Постанова 4804 № 234/21315/19

від 17.06.2021 ·

Єдиний унікальний номер 234/21315/19 Номер провадження 22-ц/804/1069/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого судді Мірути О.А., суддів: Новікової Г.В., Хейло Я.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 234/21375/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Місто Банк» про захист прав споживачів та стягнення суми заборгованості за договором за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 24 грудня 2020 року (суддя Костюков Д.Г.), ухваленого в приміщенні Краматорського міського суду Донецької області, - В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У грудні 2019 року до суду звернулася ОСОБА_1 до ПАТ «Місто Банк» про захист прав споживача та стягнення суми заборгованості за договором. В обґрунтування позову зазначила, що 07.12.2018 року вона уклала договір банківського вкладу (депозиту) з ПАТ «Місто Банк» в особі начальника Краматорського відділення АТ «Місто Банк» в національній валюті з правом поповнення з виплатою відсотків щомісячно без права дострокового повернення № GB_KM/1340/UAH. Відповідно до п.1.1 Договору депозиту вкладник передає, а Банк приймає грошові кошти у сумі 69460,00 грн. Відсоткова ставка за вкладом 18,0% річних, строк зберігання вкладу - з 07.12.2018 року до 11.07.2019 року. 12.07.2019 року у зв`язку із закінченням строку зберігання вкладу позивачка звернулась до Краматорського відділення АТ «Місто Банк» з питанням повернення вкладу та відсотків, але листом їй було відмовлено з незрозумілих причин. В цьому листі було зазначено, що вищезазначений договір на суму 69460,00 грн. відсутній в системі обліку АТ «Місто Банк» , натомість відповідно до даних обліку в системі ПЗ ОДБ «Мебіус-Банк» сума за договором № GB_KM/1340/UAH становить 2500,00 грн. 11.09.2019 року вона письмово звернулася до АТ «Місто Банк» та Краматорського відділення АТ «Місто Банк» з вимогою про повернення банківського вкладу разом з відсотками та надання їй відповіді про умови отримання вкладу та нарахованих відсотків згідно вищезазначеного договору. Жодної письмової відповіді вона досі не отримала, як і зазначену суму вкладу та відсотки за ним. Таким чином, сума вкладу, внесеного згідно умов вказаного договору, а також нараховані на даний вклад відсотки й досі знаходяться у користуванні АТ «Місто Банк». Відповідно до п.3.4.3 договору депозиту Банк зобов`язаний повернути суму вкладу після закінчення строку зберігання вкладнику на умовах, визначених в п.1.3 Договору. Відповідно до п.1.3 Договору повернення вкладу банк здійснює у валюті вкладу у готівковій формі з каси банку, або, за дорученням вкладника перераховує її на інших вкладний (депозитний) або поточний рахунок вкладника у безготівковій формі за реквізитами зазначеними у заяві (заповнюється вкладником згідно встановленого банком зразка). Отже, відповідач в порушення п.3.4.2 та 3.4.3 договору грошові кошти (вклад та відсотки) не повернув. Позивачка посилається на те, що факт внесення грошових коштів в касу банку підтверджується квитанцією на видачу готівки №CASH-34583 від 07.12.2018 року на суму 69460,00 грн., а також вищезазначеним договором. Відповідно до ст. ст. 1058, 1060 ЦК України строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку. Крім того, вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені в розмірі 3% від вартості послуги за кожен день прострочення. У зв`язку з зазначеними обставинами позивачка просить суд стягнути з ПАТ «Місто Банк» суму вкладу за договором банківського вкладу (депозиту ) № GB_KM/1340/UAH від 07.12.2018 року у розмірі 69460,00 грн., суму невиплачених відсотків за період з 08.12.2018 року по 11.07.2019 року у розмірі 7398,92 грн., три проценти річних від простроченої суми неповернутого вкладу за період з 12.07.2019 року по 20.11.2019 року в розмірі 747,88 грн., суму інфляції від простроченої суми неповернутого вкладу за період з 12.07.2019 року по 20.11.2019 року в розмірі 975,85 грн., пеню в розмірі трьох відсотків за кожен день прострочення від суми неповернутого вкладу в розмірі 134,61 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 24 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Місто Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів за договором банківського вкладу, задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу (депозиту) особи в національній валюті з правом поповнення з виплатою відсотків щомісячно без права дострокового повернення № GB_KM/1340/UAH від 07.12.2018 року в розмірі 69 460,00 грн. (шістдесят дев`ять тисяч чотириста шістдесят гривень). В іншій частині позову відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що споживач не повинен нести втрати та зазнавати якісь незручності через вади та недоліки в оформленні документів, допущені працівниками банку, оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, ідентифікувати та верифікувати клієнтів - власників рахунків, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій в силу пункту 174 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України 01 червня 2011 року №

