Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/596/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1125/21Головуючий по 1 інстанції Справа №711/596/21 Категорія: 304090300 Демчик Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2021 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Вініченка Б.Б., Гончар Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк» (далі АТ «А-Банк», банк) на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 березня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : У травні 2021 року АТ «А-Банк» звернулось до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 03 січня 2020 року остання приєдналася до Умов та Правил надання послуг А- Банку з метою укладення кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг в А-Банку їй було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідачка була ознайомлена і згідна з Умовами та правилами надання банківських послуг, банком надана повна інформація про умови кредитування, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Позивач свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі і на умовах, встановлених договором. ОСОБА_1 не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Як зазначив банк, в зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідачка станом на 12 грудня 2020 року має заборгованість на суму 20 672 грн. 26 коп., яка складається із наступного: 14 936 грн. 46 коп. - заборгованість за кредитом; 5735 грн. 80 коп. - заборгованість по відсоткам. На даний час вона продовжує ухилятись від виконання зобов`язань, заборгованість за договором не погашає, що стало підставою для звернення до суду із позовом, в якому банк просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 03 січня 2020 року у розмірі 20 672,26 грн. та судові витрати у розмірі 2102 грн. Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 березня 2021 року позовну заяву банку задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 03 січня 2020 року в розмірі 14 936 грн. 846 коп. та судовий збір в розмірі 1518 грн. 69 коп. У задоволенні інших вимог відмовлено. Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що надання банком відповідачу кредитних коштів у розмірі 3 138 грн. підтверджується розрахунком заборгованості, який не спростовано відповідачкою. Також судом враховано, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «А-Банк» не повернуті, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів у сумі 14 936,46 грн на підставі наданого банком розрахунку. Вимоги банку про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом місцевий суд вважав безпідставними, оскільки наявні у матеріалах справи Умови та Правила, які передбачали сплату процентів, пені, комісій не містять підпису ОСОБА_1 , а отже, позивач не довів, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодився на приєднання до цих Умов та Правил, ознайомившись з ними. Такі Умови та Правила суд першої інстанції не врахував як складову частиною укладеного між сторонами договору з посиланням на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справ №669/573/18. Рішення районного суду оскаржено банком в апеляційному порядку в частині недостягнутої суми заборгованості по відсоткам. Апелянтом вказано на те, що відповідачка підписала разом з договором і паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» за допомогою електронного підпису. У вказаному документі чітко визначені всі обговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та багато іншого. На переконання скаржника, в даному випадку слід було застосовувати практику ВС не у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, а іншу судову практику у справах, де присутній паспорт споживчого кредитування, а саме постанову ВС від 02 грудня 2020 року по справі № 284/157/20. Банк зазначає, що вказівка у паспорті споживчого кредитування у п. 4 Р. 7 паспорту про можливість того, що «умови договору будуть відрізнятися від інформації, наведеної у паспорті, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача» говорить про той факт, що кредитодавець вправі самостійно визначати розмір кредитного ліміту на картці, виходячи із фінансового стану позичальника та його історії обслуговування у банку. Апелянт переконує, що дане посилання жодним чином не змінює основні умови кредитування, такі як строк, відсоткову ставку, відповідальність за порушення, право дострокового погашення та інше. Щодо сумнівів суду відносно розрахунку заборгованості, то банк називає їх необгрунтованими, однак на підтвердження вірності розрахунку надає банківську виписку. Скаржник просить рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши в цій частині позовні вимоги в повному обсязі. Також просить стягнути на користь АТ «А-Банк» з відповідачки судовий збір за подання апеляційної скарги. На апеляційну скаргу відзив не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недотриманням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 03 січня 2020 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. (а.с. 7) У вказаній анкеті підписантка зазначила про те, що дана заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими у рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Умови кредитування, відомості про сукупну вартість кредиту останній роз`яснені і зрозумілі, рекламний буклет з тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування нею отриманий. Крім вказаної інформації, в анкеті-заяві міститься персональна інформація щодо клієнта та її контактні дані. Відомостей про бажаний тип банківського продукту, який хоче отримати ОСОБА_1 , тип та вид банківської картки, наявність кредитного ліміту та його розмір, розмір процентів за користування кредитом, строків та порядку повернення коштів, розміру пені та штрафних санкцій за несвоєчасне погашення кредиту, тощо в анкеті-заяві не зазначено. Звертаючись до суду з цим позовом, банк, на підтвердження наявності договірних відносин, заборгованості та її розміру, подав до суду розрахунок заборгованості. Виписку по кредитному договору надано банком тільки до суду апеляційної інстанції без обгрунтування поважності причин неподання такого доказу до суду першої інстанції та посилань на винятковість випадку для прийняття такого доказу разом із апеляційною скаргою. Виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) у сукупності з іншими доказами може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц. Проте, така виписка не була надана позивачем до районного суду, а нові докази, додані до апеляційної скарги та які не були надані суду першої інстанції, суд не приймає до уваги у силу вимог ч. ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України. В той же час, колегія суддів враховує, що у силу вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунгтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, рішення районного суду в частині задоволених судом позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту апеляційним судом не переглядається, а наданий позивачем новий доказ не приймається судом апеляційної інстанції. Перевіряючи доводи апелянта в частині стягнення заборгованості за процентами користування кредитними коштами, слід зазначити наступне. Умови та правила банківських послуг колегією суддів не вважаються частиною договору банківського обслуговування, що укладений між сторонами, як вірно не враховані і місцевим судом з посиланням на правовий висновок, викладений у постанові ВС від 03 липня 2019 року за результатами розгляду справи № 342/180/17. Таким чином, відсоткова ставка на залишок заборгованості за кредитом у розмірі 3, 7% річних, що нараховувалася банком згідно з розрахунком заборгованості, не може вважатися узгодженою між сторонами шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. 03 січня 2021 року ОСОБА_1 підписала за допомогою електронного підпису паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». Однак, підписання відповідачкою вказаного документу не спростовує висновків суду першої інстанції в частині необгрунтованості позовних вимог банку щодо нарахування відсотків за користуванян кредитними коштами у визначеному банком розмірі. Посилання в апеляційній скарзі на паспорт споживчого кредиту, який за доводами банку містить основні умови кредитування, колегією суддів визнаються безпідставними, оскільки такий документ не є належним та беззаперечним доказом щодо розміру процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту. Доказування не може грунтуватися на припущеннях, а обставини справи повинні встановлюватися на підставі належних, належних, допустимих та достовірних доказах. (ст.ст. 76-81 ЦПК України). Так, термін «Паспорт споживчого кредиту» випливає зі змісту Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які ОСОБА_1 не підписані, а зазначені у цьому паспорті споживчого кредиту процентна ставка та інші штрафні санкції за порушення умов договору стосуються кредитних карток типу і «Універсальна» і «Універсальна голд», а тому не можуть свідчати про узгодження цих умов кредитного договору між сторонами, що вимагає положення статей 3, 627 ЦК України. Позивачем у порушення вимог ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України не доведено належними та допустимими доказами яким саме типом банківської картки користувалася відповідачка. Крім того, колегія суддів враховує, що хоча паспорт споживчого кредиту і містить підпис відповідача, проте змістом вказаного документу передбачено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеній в цьому документі, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача. Вказівка апелянта на те, що такі посилання жодним чином не змінюють основних умов кредитування (строк, відсоткову ставку, відповідальність за порушення умов та дострокове погашення), а стосуються виключно розміру кредитного ліміту, не підтверджені належними доказами та грунтуються на однобічному тлумаченні позивачем таких умов. За вказаних обставин вказаний документ не може бути прийнятий судом як беззаперечний та допустимий доказ на підтвердження узгодження між сторонами розміру відсоткової ставки за користування кредитними кошами, а вимоги банку в цій частині вірно оцінені місцевим судом як необгрунтовані та недоведені. Посилання скаржника на практику Верховного Суду у справах, де позичальником було підписано подібний документ, висновків колегії суддів не спростовують, оскільки за результатами перегляду таких справ суд касаційної інстанції направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції із вказівкою на те, що суд повинен врахувати підписання відповідачем такого документу. Однак, Верховним Судом не зроблено однозначного висновку щодо мінливості умов, визначених у паспорті споживчого кредиту, та необхідності врахування такого документу як складової частини кредитного договору за умови недоведення банком яким типом картки користувався позичальник. Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою. У зв`язку із тим, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи, немає. Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк» залишити без задоволення. Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді