Постанова 4822 № 727/6144/16-ц

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 червня 2021 року м. Чернівці Справа № 727/6144/16-ц Провадження №22-ц/822/433/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Литвинюк І.М., суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б., секретар Тодоряк Г.Д., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Чернівецька міська рада, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 січня 2021 року, головуючий у І-й інстанції Смотрицький В.Г. ВСТАНОВИВ: У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Чернівецька міська рада, про визнання права власності на частину земельної ділянки як співвласника житлового будинку та поділ земельної ділянки. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 березня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 12 травня 2015 року, частково задоволено її позов про визнання договору дарування частково недійсним, визнання частково недійсним права на спадкове майно, виділення частки будинковолодіння, витребування частки майна. Зокрема, визнано частково недійсним договір дарування незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 готовністю 76%, укладений 16 грудня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в частині 25% незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 готовністю 76%. Визнано частково недійсним право ОСОБА_2 на спадкове майно - незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 готовністю 76% в частині 25,0% незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 готовністю 76%. Поділено між нею та ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_1 шляхом виділення на її користь та у її власність частину будинку за варіантом №2 висновку судово-будівельно-технічної експертизи № 378 від 14 листопада 2014 року (табл. 4,5,6): 25/100 частин будинку АДРЕСА_2 вартістю 116 425 грн, які складаються з: кімнати площею 9,8 кв.м, сходової клітки площею 5,2 кв.м, тамбура площею 1,7 кв.м, коридору площею 10,3 кв.м., комори площею 2,5 кв.м, кімнати площею 15,7 кв.м, кімнати площею 15,6 кв.м., а всього площею 60,8 кв.м. вартістю 106 768 грн, а також підвал літ. ХІ площею 4,2 кв.м., підвал літ. ХІІ площею 12,9 кв.м, а всього площею 17,1 кв.м вартістю 9 656 грн. Запропоновано провести певні роботи для відокремлення приміщень будинку АДРЕСА_2 між співвласниками. ЇЇ право власності зареєстровано 07 грудня 2015 року. Вказувала на те, що з відповідачем ОСОБА_3 знаходилась у зареєстрованому шлюбі з 24 листопада 2000 року. 08 вересня 1999 року між нею та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 . 31 листопада 2000 року вони з відповідачем уклали шлюбний контракт, згідно з яким будинок АДРЕСА_1 визнавався спільним майном. Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 01 жовтня 2003 року за ОСОБА_2 (колишньою дружиною ОСОБА_3 ) визнано право власності на 31% незакінченого будівництвом жилого будинку АДРЕСА_1 (готовність 62%). Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 червня 2008 року (справа №2-434/08) за нею визнано право власності на 22,5% незакінченого будівництвом жилого будинку АДРЕСА_1 (на час ухвалення рішення готовність будинковолодіння складала вже 76%). Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 10 вересня 2008 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 червня 2008 року в частині визнання за нею права власності на 22,5% незакінченого будівництвом жилого будинку АДРЕСА_1 скасовано, в задоволенні її позову відмовлено. Ухвалою Верховного Суду України від 27 травня 2009 року рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 10 вересня 2008 року в частині відмови в позові про визнання права власності на частину житлового будинку скасовано і в цій частині залишено в силі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 червня 2008 року. Також посилалася на те, що 16 грудня 2008 року ОСОБА_3 , незважаючи на наявність права власності на 22,5/100 частки будинку, уклав договір дарування на користь свого сина ОСОБА_4 на увесь незавершений жилий будинок АДРЕСА_2 , порушивши її право власності. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, правонаступником є його мати ОСОБА_2 . На даний час житловий будинок АДРЕСА_1 перебуває у спільній власності її та відповідачки ОСОБА_2 , однак з вини відповідачки вона не може зайти до своєї частини будинку та виконувати будь-які будівельно-ремонтні роботи, оскільки земельна ділянка за зазначеною адресою огороджена, вхідна хвіртка зачинена та не вирішено питання щодо її права на земельну ділянку та поділу її в натурі. На підставі договору дарування незавершеного будівництвом житлового будинку від 16 грудня 2008 року до ОСОБА_4 перейшло право власності на земельну ділянку загальною площею 0,05 га, кадастровий номер 7310136300:16:002:1040. Оскільки за нею рішенням суду від 03 березня 2015 року визнано право власності на 25/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 , вона має право і на 25/100 частин земельної ділянки, яка передавалася у власність саме для обслуговування та будівництва житлового будинку та господарських будівель та споруд. Загальна площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 становить 0,1123 га, в тому числі: 0,05 га передано у власність ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, 0,0623 га (0,0383 га + 0,0240 га) передано у тимчасове користування ОСОБА_3 . Висновком № 231 судової інженерно-технічної експертизи, складеного 30 квітня 19 червня 2020 року, експертом пропонується два можливі варіанти поділу (виділу 25/100 та 75/100) земельних ділянок. З урахування уточнених позовних вимог, просила визнати за нею право власності на 25/100 часток земельної ділянки АДРЕСА_1 , як власниці 25/100 часток житлового будинку (державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЧВ №024877, кадастровий номер 7310136300:16:002:1040); поділити земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1123 га між співвласниками житлового будинку шляхом виділення у її власність, користування та розпорядження частку зазначеної земельної ділянки відповідно до висновку судової інженерно-технічної експертизи № 231, проведеної СП «Західно-Український експертно-консультативний центр» 30 квітня 19 червня 2020 року, 2 варіант виділу: - залишити у спільній сумісній власності співвласників житлового будинку її та ОСОБА_2 земельну ділянку під житловим будинком та на відстань 1,0 м. від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку площею S-0,0188 га, з наступними розмірами по периметру: 9,20мп; 12,67мп; 5,01мп; 1,49мп; 4,68мп; 1,47мп; 3,61мп; 0,75мп; 2,04мп; 0,50мп; 0,38мп; 1,28мп; 6,28мп; 1,33мп; 0,55мп; 0,26мп; 2,53мп; 4,39мп; - у приватну власність її, як власника 25/100 будинку АДРЕСА_1 , виділити в натурі земельну ділянку площею S-0,0078 га з наступними розмірами по периметру: 4,55мп; 4,39мп; 2,53мп; 0,26мп; 0,55мп; 1,33мп; 6,28мп; 1,28мп; 0,38мп; 0,50мп; 2,04мп; 4,00мп; 15,95мп; 2,70мп; 3,84мп; 3,80мп; - у приватну власність власнику 75/100 будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 виділити в натурі земельну ділянку площею S-0,0234 га з наступними розмірами по периметру: 10,00мп; 25,74мп; 18,65мп; 10,53мп; 4,00мп; 0,75мп; 3,61мп; 1,47мп; 4,68мп; 1,49мп; 5,01мп; 12,67мп; 9,20мп; 4,55мп; - у користування її як власника 25/100 будинку АДРЕСА_1 виділити земельну ділянку площею S-0,0148га з розмірами по периметру: 15,95мп; 8,67мп; 15,50мп; 2,51мп; 5,29мп; 2,50мп, а також площею S-0,0008 га з розмірами по периметру: 1,34мп; 5,79мп; 1,50мп; 5,75мп; - у користування власника 75/100 будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 виділити земельну ділянку площею S-0,0092 га з розмірами по периметру: 8,67мп; 10,53мп; 8,70мп; 9,21мп; 1,01мп; 0,39мп, а також площею S-0,0375 га з розмірами по периметру: 6,92мп; 5,75мп; 1,50мп; 5,79мп; 6,93мп; 24,75мп; 15,19мп; 25,74мп. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. На зазначене рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і доказам, які були дослідженні в процесі розгляду справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вона є співвласником будинку, має право на користування частиною будинку, але з вини відповідачів не може виконувати будь-які будівельно-ремонтні роботи в тій частині будинку, яка їй виділена, користуватись нею на підставі прав власника. Оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 березня 2015 року за нею визнано право власності на 25/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 , а її право власності на земельну ділянку судовим рішенням не вирішувалось, вважає, що набула права власності на 25/100 частин земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Чернівецька міська рада будь-яких клопотань чи заперечень на її позовну заяву не подавала. Суд не роз`яснив їй право визначити Чернівецьку міську раду відповідачем у справі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору є земельна ділянка по АДРЕСА_1 , 0,0500 га якої належить відповідачці ОСОБА_2 , та частина якої 0,0623 га (0,0383 га + 0,0240 га) перебуває у користуванні відповідача ОСОБА_3 та належить Чернівецькій міській раді, однак відповідачами у справі зазначено лише ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Позов пред`явлено не до всіх належних відповідачів, позивачкою в судовому засіданні не заявлялося клопотання про залучення інших співвідповідачів, а суд позбавлений можливості за власною ініціативою проводити вказані дії. Однак повністю з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитись не може. Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судове рішення відповідає не у повній мірі. Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що з 24 листопада 2000 року ОСОБА_1 з відповідачем ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 лютого 2004 року (т.1 а.с.166). 08 вересня 1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 , процент готовності якого складав 62% (т.1 а.с.169). 31 листопада 2000 року між позивачкою та відповідачем ОСОБА_3 укладено шлюбний контракт, згідно з яким будинок АДРЕСА_1 визнавався спільним майном. Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 01 жовтня 2003 року будинок був розділений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 31/100 часток від 62% від незавершеного будівництвом будинку АДРЕСА_1 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 червня 2008 року (справа №2-434/08) за позивачкою ОСОБА_1 визнано право власності на 22,5/100 незавершеного будівництвом жилого будинку АДРЕСА_1 (на час ухвалення рішення готовність будинковолодіння складала 76%). Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 10 вересня 2008 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 червня 2008 року в частині визнання за позивачкою права власності на 22,5/100 незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою Верховного Суду України від 27 травня 2009 року рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 10 вересня 2008 року в частині відмови в позові про визнання права власності на частину житлового будинку скасовано і в цій частині залишено в силі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 червня 2008 року. 16 грудня 2008 року (до постановлення ухвали Верховного Суду України від 27 травня 2009 року) ОСОБА_3 , незважаючи на наявність права власності лише на 22,5/100 частки в будинку, уклав договір дарування та подарував своєму сину ОСОБА_4 увесь незавершений будівництвом будинок АДРЕСА_1 , порушивши права власності на частки в ньому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, правонаступником є його мати відповідачка ОСОБА_2 . Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 березня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 12 травня 2015 року, визнано частково недійсним договір дарування незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 готовністю 76%, укладений 16 грудня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в частині 25,0% незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 готовністю 76%. Визнано частково недійсним право ОСОБА_2 на спадкове майно - незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 готовністю 76% в частині 25,0% незавершеного будівництвом житлового будинку. Поділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_1 шляхом виділення на користь ОСОБА_1 та у власність ОСОБА_1 частину будинку за варіантом № 2 висновку судово-будівельно-технічної експертизи № 378 від 14.11.2014 року (табл. 4,5,6): 25/100 частин будинку АДРЕСА_2 вартістю 1164 25 грн. Запропоновано провести певні роботи для відокремлення приміщень будинку між співвласниками. Відповідно до Державного акту про право приватної власності на землю серії І-ЧВ №024877 (т.1 а.с.57), відповідачу ОСОБА_3 на підставі рішення Чернівецького міськвиконкому Ради народних депутатів №308/8 від 18 квітня 2000 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,05 га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських будівель. У тимчасовому користуванні ОСОБА_3 перебуває земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,0623 га (0,0383 га + 0,0240 га). Загальна площа земельної ділянки згідно з фактичним користуванням становить 0,1123 га (0,05 га + 0,0623 га). На підставі договору дарування незавершеного будівництвом житлового будинку від 16 грудня 2008 року до ОСОБА_4 перейшло право власності на земельну ділянку загальною площею 0,05 га, кадастровий номер 7310136300:16:002:1040, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених державним актом про право приватної власності на землю серії І-ЧВ №024877. Відповідно до висновку № 231 за результатами проведеної судової інженерно-технічної експертизи, складеної 30 квітня 19 червня 2020 року, судовим експертом ОСОБА_5 пропонується два можливі варіанти поділу (виділу 25/100 та 75/100) земельних ділянок. Позивачка ОСОБА_1 просить поділити земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1123 га між співвласниками житлового будинку шляхом виділення у її власність, користування та розпорядження частку зазначеної земельної ділянки згідно з 2 варіанту виділу по висновку експерта. Відповідно до ситуаційного плану взаємного розташування земельних ділянок у користуванні та у власності по АДРЕСА_1 (т.2 а.с.162), житлові будинки та господарські будівлі розташовані на території земельних ділянок, зокрема кам`яні житлові (2КЖ) та частина кам`яних не житлових (КН) на території земельної ділянки площею 0,0500 га, яка за договором дарування належала ОСОБА_4 (правонаступником якого є відповідачка ОСОБА_2 ). Також частина кам`яних не житлових (КН) та вигрібна яма розташовані на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні відповідача ОСОБА_3 . Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Відповідно до частини 1, 3 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. За змістом частини 1 статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Так, відповідно до частин першої та четвертої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Стаття 120 ЗК України визначає особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будівлю і споруди, які розміщені на ній, і закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) зроблено правовий висновок про те, що чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Так, підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються статтею 377 ЦК України та статтею 120 ЗК України. При цьому перехід права на цю земельну ділянку відбувається відповідно до прямого припису закону незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки. В оцінці положень статті 120 ЗК України Верховний Суд України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16 та від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 дійшов висновку про те, що зазначена норма визначає особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, який також пов`язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20), не відступаючи від правових позицій Верховного Суду України, висловлених у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, зробила висновок, що «при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статі 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства. Отже, відповідно до положень статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, переходить право власності, користування на земельну ділянку, на якій він розміщений, без зміни її цільового призначення пропорційно до часток осіб у праві власності будинку або споруди. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо поділу (виділу) земельної ділянки площею 0,05 га відповідно до часток житлового будинку слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення цих позовних вимог. Враховуючи те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 березня 2015 року у власність ОСОБА_1 виділено 25/100 часток будинку АДРЕСА_1 , позивачці слід виділити частину земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок із земельної ділянки площею 0,05 га відповідно до варіанту 2 висновку судової інженерно-технічної експертизи № 231, а саме, земельну ділянку площею 0,0078 га наступними розмірами по периметру: 4,55мп; 4,39мп; 2,53мп; 0,26мп; 0,55мп; 1,33мп; 6,28мп; 1,28мп; 0,38мп; 0,50мп; 2,04мп; 4,00мп; 15,95мп; 2,70мп; 3,84мп; 3,80мп; відповідачці ОСОБА_2 (другому співвласнику житлового будинку), що має 75/100 частин, виділити у власність земельну ділянку площею 0,0234 га з наступними розмірами по периметру: 10,00мп; 25,74мп; 18,65мп; 10,53мп; 4,00мп; 0,75мп; 3,61мп; 1,47мп; 4,68мп; 1,49мп; 5,01мп; 12,67мп; 9,20мп; 4,55мп. Залишити у спільній сумісній власності співвласників житлового будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку під житловим будинком та на відстань 1,0 м. від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку площею S-0,0188 га, з наступними розмірами по периметру: 9,20мп; 12,67мп; 5,01мп; 1,49мп; 4,68мп; 1,47мп; 3,61мп; 0,75мп; 2,04мп; 0,50мп; 0,38мп; 1,28мп; 6,28мп; 1,33мп; 0,55мп; 0,26мп; 2,53мп; 4,39мп. При цьому позовні вимоги в частині виділення у користування земельної ділянки із земельної ділянки площею 0,0623 га задоволенню не підлягають, виходячи з наступного. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України). Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України ). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України). Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63). Земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,0623 га (0,0383 га + 0,0240 га) перебуває у користуванні відповідача ОСОБА_3 та належить Чернівецькій міській раді, однак відповідачами у справі зазначено лише ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а Чернівецька міська рада співвідповідачем до розгляду справи не залучена. Отже, оскільки спірна частина земельної ділянки, яка є предметом позову, належить Чернівецькій міській раді, яка є третьою особою у цій справі, і наслідки вирішення цієї справи безпосередньо впливають на її права, позовні вимоги в частині поділу земельної ділянки площею 0,0623 га задоволенню не підлягають. Вирішення справи без залучення Чернівецької міської ради, яка має бути відповідачем у даній справі, є порушенням вимог цивільного процесуального законодавства України, оскільки в такому випадку суд вирішує питання про права і обов`язки осіб, які не беруть участі у справі. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи положення зазначеної норми процесуального закону, норми матеріального права, фактичні обставини справи, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині поділу (виділу) земельної ділянки площею 0,05 га відповідно до часток житлового будинку скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення залишити без змін. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подачу позовної заяви ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1 612,79 грн. За подачу апеляційної скарги - 2 419,90 грн, за проведення судової інженерно-технічної експертизи 10 850 грн. Відповідно до постанови ВССУ від 17 жовтня 2014 року від № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. За таких обставин, оскільки земельну ділянку поділено між позивачкою та відповідачкою ОСОБА_2 , з останньої слід стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 7 441,35 грн (1 612,79+2 419,90+10 850=14 882,69/2). Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 січня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Чернівецька міська рада, щодо поділу (виділу) земельної ділянки площею 0,05 га відповідно до часток житлового будинку, скасувати та ухвалити нове рішення. Позов в цій частині задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 прав власності на 25/100 часток земельної ділянки АДРЕСА_1 , як власниці 25/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 (державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЧВ №024877, кадастровий номер 7310136300:16:002:1040). Визнати за ОСОБА_2 право власності на 75/100 часток земельної ділянки АДРЕСА_1 , як власниці 75/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7310136300:16:002:1040). Поділити земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,05 г, кадастровий номер 7310136300:16:002:1040, між співвласниками житлового будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом виділення відповідно до другого варіанту поділу висновку судової інженерно-технічної експертизи № 231, проведеної 30 квітня - 19 червня 2020 року, а саме: - виділити у власність ОСОБА_1 частину земельної ділянки площею 0,0078 га, на якій розташований житловий будинок по АДРЕСА_1 , із земельної ділянки площею 0,05 га, з наступними розмірами по периметру: 4,55мп; 4,39мп; 2,53мп; 0,26мп; 0,55мп; 1,33мп; 6,28мп; 1,28мп; 0,38мп; 0,50мп; 2,04мп; 4,00мп; 15,95мп; 2,70мп; 3,84мп; 3,80мп; - виділити у власність ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 0,0234 га, на якій розташований житловий будинок по АДРЕСА_1 , із земельної ділянки площею 0,05 га, з наступними розмірами по периметру: 10,00мп; 25,74мп; 18,65мп; 10,53мп; 4,00мп; 0,75мп; 3,61мп; 1,47мп. Залишити у спільній власності співвласників житлового будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку під житловим будинком та на відстань 1,0 м. від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку площею 0,0188 га, з наступними розмірами по периметру: 9,20мп; 12,67мп; 5,01мп; 1,49мп; 4,68мп; 1,47мп; 3,61мп; 0,75мп; 2,04мп; 0,50мп; 0,38мп; 1,28мп; 6,28мп; 1,33мп; 0,55мп; 0,26мп; 2,53мп; 4,39мп. В решті рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 7 441 гривня 35 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15 червня 2021 року. Головуючий І.М. Литвинюк Судді: І.Н. Лисак І.Б. Перепелюк