Ухвала КЦС ВС № 589/2077/20

У х в а л а 09 червня 2021 року м. Київ справа № 589/2077/20 провадження № 61-9154 ск 21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А., розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Бель Шостка Україна» на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09 лютого 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Бель Шостка Україна» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, В с т а н о в и в: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до приватного акціонерного товариства «Бель Шостка Україна» (далі - ПрАТ «Бель Шостка Україна»), згідно з яким просив: визнати незаконними та скасувати накази генерального директора ПрАТ «Бель Шостка Україна»: № 55 від 28 лютого 2020 року «Про проведення повторного інструктажу з охорони праці», № 189-к від 30 березня 2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та № 387-к від 06 липня 2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; поновити його на посаді машиніста холодильних установок, працюючих на фреоні 5 розряду; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 76 247,84 грн та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконними та скасовано накази генерального директора ПрАТ «Бель Шостка Україна»: № 55 від 28 лютого 2020 року «Про проведення повторного інструктажу з охорони праці», № 189-к від 30 березня 2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та № 387-к від 06 липня 2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». Поновлено ОСОБА_1 на роботі у ПрАТ «Бель Шостка Україна» на посаді машиніста холодильних установок, працюючих на фреоні 5 розряду. Стягнуто з ПрАТ «Бель Шостка Україна» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 березня 2020 року по 09 лютого 2021 року в розмірі 76 247,84 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з ПрАТ «Бель Шостка Україна» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Сумського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року апеляційну скаргу ПрАТ «Бель Шостка Україна» залишено без задоволення, а рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09 лютого 2021 року - без змін. 01 червня 2021 року ПрАТ «Бель Шостка Україна» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09 лютого 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року. У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09 лютого 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року, і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Дослідивши касаційну скаргу ПрАТ «Бель Шостка Україна», Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на наступне. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Як убачається з матеріалів касаційного провадження, предметом позову є визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Верховний Суд урахував предмет та ціну позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Доводи касаційної скарги про те, що висновки судів в оскаржуваних судових рішеннях суперечать практиці Верховного Суду, яка викладена в постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18, від 10 грудня 2019 року у справі № 923/1061/18, від 19 грудня 2019 року у справі № 925/185/19, від 23 січня 2020 року у справі № 925/186/19, від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19 чим порушено формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими, оскільки у наведених заявником рішеннях суду касаційної інстанції та оскаржуваних судових рішеннях установлено різні фактичні обставини у справах на підставі наданих доказів. Зазначені у касаційній скарзі інші аргументи суд вважає необґрунтованими, оскільки вони є виключно суб`єктивними судженнями заявника та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій. Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в малозначній справі, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням указаного, оскільки ПрАТ «Бель Шостка Україна» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду У х в а л и в: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Бель Шостка Україна» на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 09 лютого 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Бель Шостка Україна» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук