Постанова 4875 № 922/1362/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" червня 2021 р. Справа № 922/1362/17 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О. , суддя Чернота Л.Ф. при секретарі Казаковій О.В. за участю представників сторін: заявника апеляційної скарги Закаблуков А.С.; ХОКП «Дирекція розвитку інфраструктури території» - Орлов О.О. (адвокат), Дралін А.В. (ліквідатор), розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу КП Обласний інформаційно-технічний центр (вх.1506) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 (суддя Яризько В.О., повний текст складено 23.04.2021), постановлену за результатами розгляду заяви ліквідатора про стягнення дебіторської заборгованості з КП "ОІТЦ" В сумі 14832 грн. у справі №922/1362/17 за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", м. Харків про визнання банкрутом, ВСТАНОВИЛА: Постановою від 04.06.2019 у справі №922/1362/17 Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Драліна А.В. 29.12.2020 ліквідатор ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" Дралін А.В. звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою (вх. № 30419 від 29.12.2020) в межах провадження справи про банкрутство, в якій просив суд стягнути з КП "Обласний інформаційно-технічний центр" заборгованість в розмірі 14832 грн., за невиконання зобов`язань за договором купівлі-продажу №041117 від 13.11.2017 в частині оплати поставленого товару. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 задоволено заяву ліквідатора (вх.№30419 від 29.12.2020) про стягнення дебіторської заборгованості з Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" у сумі 14832 грн. Стягнуто з Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр" (61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 9 під`їзд, 5 поверх, код 32335218) на користь Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 5 поверх, код 03361721) заборгованість у розмірі 14832 грн. В наведеній ухвалі суд першої інстанції встановив, що ХОКП "ДРІТ" продало, а КП "ОІТЦ" придбало товар на загальну суму 14832 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-011 від 03.11.2017, проте, оплату за придбаний товар покупцем не здійснено. Відмовляючи в задоволенні заяви КП "ОІТЦ" про застосування строків позовної давності, місцевий господарський суд послався на те, що ліквідатор встановив наявність дебіторської заборгованості після проведення 04.06.2019 інвентаризації розрахунків з дебіторами та кредиторами, а отже, строк позовної давності починає свій відлік з 04.06.2019 та не був пропущеним ліквідатором при зверненні до суду із цією заявою. КП Обласний інформаційно-технічний центр із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодилося, звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить цю ухвалу скасувати та відмовити в задоволенні заяви ліквідатора. Апеляційній скарга мотивована тим, що при визначенні початку перебігу строку позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування обставин порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення арбітражного керуючого (в тому числі, ліквідатора). Як зазначає апелянт, обставини призначення арбітражного керуючого ліквідатором не можуть свідчити про об`єктивні перешкоди для заявника звернутися за захистом порушеного права у межах строку позовної давності. На підтвердження своєї позиції апелянт посилається на правові висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012. В судовому засіданні 15.06.2021 представник КП Обласний інформаційно-технічний центр підтримав наведені доводи апеляційної скарги. Ліквідатор Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, зокрема, про те, що строк позовної давності пропущено ним з поважних причин, оскільки повноваження на звернення до суду з позовом про стягнення поточної дебіторської заборгованості з`явилися у нього лише після визнання боржника банкрутом. У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 15.06.2021 ліквідатор просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін. Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. 13.11.2017 між Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" (продавець) та Комунальним підприємством "Обласний інформаційно-технічний центр" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №041117, відповідно до п.1.1 якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити матеріали (далі - товар), кількість та ціна яких зазначена в специфікації (додаток №1 до договору), що є невід`ємною частиною договору(а.с.7 т.53). Відповідно до специфікації до договору (а.с.8 т.53), сторони узгодили поставку солі технічної у кількості 12000 кг, вартістю 14832 грн. Згідно п.3.1 договору, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар не пізніше 3 календарних днів з дня набрання чинності цим договором. Ліквідатор посилається на те, що на виконання умов вказаного договору ХОКП "ДРІТ" передало, а КП "ОІТЦ" прийняло товар (сіль технічну) на суму 14832 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-011 від 03.11.2017 (а.с.9 т.53). Дослідивши вказану видаткову накладну № РН-011 колегія суддів зазначає, що вона складена та підписана сторонами 03.11.2017, тобто, до укладення договору купівлі-продажу №041117 від 13.11.2017 та не містить посилань на його реквізити. Крім того, довіреність КП "ОІТЦ" на отримання товару солі технічної в кількості 12000 кг датована 03.11.2017 (а.с.9 т.53 зворот). З договору не вбачається факт передачі товару покупцю. Натомість, передбачено передачу продавцем товару не пізніше 3 календарних днів з дня набрання чинності договором (п.3.1 договору). Враховуючи наведене, до спірних правовідносин сторін не застосовуються положення договору №041117 від 13.11.2017. За змістом ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом ( ч. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України). Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Таким чином, головною ознакою укладення сторонами договору у спрощений спосіб є підтвердження однією стороною прийняття до виконання замовлень іншої сторони. З матеріалів справи вбачається, що 03.11.2017 ХОКП "ДРІТ" поставило за видатковою накладною № РН-011 від 03.11.2017 товар сіль технічну на суму 14832 грн., а КП "ОІТЦ" прийняло товар. Видаткова накладна №РН-011 від 03.11.2017 (а.с.9) відповідає вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підписана уповноваженими представниками сторін та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції. КП "ОІТЦ" не заперечує факт отримання товару. Таким чином, сторони вчинили юридично значимі дії, які були спрямовані на виникнення між ними взаємних прав та обов`язків. Отже, встановлені обставини у даній справі свідчать про наявність між сторонами взаємних майново-господарських зобов`язань, які виникли внаслідок поставки товару ХОКП "ДРІТ" та його прийняття КП "ОІТЦ". Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частинами першої та другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. З урахуванням викладеного, обов`язок КП "ОІТЦ" оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виник з моменту його прийняття, тобто, 03.11.2017. КП "ОІТЦ" доказів оплати поставленого товару суду не надало. Враховуючи непогашення КП "ОІТЦ" суми основного боргу, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про обґрунтованість заяви про стягнення з КП "ОІТЦ" заборгованості в розмірі 14832 грн. КП "ОІТЦ" звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про застосування строків позовної давності. З цього приводу судова колегія зазначає наступне. До спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. При тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права. У справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий, на якого за законом на підставі рішення суду покладаються обов`язки та надаються повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника. При цьому, і в разі пред`явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні частина перша статті 261 ЦК України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство. Отже, при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування, зокрема, дати призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна чи ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постанові від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012. У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись боржник в особі уповноваженого органу. Із обставин справи вбачається, що боржник дізнався про своє порушене право 04.11.2017, тобто, з дня, наступного за днем коли зобов`язання мало бути виконане (03.11.2017). Таким чином, перебіг строку позовної давності у цій справі розпочався 04.11.2017 та сплинув 04.11.2020, тоді як, ліквідатор звернувся до суду із заявою про стягнення з КП "ОІТЦ" заборгованості 29.12.2020, про що свідчить штамп канцелярії суду (а.с.1 т.53). Отже, ліквідатором ХОКП "ДРІТ" пропущено трирічній строк позовної давності для звернення до суду із вимогами про стягнення з КП "ОІТЦ" заборгованості в розмірі 14832 грн. Як свідчать матеріали справи, ліквідатор ХОКП "ДРІТ" звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності (а.с.36 т.53). Вказана заява обґрунтована тим, що про наявність заборгованості КП «ОІТЦ» перед ХОКП «ДРІТ» арбітражний керуючий Дралін А.В. (ліквідатор боржника) дізнався лише після проведення 04.06.2019 інвентаризації розрахунків з дебіторами та кредиторами. Судова колегія враховує наступне. Відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. За змістом наведених норм, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України). Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012, суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права за сукупності умов: - особа (позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 ГПК України); - суд за результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за захистом порушеного права. Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права. Колегія суддів приймає до уваги, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.05.2017 порушено провадження у справі №922/1362/17 про банкрутство Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" та призначено розпорядником майна Драліна А.В. Отже, арбітражний керуючий Дралін А.В. виконував обов`язки розпорядника майна ХОКП "ДРІТ" з 23.05.2017 (дати порушення провадження у справі про банкрутство ХОКП "ДРІТ"). Спірна поставка товару відбулась 03.11.2017, тобто, під час перебування КП "ОІТЦ" в процедурі розпорядження майном. За положеннями ч.11 ст.22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції, яка діяла станом на 23.05.2017), призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника. Згідно ч. 10 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції, яка діяла станом на 23.05.2017), розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Законом. Частиною 3 статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції, яка діяла станом на 23.05.2017) визначено обов`язки розпорядника майна. Із аналізу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції, яка діяла станом на 23.05.2017) вбачається, що законодавець не наділяв розпорядника майна повноваженнями звертатися до суду з позовами від імені боржника про стягнення поточної заборгованості з контрагентів, оскільки на стадії розпорядження майном існують органи управління підприємством боржника, утворені відповідно до його установчих документів, до повноваження яких віднесено здійснення оперативно-господарської діяльності підприємства. Вказані обставини об`єктивно перешкоджали розпоряднику майна звернутися до суду за захистом порушеного права боржника у межах строку позовної давності. Постановою Господарського суду Харківської області від 04.06.2019 у цій справі Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Драліна А.В. 21.04.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Відповідно до п.4 «Прикінцеві та Перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Оскільки боржник - Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" на час набрання чинності Кодексом України з процедур банкрутства перебувало на стадії ліквідаційної процедури, розгляд справи з 21.10.2019 (введення в дію вказаного Кодексу) здійснюється відповідно до положень цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.59 Кодексу України з процедур банкрутства, з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном. Згідно ч.1 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості. Отже, арбітражний керуючий Дралін А.В. з дня призначення його ліквідатором у справі про банкрутство ХОКП "ДРІТ" набув повноважень на здійснення аналізу дебіторської заборгованості банкрута та звернення до суду із позовом про її повернення. 04.06.2019 ліквідатором ХОКП "ДРІТ" арбітражним керуючим Драліним А.В. видано наказ № 9-Л про проведення інвентаризації активів ХОКП "ДРІТ". 04.06.2019 було проведено інвентаризацію розрахунків за дебіторською та кредиторською заборгованостями (доходами і витратами майбутніх періодів) станом на 04.06.2019, про що складено Акт інвентаризації розрахунків з дебіторами та кредиторами. Отже, ліквідатор після набуття повноважень керівника підприємства - банкрута встановив наявність дебіторської заборгованості КП "ОІТЦ" перед ХОКП "ДРІТ", провів 04.06.2019 інвентаризацію розрахунків з дебіторами та кредиторами та звернувся до суду із відповідною заявою у цій справі. Враховуючи, що повноваження щодо стягнення дебіторської заборгованості в арбітражного керуючого з`явились лише після визнання боржника банкрутом, коли до нього перейшли обов`язки керівника підприємства, судова колегія приходить до висновку про поважність причин пропуску ліквідатором строку позовної давності у цій справі та наявність підстав для захисту прав боржника - ХОКП "ДРІТ" (ч.5 ст.267 ЦК України). Судова колегія також враховує нетривалий період пропуску строку позовної давності (з 04.11.2020 по 29.12.2020). Доводи апеляційної скарги про те, що обставини призначення арбітражного керуючого не можуть свідчити про об`єктивні перешкоди для заявника звернутися за захистом порушеного права у межах строку позовної давності не приймаються колегією суддів, оскільки до призначення арбітражного керуючого ліквідатором у нього відсутні повноваження керівника підприємства банкрута, тобто, в тому числі повноваження на звернення до суду з позовом про стягнення дебіторської заборгованості. У зв`язку з вказаним вище, апеляційна скарга КП Обласний інформаційно-технічний центр не підлягає задоволенню. Місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі зробив помилковий висновок про те, що строк позовної давності у даному випадку починає свій перебіг від дня, коли ліквідатор дізнався про порушене право та про те, що ліквідатор звернувся до суду із заявою в межах строку позовної давності. Враховуючи неправильне застосування судом першої інстанції положень ст. 261 Цивільного кодексу України, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для зміни ухвали Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 року у справі №922/1362/17 шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 року у справі №922/1362/17 слід залишити без змін. Враховуючи викладене, керуючись ч.5 ст.267 ЦК України, п.2 ч.1 ст.275, п.4 ч.1 ст.280, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу КП Обласний інформаційно-технічний центр залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 року у справі №922/1362/17 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 року у справі №922/1362/17 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 17.06.2021р. Головуючий суддя О.Є. Медуниця Суддя Д.О. Попков Суддя Л.Ф. Чернота