Постанова 4852 № 340/4466/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 червня 2021 року м. Дніпросправа № 340/4466/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року (головуючий суддя Черниш О.А.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фортечної районної у м. Кропивницькому ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фортечної районної у м. Кропивницькому ради (далі Відповідач), в якому просив: - визнати протиправними дії Відповідача, які полягають у зменшенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року; - зобов`язати Відповідача провести перерахунок та виплату йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року як учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги. В обґрунтування адміністративного позову Позивач, зокрема, зазначив, що він є учасником бойових дій та відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної разової грошової допомоги, яка виплачується до 5 травня, за 2020 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Однак Відповідач виплатив йому таку допомогу у меншому розмірі. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено (а.с.29-32). Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що Відповідач, не здійснивши нарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у такому розмірі, як це передбачено статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», допустив протиправну бездіяльність та порушив право Позивача на отримання допомоги у розмірі, установленому законом. В той же час, суд вказав, що документів, які підтверджують повноваження Деревінської А.В. як адвоката та представника позивача Жутіна І.В. до матеріалів справи не надано. Оскільки участь у цій справі ОСОБА_2 як адвоката не підтверджена, тому витрати Позивача, пов`язані з оплатою юридичних послуг цій особі, не можуть бути йому компенсовані за рахунок відповідача. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі Позивач, із посиланням неправильне застосування норм права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови стягнення коштів, витрачених на правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким стягнути кошти, витрачені на правничу допомогу на користь Позивача. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що вибір форми та суб`єкта надання правової допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, підстави обмежувати сторону на відшкодування витрат, понесених на отримання правової допомоги, що була отримана від інших суб`єктів, фахівців у галузі права, ніж адвокат, відсутні. Крім того, Позивач зазначив, що ФОП ОСОБА_2 лише підготувала позовну заяву і надала юридичні консультації. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. У даній справі оскаржуваним рішенням задоволено заявлені позовні вимоги. Відповідно до частин 1, 7 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 134 КАС України («Витрати на професійну правничу допомогу») витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. У відповідності до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Зі змісту наведених норм права вбачається, що до витрат, які підлягають розподілу, віднесено, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, яка може надаватись тільки і виключно адвокатом. В той же час, у матеріалах справи відсутні докази того, що ФОП ОСОБА_2 є адвокатом, як відсутні і докази укладення між Позивачем та зазначеною особою договору про надання професійної правничої допомоги, в межах якого відповідна допомога надається адвокатом клієнту. При цьому будь-яка інша допомога, яка за посиланнями Позивача надавалась останньому у частині складення позовної заяви та надання консультацій, за наведених обставин не може вважатись професійною правничою допомогою, а отже витрати, пов`язані із її наданням, не можуть бути віднесені до витрат, які підлягають розподілу за результатами розгляду справи. Посилання апеляційної скарги на можливість особи вільно обирати форму та суб`єкта надання правової допомоги у контексті вирішення питання розподілу судових витрат є безпідставними, оскільки не опосередковують наведені положення процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 26 лютого 2021 року необхідно залишити без змін. Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року у справі №340/4466/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов