Постанова 4811 № 462/4500/20

Справа № 462/4500/20 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д. Провадження № 22-ц/811/351/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. Категорія:70 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Левика Я.А., суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М., секретар: Бадівська О.О., за участі в судовому засіданні заінтересованої особи ОСОБА_1 , представниці заявниці ОСОБА_2 ОСОБА_3 (в режимі відео конференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні (в режимі відео конференції) у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова в складі судді Іванюк І.Д. від 29 грудня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Залізничного районного суду м. Львова від 11.09.2020 року у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на дітей, - в с т а н о в и л а : ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29 грудня 2020 року поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк звернення до суду із заявою про перегляд судового наказу за новововиявленими обставинами. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Залізничного районного суду м. Львова від 11.09.2020 року у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на дітей відмовлено. Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу та постановити нове рішення, яким у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей - відмовити. Вказує, що судом не враховано той факт, що неповнолітні діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають разом із обома батьками. А тому видаючи судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_1 судом порушено норми ч.3 ст.181 СК України. Крім того зазначає, що судом невірно оцінено твердження ОСОБА_1 щодо відсутності доходів у матері дитини та зроблено хибний висновок щодо впливу цього факту на висновки суду щодо стягнення з боржника аліментів. Також вважає, що судом безпідставно не досліджено докази того, що батько утримує своїх дітей, оскільки такі було запропоновано пред`явити суду в електронному вигляді в силу певних обставин. Заявник вважає, що такі висновки суду першої інстанції прямо порушують норми ст. 141 СК України, відповідно до якої мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, таким чином судом безпідставно не взято до уваги той факт, що мати також зобов`язана утримувати своїх дітей, як і батько. Крім того вважає, що висновки суду суперечать загальним засадам цивільного права принципу справедливості, добросовісності та розумності. В судове засідання заявниця ОСОБА_2 не з`явилася, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у її відсутності, зважаючи на те, що така повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від неї до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та те, що її представниця брала участь у розгляді справи в режимі відео конференції. Судом відхилено клопотання ОСОБА_1 про допит як свідка ОСОБА_2 , оскільки згоду та такий допит стороною заявниці не надано. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заінтересованої особи ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, представниці заявниці ОСОБА_3 в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви осіб, що беруть участь у справі в межах доводів заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, заперечення на заяву, апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на п.1 ч.1 ст.424, п.1 ч.2 ст.423, ч. 1ст. 127, п.4 ст. 161, ст.162, ч.8 ст.170, ст.429, ст. 259, ст. 260, ст.425, ст. 426, ст. 427 ЦПК України, ст. 51 Конституції України, ст. 180, 181 СК України, п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з ново виявленими обставинами» від 30.03.2021 року №4, рішення Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v.Russia), заява №69529, пп.27-28, та рішення від 06 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» №2 (Popov v. Moldova №2), заява №1996/04, п. 46, та відмовляючи в задоволенні заяви, виходив з того, що 11.09.2020 р. Залізничним районним судом м. Львова видано судовий наказ за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 28.07.2020 року. При цьому ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на двох дітей у розмірі, що відповідає вимогам закону, зокрема ст.ст. 180, 181 СК України та п. 4 ст. 161 ЦПК України. Суд встановив, що обґрунтовуючи заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами заявник посилався на те, що на момент подання заяви про перегляд наказу за нововиявленими обставинами вони із заявницею перебували у зареєстрованому шлюбі, він постійно проживав разом з дітьми та дружиною за адресою: АДРЕСА_1 , а діти перебували і перебувають на його утриманні, оскільки у заявниці протягом тривалого часу відсутні постійні доходи. Окрім цього, в обґрунтування вказаної заяви він також зазначив, що заявниця ввела суд в оману вказавши, що його постійне місце проживання знаходиться на території Залізничного району м. Львова, а тому вважав, що відсутні підстави для видачі судового наказу по даній справі. Однак, суд встановив, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та згідно акту Козинської сільської ради від 08.09.2020 року, про встановлення місця проживання, ОСОБА_1 , 1976 року народження, проживає в АДРЕСА_3 з 31.08.2020 року по даний час. А отже при поданні судового наказу стягувачем дотримано вимог ст. 162 ЦПК України. Також суд встановив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Суд зазначив, що сторонами не заперечується та обставина, що неповнолітні діти проживають по АДРЕСА_1 , однак доказів на підтвердження надання коштів на їх утримання ОСОБА_1 суду не надано. Згідно рішення Обухівського районного суду Київської області від 09.07.2020 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23.07.2020 р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Таким чином, оскільки ОСОБА_2 заявлено вимогу про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на неповнолітніх дітей у розмірі, що визначений законом, а саме ст.ст. 180, 181 СК України та п. 4 ст. 161 ЦПК України, а доказів на підтвердження надання коштів на утримання ОСОБА_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 суду не надано, то суд не вбачав підстав для перегляду вказаного судового наказу за нововиявленими обставинами. Суд вважав, що твердження заявника ОСОБА_1 про те, що на час звернення із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами він проживає із ОСОБА_2 та дітьми у с. Козин, Київської області не може бути підставою для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами та відмови у видачі спірного наказу, оскільки факт спільного проживання із дітьми не свідчить про їх матеріальне утримання. Окрім того ОСОБА_1 не довів того, що він постійно проживав разом з дітьми на час звернення ОСОБА_2 із заявою про видачу судового наказу. Також, суд критично оцінив твердження ОСОБА_1 про відсутність у заявниці ОСОБА_2 постійного доходу, оскільки дана обставина не може вплинути на висновки суду щодо стягнення з боржника аліментів на утримання дітей. Відтак, суд вважав, що зазначенні боржником обставини не є нововиявленими в розумінні ст.ст. 423, 424 ЦПК України та не спростовують факти, покладені в основу судового наказу. Тобто, доводи заяви боржника про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами свідчать про його незгоду з судовим наказом, що не є підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами та не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. З огляду на вищезазначене, суд не вбачав підстав для перегляду судового наказу суду від 11 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами, а тому у задоволенні заяви у цій частині суд відмовив. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону та підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, немає. 11 вересня 2020 року Залізничним районним судом м. Львова видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , яка проживає та зареєстрована по АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 28 липня 2020 року. 21.10.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, у якій, з урахуванням уточнення, просив: скасувати судовий наказ Залізничного районного суду м.Львова від 11.09.2020 року у справі 462/4500/20 за заявою ОСОБА_2 про стягнення аліментів із ОСОБА_1 ; у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей відмовити. В обґрунтування заяви зазначав, що у заяві про видачу судового наказу ОСОБА_2 стверджує, що вони проживають окремо, а тому вона звернулася до Залізничного районного суду м. Львова, вказавши, при цьому, що місцем його реєстрації та постійним місцем проживання є саме адреса у Залізничному районі м. Львова, проте такі відомості не відповідають дійсності, а дії ОСОБА_2 спрямовані на введення суду в оману. Так, станом на день подання заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, його постійним фактичним місцем проживання є АДРЕСА_1 , де він проживає з дітьми та своєю дружиною ОСОБА_2 . Даний факт підтверджуються актом Козинської сільської ради від 08.09.200 року, про встановлення місця проживання, копією заяви за позовом ОСОБА_2 до нього про розірвання шлюбу та справі про видачу обмежувального припису, які були подані до Обухівського районного суду Київської області, в яких вона зазначає його дійсне місце проживання. Оскільки на час видачі судового наказу вони із заявницею перебували у зареєстрованому шлюбі, у останньої протягом тривалого часу відсутній постійний дохід, а двоє малолітніх дітей перебувають на його утриманні, то вважає, що підстави для видачі судового наказу по даній справі відсутні. Із врахуванням наведеного вважає, що обставини проживання дітей спільно із ним та їх перебування на його утриманні мають істотне значення для вирішення даної справи, однак не були судом встановлені при видачі судового наказу, а тому є нововиявленими обставинами для даної справи. Крім цього, у зв`язку з тим що судовий наказ по даній справі ним у встановленому порядку не був отриманий, а отриманий такий лише 06.10.2020 року із особистого кабінету із сервісу електронного суду, що підтверджується відповідним листом на його електронну адресу, просить поновити строк прийняття заяви до розгляду по суті. Відповідно до ст. 