Постанова 4855 № 580/4840/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4840/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.О. Гаврилюк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року (повний текст складено 25 січня 2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішення,- в с т а н о в и л а: Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 11.04.2018 № 0105455-1307-2301 та від 10.09.2018 № 0105455-1307-2301-2017. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що транспортний засіб позивача був об`єктом оподаткування транспортним податком. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що об`єм циліндрів двигуна транспортного засобу позивача є іншим, ніж визначений Міністерством економічного розвитку і торгівлі України у відповідному переліку на 39 куб.см., при цьому підстави застосування приблизного (заокругленого) показника нормами закону не обґрунтовані. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядались в порядку спрощеного провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки TOYOTA, модель LAND CRUISER 200, об`єм двигуна 4461, тип палива - дизель, реєстраційний номер НОМЕР_1 рік випуску 2016, що підтверджується реєстраційним посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с.16). Контролюючим органом винесено податкові повідомлення рішення: - №0105444-1307-2301-2017 від 10 вересня 2018 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок у розмірі 25000 грн за 2017 рік (а.с.11); - №0105455-1307-1307-2301 від 11 квітня 2018 року, яким позивачеві визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок у розмірі 25000 грн за 2018 рік (а.с.12). Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскільки у переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2017 та 2018 роках автомобіль марки Toyota, модель Land Cruiser 200, з обємом циліндрів двигуна 4461 куб.см. не вказаний, то транспортний засіб який зареєстрований на позивача не може вважатися об`єктом оподаткування транспортним податком в розумінні пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набув чинності з 01 січня 2015 року, стаття 267 ПК України викладена у новій редакції, якою передбачено сплату транспортного податку. Підпунктом 267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування. Об`єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального. Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального. Відповідно до п.267.4 ст.267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Підпунктом 267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. З аналізу наведених норм вбачається, що легкові автомобілі є об`єктом оподаткування транспортним податком у випадку, якщо з року їх випуску минуло не більше 5 років та їх середньоринкова вартість становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року. Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» мінімальний розмір заробітної плати станом на 1 січня 2017 року встановлено на рівні 3200 гривень. Отже, об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році є автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1200000,00 грн. Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» мінімальний розмір заробітної плати станом на 1 січня 2017 року встановлено на рівні 3723 гривень. Тобто, у 2018 році об`єктом оподаткування транспортним податком є автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1396125,00 грн. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального (абз. 2 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України). Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального (абз.3 пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України). Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком визначений Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (далі - Методика). Згідно з п.2 Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403. На підставі пунктів 11, 13 Методики коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни автомобілів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових автомобілів. Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального. У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті. Таким чином, перелік легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2017-2018 роках (з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі. Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 у справі №826/19300/16 аналіз наведених положень Методики свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу. Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі. Таким чином, підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень з відповідного виду податку є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість належних на праві власності транспортних засобів. З наявних в матеріалах справи «Переліків легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати» за 2017 та 2018 роки, які були подані позивачем (а.с.17-20) та використані контролюючим органом при розрахунку позивачу податкового зобов`язання (а.с.53-54) вбачається, що в них визначено обєктом оподаткування транспортним податком, зокрема, легковий автомобіль марки Toyota, модель Land Cruiser 200, рік випуску - до 2 років, об`єм циліндрів двигуна - 4,5, тип пального - дизель. В той же час, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, позивач є власником автомобіля марки Toyota, модель Land Cruiser 200, з об`ємом циліндрів двигуна 4461 куб.см. Таким чином, об`єм циліндрів двигуна автомобіля позивача є меншим, ніж визначений Міністерством економічного розвитку і торгівлі України у вказаних переліках. Норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини не передбачають можливості заокруглення показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів, які визначені в Переліку Мінекономрозвитку, у більшу сторону для віднесення транспортних засобів до об`єктів оподаткування транспортним податком. Таким чином, застосування приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів, не може вважатись таким, що ґрунтується на положеннях податкового чи іншого законодавства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.11.2018 у справі №822/2687/17, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин. У відповідача були відсутні будь-які підстави для додаткового трактування критеріїв необхідних для визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, оскільки щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщує Перелік автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який містить такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального. Тобто, податковий орган, отримавши вичерпний перелік технічних характеристик, необхідних для надання автомобілю статусу об`єкта оподаткування, не наділений повноваженнями ширшого тлумачення такого переліку, внаслідок чого, здійснивши округлення об`єму двигуна автомобіля позивача до іншого показника, податковий орган діяв не на підставі чи у межах повноважень та не у спосіб, встановлений Конституцією і законами України, внаслідок чого допустив свавільне втручання у майнові права позивача. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, враховуючи, що транспортний засіб позивача марки Toyota, модель - Land Cruiser 200, з об`ємом циліндрів двигуна 4461 куб.см. не включений до Переліку автомобілів, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017-2018 роках, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначення контролюючим органом позивачу податкового зобов`язання з вказаного податку не може вважатись правомірним, а спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Зокрема, в п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain» пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Текст постанови виготовлено 17 червня 2021 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді В.О.Аліменко А.Ю.Кучма