Постанова 4824 № 753/12898/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/9421/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 753/12898/15-ц 17 червня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Левенця Б.Б. - Борисової О.В. при секретарі - Гоін В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 адвоката Костишеної Вікторії Леонідівни на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року, постановлене під головуванням судді Сухомлінова С.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кириленко Людмила Василівна про витребування майна з чужого незаконного володіння,- в с т а н о в и в: 13 липня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кириленко Людмила Василівна про витребування майна з чужого незаконного володіння. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що в провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 753/11346/13-ц за його позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хабанець Володимир Петрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко Віра Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Муравйова Оксана Іванівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голубнича Ольга Василівна про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хабанець Володимир Петрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко Віра Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Муравйова Оксана Іванівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голубнича Ольга Василівна про визнання добросовісним набувачем та відшкодування моральної шкоди. Зазначає, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2014 року його позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а в задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. На виконання вказаного рішення суду 02 липня 2014 року Дарницьким районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 753/11346/13. Зазначає, що 26.06.2016 року ОСОБА_4 подав до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві заяву, в якій зазначив, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження про витребування квартири АДРЕСА_1 та просив завершити будь-які дії щодо вказаної квартири, оскільки 10.06.2015 року ним куплено цю квартиру у ОСОБА_3 . На підтвердження викладеного надав копії документів, в тому числі, копію договору купівлі- продажу квартири від 10.06.2015 року. Звертає увагу, що на час укладання цього договору купівлі-продажу квартира належала йому в порядку спадкування та ОСОБА_3 була обізнана про те що, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26.02.2014 року було визнано недійсним договір купівлі- продажу вказаної квартири від 24 червня 2010 року. З огляду на те, що спірна квартира вибула з його власності поза його волею, просив витребувати її з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 . Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року позов задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 належну ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 ,загальною площею 40,50 кв.м. Стягнуто на користь ОСОБА_8 з ОСОБА_9 та ОСОБА_4 по 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судових витрат з кожного. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 30 квітня 2021 року представник особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 адвокат Костишена Вікторія Леонідівна подала до суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним. Суд першої інстанції не залучив ОСОБА_1 до розгляду справи, хоча рішення у даній справі безпосередньо зачіпає його права та обов`язки, так як він є власником спірної квартири. Зазначає, що 22 серпня 2015 року ОСОБА_1 придбав за договором купівлі- продажу квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 . Даний договір посвідчений Кисельовою Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 1514. Відповідно до умов вказаного договору продавець ( ОСОБА_4 ) передав, а покупець ( ОСОБА_1 ) придбав у власність квартиру, що складається з 1 (однієї) жилої кімнати, загальною площею 40,50 кв.м., з яких -17,30 кв.м. жилої площі. Відповідно до абз. 3 п.1 договору купівлі-продажу, квартира, що відчужувалась належала ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Кириленко Л.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 10 червня 2015 року. За умовами п. 5 договору, за ствердженням продавця відчужувана квартира на момент укладення цього договору нікому не відчужена, в спорі і під заставою не перебуває, прав щодо неї у третіх осіб, як в Україні, так і за її межами, немає, як вклад до статутного фонду (капіталу) юридичних осіб вона не передана, фінансових зобов`язань по утриманню квартири немає. Відповідно до вимог п.п. 8-9 договору, за даними, отриманими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н.В. від 22 серпня 2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з Реєстру прав власності на нерухоме майно, з Державного реєстру іпотек, з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, квартира під забороною, арештом, в іпотеці не перебуває. Зазначає, що відсутність податкової застави перевірено за Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави, що отриманий ОСОБА_10 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 22 серпня 2015 року. Відповідно до п. 11, договір вважається укладеним з моменту нотаріального посвідчення, а право власності на квартиру у покупця виникає з моменту державної реєстрації. В пункті 13 договору зазначено, що відповідно до довідки №63 (Форма №3) від 20.08.2015 року, виданої Житлово-будівельним кооперативом «ІЗУМРУД-З» Дарницького районного м. Києва в вищевказаній квартирі зареєстровані особи відсутні. Сторони домовились, що продавець зобов`язується знятися з реєстраційного обліку проживання та зняти всіх зареєстрованих осіб у вказаній квартирі, звільнити квартиру та передати ключі покупцю у строк до 22 серпня 2015 року включно. Зазначає, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 22.08.2015 року приватним нотаріусом Кисельовою Н.В., квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_11 у ОСОБА_12 ,реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 . Отже, з 22 серпня 2015 року ОСОБА_1 володів, користувався своєю квартирою безперешкодно. Проте, 26 квітня 2021 року до квартири АДРЕСА_1 прийшли невідомі особи, серед яких був чоловік, який назвався ОСОБА_2 , який заявив, що саме він власник даної квартири та ознайомив ОСОБА_1 з рішенням Дарницького районного суду міста Києва №753/12898/15-ц від 31.03.2016 року та з ухвалою Дарницького районного суду м. Києва №753/2658/21 від 18.02.2021 року. З даних судових документів ОСОБА_1 дізнався про судовий спір щодо його власної квартири, рішення по якому прийнято без залучення його до участі у справі, як власника квартири. Також ОСОБА_1 тільки від ОСОБА_2 дізнався, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно з 11.03.2019 року державним реєстратором КП «Київжитлоспецексплуатація» Рисак Оленою Олександрівною внесено інші відомості щодо власника спірної квартири, а саме: на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва №753/12898/15-ц від 31.03.2016 року та рішення Дарницького районного судум. Києва № 753/11346/13- ц від 26.02.2014 року державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень № 45920687 від 13.03.2019 року на квартиру по АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 . Звертає увагу, що судом першої інстанції не досліджено та не встановлено хто був власником спірного майна на час розгляд справи та ухвалення судового рішення і витребувано майно з незаконного володіння у неналежного відповідача, оскільки з 22.08.2015 року власником спірної квартири був ОСОБА_1 . 14 червня 2021 року від позивача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він зазначає, що звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_4 13.07.2015 року, тобто, більш ніж за місяць до "відчуження" ОСОБА_13 його квартири ОСОБА_1 . Зазначає, що ст. 387 ЦК України, яка встановлює право звертатися із віндикаційним позовом, передбачає можливість витребувати своє майно не тільки від особи, яка без достатніх правових підстав набула право власності на таке майно (власника), але й від особи, яка фактично володіє цим майном (володільця). Вважає, що доказів того, що ОСОБА_4 фактично перестав користуватися спірною квартирою у Дарницького районного суду м. Києва, на момент ухвалення рішення, не було. Під час розгляду справи відповідач до суду першої інстанції не з`явився, своїх письмових заперечень не направляв. Більш того, ОСОБА_4 , як "новий власник" квартири, скористався своїм правом і через два дні після "придбання" квартири (12.06.2015) зареєстрував у спірній квартирі місце проживання ОСОБА_14 , яка відповідно до п. 8 договору купівлі-продажу квартири від 10.06.2015 та п. 12.10. договору купівлі-продажу квартири від 22.08.2015 є його дружиною. Вказані обставини свідчать про те, що K.M. Жайворонок та члени його родини, попри рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31.03.2016 року, продовжують користуватися спірною квартирою. Крім того,в судовому засіданні, яке відбулось 18.02.2021 року за його заявою по справі № 753/2658/21 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.03.2016 року у справі № 753/12898/15ц, представник ОСОБА_4 - адвокат Дроган Олена Василівна вказала Дарницькому районному суду м. Києва, що її довіритель не має жодних претензій до ОСОБА_15 та визнає право власності на вказану квартиру за останнім. Про укладений 22.08.2015 року K.M. Жайворонком договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_16 адвокат О.В. Дроган місцевий суд не повідомила. В судовому засіданні особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 та його представник адвокат Костишена Вікторія Леонідівна повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Дєточка Дмитро Юрійович проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представник третьої особи: Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кириленко Людмила Василівна в судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи судом повідомлялись, причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсною довіреність від 4 червня 2010 року, видану від імені ОСОБА_17 на ім`я ОСОБА_5 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 24 червня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. між ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності від 4 червня 2010 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хабанець В.П., від імені ОСОБА_17 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 40,50 кв.м. в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_17 та витребувано вказану квартиру у ОСОБА_3 . (а.с. 5-10) Ухвалою Київського апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2014 року залишено без змін. (а.с. 11-16) 02 липня 2014 року Дарницьким районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 753/11346/13 на виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 лютого 2014 року. (а.с. 61-62) На підставі вказаного виконавчого листа 16 лютого 2015 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження. (а.с. 17) З копії договору купівлі- продажу від 10 червня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кириленко Л.В., вбачається, що гр. ОСОБА_3 передала у власність, а гр. ОСОБА_4 набув у власність квартиру АДРЕСА_1 . Зареєстровано в реєстрі за № 1093. (а.с. 23-24) З копії договору купівлі- продажу від 22 серпня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н.В., вбачається, що ОСОБА_4 передає, а ОСОБА_1 приймає у власність квартиру АДРЕСА_1 . Зареєстровано в реєстрі за № 1514. (а.с. 198-200) Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 22.08.2015 року, власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі- продажу від 22.08.2015 року є ОСОБА_1 . (а.с. 201) Задовольняючи позов ОСОБА_2 , витребовуючи з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 належну ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 40,50 кв.м., суд першої інстанції посилався на те, що договір купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1 був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 10.06.2015 року, тобто, вже після набрання законної сили рішенням Дарницького районного суд м.Києва від 26.02.2014 року по справі № 753/11346/13-ц, яким за ОСОБА_2 визнано право власності на дану квартиру в порядку спадкування, а тому спірна квартира вибула з його власності поза його волею і має бути витребувана з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 . З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитись не може, з огляду на наступне. Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України). Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15). Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388). За змістом статті 388 ЦК України, майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18) погодилася з цим висновком Верховного Суду України. З досліджених доказів встановлено, що на підставі рішення Дарницького районного суду м.Києва від 26 лютого 2014 року, яке набрало законної сили 11.06.2014 року, за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 40,50 кв.м. в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_17 , витребувано вказану квартиру у ОСОБА_3 . Відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 10 червня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кириленко Л.В., ОСОБА_3 передала у власність, а ОСОБА_4 набув у власність квартиру АДРЕСА_1 . В липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про витребування квартири АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння. На момент звернення позивача до суду першої інстанції з вказаним позовом, власником квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_4 , до якого ОСОБА_2 і звернувся з позовом. Розгляд справи було здійснено судом першої інстанції 31 березня 2016 року у відсутності відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , так як вони в судове засідання не з`явились З доводів апеляційної скарги представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 адвоката Костишеної Вікторії Леонідівни та наданих до скарги доказів вбачається, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції власником квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_1 на підставі укладеного між ним та ОСОБА_4 договору купівлі- продажу від 22 серпня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н.В. Набуте ОСОБА_1 право власності на спірну квартиру було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.08.2015 року приватним нотаріусом Кисельовою Н.В. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції стосується його права власності на спірну квартиру, проте, він не був залучений до участі у даній справі. Згідно з вимогами ст. 33 ЦПК України ( в редакції на час розгляду справи та ухвалення оскаржуваного рішення) суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку. Згідно вимог ч.1, ч.2 ст.11 ЦПК України ( в редакції на час розгляду справи та ухвалення оскаржуваного рішення), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Статтею 119 ЦПК України ( в редакції на час розгляду справи та ухвалення оскаржуваного рішення) встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. З огляду на зазначене, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 роз`яснено, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. З огляд на те, що апелянт ОСОБА_1 став власником спірної квартири з 22 серпня 2015 року і був її власником на час ухвалення оскаржуваного рішення Дарницького районного суду м.Києва від 31 березня 2016 року, але залучений до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кириленко Людмила Василівна про витребування майна з чужого незаконного володіння, в якості відповідача не був. Суд апеляційної інстанції, відповідно до основних принципів цивільного процесу та наданих чинним ЦПК України повноважень, не має права залучати відповідачів на стадії апеляційного провадження. Спірна квартира за рішенням суду першої інстанції витребувана з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 , який вже не був власником та володільцем вказаного майна, а тому є неналежним відповідачем у справі за віндикаційним позовом, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість доводів апеляційної скарги щодо неповноти з`ясування судом першої інстанції дійсних обставин справи та перевірки наданих доказів та про наявність підстав для скасування рішення Дарницького районного суду м.Києва від 31 березня 2016 року та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кириленко Людмила Василівна про витребування майна з чужого незаконного володіння, як пред`явленого до неналежного відповідача. Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до вимог ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються : 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову- на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За результатами розгляду справи судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 адвоката Костишеної Вікторії Леонідівни задоволено повністю, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволені позову. За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі - 5 481, 00 грн., а тому з позивача на користь особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 481, 00грн. Керуючись ст.ст. 317,319,388 ЦК України, ст.ст. 11,33,119 ЦПК України ( в редакції на час розгляду справи та ухвалення оскаржуваного рішення), ст.ст. 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 адвоката Костишеної Вікторії Леонідівни задовольнити. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кириленко Людмила Василівна про витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 5 481, 00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст судового рішення складено 17 червня 2021 року Головуючий: Судді: