Постанова 4824 № 363/1146/20

Постанова Іменем України 16 червня 2021 року м. Київ провадження №22-ц/824/7281/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О.В., Кравець В.А., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області в складі судді Рудюка О.Д. від 22 вересня 2021 року у справі №363/1146/20 Вишгородського районного суду Київської області за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернувся до суду з позовом, в якому посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов`язань у договірних відносинах, просив стягнути з останньої заборгованість у розмірі 11 614 грн 38 коп. В обґрунтування позову вказував, що ОСОБА_1 , підписавши Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі - Генеральна угода, кредитний договір) №б/н від 24.05.2016 отримала кредит у розмірі 4 282,52 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов договору реструктуризацію боргу в останньої утворилась заборгованість, яка станом на 05.03.2020 складає загальну суму 11 614,38 грн, з яких: 3 915,84 грн - заборгованість за кредитом; 1498,38 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 5935,09 грн - заборгованість за пенею; 265,07 грн - штраф, відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди. Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 22 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що судом проігноровано факт погодження з відповідачем умов кредитування та відповідальності за порушення зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого безпідставно відмовлено в задоволенні позову з посиланням на непогодження таких умов з відповідачем і правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17. Суд належним чином не дослідив положення Генеральної угоди, якою передбачено істотні умови договору, такі як строк кредитування, сума кредиту, плата відсотків, відповідальність, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог. За вказаних обставин, просив скасувати заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22.09.2020, ухваливши нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Крім того, в апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просив проводити розгляд справи у судовому засіданні з викликом представника позивача, посилаючись на те, що представник у судовому засіданні зможе надати детальні пояснення щодо конкретних обставин справи. Колегія суддів вважає, що клопотання позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке. У частині першій статті 368 ЦПК України передбачено, що в суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Суд апеляційної інстанції, діючи у межах повноважень та порядку, визначених частиною першою статті 374 ЦПК України, не може встановлювати обставини справи, які можуть додатково пояснити її учасники, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку. Крім того, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Київський апеляційний суд надав учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею письмово, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. Зважаючи на те, що позивач не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого розгляду справи необхідно провести усні слухання, підстави для задоволення вказаного клопотання відсутні. Відповідач, належним чином повідомлена про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с. 92). Відповідач своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Вислухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач на підтвердження позовних вимог не надав доказів, що сторони погодили істотні умови кредитного договору. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його неправильним з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 24.05.2016 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено Генеральну угоду, за умовами якої відповідач отримала кредит у розмірі 4 282,52 грн, шляхом підписання Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт. Долучена Банком до позовної заяви Генеральна угода, яка підписана ОСОБА_2 24.05.2016 містить вказівку про те, що ОСОБА_2 ознайомлена з фінансовими умовами кредитування в ПАТ КБ «Приватбанк» з прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів, а отже свідчить про обов`язок відповідача зі сплати заборгованості по тілу кредиту, відсотках та про відповідальність у вигляді сплати неустойки (пені та штрафу) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що між сторонами погоджено умови та правила надання банківських послуг, згідно з якими здійснювалось нарахування відсотків та штрафів, оскільки підписана відповідачем Генеральна угода, яка наявна в матеріалах справи, містить відомості про умови кредитування, зокрема про сукупну вартість кредиту, розмір тіла кредиту, строк дії договору, порядок погашення кредитної заборгованості, відсоткову ставку у розмірі 0,833% на місяць та розмір штрафу за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 965,07 грн. З цих же підстав колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що судом безпідставно взято до уваги правовий висновок, висловлений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та штрафу. Оскільки умовами Генеральної угоди від 24.05.2016, яка підписана ОСОБА_2 передбачено обов`язок останньої щодо погашення заборгованості за відсотками і штрафом, і ці умови погоджено між сторонами шляхом підписання відповідачем 24.05.2016 Генеральної угоди із зазначенням істотних умов, щодо розміру відсотків та штрафів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з чим рішення суду відповідно до ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню. Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками та штрафами, колегія суддів виходить з наступного. Як зазначалось вище, 24.05.2016 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено Генеральну угоду за умовами якої відповідачу надано кредит у розмірі 4 282,52 грн. Дана угода підписана відповідачем. Пунктом 2.1. Генеральної угоди передбачено, що Банк надає позичальнику терміновий кредит в сумі 4 282,52 грн на строк 12 місяців, з 24.05.2016 по 31.05.2017 шляхом відкриття кредитної лінії на кредитній картці на споживчі цілі в сумі 19 200,19 грн, в обмін на обов`язок позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків в розмірі 0,833% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом у визначені строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку, починаючи з "1" по "25" число кожного місяця позичальник надає Банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 375,77 грн для погашення заборгованості по кредиту, яка складається із заборгованості по кредиту, відсотків, а також інших витрат, згідно Умов та правил надання банківських послуг. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31.05.2017. В пункті 2.2. Генеральної угоди сторони погодили, що строк повернення кредиту рахується на 32 день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту, починаючи з 32 дня порушення рахується простроченою. Позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 965,07 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 неналежним чином виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість. Згідно розрахунку заборгованості, наданого Банком, станом на 05.03.2020 складає загальну суму 11 614,38 грн, з яких: 3 915,84 грн - заборгованість за кредитом; 1498,38 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 5935,09 грн - заборгованість за пенею; 265,07 грн - штраф, відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди. (а.с. 9). Наданий Банком до позовної заяви розрахунок заборгованості підписаний уповноваженою особою АТ КБ "ПриватБанк", містить інформацію щодо предмета доказування, а отже згідно ст. 77 ЦПК України є належним доказом на підтвердження позовних вимог. Матеріали справи не містять доказів спростування наданого позивачем розміру заборгованості. Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 915,84 грн, відсотків за користування кредитом у розмірі 1498,38 грн та штрафу в сумі 265,07 грн підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки такі істотні умови погоджено між сторонами в Генеральній угоді, яка підписана відповідачем. При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що п. 2.2. Генеральної угоди передбачено штраф у розмірі 965,07 грн. Однак, суд не може вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачем у позовній заяві. Так, як вбачається з позовної заяви АТ КБ "ПриватБанк" просив стягнути штраф у розмірі 265,07 грн. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору, зокрема в частині умов щодо нарахування відсотків та штрафу, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Матеріали справи не містять доказів, що відповідач зверталася до суду позовом про визнання недійсними та неправомірними пунктів 2.1. та 2.2. Генеральної угоди, укладеної з АТ «ПриватБанк», та у встановленому законом порядку вказані пункти визнано недійсними. В матеріалах справи також відсутні належні докази, що Банком невірно здійснено розрахунок заборгованості, якими, зокрема, можуть бути висновок експерта (спеціаліста), щодо розміру нарахування відсотків за користування кредитом та штрафу, відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. Кредитного договору. В частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що умовами Генеральної угоди, яка підписана відповідачем, не передбачено обов`язку щодо сплати заборгованості за пенею та комісією, а Тарифи, Умови та Правила Банку, якими погоджено такі істотні умови не підписані ОСОБА_2 колегія судів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17. Вимог про стягнення інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах, встановлених статтями 625, 1048 ЦК України позивач не заявляв. Враховуючи те, що апеляційний суд визнав обґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками та штрафом, що підлягають стягненню з відповідача, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішення суду першої інстанції. У зв`язку з тим, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи при вирішенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками та штрафом, відмовляючи в задоволенні позову неповно дослідив обставини справи, то у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підстави для скасування рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків та штрафу, то за приписами ч. 13. ст. 141 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, а саме щодо стягнення судового збору, колегія суддів виходить з наступного. З матеріалів справи вбачається, що згідно платіжного доручення №ZZ422B0VGK від 12.03.2020 за подання позовної заяви АТ КБ "ПриватБанк" сплачено судовий збір в сумі 2102,00 грн та згідно платіжного доручення №PROM2BNR0A від 12.03.2021 за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 3153,00 грн (а.с. 43, 74). Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення тіла кредит, відсотків та штрафу, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2 570,70 грн, з яких 1 028,88 грн судового збору за подання позовної заяви та 1 541,82 грн за подання апеляційної скарги. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ. За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» - задовольнити частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 22 вересня 2020 року - скасувати. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3 915 (три тисячі дев`ятсот п`ятнадцять) грн 84 коп, відсотки за користування кредитом в сумі 1 498 (одна тисяча чотириста дев`яносто вісім) грн 38 коп та штраф у сумі 265 (двісті шістдесят п`ять ) грн 07 коп. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 2570 (дві тисячі п`ятсот сімдесят) грн 70 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий О.Ф. Мазурик Судді О.В. Желепа В.А. Кравець