Постанова 4804 № 225/7790/18

Єдиний унікальний номер 225/7790/18 Номер провадження 22-ц/804/841/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : судді доповідача Мірути О.А., суддів: Агєєва О.В., Мальованого Ю.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу № 225/7790/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок затоплення квартири за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 08 листопада 2019 року у складі судді Нємиш Н.В., повий текст рішення виготовлений 12 листопада 2019 року, В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом в обґрунтування якого послалася на те, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 , яку вона придбала у 2010 році, що підтверджується Свідоцтвом про право власності № 26018129, де зробила ремонт та проживала там з дітьми до червня 2014 року. Після початку АТО вона тимчасово, разом з дітьми, переїхала до м. Бердянськ Запорізької області, де мешкає до теперішнього часу. У вказаній квартирі з 12.06.20014 року ніхто не проживає, проте там залишилися особисті речі, меблі та техніка, частина речей дітей позивачки. За квартирою доглядає ОСОБА_3 , яка мешкає в квартирі АДРЕСА_2 , має ключі від квартири та час від часу перевіряє її стан. 9 вересня 2018 року відбулось затоплення квартири позивачки мешканцями квартири АДРЕСА_3 , де проживає відповідач ОСОБА_2 , з вини якого сталося затоплення квартири. Цей факт підтверджено викликом до відповідача аварійної диспетчерської служби ПП «ТЕХНОКОМ Н» та встановлення в його квартирі заглушок на труби з метою перекриття води в під`їзді. Відповідач став відмовлятися від відшкодування шкоди, завданої затопленням, тому позивачка запросила комісію у складі посадових осіб ПЕО та інспектора по скаргам, які 24.10.2018 року провели обстеження квартири та склали відповідний Акт від 24.10.2018 року, в якому зафіксували наслідки затоплення квартири. Внаслідок затоплення були пошкоджені стелі, стіни та підлога, у зв`язку з чим квартира потребує поточного ремонту, вартість якого за висновком кваліфікованого спеціаліста ОСОБА_4 складає 25 745,00 грн., що підтверджується доданим до позову Дефектним актом від 06.11.2018 року, Локальним кошторисом, зведеним кошторисом, які підтверджують вартість робіт та матеріалів, потрібних для відновлення первісного стану власності. Послуги ОСОБА_4 щодо здійснення розрахунку вартості поточного ремонту становили 600 грн., які ОСОБА_1 сплатила йому у повному обсязі, що підтверджується квитанцією від 06.11.2018 року. Тому позивачка просить стягнути зазначену майнову шкоду з відповідача. Просила стягнути з відповідача на її користь майнову шкоду, завдану внаслідок затоплення квартири у розмірі 26 345,00 грн., що включає вартість поточного ремонту та вартість послуг спеціаліста з оцінки завданої шкоди. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 08 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 3026 (три тисячі двадцять шість) грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 80 (вісімдесят) грн. 85 коп. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У апеляційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та просить рішення суду скасувати частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітної плати у сумі 615, 76 грн. та середній заробіток за період з 26.02.2019 року по 20.09.2019 року за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 92921, 96 грн. Рішення суду в частині компенсації втрати частини доходів у сумі 538, 88 грн. залишити без змін. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, необґрунтовано дійшов до висновку, що наданий нею розрахунок поточного ремонту генеральної підрядної організації є належним і допустимим доказом і містить відомості щодо розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженням майна. На її думку, дефектний акт, наданий відповідачем, був здійснений працівниками генеральної підрядної організації без огляду квартири позивачки, лише за оглядом квартири відповідача, базується на припущеннях, тому викликає розумний сумнів щодо достовірності викладених відомостей та щодо визначення розміру завданої шкоди. Звертає увагу, що спеціаліст ОСОБА_4 оглядав квартиру позивачки і його висновок щодо вартості поточного ремонту у сумі 25 745,00 грн. підтверджується доданими до позову Дефектним актом від 06.11.2018 року, локальним кошторисом, Зведеним кошторисом, які підтверджують вартість робіт та матеріалів, потрібних для відновлення первісного стану власності. Зазначені спеціалістом відомості про пошкодження підтверджуються актом від 24.10.2018 року, складеним комісією у складі посадових осіб ПЕО та інспектора по скаргам. Ним зафіксовано наслідки затоплення квартири, а саме: пошкоджені стелі, стін та підлоги. Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення суд у в частині відмови в задоволені частини вимог та ухвалення нового рішення. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відповідач надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому не заперечує факт витоку з його квартири холодної води з труби на пральній машині 09.09.2018 року, але вважає, що позивачем не надано жодного належного доказу щодо наявності підстав стягнення збитків саме з нього, саме в такому розмірі, а надана позивачем інформація містить істотну різницю між датами, подіями, тощо. Звертає увагу суду, що з акту від 24.10.2018 року, складеному комісією в складі посадових осіб ПЕВ та інспектора по скаргам, не було встановлено дати затоплення, за яких обставин сталося затоплення, вказано тільки про виявлення затоплення в загальній кімнаті на стелі, в спальній кімнаті - на стелі, в коридорі на стелі. Зазначеним актом не зафіксовано пошкодження від затоплення стін та підлоги, тому він не може бути доказом цих пошкоджень. Зазначає, що у зведеному кошторисі, складеному ФОП ОСОБА_4 витрати на проведення поточного ремонту квартири АДРЕСА_4 в розмірі 25 745, 00 грн., не є реальними збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, а тому не підлягають відшкодуванню. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , яку придбала у 2010 році, що підтверджується Свідоцтвом про право власності 26018129 (а.с.8). 09 вересня 2018 року мало місце залиття вищезазначеної квартири позивача з вище розташованої квартири АДРЕСА_5 , в якій проживає і є законним користувачем відповідач ОСОБА_2 . Актом від 24.10.2018 року, комісією у складі посадових осіб ПЕО та інспектора по скаргам зафіксовано наслідки затоплення квартири, а саме : виявлення затоплення в загальній кімнаті на стелі, в спальній кімнаті - на стелі, в коридорі на стелі (а.с.9). Відповідно до висновку кваліфікованого спеціаліста ОСОБА_4 , квартира потребує поточного ремонту, вартість якого складає 25 745,00 гри., що підтверджується доданим до позову Дефектним актом від 06.11.2018 року, Локальним кошторисом, зведеним кошторисом, які підтверджують вартість робіт та матеріалів, потрібних для відновлення первісного стану власності (а.с.15-34). Послуги ОСОБА_4 щодо здійснення розрахунку вартості поточного ремонту становили 600 грн., що підтверджується квитанцією від 06.11.2018 року (а.с.5). Відповідно до відповіді ПП «Техноком» від 18.06.2019 року №186, здійсненої на виконання ухвали Дзержинського міського суду від 06.06.2019 року, у період з 09.09.2018 року по 11.09.2018 року на адресу підприємства не надходило звернень від мешканців квартир АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 . Факт затоплення 09.09.2018 року квартири АДРЕСА_7 встановлювався згідно звернення у жовтні 2018 року ОСОБА_1 (про що підприємством був складений акт від 24.10.2018 року). Факт затоплення квартири 194 встановлений, проте коли фактично воно сталося та його причину встановити не виявилося можливим, так як з його моменту і до звернення заявника про проведення обстеження на предмет затоплення пройшов тривалий період часу. 09.09.2018 року о 06.20 год. аварійною службою підприємства було зареєстровано звернення ОСОБА_2 про виток холодної води у ванній кімнаті. Робітниками аварійної служби виток холодної води у квартирі заявника ліквідовано шляхом встановлення заглушок на місці установки змішувачів і трубопроводі підключення пральної машини (а.с.68,69). Відповідно до дефектного акту на поточний ремонт приміщення після затоплення по АДРЕСА_8 , виданого керівником генеральної підрядної організації Зінченко А.І., договірна ціна складає 3026 грн., про що надано розрахунки (а.с.82-89). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно з положеннями статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову складає 26 345, 00 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Доводом апеляційна скарга позивачки є не згода зі стягнутою судом сумою шкоди в зв`язку з неналежною оцінкою судом доказів по справі. Ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків. Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню під час ухвалення судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Керуючись ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Частково задовольняючи позовні вимоги в сумі 3026 грн., суд першої інстанції виходив з того, що на виконання ухвали Дзержинського міського суду від 06.06.2019 року, ПП «Техноком» надана відповідь від 18.06.2019 року №186, до якої додано дефектний акт на поточний ремонт приміщення після затоплення по АДРЕСА_8 , відповідно до якого сума збитків складає 3026 грн., що підтверджено офіційними розрахунками. Суд першої інстанції визнав, що зазначений доказ є належним і допустимим в силу положень ст. ст. 77, 78 ЦПК України та містить відомості щодо розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого майна, тому прийшов до висновку про часткове задоволення вимог позивачки та стягнення з відповідача на її користь матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири у розмірі 3026 грн. Таких висновків суд першої інстанції дійшов із дотриманням норм матеріального та процесуального закону. Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 09 вересня 2018 року мало місце залиття квартири АДРЕСА_7 , власницею якої є позивач ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності 26018129 (а.с.8). Під час розгляду справи в суді і у своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач не заперечує факт витоку з його квартири холодної води з труби на пральній машині 09.09.2018 року, але вважає, що позивачем не надано жодного належного доказу щодо наявності підстав стягнення збитків саме з нього, саме в такому розмірі. Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Таким чином, на підставі належно досліджених судом першої інстанції доказів встановлений факт затоплення 09.09.2018 року квартири 194 із квартири, належної відповідачу через виток холодної води з труби на пральній машині і в цій частині рішення суду в апеляційному порядку не оскаржується. Актом від 24.10.2018 року комісією у складі посадових осіб ПЕО та інспектора по скаргам зафіксовані наслідки затоплення квартири, а саме: затоплення в загальній кімнаті на стелі, в спальній кімнаті - на стелі, в коридорі на стелі. Також в акті зазначено, що встановити причину затоплення не вбачається можливим, оскільки з моменту затоплення пройшов значний період часу (а.с.9). Відповідно до дефектного акту на поточний ремонт приміщення після затоплення по АДРЕСА_8 , виданого керівником генеральної підрядної організації Зінченко А.І., договірна ціна складає 3026 грн., про що надано розрахунки (а.с.82-89). Відповідно до висновку кваліфікованого спеціаліста ОСОБА_4 , квартира потребує поточного ремонту, вартість якого складає 25 745,00 гри., що підтверджується доданим до позову Дефектним актом від 06.11.2018 року, Локальним кошторисом, зведеним кошторисом, які підтверджують вартість робіт та матеріалів, потрібних для відновлення первісного стану власності (а.с.15-34). Надаючи оцінку дефектному акту на поточний ремонт приміщення після затоплення по АДРЕСА_8 , виданого керівником генеральної підрядної організації Зінченко А.І. та висновку кваліфікованого спеціаліста ОСОБА_4 , суд першої інстанції дійшов висновку, що у зведеному кошторисі, складеному ФОП ОСОБА_4 витрати на проведення поточного ремонту квартири АДРЕСА_4 в розмірі 25 745, 00 грн., не є реальними збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, а тому не підлягають відшкодуванню. З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції з наступних підстав. Відповідно до акту від 24.10.2018 року, складеному комісією у складі посадових осіб ПЕО та інспектора по скаргам зафіксовано наслідки затоплення квартири, а саме зафіксовані сліди затоплення в загальній кімнаті на стелі, в спальній кімнаті - на стелі, в коридорі на стелі (а.с.9). Вказані наслідки затоплення узгоджуються з відповіддю ПП «Техноком» від 18.06.2019 року № 186, до якої додано дефектний акту на поточний ремонт приміщення після затоплення по АДРЕСА_8 , відповідно до якого сума збитків складає 3026 грн., що підтверджено офіційними розрахунками, і, навпаки не узгоджуються з наслідками затоплення, зазначеними у висновку кваліфікованого спеціаліста ОСОБА_4 . Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем частково доведено суму спричиненої залиттям квартири матеріальної шкоди. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 2 цієї статті особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Наведена норма закону встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв`язку із наявністю вини іншої особи або у зв`язку із дією об`єктивних обставин). Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до ст. ст. 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Решта доводів апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та є тотожними доводам викладеним у позовній заяві, яким суд першої інстанції дав належну оцінку, висновків суду не спростовують та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесене з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду по суті вирішення вказаного позову та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. З наведених підстав суд апеляційної інстанції погоджується з доводами, викладеними відповідачем у відзиві до апеляційної скарги щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст.7, 19, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 08 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: