Постанова 4804 № 233/2745/20

Єдиний унікальний номер 233/2745/20 Номер провадження 22-ц/804/1281/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 червня 2021 року м. Бахмут Донецька область Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Канурної О.Д., суддів: Корчистої О.І., Папоян В.В., за участю секретаря судового засідання Володовського Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павленко Олег В`ячеславович, на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2020 року у цивільній справі № 233/2745/20 за позовною заявою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживачів (суддя першої інстанції Мартиненко Валерія Сергіївна), - В С Т А Н О В И В: У червні 2020 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживачів. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . У вересні 2019 року позивач побачив оголошення, яке було розміщено на його будинку щодо встановлення металопластикових вікон, а також скління, обробка та утеплення балконів для мешканців їх району міста за зниженими цінами в рамках соціальної програми. Дане оголошення зацікавило його, оскільки він мав бажання утеплити своє житло та здійснити заміну старих вікон, які за давністю та природним зносом не виконують своїх основних функцій. З метою реалізації зазначеного бажання та наміру, він подзвонив за номером телефону, який зазначено в оголошенні та вже 20 вересня 2019 року уклав з відповідачкою договір № 8, предметом якого є роботи з виготовлення та передачі у власність ПВХ конструкцій за цінами виконавця. В той же день на виконання умов договору позивачем було сплачено вартість виробів відповідно до п. 2.1. Договору в розмірі 13600,00 грн. на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 Згідно із п. 3.2. Договору, виконавець зобов`язується передати у власність замовника виготовлені вироби протягом 60-ти днів з моменту укладення Договору за умови виконання позивачем п. 3.1 договору. Тобто, оскільки, умови п. 3.1. Договору виконані позивачем 20 вересня 2019 року в день його укладення, то відповідачка повинна була виконати свої зобов`язання в строк до 20 листопада 2019 року. Однак, ні 20 листопада 2019 року, ні пізніше вироби, які є обумовлені Договором і за виготовлення та встановлення яких позивач сплатив повну вартість, йому доставлені не були. 14 грудня 2019 року близько 10:00 години на автомобілі Газель позивачу були доставлені вікна, які ні за розмірами, ні за асортиментом не відповідали предмету договору, за який позивач сплатив повну вартість. Після зазначення цього факту, працівники відповідача повідомили, що не володіють інформацією та не несуть відповідальність за невідповідність товару і тому їм треба з`ясувати це у керівництва. Вони поїхали і забрали з собою товар. Позивач намагався телефонувати на телефонні номери, які були позначені в оголошенні і кожен раз з ним розмовляли різні люди, які представлялись працівниками відповідача і які не могли пояснити йому нічого щодо строків виконання умов договору виконавцем. Костянтинівське ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області відмовила позивачу у відкритті кримінального провадження, обґрунтовуючи це наявністю цивільно-правових відносин між ним та відповідачем. Описова частина постанови про закриття кримінального провадження містить посилання на особу ОСОБА_4 , як на виконавця за договором. Однак, відповідно до змісту Договору, виконавцем зазначена ФОП ОСОБА_1 (яку він не бачив і з нею не спілкувався) і ОСОБА_4 не є суб`єктом даних правовідносин. Позивач не має відомостей щодо його причетності до особи відповідача, його повноважень в контексті змісту зазначеного договору, а також щодо його місця розташування, однак може зазначити, що дійсно спочатку декілька разів він спілкувався з ним в телефонному режимі, як із працівником виконавця за договором. Зі змісту пункту 4.2. Договору між позивачем та відповідачем, вбачається, що у випадку невиконання п. 3.2. Договору виконавець зобов`язаний виплатити неустойку в розмірі 0.1 % від вартості даного Договору за кожний робочий день прострочення. При цьому, сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі. Оскільки виконавець не виконав зобов`язання за п. 3.2 Договору (не передав у власність замовника виготовлені вироби протягом 60-ти робочих днів з моменту укладення договору та сплати позивачем повної його вартості), позивачем здійснено розрахунок пені відповідно до умов Закону, а не Договору, а саме: сума санкції (пені) - 824,16 грн., сума збитків з урахуванням індексу інфляції - 13776,95 грн., сума санкцій 3% річних - 225,80 грн. Моральна шкода, завдана позивачу, полягає в значних втратах немайнового характеру, які він зазнав і по теперішній час зазнає внаслідок хвилювань через втрату коштів, сума якої є значною для нього. Зокрема, він відчуває глибоку образу, оскільки почуваюсь ошуканим та наївним і не може зрозуміти, як можна так чинити з людьми похилого віку, яким і так ледве вистачає коштів на життя. Позивач зазначає, що сплату вартості послуг та виробів, визначених договором № 8 від 20 вересня 2019 року він здійснив з коштів кредитного рахунку кредитної карти «ПриватБанк» і з того часу він виконує кредитні зобов`язання, тобто погашає борг за кредитом, який він взяв для оплати товару, котрого так і не отримав. Позивач є пенсіонером за віком і розмір його пенсії майже мінімальний, тобто коштів його доходу ледве вистачає на сплату елементарних природних життєвих потреб: оплату їжі, коштів, необхідних побутових товарів та комунальних послуг. Після зазначеної події, в результаті якої він розхвилювався та засмутився, він перебуває у пригніченому стані. Позивач мав надію покращити свої житлові умови, забезпечити тепло та затишок в своїй оселі, а в результаті не отримав нічого, крім боргу по кредиту. Більш того, нелогічна поведінка відповідачки та її співробітників, які неодноразово в телефонній розмові обіцяли позивачу виконати умови договору і він змушений був безнадійно чекати даної події, яка так і не настала, порушила його психоемоційний стан. З огляду на його вік та загальний стан здоров`я, будь-які хвилювання спричиняють погіршення його фізичного стану та загострення хронічних хвороб (болить голова, знижується тиск тощо). Наразі він перебуває в депресивному стані, оскільки порушений його звичайний уклад життя. Позивач змушений був звертатись за правовою допомогою для захисту своїх прав та інтересів, що завдало йому додаткових незручностей (нескінченні поїздки, черги, необхідність неодноразово викладати обставини справи), що також спричиняло йому додаткові хвилювання та моральні страждання. Моральну шкоду, яка спричинена позивачу діями відповідача він оцінює в 3000,00 грн. Позивач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , просив суд першої інстанції стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 завдану йому матеріальну шкоду в розмірі 14826,91 грн., яка складається з суми збитків з урахуванням індексу інфляції 13776,95 грн., суми 3% річних 225,80 грн. та пені в розмірі 824,16 грн., та завдану йому моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн. Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживачів, задоволені частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування вартості безпідставно набутого майна 13600,00 грн. та у відшкодування моральної шкоди 3000,00 грн., а всього 16600,00 грн. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 782,93 грн. Із вказаним рішенням суду не погодилася відповідачка фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павленко Олег В`ячеславович, та подала апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до Донецького апеляційного суду. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що вважає рішення суду першої інстанції незаконним, оскільки недоведені обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павленко Олег В`ячеславович, просить Донецький апеляційний суд рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2020 року по справі № 233/2745/20 змінити в частині стягнення з неї на користь позивача грошових коштів у розмірі 13600,00 грн., судового збору, моральної (немайнової) шкоди у розмірі 3000,00 грн., відмовити позивачу у задоволенні позову в даній частині, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 07 квітня 2021 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павленко Олег В`ячеславович, було залишено без руху у зв`язку з тим, що не був сплачений судовий збір та в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не було зазначено, коли саме вона дізналась про рішення суду першої інстанції з офіційного сайту «Судова влада України». До Донецького апеляційного суду від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павленко Олег В`ячеславович, надійшов дублікат квитанції про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому знов не було зазначено, коли саме вона дізналась про рішення суду першої інстанції з офіційного сайту «Судова влада України». Ухвалою Донецького апеляційного суду від 21 квітня 2021 року продовжено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павленко Олег В`ячеславович, строк для усунення недоліку, зазначеного в ухвалі Донецького апеляційного суду від 07 квітня 2021 року. До Донецького апеляційного суду від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павленко Олег В`ячеславович, надійшла заява про усунення недоліків, в якій зазначено коли саме фізична особа-підприємець ОСОБА_1 дізналися з офіційного сайту «Судова влада України» про рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2020 року. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 17 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження у даній цивільній справі та встановлено позивачу по справі строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження представником відповідача отримана (а.с. 124). Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги позивачем та представником позивача отримані (а.с. 125,126). Відзив на апеляційну скаргу від позивача та представника позивача до Донецького апеляційного суду не надійшов. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 01 червня 2021 цивільну справу було призначено до розгляду на 15 червня 2021 року. В судове засідання Донецького апеляційного суду 15.06.2021 року відповідачка фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином відповідно до статті 130 ЦПК України , що підтверджується довідкою Укрпошти (а.с. 137). В судове засідання Донецького апеляційного суду 15.06.2021 року позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 133,138). Заслухавши головуючого суддю, вислухавши пояснення представника відповідача адвоката Павленко О.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павленко Олег В`ячеславович, підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції послався на те, що оскільки відповідач без достатньої правової підстави набув майно за рахунок позивача, відповідач зобов`язаний повернути потерпілому це майно, а також оскільки судом встановлена неможливість повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, ефективним способом захисту порушеного права позивача буде відшкодування позивачем його вартості, яка на момент розгляду справи визначається судом в розмірі 13600 грн. При цьому суд першої інстанції посилався на ст. 1212, 1213 ЦК України. Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно. Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань. Вказане вище співпадає з висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові Верховного Суду у справі № 240/209/18, провадження № 61 3380св19. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Законом України «Про захист прав споживачів». Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Як вбачається із частини 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, у договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Із матеріалів справи вбачається, що 20.09.2019 року між позивачем ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 зобов`язалася організувати роботи з виготовлення та передачі у власність ПВХ конструкції по розцінкам виконавця, а замовник зобов`язався сплатити та прийняти готові вироби та роботу відповідно до умов договору. Пунктом 1.3 вказано вище договору передбачено, що якість виробу, що поставляється за договором має відповідати технічним умовам заводу виробника даних конструкцій, які надані виконавцем для ознайомлення з ними замовником, а також іншими нормами якості для даного виду виробу, якими керується виконавець. Зі змісту п.п. 1.4.-1.7, 7.6 вказаного договору вбачається, що вказана конструкція має містити профіль, виготовлений з матеріалу ПВХ Prime Plast, складатися з 4 камер, мати фурнітуру Axson, бути білого кольору, бути заповненим подвійним склом 4х16х4. Вигляд конструкції має бути відображеним на технічному креслені зі сторони петель, який є додатком до договору та йог невід`ємною частиною. Замовник ознайомлений з даними технічними кресленнями, його особливостями, про що свідчить його підпис на креслені. Відповідно до п. 2.1. вказаного вище договору, вартість виробів складає 13600,00 грн. Пунктом 2.2. вказаного договору сторони передбачили обов`язок замовника у день підписання даного договору виконавцем внести суму в розмірі 13600,00 грн. Згідно з п. 2.3. договору залишок суми грошових коштів, вказаних в п.2.1. договору, до передання у власність складає 0,00 грн. Як вбачається із пункту 3.1 вказаного вище договору, замовник зобов`язується сплатити вартість виробів, передбачену в п. 2.1 договору. Згідно з п. 3.2. договору виконавець після виконання замовником п. 3.1. договору, зобов`язується передати у власність Позивача виготовлені вироби протягом 60 робочих днів з моменту укладення договору. У випадку, якщо вироби мають нестандартну комплектацію (ламінація; непрямі кути; тонування; арочний згин, конструкції більше 5 м і т.д.), строк передачі у власність замовника виготовлених виробів продовжується до 65 робочих днів, про що замовник повідомляється телефоном або у вигляді смс повідомлення на номер, що вказаний в договорі. Відповідно до п. 3.9 договору зобов`язання виконавця за даним договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання замовником або його представником акта приймання передачі виробів. Як вбачається із пункту 3.10 вказаного договору, замовник або його представник підписує акт приймання передачі виробів або надає мотивовану відмову від підписання з вказівкою конкретних та аргументованих причин відмови у підписанні акта приймання передачі. В разі не підписання замовником акта приймання-передачі та не надання мотивованої відмови, виконавець має право не передавати вироби у власність замовника, про що робиться відповідна помітка в акті приймання-передачі. Згідно з п. 3.12 договору даний договір діє з дня підписання до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно умов даного договору. Договір є дійсним та таким, що набрав чинності, за наявності печатки виконавця. Відповідно до пункту 7.6 Договору, замовник повідомлений про неможливість розірвання договору відповідно до доповнення № 3 до Постанови КМУ від 19.03.1994 року № 172, затвердженого переліку товарів належної якості, не підлягаючих обміну чи поверненню, враховуючи вимоги статті 184 ЦК України, є річчю, визначеною індивідуальними ознаками, незамінною. 20.09.2019 року на виконання умов, передбачених п. 2.2 договору, позивачем було здійснено сплату вартості виробів та робіт в розмірі 13600,00 грн. Згідно з додатком до договору від 20.09.2019 року сторони погодили креслення 2-х виробів 1370х1300, 1370х1300 та додатково зазначили про необхідність відливу білого кольору 200х1300 в кількості 2 шт. та підвіконнику білого кольору 400х1500 в кількості 2 шт. 14 грудня 2019 року за адресою проживання позивача вікна були доставлені та позивач відмовився їх приймати через невідповідність їх розмірів товару, якій він мав намір отримати на підставі договору. Працівником відповідача 14.12.2019 року було складено акт прийому передачі конструкції, в якому зазначив про те, що виконавець передав, а замовник відмовився прийняти виріб, причини не вказав. Вироби були забрані працівниками відповідача та до теперішнього часу не передані позивачу. Відповідно до ст. 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Із акту прийому передачі конструкції по договору від 20.09.2019 року від 14.12.2019 року вбачається, що фізична особа підприємець ОСОБА_1 передала вироб. Після підписання акту обов`язки Виконавця вважаються виконаними в повному обсязі, а претензії Замовника по кількості, якості, комплектності, розмірам не приймаються. Від прийняття виробу замовник відмовився, причини не вказав (а.с. 66). Сторонами по справі не доведено, який саме товар був доставлений споживачу, його розміри та характеристики, що унеможливлює встановити факт належного чи неналежного виконання умов договору відповідачем. Як вбачається із частини 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державно»"; 4-1) обслуговування державною мовою відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної"; 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Частиною 1 статті 18 вказаного вище Закону передбачено, що Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, у мови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Як вбачається із пункту 3, 4, 6 частини 3 вказаної вище статті, несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; Частиною 4 статті 18 вказаного вище Закону передбачено, що перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. І хоча наявність умови договору про те, що в разі не підписання замовником акта приймання-передачі та не надання мотивованої відмови, виконавець має право не передавати у власність замовника товар, про що робиться відповідна помітка в акті приймання-передачі, порушує загальні засади цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність, та призводить до істотного дисбалансу між правами та обов`язками сторін договору, оскільки за вказаних обставин продавець отримує і грошові кошти за товар і сам товар, але апеляційний суд вважає, що вимога позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданою внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань є передчасною, оскільки така вимога може бути пов`язана як з розірванням договору, так і визнання його недійсним повністю або частково, але таких вимог позивачем не заявлено, що не позбавляє його можливості звернутися до суду з такими вимогами. Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається із частини 13 вказаної вище статті, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини 6 вказаної вище статті, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», витрати за подання апеляційної скарги відповідачці фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в розмірі 1261,20 грн. необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Павленко Олег В`ячеславович задовольнити, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2020 року скасувати. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживачів, відмовити. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1261 грн. 20 коп. компенсувати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повний текст постанови складений 16 червня 2021 року Суддя: О.Д.Канурна