Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/656/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/656/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Карпушової О.В.,Степанюка А.Г., за участю секретаря Кондраток А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області звернулось до суду з даним позовом,в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 20.01.2021 у виконавчому провадженні №63722438. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення суду ними було виконано в межах покладених судом зобов`язань з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством, а тому постанова про накладення штрафу є неправомірною. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріали виконавчого провадження не містять доказів про виконання рішення суду у повному обсязі, отже дії відповідача при винесенні постанови про накладення штрафу були правомірними та такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. Представники сторін в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що24.11.2020 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) громадянином ОСОБА_1 подано до виконання виконавчий лист №620/71847/20, виданий 25.09.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом, про зобов`язання ГУ Пенсійного фонду України в Чернігівський області призначити та виплатити останньому пенсію за віком за період з 03.02.2019 по 01.07.2019. 25.11.2020 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 63722438, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження листами з повідомленням про вручення до відома та виконання. Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем була винесена постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 20 000, 00 грн. 08.12.2020 ГУ ПФУ повідомило державного виконавця, що рішення суду виконано у повному обсязі. Державним виконавцем було проведено перевірку виконання рішення суду боржником, в ході якої було встановлено, що рішення суду боржником не виконано, у зв`язку з чим, 20.01.2021 державним виконавцем винесено постанову про накладення на відповідача штрафу в розмірі 5 100, 00 грн. Вказана постанова є предметом цього позову, оскільки позивач вважає її протиправною. Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв правомірно, оскільки рішення суду не виконано у повному обсязі. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1291 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Також, частиною 1 статті 255 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Згідно з ч. 2 та 3 ст. 14 та ч.ч.1, 2 ст. 370 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. Статтею 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Вищевикладене свідчить, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Поважними в розумінні Закону № 1404-VIIIможуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Як вбачається з рішення суду від 13.07.2020 у справі №620/1847/20, у лютому 2019 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком, проте, 02.08.2019йому в цьому було відмовлено з посиланням на недостатність необхідного стажу. В подальшому, ОСОБА_1 знову звернувся до пенсійного органу з аналогічною заявою, після чого з 01.07.2019 йому призначено пенсію за віком в розмірі 9 203, 04 грн. 25.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Чернігівській області із заявою, в якій просив здійснити нарахування та виплату пенсії за період з лютого по липень 2019 (по першому його зверненню), у зв`язку з поданням всіх необхідних для цього документів, проте, листом від 01.04.2020 ГУ ПФУ знову йому відмовило, що спонукало пенсіонера звернутись до суду і рішенням суду від 13.07.2020 у справі №620/1847/20ГУ ПФУ у Чернігівській області зобов`язано призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за період з 03.02.2019 (з моменту настання права) по 01.07.2019 На виконання рішення суду позивач надав копію протоколу від 18.12.2020, з якого вбачається, що ОСОБА_1 з 03.02.2019 по 01.07.2019 нарахована сума з лютого по липень 2019 за кожен місяць по 4492,72 грн. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення не виконано у повному обсязі, оскільки сума перерахованої пенсії з лютого по липень 2019 є меншою, ніж сума пенсії, яка виплачується ОСОБА_1 з серпня 2019 року. В своєму листі від 08.12.2020 (а.с.43) ГУ ПФУ повідомляє виконавця про те, що з 03.02.2019 по 01.07.2019 ОСОБА_1 за рішенням суду виплачена доплатав загальній сумі 22142,69 грн. Разом з тим, є незрозумілим, про яку доплату до пенсії йдеться, оскільки в зазначений період ОСОБА_1 пенсія взагалі не виплачувалась, оскільки не була призначена. При цьому, суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта про те, що рішення має зобов`язальний характер, а визначення розміру пенсії не належить до повноважень відповідача, оскільки з мотивувальної частини рішення від 13.07.2020 у справі №620/1847/20 (а.с.82-84) чітко вбачається, що розмір пенсії має становити 9 203, 04 грн. з самого початку її призначення. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, наявні підстави для відмови у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівський області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Карпушова А.Г. Степанюк