Постанова Черкаський апеляційний суд № 692/77/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/998/21Головуючий по 1 інстанції Справа №692/77/21 Категорія: 304090000 Чепурний О. П. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Вініченка Б.Б., Фетісової Т.Л., Новікова О.М. за участю секретаря Любченко Т.М. розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 19 березня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в: У січні 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «А-Банк») звернулось до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що 06 грудня 2019 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» з метою укладання кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» разом з Умовами та правилами і тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг додаються до позовної заяви. Також варто зазначити, що всі основні умови кредитування доведені відповідачеві, що свідчить його підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». АТ «А-Банк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору. Водночас ОСОБА_1 порушив зобов`язання за договором, у зв`язку із чим станом на 12.12.2020 року має заборгованість в розмірі 15940,59 грн, яка складається з наступного: 11646,80 грн заборгованість за тілом кредиту; 4293,79 грн заборгованість по відсоткам; 0,00 грн штрафи. Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 15940,59 грн та судові витрати. Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 19 березня 2021 року у задоволенні позову задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 06.12.2019 року, а саме заборгованість за кредитом в розмірі 11646,80 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови розумів позичальник, підписуючи заяву-анкету, а відтак відсутні підстави вважати, що умови та правила надання банківських послуг є частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Однак, оскільки фактично отримані кошти позичальником не повернуті, тому тіло кредиту підлягає стягненню. Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, вважаючи його ухваленим з недотриманням норм матеріального права, позивач АТ «А-Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі. Апеляційні вимоги, крім доводів викладених у позовній заяві, мотивував тим, що навіть якщо врахувати думку суду першої інстанції (хоча банк з нею не погоджується) щодо не підписання позичальником Тарифів та Умов і Правил, позичальник отримав кредитну картку та скористався кредитними коштами, тобто він погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів (ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, - фактичне прийняття пропозиції до укладення договору дією) і вже повинен сплачувати проценту ставку. Крім того, до матеріалів справи на підтвердження позовних вимог, додано не тільки тарифи із сайту банку, а паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі обумовлені умови кредитування, строки, процентна ставка, та багато іншого. Паспорт продукту підписано боржником електронним цифровим підписом. Щодо сумнівів суду відносно розрахунку заборгованості, то вони є обґрунтованими, однак на підтвердження вірності розрахунку банк надає банківську виписку. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного з АТ «А-Банк» кредитного договору № б/н від 06.12.2019 року, ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Договір був укладений, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-банку, та паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». У Анкеті-заяві зазначено, що клієнт згоден з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Також, у даній Анкеті-заяві зазначено, що позичальник ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту банку. Крім того, заява містить персональні дані відповідача, контактну інформацію, дату та його підпис. До Анкети-заяви банк додав Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» та копію документу «Кредитні карти «Зелена», в якому зазначені права та обов`язки клієнта, права та обов`язки банку, умови кредитування та інше, що, на думку суду, є витягом з Умов використання карток. Відповідно до наданих банком розрахунків заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором № б/н від 06.12.2019 року станом на 12.12.2020 року, складає 15940,59 гривень, з яких: 11646,80 гривень заборгованість за кредитом; 4293,79 гривень заборгованість по відсоткам; 0,00 грн. - пеня. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «А-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав позичальник у борг), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Зелена» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», які розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/green/tariffs, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Зелена» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк» розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим АТ «А-Банк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Зелена» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ «Акцент-Банк», які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131 цс 19, яку суд першої інстанції вірно застосував. В підписаній відповідачем Анкеті-заяві не визначено тип кредитної картки, яку він бажає оформити. Колегія суддів звертає увагу, що надані банком докази суперечать один одному, оскільки стосуються різних карток. Так, Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який підписаний простим електронним підписом ОСОБА_1 містить дані про картку «Універсальна» та картку «Універсальна Gold». Умови кредитних договорів на оформлення вказаних карток мають суттєві відмінності у кредитному ліміті, процентній ставці, а також відповідальності сторони в разі порушення кредитних зобов`язань. Даних в матеріалах справи, яку картку отримав відповідач матеріали справи не містять. Додані до позовної заяви Тарифи, а також Умови та правила користування мають відношення до кредитної картки «Зелена», а не «Універсальна» та «Універсальна Gold». В Паспорті споживчого кредиту зазначено, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2020 року, хоча розрахунок заборгованості здійснений до 12.12.2020 року, тобто невідомо взагалі за якими тарифами здійснювалось нарахування відсотків в період, починаючи з 01.01.2020 року та до 12.12.2020 року. Отже, посилання апеляційної скарги на Паспорт споживчого кредиту, який за доводами банку містить основні умови кредитування не можуть бути підставою для задоволення позову в частині нарахованих процентів. Щодо стягнення тіла кредиту, то в цій частині рішення суду учасниками справи не оскаржувалось, а тому і перегляду судом апеляційної інстанції не підлягає. Банк в апеляційний скарзі вказував на те, що з доданої до апеляційної скарги виписки по картковому рахунку вбачається, що позичальник користувався кредитними коштами. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №

75. Відповідно до частини другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина 3 статті 367 ЦПК України). Банк не зазначив жодної виняткової обставини, які б перешкоджали йому подати вказані докази до суду першої інстанції, а тому колегія суддів не бере його до уваги. Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи подана банком з порушенням норм процесуального права, а тому не може бути прийнята судом апеляційної інстанції, як доказ. Так, статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до статті 81 ЦПК України. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення. Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 19 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді