Постанова 4824 № 755/6649/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 червня 2021 року м. Київ справа №755/6649/20 провадження №22-ц/824/6821/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кравець В.А.(суддя-доповідач) суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф. за участю помічника судді, який за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання - Виноградової А.І. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сістем-Україна» розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року у складі судді Яровенко Н.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістем-Україна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача, - В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ «Сістем-Україна» на користь позивача відшкодування майнової шкоди у розмірі 452 883,46 грн та 300 000 грн моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_1 є власницею автомобіля Jeep CherokeeKL, д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідно до акту прийому-передачі ДТП №J9200034860/1 від 29 лютого 2020 року вказаний автомобіль було передано для проведення ремонтних робіт на СТО відповідача ТОВ «Сістем-Україна». Вказувала, що співробітники відповідача покинули територію СТО на автомобілі позивача та виїхали у місто. Під час здійснення керування автомобілем відбулася пожежа на АДРЕСА_1 . Згідно Акту про пожежу від 07 березня 2020 року та Звіту про причини виникнення пожежі загорання автомобіля було спричинено аварійними режимами роботи в електромережі авто. Відповідно до експертного дослідження №14-122 від 31 березня 2020 року, зробленого на замовлення позивача, причиною пожежі слугувало замикання та загорання проводки автомобіля внаслідок неповного закріплення клем акумулятора. Висновком експертного автотоварознавчого дослідження №13-3/182 від 01 квітня 2020 року встановлено вартість матеріального збитку на день пожежі на загальну суму 431 621,87 грн. Зауважувала, що внаслідок незаконних дій відповідача було порушено права позивача як споживача на належний ремонт автомобіля. Також зазначала, що ТОВ «Сістем-Україна» відмовляється у добровільному порядку відшкодовувати завдану шкоду. До завданої відповідачем майнової шкоди позивач, окрім матеріального збитку, також відносила витрати на оплату автотоварознавчого дослідження на суму 1 015,20 грн; збитки за банківські послуги у розмірі 15 грн; витрати на проведення експертного пожежно-технічного дослідження у сумі 4 219,20 грн та 42,19 грн витрат на банківські послуги за сплату коштів на проведення експертизи. Окрім вказаного, до майнової шкоди позивачем додано 13 000 грн, як частину коштів, сплачену за надання правничої допомоги; 130 грн - послуги банку за оплату послуг правничої допомоги; 2 100 грн витрат на евакуацію автомобіля; 740 грн - витрати на пересування ОСОБА_1 . Загальна сума майнової шкоди визначена позивачем складала 452 883,46 грн. Звертала увагу суду на те, що на момент інциденту позивач перебувала на 7 місяці вагітності та внаслідок протиправних дій відповідача зазнала моральних та нервових страждань. В результаті переживань ОСОБА_1 була вимушена пройти лікування, щоб запобігти передчасним пологам та не нашкодити здоров`ю дитини. Відповідач залишив позивача без засобу пересування на останніх місяцях вагітності у період карантину, чим завдав останній моральних страждань, які оцінені позивачем у розмірі 300 000 грн. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з указаним рішенням, 17 березня 2021 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а також невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що отримавши дозвіл позивача на проведення експертизи та з урахуванням того, що автомобіль знаходиться на території СТО, ТОВ «Сістем-Україна» жодних експертних досліджень не провело. Стверджує, що ОСОБА_1 було проведено експертизу, проте відповідач не сплачував за її проведення у порушення ч. 4 ст. 853 ЦК України. Вважає, що саме відповідач повинен доводити факт здійснення якісного ремонту та відсутність причино-наслідкового зв`язку між проведеним ремонтом і загорянням автомобілю. Наголошує на тому, що товариством не надано жодних доказів на підтвердження виконання необхідних робіт без пошкодження деталей моторного відсіку автомобіля. Зазначає, що суд, посилаючись на постанову Верховного Суду від 10 червня 2019 року по справі №591/1518/14-ц, намагається підмінити поняття належного відповідача та обов`язок доведення наявності шкоди. 05 квітня 2021 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив представника відповідача ТОВ «Сістем Україна» - Осипчук Н.О., в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як обґрунтоване та таке, що постановлене з урахуванням дійсних обставин справи. Представники позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали та просили задовольнити з підстав, наведених у скарзі. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить відповідна розписка (т. 2 а.с. 105), про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності особи, що не з`явилася. Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не надано належних, беззаперечних та достатніх доказів на підтвердження неякісного ремонту транспортного засобу, виконаного відповідачем, а саме, наявності недоліків, істотних недоліків у виконаній роботі, причин таких недоліків, а також причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та недоліками. Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом установлено, що ОСОБА_1 станом на 29 лютого 2020 року була власником транспортного засобу Jeep Cherokee RL, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т.1 а.с.6). У подальшому, 02 червня 2020 року за договором купівлі-продажу №3243/2020/2023748 вказаний транспортний засіб позивач відчужила на користь ОСОБА_3 за 49 000 грн (т.2 а.с.9). Автомобіль Jeep Cherokee RL, д.н.з. НОМЕР_1 , був придбаний позивачем в США та у пошкодженому стані ввезений на митну територію України 16 грудня 2019 року, що підтверджується копією митної декларації (т. 2 а.с. 32-33) та копіями фотокарток (т. 1 а.с. 163-173). З моменту ввезення автомобіля на територію України, 16 грудня 2019 року, і до 29 лютого 2020 року автомобіль проїхав приблизно 30 миль. Відповідно до акту прийому-передачі дорожньо-транспортного засобу (ДТЗ) від 29 лютого 2020 року транспортний засіб позивача було передано для проведення ремонтних робіт на СТО відповідача ТОВ «СІСТЕМ-Україна» (т. 1 а.с. 9). На підставі акту прийому-передачі ДТЗ було оформлено два попередні наряди-замовлення на роботи по даному автомобілю (т. 1 а.с. 7,8). З указаних актів вбачається, що транспортний засіб було передано на проведення ремонтних робіт за скаргою власника на сторонній запах при нагріванні двигуна внутрішнього згорання. З акту про пожежу від 07 березня 2020 року вбачається, що 07 березня 2020 року о 14-40 сталася пожежа легкового автомобіля Jeep Cherokee RL, д.н.з. НОМЕР_1 , на АДРЕСА_1 (а.с.11-12). Судом першої інстанції встановлено, що пожежа сталася за межами СТО, в момент коли працівники СТО проводили випробувальний виїзд автомобіля. Даний факт сторонами не оспорювався. Відповідно до висновку експертного дослідження від 31 березня 2020 року № 14-122 осередок пожежі в легковому автомобілі Jeep Cherokee RL, д.н.з. НОМЕР_1 знаходився на ділянці, яка включає в себе частину простору між зоною розміщення акумуляторної батареї та корпусом двигуна. Причиною виникнення пожежі в автомобілі Jeep Cherokee RL, д.н.з. НОМЕР_1 , є займання горючого матеріалу (ізоляція електричних проводів) в зоні осередку пожежі внаслідок теплової дії електричної енергії, на нього, у вигляді перегрівання контактних ділянок або (та) електричної дуги, у результаті виникнення великих перехідних опорів в місці з`єднання плюсової клеми з плюсовим виводом акумуляторної батареї (т. 1 а.с.18-68). Висновком експертного дослідження від 01 квітня 2020 року № 13-3/182 встановлено, що матеріальний збиток власнику колісного транспортного засобу автомобіля Jeep Cherokee RL, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження при пожежі, котра сталася 07 березня 2020 року дорівнює ринковій вартості цього є КТЗ в непошкодженому стані з урахуванням технічного стану та складає 431 621,87 грн. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. Ринкова вартість автомобіля Jeep Cherokee RL, д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 07 березня 2020 року складає 431 621,87 грн (т.1 а.с.69-102). Актом прийому-передачі дорожньо-транспортного засобу Jeep Cherokee RL, д.н.з. НОМЕР_1 , від 11 квітня 2020 року автомобіль було передано ОСОБА_1 (т.1 а.с.242). Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Згідно з ч. 1 і ч. 3 ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди (п.4 ч. 1 ст. 611 ЦК України). За змістом ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів. На підставі п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач ОСОБА_1 за правовідносин, що склалися між сторонами, є споживачем виконаних відповідачем ремонтних робіт автомобіля. Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. У п. 12 на п. 15 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено такі поняття, як недолік та істотний недолік. Недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем). Істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором. Взаємовідносини між замовником і виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, їх складових частин (систем) врегульовані Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затвердженими Наказом Міністерством інфраструктури України від 28 листопада 2014 року №615, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2014 року за №1609/26386 (далі - Правила). Відповідно до п. 3 Розділу III Правил послуги з технічного обслуговування і ремонту КТЗ чи його складових частин (систем) надаються замовникові на підставі договору про технічне обслуговування і ремонт КТЗ, що укладається відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо). Пунктом 1 Розділу VII Правил встановлено, що приймання КТЗ, його складових частин (систем) замовником відбувається у присутності контролера якості і здійснюється в такому порядку: аналіз документів, оформлених виконавцем; перевірка відповідності наданих послуг, зокрема надання замовнику КТЗ, його складових частин (систем) для випробувань за участю представника виконавця; оформлення акта передавання-приймання КТЗ, його складових частин (систем) після ремонту і технічного обслуговування або наряду-замовлення відповідно до статті 25 Закону України «Про автомобільний транспорт». За змістом пункту 2 Розділу ІХ Правил, виконавець зобов`язаний, зокрема: гарантувати якість наданих послуг; забезпечувати зберігання КТЗ, а також зберігання та використання за призначенням прийнятих від замовника складових частин і матеріалів, необхідних для виконання ремонту; відшкодовувати збитки в разі втрати, псування чи пошкодження КТЗ та їх складових частин (систем) або деталей і матеріалів, прийнятих від замовника для надання послуг, у строк, передбачений договором. Відповідно до вимог статті 26 Закону України Про автомобільний транспорт» виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів зобов`язаний, зокрема: безплатно виконувати роботу чи відшкодовувати замовнику витрати, пов`язані з усуненням недоліків, спричинених неналежним виконанням договору; гарантувати відповідність технічного стану транспортного засобу встановленим вимогам у межах проведеного ним технічного обслуговування і ремонту цього транспортного засобу. Таким чином, аналізуючи положення Закону