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Відповідно до п.п. 3, 4, 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 30.03.2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» (що регулює схожі за своїм змістом правовідносини), нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК). Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Для визначених пунктами 3, 4 частини другої статті 361 ЦПК нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів). Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 361 ЦПК підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 362, 364 ЦПК. Судове рішення не може переглядатись у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі якщо обставини, передбачені частиною другою статті 361 ЦПК, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом України, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 361 ЦПК, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Також, із практики ЄСПЛ вбачається таке: «42. Суд повторює, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

43. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х). 44.Ця справа стосується рішення щодо нового розгляду справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження. Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), №. 69529/01, пп. 27-28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2), № 19960/04, п. 46). Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції.» (вказане є цитатою рішення ЄСПЛ у справі «Желтяков проти України» (заява №4994/04) від 9.06.2011 року)». Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у своїй заяві посилається на те, що він разом зі своєю сім?єю, включаючи заявницю та дітей фактично проживають за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується Актом про встановлення місця проживання Козинської селищної ради від 08.09.2020 року, а також копією позовної заяви за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 по справі №372/3699/19 про розірвання шлюбу, поданої до Обухівського районного суду Київської області, де позивачка вказує його реальне місце проживання. Крім цього, заявник посилається на те, що він утримує дітей, оскільки у його дружини відсутні доходи. Також, як вбачається із матеріалів справи, обставини наведені у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами існували на час видачі судового наказу та не могли бути невідомі заявниці (так, справа про розірвання шлюбу розглядалася на той час судом), інша ж обставина, а саме фактичне місце проживання дітей знову ж існувала та на таку посилалася заявниця у заяві про видачу судового наказу. Вказане свідчить про відсутність однієї з обов`язкових ознак нововиявлених обставин, а саме те, що ці обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою. Також, той факт, що згідно положень процесуального закону (ч.1 ст.167 ЦПК України) судовий наказ виданий безсудового засідання і повідомлення сторін, і без урахування заперечень боржника проти стягнення аліментів, не дає підстав вважати такі (фактично заперечення заінтересованої особи стосовно видання судового наказу) нововиявленимиобставинами. Також, заявником не наведено жодних мотивів про те чому такі обставинине могли бути відомі під час розгляду заяви про видання судового наказу та в чому полягали такі перешкоди. При цьому колегія суддів враховує, також, і те, що ЦПК України не передбачає можливості скасування судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини заробітку на двох дітей, відповідно до п.4 ч.1 ст.161 цього Кодексу. У випадку ж незгоди, боржник вправі захистити своє право шляхом подання позову про зменшення розміру аліментів (припинення стягнення, тощо) (ч.7 ст.170 ЦПК України). Тобто у випадку наявності спору стосовно питання утримання дітей такий розглядається у позовному провадженні, а не шляхом подання заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами. Зважаючи на вказане, обставини, які заінтересована особа ОСОБА_1 вважав нововиявленими не слід вважати такими і відповідно судом першої інстанції підставно відхилено його заяву. За таких обставин, колегія суддів вважає, що обставини, на які посилається апелянт не можуть бути підставою для скасування судового наказу у порядку його перегляду за нововиявленими обставинами. Вказане відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі № 439/1155/18. Окремо слід вказати і про те, що судом першої інстанції правильно встановлено, що офіційне, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 /а.с. 27/ з15.01.1993 року по даний час, що підтвердив і апелянт у судовому засіданні. Отже, при поданні заяви про видання судового наказу стягувачем дотримано і вимог ст. 162 ЦПК України. Тому, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з врахування обставин, що мають значення та відповідає вимогам закону, а тому доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими та у задоволенні такої слід відмовити, оскаржувану ж ухвалу слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 29 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст ухвали складено 16 червня 2021 року. Головуючий : Я.А. Левик Судді: Р.В. Савуляк М.М. Шандра