Постанова 4813 № 492/891/20

Номер провадження: 22-ц/813/7272/21 Номер справи місцевого суду: 492/891/20 Головуючий у першій інстанції Варгаракі С. М. Доповідач Артеменко І. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.06.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Артеменка І.А., суддів: Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Арцизького районного суду Одеської області від 09 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: 02 червня 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем 01.10.2010 р. був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку у розмірі 500,00 грн. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав належним чином, заборгованість не погасив. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач має заборгованість, яку в добровільному порядку сплачувати не бажає, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути суму заборгованості з відповідача. Заочним рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 09 лютого 2021 року позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.10.2010 року у розмірі 18028 гривень 68 копійок, яка складається з 18028,68 гривень заборгованості за тілом кредиту. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судові витрати у розмірі пропорційного розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1423 гривні 68 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ставить питання про скасування заочного рішення Арцизького районного суду Одеської області від 09 лютого 2021 року в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків, пені, штрафів та постановлення в цій частині нового, яким задовольнити вимоги Банку в цій частині у повному обсязі. Апеляційна скарга АТ КБ «ПРИВАТБАНК» обґрунтована тим, що суд зробив помилковий висновок про відсутність домовленості сторін про сплату процентів з огляду на підписання відповідачем довідки про умови кредитування, що додана до позовної заяви, окрім того апелянт зазначає, що із зазначеної довідки вбачається, що сторонами погоджено розмір та порядок нарахування неустойки, тож сторонами погоджено усі істотні умови договору. Щодо зміни банком процентної ставки, апелянт звертає увагу на передбачене п. 1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг відповідне право банку. Не погоджуючись із відмовою суду першої інстанції стягнути із відповідача штрафи, апелянт звертає увагу, що такий висновок судом першої інстанції було зроблено у порушення вимог ст. 549 ЦК України. У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 16.06.2021 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться. Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК Україниапеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України). Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення є 16.06.2021 року. При цьому колегією суддів враховано, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, останні отримали належним чином (а.с. 186-189). Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками, пенею та штрафами, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач - АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, зокрема щодо розміру та порядку стягнення прострочених відсотків. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеного договору № б/н від 01.10.2010 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно умов кредитного договору Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору. У разі виникнення прострочених зобов`язань відповідно до п. 2.1.1.12.6.1 Договору. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві (а. с. 7). З п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, вбачається, що відповідачка при укладенні Договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором станом на 02.06.2020 року та відповідно до розрахунку заборгованості за договором відповідачка має заборгованість у розмірі 26616,39 гривень, яка складається з наступного: 18028,68 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 0,00 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками; 6844,07 гривень - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 гривень заборгованість за комісією; 0,00 гривень заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:500,00 гривень , штраф (фіксована частина); -1243,64 гривень - штраф (процента складова). Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинне виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору. При цьому відповідач, як сторона кредитного договору зобов`язаний повернути позивачу одержаний кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (пені). Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Оскаржуючи рішення суд першої інстанції, банк наполягає на тому, що ним та відповідачкою було погоджено усі істотні умови договору, зокрема розмір базової процентної ставки, шляхом підписання довідки про умови кредитування. Щодо наведених доводів апелянта, апеляційний суд звертає увагу на те, що з відповідної довідки вбачається, що сторонами було погодженого розмір поточної відсоткової ставки, що складав 3% на місяць. Втім з заявлених банком позовних вимог, а також з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що 6 844, 07 грн. заборгованості нараховані позивачем є заборгованістю за простроченими відсотками, розмір та порядок нарахування яких було визначено Умовами та Правилами надання банківських послуг. Як правильно встановлено місцевим судом, Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідачки, тому судом не встановлено наявності належних і допустимих доказів, які б вказували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами договору. Апеляційний суд зазначає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (01.10.2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02.07.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Підписана відповідачкою довідка про умови кредитування не містить жодної інформації щодо порядку нарахування та розміру «прострочених» відсотків, а відтак апеляційний суд вважає, що такі істотні умови договору сторонами погоджено не було. Посилання банку на порушення його, передбаченого ст. 1048 ЦК України, права одержати від позивальника проценти від суми позики, апеляційний суд також вважає безпідставними, оскільки, як вбачається із наданих позивачем розрахунків заборгованості, у відповідачки відсутня заборгованість перед позивачем за нарахованими відсотками. Щодо посилань апелянта на безпідставну відмову суду першої інстанції стягнути з відповідачки штрафів, зважаючи на погодження сторонами у довідці про умови кредитування таких істотних умов договору як розмір та порядок нарахування пені, апеляційний суд звертає увагу на наступне. Дійсно, відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Втім, зважаючи на те, що довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», не може бути прийнята в якості належного та достовірного доказу у розумінні ст.ст. 77, 79 ЦПК України, оскільки із зазначеної довідки вбачається, що вона є додатком до договору SAMDN50000036404405 та містить особистий номер 0405020300174842167, тоді як кредитний договір, який укладений між сторонами шляхом підписання Анкети-заяви не містить відомостей про те, складовою частиною якого кредитного договору вона являється. З підстав викладеного, вказана Довідка не може бути доказом погодження сторонами розміру та порядку нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання. Таким чином, посилання позивача (апелянта) на те, що сторонами було погоджено істотні умови відсотків, штрафів, пені та ін.), на підставі чого з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитом, пеня, та штрафи є необґрунтованими та не відповідають матеріалам справи. З урахуванням вищевикладеного доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права і фактично зводяться до переоцінки доказів, а ніяких нових обставин, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли вплинути на правильність висновків суду, апеляційним судом виявлено не було, як не надано таких нових доказів в суді апеляційної інстанції і сторонами. В іншій частині судове рішення в апеляційному порядку не оскаржується. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли вплинути на правильність висновків суду не виявлено і сторонами не надано таких нових доказів в суді апеляційної інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не підлягає задоволенню. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін. Оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Заочне рішення Арцизького районного суду Одеської області від 09 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Судді Одеського апеляційного суду: І.А. Артеменко Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький