищеними. Аналізуючи надані докази, доводи та заперечення учасників справи, вимоги процесуального закону, колегія суддів приходить до висновку про те, що представником позивача на підтвердження своїх доводів щодо понесених позивачем витрат по оплаті правої допомоги адвоката в суді апеляційної інстанції в сумі 5000,00 грн., не надано договору про надання правової допомоги від 02.01.2020 року, на підставі якого видано ордер № 1061200 на представництво інтересів позивача адвокатом Синюком С.Л. в Київському апеляційному суді. Відсутність вказаного договору позбавляє суд апеляційної інстанції можливості перевірити умови оплати послуг адвоката, визначені сторонами у договорі, та правильність і обгрунтованість зроблених представником позивача розрахунків вказаних витрат позивача, а тому не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5000,00 грн. Керуючись ст.ст.512,514, 990,993 ЦК України, ст.ст. 25,27 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 133,137,367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року змінити, виключити з мотивувальної частини судового рішення посилання суду на ст. 1191 ЦК України та з резолютивної частини судового рішення виключити посилання на стягнення суми здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу, вказавши, що стягнення суми здійсненого страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн. здійснюється в порядку суброгації. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 17 червня 2021 року. Головуючий: Судді: