Постанова Київський апеляційний суд № 369/14720/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/824/345/2021 Головуючий суддя у 1-й інстанції: Лисенко В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2021 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Сітайло О.М., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника Гарбуза М.В.,потерпілого ОСОБА_2 , розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргузахисника Гарбуза М.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 лютого 2020 року, ВСТАНОВИЛА: Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього штраф в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів, що становить 340 грн; провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Суд першої інстанції встановив, що 08 листопада 2019 року близько 19 год. 30 хв. по вулиці Центральній, 43 села Личанка Києво-Святошинського району Київської області водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та вчинив зіткнення з транспортним засобом Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку, чим порушив вимоги п.п. 11.3; 11.4 ПДР, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Захисник Гарбуз М.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 лютого 2020 у частині притягнення за ст. 124 КУпАП, провадження закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, мотивуючи тим, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на доказах; суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо механізму ДТП, місця зіткнення, наявності слідів ДТП - осипу скла та пластику; протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 310281 за ст. 124 КУпАП не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки містить виправлення та неточності щодо дати та часу вчинення; вказівка у протоколі на порушення ОСОБА_1 п. 11.4 ПДР України не узгоджуються з фактичними обставинами, оскільки на ділянці дороги, де відбулося зіткнення, наявний двосторонній рух з однією смугою руху в одному напрямку. Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Гарбуза М.В., які підтримали апеляційну скаргу; пояснення потерпілого ОСОБА_2 , який заперечував проти апеляційної скарги, дослідивши письмові пояснення свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; дослідивши інші докази, наявні в матеріалах справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника Гарбуза М.В. в інтересах ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Проте при розгляді даної справи про адміністративне правопорушення суддя місцевого суду цих вимог закону не дотримався. Відповідно до п. 11.3 ПДР України на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу. Відповідно до п. 11.4 ПДР України на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги. Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №310281від 08 листопада 2019 року, 08 листопада 2019 року близько 19 год. 30 хв. по вул. Центральній, 43 у селі Личанка Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та вчинив зіткнення з транспортним засобом Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку. В наслідок ДТП т/з отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п. 11.3, 11.4 ПДР України. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не визнав та пояснив, що рухався на автомобілі Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , по вулиці Центральній у межах своєї смуги руху, раптово автомобіль Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався на зустріч, виїхав на його смугу руху, в результаті чого сталося зіткнення. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснив, що рухався на автомобілі Subaru Forester, д.н.з. НОМЕР_2 , по вулиці Центральній; автомобіль, який рухався на зустріч - Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_1 , виїхав у його смугу руху; він з метою уникнення зіткнення зманеврував свій автомобіль до правого краю дороги, однак уникнути зіткнення можливості не було; після зіткнення його автомобіль зупинився одразу, а автомобіль під керуванням ОСОБА_1 зупинився на певній відстані від місця зіткнення, перетнувши повністю його смугу руху; наполягав, що зіткнення сталося у межах його смуги руху саме з вини водія ОСОБА_1 . У своїх письмових пояснень свідок ОСОБА_5 - пасажир автомобіля «Mercedes-Benz» та очевидець ДТП, вказав, серед іншого, що, "рухаючись по вулиці Центральній в с. Личанка, Києво-Святошинського району побачив, що їм на зустріч виїхав автомобіль «Subaru Forester» з включеним дальнім світлом фар, далі, не знає у який момент, зазначений автомобіль став з`їжджати з їхньої смуги руху на свою, однак не встиг, а тому відбулось зіткнення, як він зрозумів на смузі руху автомобіля «Mercedes-Benz»". Однак, наведені пояснення у частині фактичних обставин ДТП не знайшли свого підтвердження дослідженими судом доказами. Також суд критично оцінює досліджені апеляційний судом письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , наявні у матеріалах справи, з яких убачається, що очевидцями події вони не були, також в матеріалах відсутні об`єктивні дані, що зазначені особи перебували на місці події. Пояснення потерпілого ОСОБА_2 щодо фактичних обставин події послідовні та незмінні як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, об`єктивно підтверджуються даними протоколу про адміністративне правопорушення; даними схеми ДТП (місце зіткнення - 1,2 метри від краю смуги руху автомобіля «Subaru Forester» під керуванням ОСОБА_2 ; розташування транспортних засобів після зіткнення: автомобілі «Subaru Forester» та «Mercedes-Benz» після зіткнення знаходилися на узбіччі в напрямку руху автомобіля «Subaru Forester»; пошкодження автомобіля «Subaru Forester»: задня ліва дверцята, заднє ліве крило, задній бампер, вивернуте заднє ліве колесо; «Mercedes-Benz»: переднє ліве крило, передня ліва дверцята, капот, передній бампер, передня ліва блок фара) та у своїй сукупності свідчать про те, що зіткнення транспортних засобів сталося саме у смузі руху автомобіля «Subaru Forester», тобто у діях ОСОБА_1 вбачається порушення п. 11.3 ПДР України. При цьому, схема дорожньо-транспортної пригоди підписана ОСОБА_1 і ОСОБА_2 без будь-яких зауважень чи заперечень від учасників. Доказів на підтвердження того, що підпис в схемі дорожньо-транспортної пригоди від імені ОСОБА_1 виконаний не ним, як про це стверджує апелянт, у справі відсутні і апелянтом не надано. Твердження апелянта про те, що на схемі не вірно зазначене місце зіткнення транспортних засобів, оскільки відсутній осип, спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який пояснив, що задній бампер його автомобіля «лопнув» на дві частини, а фара автомобіля пошкодилася не безпосередньо під час первинного контакту транспортних засобів, а в наслідок того, що автомобіль зіткнувся у подальшому із бетонним парканом. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок порушення ним п. 11.3 ПДР України ґрунтується на даних, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР №310281, схемі дорожньо-транспортної пригоди від 08.11.2019 року та пояснення потерпілого ОСОБА_2 . Водночас суд апеляційної інстанції погоджується із доводами апеляційної скарги захисника у тій частині, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, безпідставно вказав на порушення ОСОБА_1 п. 11.4 ПДР України. Ізданих схеми ДТП убачається, щоділянка дороги, де сталася ДТП, із двостороннім рухом - по одній смузі для руху в кожному напрямку, що підтвердили ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а тому зазначений пункт 11.4 ПДР України у даному випадку є незастосовним та підлягає виключенню із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, оскільки передбачає «на дорогах із двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги руху в одному напрямку». Також, на переконання суду апеляційної інстанції безпідставно суд першої інстанції у мотивувальній частині свого рішення вказав, що ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнав в повному обсязі. Із наданих до суду першої інстанції письмових пояснень ОСОБА_1 убачається, що він категорично заперечував свою винність у вчиненому, як і в суді апеляційної інстанції, а тому вказане посилання суду підлягає виключенню як таке, що не відповідає дійсності. Твердження про наявні у протоколі про адміністративне правопорушення виправлення щодо року та часу його складання, на які вказує апелянт, на переконання суду апеляційної інстанції не є слушними, оскільки протокол за своєю формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а наявні у ньому неточності не впливають на доведеність винності і кваліфікацію дій ОСОБА_1 , оскільки знайшли своє відображення щодо часу та дати події (зафіксовані) в інших матеріалах справи. З огляду на зазначене, відсутні підстави стверджувати, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР №310281 від 18.11.2019 щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП є недопустимим доказом як такий, що не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. При цьому, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для призначення комплексної трасологічної авто-технічної експертизи та направлення матеріалів справи на додаткове оформлення, як про це заявив клопотання захисник, оскільки вирішення питання щодо доведеності винності ОСОБА_1 лежить у юридичній площині і не потребує застосування спеціальних знань; водночас матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття рішення за наслідками апеляційного розгляду. З огляду на викладене, вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню; постанова суду першої інстанції - зміні шляхом виключення з мотивувальної частини постанови суду першої інстанції посилання суду на порушення ОСОБА_1 п. 11.4 ПДР України та визнання вини ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, як такі, що не знайшли свого підтвердження доказами, наявними у матеріалах справи; в іншій частині постанову як законну, обґрунтовану та вмотивовану - залишити без зміни. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу захисника Гарбуза М.В. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, змінити: виключити із мотивувальної частини судового рішення посилання на порушення ОСОБА_1 п. 11.4 ПДР України та визнання ним вини за ст. 124 КУпАП. В іншій частині постанову залишити без зміни. Клопотання захисника Гарбуза М.В. про призначення комплексної трасологічної авто-технічної експертизи та про направлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення на додаткове оформлення - залишити без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду О.М. Сітайло