України Про автомобільний транспорт» та Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, можна дійти висновку, що виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів після прийняття транспортного засобу в роботу, зобов`язаний надати якісні послуги та забезпечити зберігання колісного транспортного засобу, а у разі недотримання вказаний вимог - відшкодувати замовнику збитки. З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_1 звернулася до відповідача за ремонтом транспортного засобу зі скаргою на сторонній запах при нагріванні двигуна внутрішнього згорання, що підтверджується попередніми нарядами-замовленнями від 29 лютого 2020 року та актом прийому-передачі дорожньо-транспортного засобу (ДТЗ) від 29 лютого 2020 року. Відповідно до попереднього наряду-замовлення від 29 лютого 2020 року відповідачем було здійснено, зокрема діагностику-виявлення несправностей. У момент, коли працівники СТО проводили випробувальний виїзд автомобіля, сталася пожежа в автомобілі. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на ті обставини, що відповідач здійснив неякісний ремонт автомобіля, ремонт мав істотні недоліки, автомобіль згорів та не підлягає відновленню. Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди слід встановити наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), ступінь її вини у розумінні статті 1193 ЦК України. При цьому, встановлення прямого причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, яких зазнала потерпіла особа, - наслідком такої протиправної поведінки. Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи. Так, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини. Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Разом з тим, хоча цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях і передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, позивач повинен довести, що протиправні дії вчинено само тією особою, до якої пред`явлено позов. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (стаття 80 ЦПК України). За змістом ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, у матеріалах справи на підтвердження вини відповідача у виникненні пожежі в автомобілі ОСОБА_1 наявний лише висновок експертного дослідження від 31 березня 2020 року. Відповідно до положень ч. 4 ст. 853 ЦК України у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. З метою встановлення причин пожежі позивачем було проведено експертизу, за результатами якої встановлено, що причиною виникнення пожежі в автомобілі Jeep Cherokee RL, д.н.з. НОМЕР_1 , є займання горючого матеріалу (ізоляція електричних проводів) в зоні осередку пожежі внаслідок теплової дії електричної енергії, на нього, у вигляді перегрівання контактних ділянок або (та) електричної дуги, у результаті виникнення великих перехідних опорів в місці з`єднання плюсової клеми з плюсовим виводом акумуляторної батареї. Разом з тим, в експертному висновку жодним чином не зазначено, що саме дії, вчинені під час проведення ремонту, призвели до виникнення пожежі, також як і не вказано, що загоряння могло бути спровоковано іншими чинниками, незалежними від ремонтних робіт. З матеріалів справи не вбачається, що під час проведення ремонту працівники станції техобслуговування будь-яким чином втручалися в діяльність акумуляторної батареї, яка згідно експертизи стала осередком пожежі. Під час розгляду справи судом першої інстанції судової експертизи проведено не було з огляду на фізичну відсутність автомобіля. При цьому, як установлено судом першої інстанції, відповідач ще 27 квітня 2020 року листом просив надати дозвіл на проведення експертизи з метою встановлення причино-наслідкового зв`язку між завданими збитками та роботами, що виконувались ТОВ «СІСТЕМ-Україна» (т.1 а.с.107-108). В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що даний лист позивачем залишений без відповідного реагування. Отже, відповідач не зміг скористатися правом на проведення експертизи з огляду на те, що позивач відповідно до договору купівлі-продажу №3243/2020/2023748 від 02 червня 2020 року реалізувала пошкоджений автомобіль за 49 000 грн, тобто майже відразу після пред`явлення позову до суду про відшкодування шкоди до суду. Таким чином, з наявних у матеріалах справи доказів неможливо достеменно встановити, що саме працівники станції технічного обслуговування вчинили дії або бездіяльність при здійсненні ремонту автомобіля позивача, які призвели до виникнення пожежі та пошкодження вказаного автомобіля, а також протиправність поведінки працівників відповідача та як наслідок причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, що є сукупними елементами складу цивільного правопорушення та істотними обставинами, що підлягають доведенню. Виходячи з наведеного, колегія суддів уважає, що місцевий суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не наведено достатньо доказів на підтвердження неправомірних дій відповідача відносно неї, а також завдання відповідачем такими діями матеріальної шкоди позивачу. Натомість, стороною відповідача наведено достатньо аргументів на спростування своєї вини. Як вірно зазначено судом першої інстанції, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про відшкодування матеріальної шкоди, у задоволенні яких судом відмовлено, а тому і вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять достатнього обґрунтування, що могло би стати підставою для скасування рішення і ухвалення нового, а тому, дослідивши матеріали справи, надавши об`єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення. Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, питання про розподіл судових витрат не вирішується. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено «15» червня 2021 року. Головуючий В.А. Кравець Судді О.В. Желепа О.Ф. Мазурик