Постанова Закарпатський апеляційний суд № 309/3469/19

Справа № 309/3469/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 09 червня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: судді-доповідачки Готри Т. Ю., суддів Бисаги Т. Ю., Мацунича М. В., за участю секретарки судового засідання Терпай С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Сокирницької сільської ради, про визнання незаконним та скасування рішення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 26 червня 2020 року, ухвалене суддею Оросом Я.В., повний текст рішення складено 02.07.2020, в с т а н о в и в: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дружба» (далі СТОВ «Дружба»), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Сокирницької сільської ради, про визнання незаконним та скасування рішення. Позов обґрунтував тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 24 грудня 2009 року, а також свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.05.2009 № 27, він є власником будинку, прорабського будинку та навісу для худоби, які розташовані на колишньому господарському дворі СТОВ «Дружба». Факт господарського двору підтверджується довідкою від 22.08.2019 з державної статистичної звітності про наявність земель та їх розподіл за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2016. Відповідно до вимог земельного законодавства ним розпочато оформлення права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, на якій розташовані зазначені об`єкти нерухомості, що належать йому на праві приватної власності. Ця обставина підтверджується наказом управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 19.03.2018 № 465-ср. Зазначав, що в процесі оформлення права власності на земельну ділянку з листа відділу у Хустському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 13.08.2019 довідався, що землі господарського двору СТОВ «Дружба» у с. Сокирниця, на яких розташовані належні йому на праві приватної власності об`єкти нерухомості, згідно з рішенням зборів уповноважених членів АПССФ «Дружба» від 08.11.1997 (протокол № 2) віднесені до земель пайового фонду. Посилався, що це рішення загальних зборів членів АПССФ «Дружба» не є законним, оскільки відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємства і організаціям» паюванню підлягають, виключно, сільськогосподарські угіддя, а згідно з Методичними рекомендаціями щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених наказом Держкомітету України по земельних ресурсах, Міністерства сілького господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04.06.1996 № 47/172/48 схема поділу розробляється та затверджується лише щодо сільськогосподарських угідь. З огляду на це, вважав, що зазначеним рішенням загальних зборів неправомірно затверджено схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) СТОВ «Дружба» в частині, що стосується несільськогосподарських угідь господарського двору в с. Сокирниця (контур 132), а тому просив визнати незаконним і скасувати рішення зборів уповноважених членів АПССФ «Дружба» від 08.11.1997 (протокол № 2) в частині віднесення земель господарського двору в с. Сокирниця (контур 132) до земель пайового фонду, а також вирішити питання про судові витрати. Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 26 червня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із цим рішенням суду ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу внаслідок порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права. Скарга мотивована тим, що судом не розглянуто по суті клопотання відповідача про визнання ним позову з винесенням із цього приводу відповідного або рішення про задоволення позову, або ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону чи порушує права, свободи, інтереси інших осіб, з продовженням судового розгляду. Вважав, що оскільки судом ухвала про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову не приймалася, а відтак місцевий суд повинен був ухвалити рішення про задоволення позову. Посилався і на те, що судом першої інстанції належним чином не перевірені надані ним докази та не надано їм правової оцінки, так як під об`єктами належних йому на праві приватної власності нерухомого майна земельна ділянка належить власникам земельних часток (паїв), а тому оспорюваним рішенням відповідач позбавив його законного права на безкоштовну приватизацію землі. За наведених обставин просив оскаржене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити. Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач ТОВ СТОВ «Дружба» та третя особа Сокирницька сільська рада не скористалися. У судовому засіданні представниця позивача ОСОБА_1 - адвокатеса Орбан Н.Л. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з підстав наведених у ній. Представники відповідача ТОВ СТОВ «Дружба» та третьої особи Сокирницької сільської ради в судове засідання не з`явилися повторно, хоча про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, а тому їх неявка, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представниці позивача ОСОБА_1 адвокатки Орбан Н.Л., перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21 травня 2009 року за № НОМЕР_1 , виданого Сокирницькою сільською радою Хустського району Закарпатської області на підставі рішення виконкому Сокирницької сільської ради від 13.04.2009 № 9, ОСОБА_1 є власником Ѕ частини будинку та прорабського будинку по АДРЕСА_1 (а. с. 11). 24 грудня 2009 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_1 придбав у власність Ѕ частини будинку та навіс для худоби, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Ці об`єкти розташовані на земельній ділянці площа якої не встановлена /пункт 1 договору/ (а. с. 7-8). Як наслідок, за ОСОБА_1 зареєстровано це право власності на Ѕ частину будинку та навіс для худоби за вказаною адресою, що стверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 24968155 від 31.12.2009, реєстраційний номер 27340906 (а. с. 10). Наказом начальника Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 19.03.2018 № 465-сг ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,5000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Сокирницької сільської ради Хустського району Закарпатської області. Водночас ОСОБА_1 рекомендовано погоджений у порядку встановленому ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, подати на затвердження до цього управління Держгеокадастру (а. с. 15). СТОВ «Дружба» є правонаступником Агропромислової спілки селян, фермерів «Дружба» /АПССФ «Дружба/ (а. с.34-39). З довідки виданої СТОВ «Дружба» від 12.08.2019 № 4 вбачається, що належне ОСОБА_1 на праві приватної власності нерухоме майно по АДРЕСА_1 , отримане в рахунок майнових сертифікатів і розташоване на колишньому господарському дворі СТОВ «Дружба» (а. с. 16). Відповідно до листа відділу у Хустському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 13.08.2019 № 29-7-0.29-498/113-19 запроектована для відведення у власність ОСОБА_1 земельна ділянка розташована у контурі

132. За матеріалами схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) в АПССФ «Дружба», контур НОМЕР_2 , площею 35,3 га, угіддя сіножаті (землі сільськогосподарського призначення), включено до переліку контурів земель, які відносяться до земель пайового фонду (земельні ділянки першочергового розподілу). Схема поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) погоджена Хустською районною державною адміністрацією та затверджена зборами уповноважених членів АПССФ «Дружба» /протокол № 2 від 08.11.1997/ (а. с. 13). Згідно з випискою з протоколу № 2 від 08.11.1997 загальних зборів (зборів уповноважених) членів АПССФ «Дружба» Хустського району Закарпатської області було вирішено погодити представлену схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) в АПССФ «Дружба» і подати її на розгляд та затвердження до Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області (а. с. 14). Частинами першою та другою статті 22 ЗК України регламентовано, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, в тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (ч.3 ст.22 ЗК України). За положеннями статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. На час набуття ОСОБА_1 у власність як 21 травня 2009 року, так і 31 грудня 2009 року зазначеного вище нерухомого майна чинними були положення ст. 120 ЗК України в редакції Закону № 997-V (997-16) від 27.04.2007, оскільки Закон № 1702-VI (1702-17) від 05.11.2009 в частині нової редакції ст. 120 ЗК України набрав чинності лише з 01.01.2010, тобто вже після набуття позивачем права власності на об`єкти нерухомого майна. Отже, за приписами вимог ст. 120 ЗК України /в редакції Закону № 997-V (997-16) від 27.04.2007/ до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, установлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування (частина 1). Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування (частина 2). Із матеріалів справи вбачається, що при набутті ОСОБА_1 у власність зазначених об`єктів нерухомості, розмір земельної ділянки на яких вони розміщені не визначений, у тому числі і договором купівлі-продажу від 24.12.2009, та земельна ділянка на якій розташована ця нерухомість належить на праві колективної власності СТОВ «Дружба» (правонаступник - АПССФ «Дружба»), а відтак до ОСОБА_1 перейшло відповідне право лише на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею (спорудою), та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Колегія суддів констатує, що наказом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 19.03.2018 № 465-сг ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільського господарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, а не за рахунок земель належних відповідачу. За наведених вище положень Земельного кодексу України набуття громадянами у власність земельних ділянок здійснюється в порядку, встановленому законом. Однак позивач оспорює рішення зборів уповноважених членів АПССФ «Дружба» від 08.11.1997 (протокол № 2) в частині віднесення земель господарського двору у с. Сокирниця (контур 132) до земель пайового фонду, які при цьому не є вільними, перебувають у колективній власності СТОВ «Дружба», право на яке, у частині в якій бажає оформити за собою право власності ОСОБА_1 , не є припиненим в установленому законом порядку. З огляду на це, на переконання апеляційного суду, є правильним висновок місцевого суду, що оспорюваним рішенням від 08.11.1997 (протокол № 2) не порушуються права та інтереси ОСОБА_1 , так як йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності. Із приводу доводів апеляційної скарги про порушення місцевим судом вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України (у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подана відповідачем заява про визнання позову суперечить закону за наведених вище обставин. На переконання апеляційного суду, не постановлення судом ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовження судового розгляду, з урахуванням положень абзацу 2 ч. 2, ч. 3 ст. 376 ЦПК України, не призвело до неправильного вирішення справи та не є підставою для скасування чи зміни судового рішення. До того ж, як убачається з матеріалів справи заява відповідача про визнання позову надійшла до місцевого суду 29.11.2019 (а. с. 20), у підготовчому засіданні 03.12.2019, у судових засіданнях 24.12.2019, 30.01.2020, 19.02.2020, 09.06.2020, 26.06.2020 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ковач І.І. внаслідок визнання відповідачем позову не просив ухвалити рішення про задоволення позову, натомість у підготовчому засіданні просив призначити справу до судового розгляду (а. с. 24), розгляд справи вважав за доцільним проводити за відсутності учасників справи (а. с. 29,30), позицію про подальший рух справи залишав на розсуд суду (а. с. 50). Водночас представниця відповідача СТОВ «Дружба» - Дубчак Н.С. у судовому засіданні 19.02.2020 також вирішення даного спору залишала на розсуд суду. Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З урахуванням наведеного, апеляційний суд констатує, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності достатніми доказами своїх вимог, які не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону і фактичних обставинах справи та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Не може бути скасоване правильне по суті судове рішення лише з формальних підстав. Недоліки вирішення місцевим судом справи носять характер формальних міркувань, які не призвели до порушення прав і законних інтересів сторін та не впливають на правильність і справедливість ухваленого судом першої інстанції рішення. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої має суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справи «Серявин проти України» від 10.02.2010, заява № 4909/04). Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції його ухвалив із додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, оскаржене рішення суду є законним та обґрунтованим і відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 26 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів із дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 17 червня 2021 року. Суддя-доповідачка Судді