174. На підтвердження укладення договорів банківського вкладу та внесення грошових коштів на депозитні рахунки суди зобов`язані приймати навіть ті квитанції, які не відповідають певним вимогам законодавства і умовам договору банківського вкладу через недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства. Під час розгляду було встановлено, що уповноважений працівник банку, який зобов`язаний дотримуватися вимог закону при укладанні договорів прийняв від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 69 460,00 грн. на виконання договору банківського вкладу, про що видав останній відповідну квитанцію, яка не викликає у суду сумніву. Тобто даною квитанцією підтверджено, що ПАТ «Місто Банк» отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 69 460,00 грн. Таким чином, вираження волі повноважного представника Банку відбулось вчиненням певних дій, що мали місце втілення волі у письмовому вираженні. Крім того, суд першої інстанції зазначив у своєму рішенні, що оскільки позивачем не було надано суду оригінал спірного договору, визначити на яких умовах було укладено договір депозиту, а саме щодо процентів, пені за невиконання умов договору, тощо, позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих відсотків, трьох процентів річних, суми інфляції від простроченої суми, пені в розмірі трьох процентів за кожний день прострочення, задоволенню не підлягають, адже не підтверджені належними та допустимими доказами. Враховуючи викладене, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та часткового задоволення позову у повному обсязі. Такий висновок суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства. Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Статтею 1059 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката та іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним. Згідно пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року №516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. Відповідно до пункту 2.9 глави 2 розділу ІV Інструкції про ведення касових операцій в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України 01 червня 2011 року №174, яка діяла на час укладення Договору, банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ. Пункт 10.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р № 492, передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунка кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку. Згідно до пункту 2.1 та пункту 2.3 глави 2 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 №492 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банки зобов`язані на підставі офіційних документів або засвідчених в установленому законодавством України порядку їх копій ідентифікувати та верифікувати клієнтів - власників рахунків/представників власників рахунків/осіб, які відкривають рахунки на користь третіх осіб у порядку, установленому законодавством України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та нормативно-правовим актом Національного банку з питань фінансового моніторингу. Рахунок клієнту відкривається лише після його ідентифікації та верифікації банком. Банк під час ідентифікації та верифікації клієнта встановлює ідентифікаційні дані про цього клієнта, передбачені статтею 9 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Як вбачається з договору банківського вкладу (депозиту) фізичної особи в національній валюті з правом поповнення з виплатою відсотків в кінці строку без права дострокового повернення GB_KM/1340/UAH від 07.12.2018, між вкладником ОСОБА_1 та ПАТ «Місто Банк» в особі начальника Краматорського відділення AT «Місто Банк» Красніковою Ю.С. укладено Договір банківського вкладу (депозиту) в національній валюті без права поповнення з виплатою відсотків в кінці строку без права дострокового повернення, за умовами якого ОСОБА_1 передала Банку 69 460,00 грн. на зберігання строком з 07.12.2018 року по 11.07.2019 року під 18 % річних. Договір містить паспортні дані ОСОБА_1 , скріплений підписами ОСОБА_2 , яка діяла від імені Банку на підставі Довіреності № 22 від 01 лютого 2018 року і вкладника ОСОБА_1 , а також скріплений відтиском печатки Краматорського відділення Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» (а.с.17-19). У квитанції № CASH_34583 від 07 грудня 2018 року відображена інформація про здійснення касової операції 07 грудня 2018 року по внесенню ОСОБА_1 готівки у сумі 69 460,00 грн. на депозитний рахунок № НОМЕР_3 /NOVOIK згідно договору № GB_KM/1340/UAH 0 7.12. 2018 року квитанція скріплена підписом касира та бухгалтера Банку, а також містить відтиск штампу Банку із зазначенням реквізитів останнього (а.с.20). Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Отже, беручи до уваги зазначений висновок й обставини, встановлені судами у справі № 463/5896/14-ц, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, укладаючи договір банківського вкладу, сторони дотримали його письмової форми. Відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов`язком банку. Необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми. Окрім того, за змістом частини першої статті 1058 ЦК України договір банківського вкладу є реальним договором, тобто вважається укладеним у разі прийняття банком від вкладника або від третьої особи на користь вкладника грошової суми. Такі дії вкладника чи третьої особи в його інтересах є необхідною умовою виникнення зобов`язання за договором банківського вкладу, згідно з яким у вкладника з`являється право вимагати від банку повернення суми вкладу та виплати відсотків на неї, а у банку - відповідні обов`язки. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено переданням коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов`язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) та банку (боржника) (див. також висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 6 квітня 2016 року у справі № 6-352цс16). Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційний суд правильно вказав, що наведений висновок Верховного Суду України не суперечить його висновкам у справах № 6-17цс12 і № 6-118цс14, які Верховний Суд України у справі № 6-352цс16 врахував, формуючи підхід до застосування норм матеріального права у правовідносинах, що виникли у вкладника з банком внаслідок викрадення/привласнення працівниками останнього коштів під час виконання ними їх службових обов`язків. (1.2) Щодо способу захисту прав позивача За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. З огляду на вказане апеляційний суд у резолютивній частині його рішення дійшов правильного висновку про необхідність відмовити у задоволенні вимоги про визнання договору банківського вкладу нікчемним. Висновки щодо застосування норм права Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України). У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним (частина друга цієї статті). Оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства та/чи умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов`язком банку. Необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту) його письмової форми. Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Висновок суду першої інстанції щодо дотримання письмової форми договору банківського вкладу між сторонами є обґрунтованим, повністю узгоджується з висновками викладеними у вищезазначеній Постанові Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах та є обов`язковим для застосування судами. Крім того, колегія суддів апеляційного суду, погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що саме уповноважений працівник банку, який був зобов`язаний дотримуватися вимог діючого законодавства при укладанні договору, підписав даний договір та прийняв від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 69 460,00 грн. на виконання договору банківського вкладу, про що видав відповідну квитанцію. Отже, ці обставини ніяким чином не можуть впливати на права позивача на повернення належним йому за таким договором коштів. 11 вересня 2019 року позивачка звернулась до Краматорського відділення АТ «Місто банк» з заявою про дострокове розірвання договору банківського вкладу та повернення суму вкладу (а.с.25). Відповідно до частини 2 статті 1060 ЦК України та пункту 3.3. Постанови НБУ № 516, банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком. За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Листом від 12 липня 2019 року № 838 БТ банк повідомив позивачку про те, що відносини сторін за договорами, укладеними за відсутністю належних повноважень чи неуповноваженими особами, підлягають розгляду в судовому порядку (а.с.21-22). За змістом частини 1 статті 1058 ЦК України договір банківського вкладу є реальним договором, тобто вважається укладеним у разі прийняття банком від вкладника або від третьої особи на користь вкладника грошової суми. Такі дії вкладника чи третьої особи в його інтересах є необхідною умовою виникнення зобов`язання за договором банківського вкладу, згідно з яким у вкладника з`являється право вимагати від банку повернення суми вкладу та виплати відсотків на неї, а у банку - відповідні обов`язки. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено переданням коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов`язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) та банку (боржника). Отже, встановивши, що сторонами дотримано письмову форму договору банківського вкладу, наявні документи на підтвердження укладення договору № GB_KM/1340/UAH від 07.12.2018 року та квитанція № CASH-34583 від 07.12.2018 року про внесення ОСОБА_1 вкладу у розмірі 69460,00 грн. на депозитний рахунок № 26308114390001/NOVOIK згідно договору № GB_KM/1340/UAH 07.12.2018 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги щодо недотримання у даному випадку вимог закону щодо письмової форми договору банківського вкладу є не обґрунтованими та зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права, оскільки суперечать вимогам закону та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду викладених в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц. Доводи апеляційної скарги, що кошти за договором з ОСОБА_1 не були належним чином обліковані Банком, внаслідок неправомірних дій його працівників та Банк звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення діянь, що містять ознаки кримінальних правопорушень колишнім начальником Краматорського відділення АТ «Місто Банк» щодо незаконних дій, пов`язаних із укладанням депозитних договорів, в тому числі і спірного депозитного договору з позивачем, правових висновків суду не спростовують, оскільки договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові гроші вкладника передаються останнім у власність банку, а безготівкові гроші в повне розпорядження банку. Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов`язання за договором банківського вкладу, згідно з яким на боці вкладника з`являється право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплати відсотків на неї, а на стороні банку відповідний обов`язок. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено передачею коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов`язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника), а тому з моменту передачі грошових коштів уповноваженій особі банку саме банк є їх власником, а тому саме банку спричинена шкода вищезазначеним злочином. Наявність кримінального провадження у даному випадку не може впливати на права вкладника щодо повернення належних йому коштів. Доводи апелянта стосовно того, що договір містить підроблений підпис позивача є безпідставними та не спростовують висновки суду. Інші доводи апеляційної скарги, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст.7, 19, 369, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» залишити без задоволення. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 24 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: О.А. Мірута Судді: Г.В.Новікова Я.В. Хейло

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова 4804 № 234/21315/19

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше